Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 1. — С. 5-8.]

Попередня     Головна     Наступна





Переднє слово



Значення появи енциклопедії ширше з’ясовувати не доводиться. Вона дає читачеві синтезу досягнень сучасної науки, замкнену цілість знання. Вона є одночасно показником рівня культурности народу. З цього погляду, зокрема, важливе завжди перше видання енциклопедії, — кожна нація прагне мати свою книгу знання. Але постійний розвиток усіх ділянок науки вимагає щокілька років перевидавати енциклопедію, узгоджуючи її з новими дослідами. На появу нового видання завжди нетерпляче чекають і читачі, і ввесь науковий світ.

Дещо інакші і, в основному, далеко ширші завдання енциклопедії, видаваної на чужині в умовах еміґрації, отже й »Енциклопедії Українознавства«. Звичайно, вона мусить знайомити читача з найновішим станом науки про Україну. Але, крім того, пора усвідомити те загрозливе явище, що опинилися ми на еміґрації без рідної книжки і то в часи, коли нам її потрібно більше, ніж будь-коли. Рідна книжка має єднати нас із рідними землями, не дати їх забути, зберігати нас для народу й надихати бажанням працювати для нього. Останнє завдання, зокрема, важливе щодо нашої молоді, яка батьківщину знає тільки з оповідань.

Незаможність сучасної еміґрації і постійні мандрівки зумовлюють стан, за якого ми не можемо дбати про бібліотеки. Низку підручників мусить заступити нам одна книга, яка давала б суму найнеобхідніших знань про Україну. Нею має бути саме »Енциклопедія Українознавства«.

»Енциклопедія Українознавства« важлива і з погляду пропаґанди українського імени за кордоном. Зустріч із чужинцями спонукає кожного з нас інформувати їх про нашу країну; для цього потрібно іноді відсвіжувати свої знання. Крім того, поява »Енциклопедії Українознавства« — це до деякої міри справа нашого національного престижу, доказ нашої вартости перед культурним світом. Нарешті, »Енциклопедія Українознавства« повинна безпосередньо інформувати чужинців про нашу країну.

»Енциклопедія Українознавства« спирається на ті вічні ідеали, які лягли в основу нашого світогляду і нашої культури, підхід її базується на ідеалістично-християнських засадах і державницьких традиціях, і тому саме вона має науковий, об’єктивно цінний характер, подаючи найважливіші відомості з різних ділянок українознавства.

Редакція обмежилася на відомостях про Україну в найширшому розумінні, бо загальні відомості зацікавлені можуть легко знайти в аналогічних чужинецьких виданнях. Ішлося про те, щоб зробити книгу як ціною, так і об’ємом приступною для кожного, пристосованою до умов нашого життя; отже Редакція намагалася зібрати суму того, що цікавить кожного з нас. як українця, висвітлюючи відповідні ділянки знання з нашого становища, при збереженні всіх засад науковости. Цей необхідний матеріял Редакція рішила подати в двох формах: у вигляді систематичного, суцільного викладу й у вигляді коротких, приступних для шукання й використання інформацій. Тому »Енциклопедія Українознавства« складається з двох томів, кожен з яких становить замкнену в собі цілість, але одночасно доповнює й поширює другий. Перший том дає в формі підручника низку наукових статтей з усіх ділянок українознавства в найширшому значенні слова, а другий в абетковому порядку дає пояснення до гасел, що стосуються до України.

Щоб полегшити користування »Енциклопедією Українознавства«, до останнього зошита першого тома буде долучена низка індексів (речовий, географічний, персональний, авторів). Індекси дозволять також порівняти перший том із другим. Для ощадности місця зроблено ряд скорочень, пояснення яких подані на окремій таблиці в цьому зошиті. Щоб на небагатьох сторінках вмістити більше матеріялу, вибрано також відповідні шрифти, при чому менш важливі речі друкуються дрібнішим шрифтом. Із вказівок про літературу вибрано тільки найважливіші твори, насамперед такі, що приступні на еміґрації.

Численні світлини, мапи, таблиці й статистичні дані мають урізноріднити зміст, зробивши його приступнішим і цікавим для найширшого загалу.

Відзначимо, що для осіб українського походження, які не мали змоги вивчити українську мову, й для чужинців та для інформативної праці серед них запляновано рівнобіжно з українським виданням »Енциклопедії Українознавства« видати її англійською мовою. /6/

Редакція свідома деяких недоліків »Енциклопедії Українознавства«. Вони пояснюються умовами праці. Справді подиву гідний запал українського вченого, який перемагає матеріяльні злидні й жахливі побутові умови таборового життя. Але віра у важливість завдання подолує труднощі. Ініціятори видання були свідомі того що працю треба почати якнайскорше й закінчити її перед виїздом більшости науковців на дальше поселення. І тому не вижидали вони »кращих умов«, але намагалися скористатися з того, що в Баварії зібралася більшість українського наукового активу. Треба було використати час, коли знову по десятиліттях змогли обмінятись думками вчені з різних займанщин: цим способом можна було усунутії не один хибний погляд чи виправити часом однобокість. Велика кількість науковців. які взяли участь у праці над »Енциклопедією Українознавства«, дала змогу надолужити брак бібліотек, бо до найменшої ділянки запрошувано знавців, які докладно свою царину опанували.

При літературному оформленні »Енциклопедії Українознавства« в основу покладено єдиний всеукраїнський правопис 1928 p., затверджений і Всеукраїнською Академією Наук і Науковим Товариством ім. Шевченка, а також опрацьовану ВУАН наукову термінологію з різних ділянок знання (зокрема терміни »росіянин«, »російський« вживаються в »Енциклопедії Українознавства« згідно з цією термінологією. тобто не в значенні взагалі мешканця Російської імперії в різних її формах, а на означення приналежности до певного етнографічного комплексу, народу, що називає себе »русскими«, наше старе »москвини«. »москалі«. нім. »Russen«). Зважаючи на технічні труднощі, в бібліографічних вказівках назви книг різними мовами подаємо за сучасним правописом.

Збірна праця може увінчатися успіхом тільки тоді, коли організація праці стоїть на відповідному рівні. Тому Редакція присвятила цій організації багато уваги. Головна Редакція опрацювала детальний плян »Енциклопедії Українознавства« і згодом докладно простудіювала його з редактор дми поодиноких відділів і підвідділів. Разом із ними Головна Редакція докладно усталила розміри поодиноких відділів і намітила авторів, число яких сягає сотні активних співробітників. Статті авторів редаґували редактори відділів, а потім цілий відділ ішов до ряду рецензентів, на яких запрошено всіх знавців з даної ділянки, що перебувають на еміґрації. Зауваження рецензентів ішли до авторів статтей, редакторів відділів, а остаточно зредаґовані відділи йшли до Головної Редакції для узгіднення з цілістю. Отже твір, який має репрезентувати нашу науку перед зовнішнім світом, є справді великою колективною. часто безіменною працею десятків наших найкращих сил, які не жаліли часу й труду. Якщо зважити, що матеріяльна винагорода ні в якій пропорції не відповідала ні знанням авторів, редакторів і рецензентів, ні витраченій ними енерґії, то слід тут підкреслити, що всім співробітникам належить подяка нашої суспільности, а Головна Редакція щиро їм дякує від себе. Окремо треба підкреслити заслугу тих, хто, не зважаючи на фінансову скруту, спричинилися до видання »Енциклопедії Українознавства«. Це є доказом великої зрілости деяких кіл нашої суспільности, і Головна Редакція рішила відзначити громадську жертвенність поодиноких інституцій вміщенням їх назв у списку фундаторів »Енциклопедії Українознавства«.

Передаючи »Енциклопедію Українознавства« в руки читача, сподіваємося, що наша громадськість належно оцінить важливість почину, умови праці й зусилля співробітників. Одночасно Головна Редакція просить читачів надсилати критичні завваги й речові доповнення, щоб помічені помилки можна було виправити в наступних зошитах чи наприкінці першого тома.


Головна Редакція

Мюнхен, червень 1949 р.











Список скорочень


австр. — австрійський

акад. — академік, -ічний

амер. — американський

англ. — англійський

б. — біля

білор. — білоруський

бл. — близько

больш. — большевицький

бріт. — брітанський

В. — великий

в. — вік

вв. — віки

в-во — видавництво

вид. — видання

вис. — високий, височина

військ. — військовий

внутр. — внутрішній

г — грам

га — гектар

газ. — газета

ген. — генерал

геогр. — географічний

геол. — геологічний

год. — година

гор. — горішній

госп. — господарський

гр.-кат. — греко-католицький

губ. — губернія

дем. — демократичний

держ. — державний

див. — дивись

дир. — директор

дм — дециметр

довж. — довжина

до Хр. — до народження Христа

дол. — долішній

д-р — доктор

евр. — европейський

екон. — економічний

єп. — єпископ

журн. — журнал

заг. — загальний

зал. — залізничий

зах. — західній

зовн. — зовнішній

ім. — імени

ін. — інший

інж. — інженер

іст. — історія, історичний

і т. д. — і так далі

і т. ін. — і таке інше

і т. п. — і тому подібне

карб. — карбованець

кг — кілограм

км — кілометр

кн. — князь, княгиня

ком. — комуністичний

кол. — колишній

кооп. — кооперативний

коп. — копійка

л — літр

літ. — літературний

м — метр

м. — місто

м² — квадратовий метр

мал. — малюнок

мг — міліграм

м-р — маґістер

меш. — мешканець

мист. — мистецький

митр. — митрополит

м. ін. — між іншим

мін. — мінута

м-ко — містечко

мм — міліметр

муз. — музичний

напр. — наприклад

нар. — народний; народжений

наук. — науковий

нац. — національний

невідм. — невідмінний

нім. — німецький

н. р. м. — над рівнем моря

н. ст. — нового стилю

о. — острів

обл. — область

оз. — озеро

оп. — оповідання

орг. — організаційний

півд. — південний

півд.-зах. — південно-західній

півд.-сх. — південно-східній

півн. — північний

п. н. — під наголовком, під назвої

пов. — поверхня; повіт(овий)

пол. — половина

політ. — політичний

полк. — полковник

поль. — польський

пор. — порівняй

по Хр. — по Христі

поч. — початок

правос. — православний

пролет. — пролетарський

пром. — промисловий

проф. — професор

псевд. — псевдонім

псих. — психологічний

р. — ріка; рік

Р. — Реомюр

рев. — революційний

ред. — редакція, -ктор, -ційний

рел. — релігійний

респ. — республіка, -анський

рим.-кат. — римо-католицький

рис. — рисунок

рос. — російський

pp. — роки

с. — село

св. — святий

с.-г. — сільсько-господарський

сек. — секунда

сел. — селянський

скор. — скорочено

слов. — слов’янський

см — сантиметр

сов. — совєтський

сотн. — сотник

соц. — соціялістичний

ст. — станція; сторіччя

сх. — східній

ст. ст. — старого стилю

стор. — сторінка

т — тонна

табл. — таблиця

т-во — товариство

т. зв. — так званий

техн. — технічний

тис. — тисяча

укр. — український

фак. — факультет

фіз. — фізичний

філос. — філософія, -ічний

філол. — філологічний

хв. — хвилина

хем. — хемічний

христ. — християнський

Ц. — Цельсій

центр. — центральний

ц.-слов. — церковнослов’янський

ч. — число

шир. — широкий, широта

* — родився

† — помер

º — ступінь

= — рівняється, дорівнює

→ — дивись

% — процент, відсоток







Скорочення, прийняті в бібліографічних вказівках


В. — Варшава

К. — Київ

Кр. — Краків

Л. — Львів

М. — Москва

О. — Одеса

П. — Санкт-Петербурґ (до 1914), Петроград (1914 — 1924), Ленінград (від 1924)

X. — Харків

Етн. Зб. — »Етнографічний Збірника

ЗІФВ УАН — »Записки Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук«

ЗНТК — »Записки Українського Наукового Товариства в Києві«

ЗНТШ — »Записки Наукового Товариства ім. Шевченка«

КСт. — »Киевская Старина«

ЛНВ — »Літературно-Науковий Вісник«

МУЕ — »Матеріяли до української етнології«

Сб. ХИФО — »Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества«

Укр. — »Україна«










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.