Попередня       Головна       Наступна

СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ

Український поет, філософ, громадянський та церковний діяч (1658 — 1722). Закінчив Київську колегію, вчився у Львові, Люблині, Познані, Вільні, був професором Київської академії. За волею Петра I переведений у Росію, де був митрополитом рязанським та муромським, згодом блюстителем патріаршого престолу, президентом Синоду. Автор ряду поетичних книжок, трактатів з філософії, богословських творів. Спершу вславляв І. Мазепу, а після його переходу на бік Карла XII брав участь у акції його церковного прокляття і написав ряд творів, у яких ганив гетьмана.

ІЗ КНИЖКИ

«ЛУНА ГОЛОСУ, ЩО ВОЛАЄ В ПУСТЕЛЬ

Київ, 1689 року

* * *

Куди, Місяцю ¹, роги ти сунеш, скажений!

Знати, з пекла самого женеш, навіжений.

Відай: глянець на зблідлій твоїй шкірі темній

На фатальнеє схоже затемнення певно.

Але скоро засвітить нам Марсове діло,

Вождя славного блисне гербове світило ²,

Бо звичайне звитяжця не створює майво,

А Планета ³, повніша великого сяйва.

Самé нам, роксоланам ⁴, тріумф обіцяє

Та, що Місяць вождевий ясний укріпляє, —

Повна, теж наче Місяць, пречиста Марія,

Від якої потерта в Плютів ⁵ самих шия.

А тепер лоб трацької ⁶ змії вихруватий

Від отого тріумфу не буде без страти.

Сам Іван-бо ⁷ під сонцем правічним панує,

Що його Зоря славна, вождя, знаменує,

Додає до звитяжства великої сили,

І турецькій він гідрі насипле могили ⁸.

Куди, місяцю трацький, ти роги справляєш,

Знай, від більшого менше світило згасає,

Таж планету гетьманську фортуна помітить,

1 проміння ясне на обличчі засвітить.

Згаснуть іскри костриська малого, що приїдуть,

Скоро блиски вождеві на нього заблищуть.

Пожиток посполиті в ділах більший мають,

Як вузлом нерозв’язним в єднанні бувають.

Коли гетьманський місяць у бігу проходить,

То у руському небі до ранку приводить.

Певне з того єднання, діяльної мочі,

Трацький місяць фатально не вийде із ночі.

Зараз є незначнії до того задатки —

Он недавно на кримських шуляк ішли хватко

Найясніші монархи ⁹, Орел громовладний,

Що напав і дощенту зніс ґмін ^а трацький звадний ¹⁰:

Показати те світу, що непереможні

Кавалери діяльні, до бою спроможні.

Хай те Марсове діло дасть більше охоти,

Пожиток у гонитвах здобуде хай злотий.

Хай Орел найясніших вождів горнолітний

Буде в діях воєнних до мужності хітний.

Дільна сила по трацькім по Місяці їздить ¹¹

І на лаврах звитяжних в’є тріумфу гнізда.

Нехай Марсових порох очорнить пір’їни

І до хмар, тріумфальний, хитливо полине.

До звитяжного Криму, гнізда, войовниче,

Хай гербова, наш вожде, зоря тебе кличе ¹².

Хай сприяє учасно, нехай же так стане,

Як тобі буде в волі, вельможний гетьмане.

Не перо це пророчить, не вірш це віщує —

Це постійно у серці своєму я чую.

 ^а Ґмін — значний загін.

* * *

Сатурнів хочеш злотий вік ¹³ хвалити,

Хвалю залізний чи зі сталі литий.

Далеко більше розуму в цих вагах

Від злота Tara ¹⁴.

Хваліте мир ви, я ж — криваві хвилі

Бійця-Беллони, котра важить сміло,

Далеко більше цінності у бою,

Як у спокою.

А як рука де мужнього Градива ¹⁵

Упале звикло пожинає жниво,

З воєнних плаців вибира потраву

На вічну славу.

Не зразу злото цінність виявляє —

Як у Вулкана гуті побуває

І без каміння служить для оздоби

Такої проби.

Залізний молот, противаги цноти —

Такі прикмети в часі та цінноти.

Тож буде мужність в Марсовім горінні,

Як світло в тіні.

Бо на м’якому слава матераці ^а

Лягать не звикла — на кривавім плаці.

Йде крізь огнисті Марсові до слави

Шляхи пиляві.

Кого час в Книгах Вічності лишає?

Того, хто мужньо крівцю розливає.

Той запис ворог буде вишивати,

Нас уславляти.

У вічнославнім коли пишеш стилі,

У Вічних Книгах заяснієш мило,

Залізним стилем, котрий є тривалий,

Неначе скали.

Сама булатом вікопомна слава

В своїм компуті ^б вічно записала

Тих, котрих думка поклада амвони

Міцній Беллоні.

Залізний вік тож добре таке віда:

Не той, що в бриді потопає Міда ¹⁶,

Не той, що знає стріл хитку облуду.

Великий буде.

Покинь же трони гарні Парантену ¹⁷,

З якого блиску стільки є явленно,

Не згасять навіть кіммерійські ^в ночі

Отої мочі.

Та їхню ясність все-таки посупить,

Коли меч Парки ¹⁸ — час його не тупить —

Учинить напад і почне рубати —

Те не здолати.

Але ясніють ще Домів клейноди,

Ясніти будуть, поки Титан ¹⁹ злотий

На звіздороднім небі ще ясніє

1 не темніє.

А звідти вийде і прерогатива ^г,

Що знаменито плодоносить нива

Домів тих, котрі вічну славу двоять

В шляхетських воях.

 ^а Матерац — матрац.

 ^б Компут — список війська, реєстр.

 ^в Тобто темні, непроглядні.

 ^г Прерогатива — тут: добрий знак, передвіщення.

Признає кожен, що вік булатовий

Тому причина; і не тільки слово,

А документи виставляє власні,

З’являє ясно.

ІЗ КНИЖКИ

«виноград христовий»

1698 року

* * *

Глянь, як в Русії міцно святу віру знають,

Що пекельні ворота її не здолають.

Хрест на кітві ²⁰ ствердився при обох світилах —

Виявляється віри пресвятої сила.

Марно тож витікають злочестивих ріки,

Хрест нерушний на кітві буде навік-віки.

Сама тьма князя ночі нічого не вдіє —

При хресті світил Зірка небесна ясніє.

ПРИМІТКИ

«Куди, Місяцю, роги ти сунеш, скажений» перекладено з польської мови за книгою: «Echo głosu wołającego na puszczy», — Київ, 1689; вірш «Глянь, як в Русії...» перекладено з книжної української мови за книгою «Виноград Христов», 1698 року.

 ¹ Місяць у цьому разі означає мусульман, турків.

 ² Славний вождь — Іван Мазепа. Гербове світило — тобто потуга його шляхетського герба, в основі якого був хрест.

 ³ Планета — у греків та римлян планети називалися іменами богів. До планет відносилися й Місяць і Сонце; тут мається на увазі Місяць.

 ⁴ Роксолани — поетична назва українців, заведена в українській поезії ще в XVI столітті, а після того постійно вживана.

 ⁵ Плюти — чорти; тут виступає синонімом мусульман, яких порівняно до слуг підземного царства, — від Плютон (Плутон) — Бог підземного царства.

 ⁶ Трацький — від Тракії — історичної області на сході Балканського півострова.

 ⁷ Іван — гетьман Іван Мазепа.

 ⁸ Книжка С. Яворського вийшла в 1689 р., коли українсько-російське військо на чолі з І. Мазепою та В. Голіциним рушило в Другий Кримський похід. Автор сподівався на щасливе його завершення.

 ⁹ Найясніші монархи — в той час Росією правили три монархи: Іван та Петро Олексійовичі і їхня сестра Софія.

 ¹⁰ Мається на увазі бій зведеного російсько-українського війська з татарами в Чорній долині неподалік Перекопу навесні 1689 року. Татари спершу подолали слобідські полки, але потім були українським військом відбиті й зазнали великих втрат.

 ¹¹ Тобто воєнні дії велися на території татар.

 ¹² Вірш був, очевидно, написаний під час Кримського походу. Українсько-російське військо до Криму не ввійшло, зупинилося перед Перекопом і тут завершило кампанію.

 ¹³ Сатурнів золотий вік — мається на увазі «золота доба» в історії людства. Сатурн — давньоримський Бог посівів, плодючості, часу.

 ¹⁴ Таг — золотоносна ріка в Іспанії, тепер Тайо; в поезії виступала як символ золотоносності.

 ¹⁵ Градив — епітет Марса.

 ¹⁶ Мається на увазі здатність фрігійського царя Міда перетворювати все, до чого доторкнеться, у золото. Отже, «бридь Міда» — золото, багатство.

 ¹⁷ Парантен (Перрантес) — круте узвишшя на Епірі, гористій області в Західній Греції.

 ¹⁸ Парки — богині долі, яким відповідали грецькі «мойри»; отже, «меч Парки» — меч долі.

 ¹⁹ Титан — одне з імен бога Сонця Геліоса.

 ²⁰ Кітва — якір; йдеться про герб гетьмана Івана Мазепи.

Попередня       Головна       Наступна