Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 175-176.]

Попередня     Головна     Наступна





СЕРАПІОН ВОЛОДИМИРСЬКИЙ [ПЕЧЕРСЬКИЙ] (р. н. н. — 1275) — церковний діяч і мислитель. З 1238 p. — архімандрит Києво-Печерського монастиря, з 1274 р. — єпископ Володимирський. Вважається автором п’яти повчань морально-етичного характеру.

Виходець київ. школи церковного проповідництва. У своїх перших творах, написаних у Києві, С. В. розвиває широко представлену в тогочасних пам’ятках концепцію "Божого попускання", похідну від теорії теодіцеї: Бог "попускає" землетруси, війни, голодомори з виховною метою, дозволяє діяти злу, щоб виправити людність; "кари Божі", що випали на долю Русі, природні й соціальні катаклізми, спричинені моральною деградацією суспільства. Моральна відповідальність за долю окремої спільноти лежить на ній самій і окремих індивідах. Різноманітні гріхи призвели до гніву Божого, навели біду на країну, Русь стоїть перед есхатологічною перспективою. Неупереджено оцінюючи реалії суспільного буття, С. В. викриває численні марновірства: чаклунство, язичницькі жертвоприношення, проте з прикрістю констатує, що і християни не стоять на висоті морального ідеалу, вдаючись до вбивств, продажу в рабство одновірців, демонструючи приклади здирництва, примітивних забобонів, тваринних інстинктів. "Пременение" (ключове поняття у С. В.), зміна способу життя і світогляду, каяття та духовне переображення, відповідальність перед Богом і суспільством, любов, милостиня, поміркованість здатні, за переконанням С. В., радикально оздоровити суспільство, зняти соціальну напругу, підвищити спроможність Русі до опору зовнішнім загрозам. С. В. гнівно засуджує князівські чвари, що послаблюють Русь. Його проповіді спрямовані до пробудження моральної свідомості, совісті й відповідальності за свої помисли і вчинки.



Твори С. В. див. у кн.: Петухов Е. Серапион Владимирский, русск. проповедник XIII в. — СПб., 1888; "Слова" Серапиона Владимирского // Памятники лит-ры Древней Руси XIII в. — М., 1980.



При нього див.: Петухов Е. Серапион Владимирский, русск. проповедник XIII в. — СПб., 1888; Азбукин П. Очерк лит. борьбы представителей христианства c остатками язычества в русском народе (XI — XIV вв.) // Русск. филол. вестник. — 1892. — Т. XXVII, 1896. — Т. XXXV, 1897. — Т. XXXVII, 1898. — Т. XXXIX; Gorlin M. Serapion de Wladimir, prédicateur de Kiev // Revue des études slaves. — 1948. — T. 24; Колобанов В. А. О Серапионе Владимирском как возможном авторе "Поучений к попам" // Труды отдела древней русск. лит-ры Ин-та русск. лит-ры АН СССР. — М., 1958. — Т. XIV; Йо го ж. Обличение княжеских междоусобиц в поучениях Серапиона Владимирского // Там само. — M.; Л., 1961. — T. XVII; Його ж. Общественно-лит. деятельность Серапиона Владимирського: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. — Л.; Владимир, 1962; Bogert R. On the Rhetorical Style of Serapion Vladimirskij // Medieval Russian Culture. — Berkley; Los Angeles; London, 1984.



C. Бондар









Див. також:

Ірина Жиленко. Святий Серапіон Печерський — маловідомий український письменник XIII ст.











Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.