Попередня       Головна       Наступна

ПРИМІТКИ (812—847)

⁸¹² Про це житіє див. стор. 33.

⁸¹³ В оригіналі на полях зноска: "Кормчіа, листъ 9". Свят. Димитрій посилається на московське видання Кормчої 1650 року. Ця публікація була здійснена московським патріархом Йосифом. Проте останній помер ще до виходу повного тиражу книги, і наступний патріарх, Никон, притримавши її вихід аж до 1653 року, доповнив текст декількома статтями вітчизняного характеру. Цей текст було перевидано 1785 року у Варшаві. На разі, свят. Димитрій мав на увазі фразу, наведену в Кормчій 1650-1653 рр.: "[а] до того ж, був з кореня Августа кесаря римського, владущого всім Всесвітом..." (Кормчая книга... — С. 9). Про історію цієї інформації див. Додаток 9.

⁸¹⁴ Див. аналогічну розповідь у тексті "Синопсиса" та коментар до неї на стор. 55.

⁸¹⁵ Див. прим. 486.

⁸¹⁶ Див. стор. 162.

⁸¹⁷ Порівн.: Діян. IX, 1-30.

⁸¹⁸ Див. прим. 537.

⁸¹⁹ Див. прим. 403.

⁸²⁰ Див. прим. 546.

⁸²¹ Порівн. текст "Синопсиса" на стор. 58 та прим. 514.

⁸²² В оригіналі на полях зноска: "Память ихъ Мая 11".

⁸²³ Див. про це ім’я вище на стор. 38.

⁸²⁴ Інформація про шість місяців облоги відсутня у нині існуючому тексті "Повісті минулих літ". Проте вона є в короткому (Соболевский А.И. Памятники древнерусской литературы, посвященные Владимимиру Святому... — С. 25) та поширеному проложному житіях св. Володимира (Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Санкт-Петербург... // Университетские известия. — 1912. — Август. — С. 70), звідки, можливо, не без посередництва якогось літописного тексту, потрапила також до писань М. Стрийковського.

⁸²⁵ Назва цієї церкви різна в різних джерелах. В Іпатіївському та Густинському літописах — св. Софії, в Лаврентіївському — Василівська. В пізніх північно-східних джерелах (напр. у Московському зведенні 1479 року, Никонівському, Воскресенському, Новгородському IV, Софійському І та інших літописах) — згідно з т. з. звичайним житієм Володимира (Соболевский А.И. Памятники древнерусской литературы... — С. 26) — церква Іакова. Дослідник історії середньовічного Херсонесу Шестаков зазначав, що головний храм Херсонесу безсумнівно був освячений в ім’я Апостолів. Проте, найточнішим він, все ж, вважає повідомлення про храм Іакова, який, на його думку, був притвором чи прибудовою кафедрального храму, тим більше, що в цій якості даний храм згадано і в повісті про образ св. Миколая Зарайського Шестаков С. П. Очерки по истории Херсонеса... — С. 133-134). Цей храм знаходився в центрі Херсонесу, гіпотетично на місці того храму, знайденого в його центрі, на місці якого в XIX ст. збудовано Володимирівський храм. Втім, оскільки храмами був забудований весь центр міста — така інтерпретація не є однозначною.

⁸²⁶ Див.: Діяння IX, 1-9.

⁸²⁷ Порівн.: Лука XV, 1-10.

⁸²⁸ Див. прим. 530.

⁸²⁹ В оригіналі на полях примітка: "Память его ноеврі[я] 25". Див. також прим. 531.

⁸³⁰ Див. текст "Синопсиса" на стор. 56 та прим. 487.

⁸³¹ Див. прим. 533.

⁸³² Див. прим. 526.

⁸³³ Порівн. у "Синопсисі" на стор. 62 та прим. 536.

⁸³⁴ В оригіналі на полях примітка: "къ хвосту".

⁸³⁵ Д. Абрамович відмічав значну схожість у описі знищення кумирів між текстами свят. Димитрія та "Синопсисом" (Абрамович Д. І. Літописні джерела Четьих-Міней Дмитра Ростовського... — С.38-39). Див. прим. 551.

⁸³⁶ Порівн. дану оповідь в "Синопсисі" редакції 1680 року {стор. 90). Найвірогідніше, саме він слугував джерелом свят. Димитрію.

⁸³⁷ Див. прим. 552.

⁸³⁸ Порівн. текст "Синопсиса" на стор. 64. В усіх редакціях пізнього поширеного українського житія св. Володимира оповідь про будівництво Десятинної церкви подано дуже коротко, тому при написанні цього фрагменту свят. Димитрій спирався, вірогідно, на літописний текст. В нині існуючому тексті "Повісті минулих літ" оповідь про Десятинну церкву поділено між статтями 989 і 996 року. В Густинському літописі це повідомлення наведено під двома датами: 6499 (991) та 6504 (996) рр. (Густинская летопись... — С. 259) і подано так само коротко — тут відсутня молитва св. Володимира при освяченні церкви та ряд інших моментів. В Московському зведенні 1479 року, Архангелогородському літописці та Никонівському літописі вся ця інформація віднесена до одного року — 991. Таким чином, в Густинському літописі ми бачимо явне поєднання двох цих редакцій. З одного боку про будівництво і освячення церкви сказано під 991 р., а з другого боку під 996 р. знову зазначено про її освячення. Очевидно, тут ми маємо спробу поєднати інформацію нині існуючого тексту "Повісті минулих літ" та спільного джерела московських зведень і Густинського літопису — печерського зведення "Нестора".

⁸³⁹ Насправді в Україні слов’янське глаголичне письмо не використовувалось. Дане ж повідомлення свят. Димитрій взяв у М.Стрийковського, де читаємо: "(Володимир) організував навчання грецького і глаголицького письма (якого тепер вживають на Русі) усіх своїх синів, а разом з ними кілька сотень боярських дітей". В усіх редакціях пізнього поширеного українського житія свят. Володимира названо письмо грецьке і слов’янське (Перетц В.Н. Исследования и материалы... — C. 86, 105). Не ясно, чому свят. Димитрій, який взагалі надавав свідченню українських агіографічних творів перевагу над писаннями М. Стрийковського, помістив цю інформацію до свого твору. Можливо, так було написано у використаній ним редакції "Нестора", що зазнала впливу писань польського дослідника?

⁸⁴⁰ Дана оповідь є також у Густинському літописі (Густинская летопись... — С. 258) та в "первісній" редакції пізнього поширеного житія св. Володимира (Перетц В.Н. Исследования и материалы... — С.89). Д. Абрамович вважав джерелом цього повідомлення Густинський літопис (Абрамович Д. І. Літописні джерела Четьїх-Міней Дмитра Ростовського... — С.34). Проте, поява його як у Густинському літописі, так і в пізніх українських житіях св. Володимира аж ніяк не пояснює, власне, походження цього повідомлення.

Можна припустити, що так би мовити, комплекс розповідей про Рогніду, в усякому разі, у фольклорному варіанті був у давньоруський час набагато ширшим, ніж у наш час. Так, у Лаврентіївському літописі та деяких похідних від нього знаходимо повідомлення про спробу Рогніди вбити свого чоловіка (Лаврентьевская летопись... — Столб. 300).

⁸⁴¹ Див. легенду про прихід перших єпископів та хрещення св. Володимиром Залісся та коментар до нього в тексті "Синопсиса" на стор. 65, прим. 557.

⁸⁴² Див. прим. 559.

⁸⁴³ Див. прим. 561. Перелік синів св. Володимира див. також вище в тексті свят. Димитрія та в тексті "Синопсиса" на стор. 56 та в прим. 487.

⁸⁴⁴ Порівн. у пізній поширеній редакції житія св. Володимира:"... наказуючи синам своїм, щоб кожен із них у своїх панствах наказував віри християнської вчити і хрестити людей в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, а ідолів та капища нищити і з землі вивертати, а на тих місцях церкви святі ставити. Той заповіт його всі сини його пильно берегли Шеретц В.Н. Исследования и материалы... — C. 107).

⁸⁴⁵ Даний фрагмент майже дослівно відповідає тексту Густинського літопису під 1013 роком, де сказано: "Прийшов перше до Києва преподобний отець наш Антоній зі Святої Гори, і вселився в печеру Варязьку". Касіянівська II редакція Печерського патерика (1462 р.) також відносить перший прихід прп. Антонія Печерського в Київ до часів св. Володимира. Очевидно, цю інформацію взято з "Нестора", одним із джерел якого було житіє прп. Антонія Печерського (XI ст.), що мало специфічну хронологію. Насправді прп. Антоній прийшов до Києва бл. 1051 р. (докладніше про це див.: Патерик Києво-Печерський. — К., 1998.).

⁸⁴⁶ Внесення св. Володимира до місяцеслова відбулося не раніше XIII ст., причиною чого Є. Голубинський вважає відсутність чудотворінь від його гроба. Цей дослідник вважає першим осередком місцевої канонізації святого Новгород. Дійсно, вперше запровадження вшанування св. Володимира відмічене саме там. 15 липня 1240 року новгородці під проводом Олександра Невського перемогли у знаменитій битві зі шведами при впаданні Іжори в Неву. Після цього, з ініціативи Олександра Ярославича чи самих новгородців було запроваджено святкування дня пам’яті святого предка їхнього князя. В усякому разі на час написання житія св. Олександра Невського (t 14 листопада 1263 р.), цей день уже був усталений на новгородських теренах. "Оскільки в Новгороді не могло бути речі про чудеса при раці Володимира, що і в Києві в навалу Батиєву... був похований під руїнами Десятинної церкви, то слід думати, що святкування було встановлено йому не як чудотворцю, а як рівноапостольному хрестителю Русі, при чому міг матися на увазі приклад Костянтина Великого " (Голубинский Е.Є. История канонизации святых в русской церкви... — С. 39-41). Втім, на нашу думку, даний факт, вірогідність якого сумніву не підлягає, має відношення перш за все до святкування св. Володимиру у Новгородській землі (можливо, також, у Московії). В Україні причислення св. Володимира до лику святих мало свою дорогу, про яку ми, втім, нічого не знаємо.

Про знайдення мощей св. Володимира див. Додаток 13.

⁸⁴⁷ Порівн.: Полуустав или правило истинного христианского жития, содержащий в себе Псалтырь, Часослов и Месяцеслов и проч. различные молитвы и каноны. — К., 1643 або його перевидання 1672 року.

Попередня       Головна       Наступна