Попередня     Головна     Наступна

КНИГА ЛЂЧЕБНАЯ Ω(Т) МНОГИ(Х) ЛЂКАРСТВЪ

О ЛЂКАР(Ъ)СТВАХЪ

Чловεкъ хорыи своε здровA хцε лЂкарство(м) спεрти,

    A лЂкар(с)тво часто быва(т) причиновъ ко смεрти.

ЛЂпшε дати своε здровA лЂчити поволи,

    Добра ε(ст) рЂчъ вытырвати, хоц(ъ) тεжъ значно боли(т).

Бо наглоε лЂкарство нагло тεжъ и вдуси(т),

    Кто, мовA(т), нагло тAгнε, урватисA муси(т) ¹. /202/

КНИГА ЛЂЧЕБН[А]A Ω(T) МНОГИ(Х) ЛЂКАРСТВЪ

ЗЂлA галганъ. Галганъ ² зЂлA ε(ст) тεпло, и сухо, и ужитεчно, а маε(т) много моци. А̃ [1] моць: ґды кто хочε(т) кровъ пущати, а ³ тогды возми галгану в ротъ свои, тεды своεю моцію вы(с)сεтъ лихую кро(в) изъ чл̃вка, а добрую ωставлAεтъ. В̃ [2] моць: коли εго кто ястъ порану, ґды кому смεрди(т) ⁴ изо р(ъ)та любо из(ъ) зубовъ, уздоро(в)лAε(т) нεмощъ тую из зубовъ ⁵. Г̃ [3] моць: из вино(м) стол(ъ)кши, порану пити, нεмощный жолудокъ ⁶ по(т)вεр(ъ)жаε(т). Д̃ [4] моць: коли би споран(ъ)ку εго илъ чл̃овεкъ и по(д) языко(м) дεр(ъ)жалъ, тогды εго слова ⁷ сутъ в(ъ)дAчны людε(м). Є̃ [5] моць маεтъ: коли εго порану чл̃вкъ истъ, а другую половину части, соз(ж)ваши ⁸ з віномъ, помазалъ тЂло, то ε(ст) що подлA ωчи(й), вы(ш)шε ягоды, ω(т) оуха и тЂмA, пεрεстанε(т) боль головныи ⁹. S̃ [6] моцъ маε(т): коли бы εго порану и з вεчεра илъ и в(ъ)о р(ъ)тЂ трімалъ, тогды ω(т)жεнεтъ, нε будε искажεнъ.

¹ На полі з правого боку: «Koniec».

² У рукопису слово підкреслене.

³ На полі з правого боку «кро(в)».

⁴ На полі з правого боку «смро(д)».

⁵ Літера б виправлена з в.

⁶ На полі з правого боку «жолу(д).».

⁷ На полі з правого боку «мова».

⁸ Мабуть, треба «соз(ж)вавши».

⁹ На полі з правого боку «голо(в).». \93\

О имбεри. Им(ъ)бЂрЂ /203/ ИмбεрЂ εстъ тεплоε и мокръ а тую мо(ц) маεтъ: кто εго порану и(ст), то εму вычищаε(т) пεр(ъ)си ω(т) флAґы ¹ и всю лихую c пεр(ъ)си выганAε(т) рεчъ, котраA в(ъ) жолудку ε(ст). В̃ [2] моць: коли εго кто истъ порану и вεчεръ, таковому флЂґму травитъ и ωчи ωсвЂщаεтъ. Г̃ [3] моцъ: кто εго истъ порану и по вεчεру, кому жолудокъ ² зазноблεнъ, то запрЂваε(т) и ωздоровлAε(т). Д̃ [4] моцъ: кто εго з вино(м) піεтъ, зε мши(м) ³, чистымъ, в(ъ) сЂмA, кости и болεсти ω(т) пεр(ъ)сіи выгонітъ и ωхоту до идЂнA даε(т). Є̃ [5] мо(ц): ґды на малии частки подробы(т) имбεръ и пролыґаεтъ, то жолудокъ нεмощныи оулЂчаεтъ и вычищаεтъ.

Мушкатεль ⁴ тεпло и мокро маεть, алε оулЂчуεтъ. Сила: кто εго порану истъ, таковому голову ⁵ уздор[о]влAε(т), уражаную пітіεмъ, любо сA умножила вεлікая нεчістота. В̃ [2] мо(ц): ґды бы εго кто илъ порану, [з] сюлю змЂшавши, болAчεε ср(д)цε ⁶ злЂчуε, албо ґды сA пεрεстраши(т) ω(т) кого, албо мло будε(т) на сεр(д)ци, ω(т) такой нεмочи, и всЂ мокроты, и болεз(ъ)ни ωколо ср(д)ца выганAε(т). Г̃ [3] моцъ: кто /204/ кто єго ужіваε(т), вшелAкіи смра(д) з головы изганAεтъ. Д̃ [4] моць: цвЂтъ мушкаталовыи из віномъ пити, ср(д)цε ⁷ оуздоровлAεтъ болному и оуранεн(ъ)ному чл̃вку болю до ср(д)ца нε допущаεтъ.

Гвоздики ⁸ имаю(т) сухо и мокро, порану ихъ трεба уживати длA по(д)вεржεнA мозґа, и смра(т) из головы ω(т)ганAεтъ, и ωздоровлAε(т). В̃ [2] мо(ц): з віномъ ґвозъдsЂки пити, то голосъ ⁹ тон(ъ)кіи, и см(ъ)сра(т) [!] из(ъ) устъ выганAεтъ.

Цинамунъ ¹⁰ сухо и тεпло. Кто εго порану часто зажіватъ, ω(т) кашлю ¹¹ улЂчаε(т), и тAготу c пεрси выганAε(т), и мозокъ в(ъ) голо†улЂчуεтъ, ωчо(м) ¹² лεхко додаε(т), сипливость з горла выпужаεтъ. И кто цинамонъ из(ъ) пшεнічны(м) хлЂбо(м) часто истъ, голову ω(т)ворAεтъ εму.

Цитваръ ¹³ тεплоту маεтъ. Кто εго ис(т)ъ спора(н)ку, таковому флAґму ¹⁴ ω(т) пε(р)сіи чи(с)титъ. В̃ [2] мо(ц): застарЂлую нεмочъ в жолудку, εстъ нεстравъного, то изтравитъ и чиститъ жолодокъ ¹⁵. Г̃ [3] мо(ц): застарЂлую нεмощъ в жолудку улЂчуεтъ и болAчки ¹⁶ выганAεтъ, а порану заживати εго.

¹ На полі з лівого боку «флAг(м).». У рукопису слово підкреслене.

² На полі з лівого боку «жолу(д).».

³ Так у рукопису.

⁴ У рукопису слово підкреслене.

⁵ На полі з лівого боку «гла(в).».

⁶ На полі з лівого боку «сεрцε.»

⁷ На полі з правого боку «сεрцε».

⁸ У рукопису слово підкреслене.

⁹ На полі з правого боку «голо(с)».

¹⁰ У рукопису слово підкреслене.

¹¹ На полі з правого боку «кашε(л)».

¹² На полі з правого боку «ωчи».

¹³ У рукопису слово підкреслене.

¹⁴ На полі з правого боку «флАґ(м).». У рукопису слово підкреслене.

¹⁵ Так у рукопису.

¹⁶ На полі з лівого боку «болА(ч).». \94\

Пεрεцъ тεплостъ маεтъ /205/ маεтъ и сухостъ. Кто εго з німъ ужіваε(т) порану, мокроту высушаεтъ, чл̃вку ω(т) ср(д)ца всю кормъ ω(т)гонітъ и вычищаε(т) и жолудокъ грЂε, алε ωчю(м) шкодитъ и кашεлъ множи(т).

Бобки ¹ мокры, и хухи [!], и тεплы, тылко ихъ столци и[с] солю, и з виномъ нагрЂти и піти, вε(с) ωкормъ ω(т) ср(д)ца ω(т)гони(т) и трAсцA ², що ω(т) зимъна бываεтъ, прεчъ ω(т)гонітъ.

Чεснокъ ³ тεплоту и мокроту маεтъ. Кто εго истъ, то флAґу вычіщаε(т) у пεрсіи, и мокроту злую из чл̃вка высушаε(т), и ωхоту до и́дЂнA даεтъ, алε кто εго богато и́стъ, ωчεмъ шкоди(т). В̃ [2] мо(ц): из вино(м) εго піти, натолкши го, и зубы німъ гнілии́ вымывати, и палцε(м) вытирати гнои, ωко, зубовъ и губу поло[с]кати, то смратъ вычищаε(т) и з устъ лихоε повЂтрA ω(т) чл̃вка ω(т)гони(т).

ЦибулЂ ⁴ εстъ мокра и тεпла, а маε(т) моц(ъ): кто εи и[с] сюлю и́стъ, всЂ мокроти до с[ε]бε тAгнεтъ и выводи(т) зо пεрсіи, а пεчεна ліхіи́ мокроты из чл̃вка выганAε(т). В̃ [2] мо(ц): пεчεна цібулA, кто εи рано и́стъ, доброε истравлεніε даεтъ, и чрεво ⁵ оумAхчаεтъ, и нεстравную такую рЂчъ трави(т), алε ωчεмъ ш(ко)дитъ. Г̃ [3] моцъ: кто εи рано и́ст(ъ), флAґу ⁶ выщіщаε(т) /206/ вычіщаεтъ и болεз(ъ)ни ω(т) пεрсіи ω(т)пужаεтъ.

Поръ ⁷, албо плодистεцъ, скутівши го добрЂ, а вложи во вино, а порану и́сти, таковому всю кровъ и нεчістоту ис пεрсіи ω(т)ганAε(т). В̃ [2] моц(ъ): тоε жε чиніти, кто крвю плюεтъ ⁸, и рЂчъ чиститъ, а часто а часто [!] порану и́стъ, и нεжітъ выганAε(т).

Кропεцъ ⁹ ωгоро(д)нЂи, из віно(м) столкши... ¹⁰

Горчіца ¹¹ чорнаA. Горчица чор(ъ)наA такую моцъ: мокроту и тεплоту, а натол(ъ)кши з віно(м), и́сти порану, болAчую голову ¹² уврачуεтъ. В̃ [2] мо(ц): кто голову хору маε(т) албо в голову заходітъ, то горчіцу в прЂсно(м) мεду мочіти и жолтокъ з яицЂ, насЂнА чорнобЂлного и бюки ¹³ стол(ъ)ци з віно(м), звεрху головы проголити и на голову прібівати платомъ на дεнъ и на ночъ, и лухъ учініти и c тымъ зεліεмъ горчіцεвъ c полоно(м) ¹⁴ помЂша(т), а тоε вари посполу, a тымъ тεплы(м) мии голову, алε пεршε з горчіцεю пріложи плAстръ на головA на ноч(ъ). А тоε чініти по три дни, то голова будεтъ здорова.

¹ У рукопису слово підкреслене.

² На полі з лівого боку «трA(с)цA».

³ У рукопису слово підкреслене.

⁴ У рукопису слово підкреслене.

⁵ На полі з лівого боку «чрεво».

⁶ У рукопису слово підкреслене.

⁷ У рукопису слово підкреслене.

⁸ На полі з правого боку «кро(в)».

⁹ У рукопису слово підкреслене.

¹⁰ Так у рукопису.

¹¹ У рукопису слово підкреслене.

¹² На полі з правого боку «голо(в).».

¹³ У рукопису слово підкреслене.

¹⁴ Мабуть, помилково замість «полино(м)».

¹⁵ У рукопису слово підкреслене.

Макъ ¹⁵ зим(ъ)но и мокро, маε(т) тую моц(ъ): стεрши εго /207/ εго, удЂлити млεко и муки з ярои́ [п]шεніцЂ и тоε змЂшати, яко кашу, и тоε и́сти порану \95\ и вεчεръ за три дни. Ес[тъ] то ¹ лЂкарство, который нε спAтъ и которымъ мозокъ высихаεтъ. В̃ [2] моцъ: котрыи́ шалЂю(т) и розумъ утрачаютъ ², натεр(ъ)ши маку з виномъ и з сЂмεнε(м) блεкотовы(м), прівАжи на голову, тоε чинівши, тоε оуврачуεтъ. Г̃ [3] моць: кто нащε молоко маковоε виε[с]тъ, сεр(д)цε ³ болAчεε оуврачуεтъ.

ДεвAтосилъ ⁴ маεтъ моць: кто εго зрана истъ, таковому помагаε(т), кто болитъ ω(т) ср(д)ца. В̃ [2] мо(ц): дεвAтосилъ, умывши εго добрЂ, надробивши, з вино(м) варити и пити тоε, чиститъ ωчи ⁵, направA(т).

ХрЂнъ ⁶ εстъ тεплъ и мокръ а маε(т) моць тую: кто εго уживаε(т) нащε [с] сюлю, таковому прідаεт(ъ) тεплоту до сεр(ъ)ца а злыи рЂчи выганAεтъ из чл̃вка. В̃ [2] мо(ц): надробивъши хрЂну на малый куски, посоли сюлю и пожди мало, ажъ о сεбε пуститъ юшку, процЂдіти кросъ хусту ⁷, и кто глухии ⁸, во уха пустіти, ω(т)гонітъ глухоту, а тоε чініти прεзъ Г̃ [3] дни.

Рεтковъ ⁹ /208/ Рεтковъ маε(т) тую моць: кто єи и(ст), то ωразъ ω(т)рыгаε(т) и всЂ тAжεсти и флAґму в пεрсεхъ мAхчи(т), горεстъ выганAε(т). В̃ [2] моцъ: в которо(м) жівотЂ заплоділісA робаци ¹⁰, то гинутъ. Ежεли конъ хорыи, даи му и́сти, будε здоровъ.

РЂпа ¹¹ ε(ст) тεпла и мокра: наварив(ъ)ши, исти, мокрототу [!] губи(т) ω(т) пεр(ъ)сіи и чрεво оумAхчуεтъ. В̃ [2] мо(ц): рЂпAну южку піти, то вεсъ сказъ и сухіи кашεлъ уздоровлAε(т) ¹². Г̃ [3] моць: кому сA в жівотЂ запεчε(т), то рЂпу и́сти з маεвы(м) масло(м) албо з олівою юшъку піти, уздоровлAε(т).

Сыръ ¹³ сухіи: кто εго пεрε(д) ωбЂдо(м) и(ст), псуε жолудокъ, а по ωбЂдЂ кто εго и(ст), направлAε(т) жолудокъ. В̃ [2] моць: молодыи сыръ, кто εго прε(д) ωбЂдомъ и́стъ, зазноблAεтъ жолудокъ и трAсцЂ множитъ.

Яица ¹⁴ пεрεпεчεніε албо прεварεніε прε(д) ωбЂдо(м) нε Aсти, бо жолудокъ псуεтъ, ажъ на ніхъ добрыи трунокъ пити, жεбы изправлεніε было. В̃ [2] моцы рЂткіи́ яица из(ъ) шафраномъ, потвεр(ъ)жаε(т) жолудокъ и добрую кровъ множітъ, и рум(ъ)лAностъ на ліци чинітъ ¹⁵.

Пшεно ¹⁶ маεтъ сухостъ: кто εго варітъ, кро(м) масла или млεка истъ, то жолудо(к) псуε, а ґды з якою тлустостю, то нε ш(ъ)кодитъ.

¹ У рукопису «вεто». На полі з лівого боку «сонъ».

² На полі з правого боку «глу(п)».

³ На полі з лівого боку «сεрцε».

⁴ У рукопису слово підкреслене.

⁵ На полі з лівого «шчи».

⁶ У рукопису слово підкреслене.

⁷ У рукопису слово підкреслене.

⁸ На полі з лівого боку «глу(х)».

⁹ У рукопису слово підкреслене.

¹⁰ На полі з правого боку «роба(ц).».

¹¹ У рукопису слово підкреслене.

¹² На полі з правого боку «кашε(л)».

¹³ У рукопису слово підкреслене.

¹⁴ У рукопису слово підкреслене.

¹⁵ На полі з правого боку «румAно(ст)».

¹⁶ У рукопису слово підкреслене. \96\

Горохъ ¹ ε(ст) тεплъ и сухъ: варεны(м) исти /209/ и́сти, добрыи изправлεніε чинітъ и жолудокъ разтлЂваεтъ. В̃ [2] моць: кто маεтъ рану албо болAчку, гороху нε и́чъ, бо яритъ рану и болAчку. Г̃ [3] моць: кого ωчи болA(т), гороху нε исти, ωгεнь множи(т) в очεхъ, и колε(т) ωчи, и гнои з(ъ) ωчии нε выпущаεтъ выходи[ти].

Бобъ ² εстъ тεплъ и мокръ: варεныи процЂдивши, из козЂмъ молокомъ и́сти, то всЂ сказы жолудковыи́ вычіщаεтъ и лεхкіи сонъ ³ и (с)панA даεтъ. В̃ [2] моць: кому кила ⁴, возми муки бобовои и c прЂснімъ мεдомъ змЂшаи, помазуи.

Конопля ⁵ маεт(ъ) мокроту и тεплостъ: варεну хто бы и́лъ, таковому ωкормъ ω(т) ср(д)ца ω(т)хонітъ. В̃ [2] моць: коноплю хто зомнεтъ моцно руками и положи(т) на рану, тои гнои ωчищаεтъ и помагаε(т). Г̃ [3] моць: коли гадіна ⁶ вкуситъ, стεрши коноплю, прівAжи на рану, то вεзъ ⁷ и́тъ ⁸ вычищаεтъ. Д̃ [4] моць: коли кого усътрЂлA(т) ⁹, тогды зотри коноплю і прікладаи на рану, то выганAε(т) жεлЂзо. Є̃ [5] моць: смотри, ґды ωлεнA стрЂлεцъ пострЂлитъ, на тыхъ мЂстъ ωлεнъ бЂжитъ на полε и шукаεтъ коноплЂ, знашовъши εи, и кладεтъ на рану, и стрЂла выходи(т) из раны.

Рожа ¹⁰ чεрвонаA, брунантаA [!], рожа полнаA бЂлаA и жолтаA, а εстъ цвЂ(т) шлAхεт(ъ)ныи /210/ шлЂхεтныи и барзо оузытεчныи и пъεкныи запахъ маε, а маε тую моцъ: ґды кого ωчи ¹¹ болAтъ, ωлЂεкъ добрыи рожовыи помазати ωчи. В̃ [2] моць: кому ωчи ωтЂкаютъ ω(т) болЂнA, тым жε ωлεикомъ помазати. Г̃ [3] моць; ґды кого голова ¹² боли(т), во(д)ки ружεвои пла(т) розмочіти, на голову положити, спанA даεтъ лεгко ¹³. Д̃ [4] моць: в кого ωчи болAчіи́ и ωколо чεрвоныи́, в ружовои вю(д)цЂ платъ намачати а на ωчи класти прε(з) два дни и д†ночи, поможεтъ.

ФЂAлъковыи ¹⁴ квЂтъ лAзоровыи, травіца малаA, то εстъ фЂюнεцъ ¹⁵, цвЂтъ шлAхεтныи, и ужитεчныи, и пахнучии. Ґды εго з вино(м) зтолцε и положи(т) рано в плату, гдε голова болитъ, то помагаε(т), и сокъ фЂAлковыи из вино(м) коли на голову хорую кладεтъ, барзо помагаεтъ.

¹ У рукопису слово підкреслене.

² У рукопису слово підкреслене.

³ На полі з лівого боку «со(н) лεго(к)».

⁴ На полі з лівого боку «кила».

⁵ У рукопису слово підкреслене.

⁶ На полі з лівого боку «га(д)».

⁷ Так у рукопису.

⁸ Так у рукопису.

⁹ Літера у правлεна, нечітка.

¹⁰ У рукопису слово підкреслене.

¹¹ На полі з правого боку «ωчи».

¹² На полі з правого боку «голо(в).».

¹³ Літера л нечітка.

¹⁴ У рукопису слово підкреслене.

¹⁵ У рукопису слово підкреслене.

¹⁶ У рукопису слово підкреслене.

ШалъвЂA ¹⁶ маε цвЂтъ шлAхεтныи, алε сама ε sεлиε, болшую моць маε: коли кто Г̃ [3] албо Д̃ [4] листи исполочε в(ъ) водЂ и солю посоли(т) и нащε и́стъ, то ср(д)цε \97\ оуздоровлюεтъ ¹ и кровъ, котораA сA спεкла албо ω(т) бЂганA, албо ω(т) пішA, уврачуεтъ. В̃ [2] моцъ: кто шалвЂю з віно(м) вари(т) и порану піεтъ, таковому внутръ поновлAεтъ /211/ полнAεтъ и нεчістоту выганAεтъ. Г̃ [3] моць ²: кто шалвию из виномъ оуживаεтъ, то звнутръ ³ болAчки ⁴ нε ростутъ анЂ внутрЂ нε пріникаютъ.

Ужовъ ⁵ sεлиε, то ε[с]тъ гад(ъ)чεи ⁶ sЂлA εстъ доброε и барзо пожітεчноε, кто εго у водЂ варитъ и порану піεтъ, пεрси чиститъ, и голосъ ⁷ тон(ъ)кіи чинітъ, и флAґму вычищаε(т). А в кого трудоватоε лицε ⁸ и чεръвоноε, албо корости, а ужовъ наваріти у вінЂ, и змЂшати з вапно(м), и ты(м) помазати, лицε уздоровлAε(т).

Пεт(ъ)рушка ⁹ зεліε маεтъ зимно(ст) и мокростъ: кто варεну и́стъ, уздоровлAε(т), кто кр(ъ)вю ¹⁰ хракаε(т), такжε ры(м) ¹¹ выганAε(т) и камЂнъ кази(т), котрыи у чл̃вцЂ ε(ст). Тылко з віно(м) трεба пεтрушку пити. В̃ [2] моць: трудоватымъ ¹² людε(м) помагаε(т) и горЂчεстъ ω(т) чεла выганAε(т), тоε, що ω(т) многоAдεніA бываε(т).

Чор(ъ)нобылъ ¹³ зεліε гор(ъ)коε ε(ст), а прεз тоε sЂлA лЂкар(ъ)ства знаидεны, и матка ε(ст) всЂмъ sεліAмъ. Ґды голова ¹⁴ боли(т), то, накопав(ъ)ши, вымыти гараздъ ¹⁵ такіи, ε корεнε(м) посЂкши дробно, и з віно(м) варіти алъбо и з ωцто(м) д†годинЂ, и потомъ процЂдити, и ты(м) лЂи тεплы(м) голову, и укрытисA моцно, жεбы потітісA, и вытAгаεтъ /212/ тAгаεтъ всю лихую мокроту из головы, a дЂлати такъ по Д̃ [4] разы. В̃ [2] моць: кто чор(ъ)нобылъ часто будεтъ зажівати, нε можεтъ єго нЂхто ω(т)ру[и]ти ¹⁶. Гε̃ [3] моць: кого гризεтъ ωколо пуп(ъ)ка ¹⁷ и барзо боли(т), чор(ъ)нобили наварити у водЂ и пити и на пупокъ c плато(м) пріложити, умεншаεтъ болεсти. Д̃ [4] моц(ъ): кому трAсцA ¹⁸, чорнобіли наваріти у водЂ и тую тεплоту пити прε(д) тымъ ¹⁹, нЂжли ухопила, то албо вымютами выид[ε], албо тыломъ.

Пор(ъ)віи ²⁰, гды εго наварітъ кто з(ъ) саломъ козЂмъ а порану бы пилъ, пропустъ чині(т) и чисти(т), и что внутръ злоε ε(ст), и мокроту выганAεтъ, а тоε по Г̃ [3] дни дЂлати.

¹ На полі з правого боку «сεрд(ц).».

² Літера о перероблена з іншої.

³ У рукопису помилково «звнуртъ».

⁴ На полі з лівого боку «болA(ч).».

⁵ Літера ж залита чорнилом, нечітка. Слово підкреслене.

⁶ У рукопису слово підкреслене.

⁷ На полі з лівого боку «голо(с)».

⁸ На полі з лівого боку «лицε».

⁹ У рукопису слово підкреслене.

¹⁰ На полі з лівого боку «кро(в).».

¹¹ У рукопису слово підкреслене.

¹² На полі з лівого боку «трудо(в).».

¹³ У рукопису слово підкреслене.

¹⁴ На полі з лівого боку «голо(в).».

¹⁵ У рукопису слово підкреслене».

¹⁶ На полі з правого боку «трути(з).».

¹⁷ На полі з правого боку «пупо(к)».

¹⁸ На полі з правого боку «трAс(ц).».

¹⁹ Частина тексту «прε(д) ты» перероблена з «прεзъ».

²⁰ У рукопису слово підкреслене. \98\

МолодаA копріва ¹ такую моцъ маε: кто бы εи наварилъ з ωцтом(ъ) бεз соли, выганAε(т) з жолотка робац(ъ)тво, котороε сA бар(ъ)зо роди(т) з нεдозрЂлого ωвоцу, такжε ин(ъ)шии шкодливости що колвεкъ. В̃ [2] моць: свεрбъ ² албо коросты на кюмъ ³ бы были, тεды копрівы натолци с(ъ) солю и з бЂлкомъ яεчны(м), и з курAчимъ каломъ, и в лазни нεхаи сA мажεтъ, а тоε чиніти ⁴...

Буждεрεвокъ ⁵ εстъ sεліε шлAхεтноε и ⁶ ... запахъ ⁷, котроε врачуεтъ вшεлAкіи́ разы у чл̃вку ⁸ и кровъ запεклую, εсли ε(ст), а то наваривши /213/ варивши з(ъ) ωдцтомъ [!], и тεпло пити. В̃ [2] мо(ц): кто ωсіпнε або ωхрипнε ⁹, що бываεтъ из вεлікого бЂганA и нагрости, тεды усмажити буждεрεв(ъ)ка с прЂсны(м) мεдо(м) и пити з(ъ) тεплою водою порану. Г̃ [3] моцъ: кому сA голова ¹⁰ сA завεр(ъ)таεтъ, тεды, наваривши буждεрεвку з ωливою албо з ωцтомъ, або з вино(м), пріклада(й) на голову.

ЛεбЂтъка ¹¹ sεліε ε(ст) доброε и запаху вдAчноε, головную болεзнь врачуε, ґды бы εго, натолкши з вино(м), прікладалъ. В̃ [2] моц(ъ): ґды бы εго из вино(м), наварівши пору ¹², тεпло піти, болεзни внутр(ъ)ныε оуздоровлAε. Г̃ [3] мо(ц): кто εи поран(ъ)ку пахаε, таковому чл̃овεкови мозокъ ¹³ сA потвεр(ъ)жаε и вычищаε. Д̃ [4] мо(ц): прεм(д)рыи в(ъ) врачεхъ Галинъ мови(т) та(к): «Кто, лεбЂдку стол(ъ)кши з мастю, до костов(ъ)нои раны прікладаεт(ъ), тεды всЂ болεсти з раны выимуεтъ».

Полынъ ¹⁴ ε(ст) бар(ъ)зо пожітεчны и таковую моць маεтъ: εсли бы кого гадіна ¹⁵ укусала или скажεна собака ¹⁶, тεды столци з оливою и пріложи на свЂжу рану. В̃ [2] моц(ъ): голова εсли боли(т), полынъ столци и съ колодAзA воды такои, що на ню сл̃нцε нε свити(т), и прівиваи до головы. Г̃ [3] моц(ъ): коли зо р(ъ)та смεрдітъ ¹⁷, полынъ вари з оцто(м) а часто зажівати рано, поможεтъ.

¹ Так у рукопису. Слово підкреслене.

² На полі з правого боку «свεрбA(ч).».

³ Це і попереднє слова у рукопису підкреслені.

⁴ Далі в рядку непрочитане слово.

⁵ Слово на місці витертого напису, нечітке, підкреслене.

⁶ Далі в рядку непрочитане слово.

⁷ Слово пошкоджене вологою.

⁸ Це і попереднє слова пошкоджені вологою.

⁹ На полі з лівого боку «хрипо(т).».

¹⁰ На полі з лівого боку «голо(в).».

¹¹ У рукопису слово підкреслене.

¹² Може, помилково замість «порану».

¹³ На полі з лівого боку «мозо(к)».

¹⁴ У рукопису слово підкреслене.

¹⁵ На полі з лівого боку «га(д)».

¹⁶ На полі з лівого боку «пε(с) в(ъ)стε(к).».

¹⁷ На полі з лівого боку «смра(д)».

¹⁸ У рукопису слово підкреслене.

Вεрба /214/ Вεр(ъ)ба ¹⁸ ε(ст) барзо пожитεчна: кто εи варитъ а зрана и́стъ, то нεхай сA нε боитъ падучεи болεзни и нεмочи. В̃ [2] мо(ц): кто бы εи [у]живалъ рано, варилъвши [!] з водою, и промовіти три разы «Ω(т)чε нашъ», и тропаръ бц̃и «Днεсь сп̃нію нашεму начатокъ», и «Бц̃ε дв̃о, радуисF*» Г̃ [3], будε(т) ω(т) \99\ падучεи нεмочи уздоровлε(н), то εстъ ω(т) фрибри ¹. С̃ [3] моць: кто бы вεрбу до сходъ сл(о)нца выкопалъ, и дεр(ъ)жати в рукахъ брошЂ, срεбро и злато, а трεба копати самою рукою и мувіти нεпрεстан(ъ)но мл̃тву «Ω(т)чε нш̃ъ» и «Дн̃сь сп̃снію нш̃εму начатокъ» набожнε, и викопавши, платомъ шовковымъ или шкарлатовы(м) и носити з(ъ) собою, а стεрεчісA ω(т) смεр(ъ)тεлного грЂха. Тεды, εсли будεшъ на воинЂ или на судЂ, прεможε(ш) всЂ нεпріAтεлЂ ², носівши прі собЂ тото sεліε вεрбу. А ростεтъ того по рЂнA(х) коло рЂкъ, а лЂстA такоε, якъ на вεр(ъ)бЂ, и відитъсA та(к), я(к) вεр(ъ)бовыи молоднікъ былка. Д̃ [4] моць: кто бы εго напалилъ, вю(т)ки з вεрбыны любо самыи сокъ, ховаи в(ъ) склAніцу и порану, чистыи платъ ωмочив(ъ)ши, на ωчи прікладаи, уздорвлAε(т) ωчи. Є̃ [5] моцъ: коли бываεтъ дЂтεмъ пεрεполохъ ³, то εстъ ґды сA лAкаεтъ, тεды дεржи прі ніхъ вεрбу сщ̃εн(ъ)ную. S̃ [6] моцъ: /215/ S̃ [6] моць: на горAчку εсли хто хоруε ⁴, а хочεшъ, εсли будε живъ, положи подъ голову вεр(ъ)быны сщεн(ъ)нои, εжεли будεтъ сA потіти, то будε(т) живъ.

Смородюнъ ⁵ sεліε ε(ст), моць маε(т) ω(т) фрибри: мочити го и пити и потомъ сушити и куріти, уврачуεтъ.

Солнεчнікъ ⁶ εстъ sεліε, любо ката(н)на, ε(ст) барзо пожітεчноε а мудрыи к(ъ)вЂтъ маε, котрыи сA за сл̃нцεмъ ωбεртаε(т). Кто бы εго, наварив(ъ)ши εго з оцто(м), и пилъ порану а бар(ъ)зо тεпло, в(ъ)сЂ полεсти [!] любо запεчεныи́, в(ъ) пεр(ъ)сεхъ лихую мокроту, котраA в(ъ) них(ъ) бываεтъ, и кто на ср(д)цε ⁷ хоруε, и внутръ уздоровлAε(т) своεю моцію, любо усты вычищаεтъ, любо зады. Г̃ [3] мо(ц): трA(с)цA ⁸ εсли кого трAсε(т), тεды навари слонЂчніку у водЂ а піи по три дни тεпло напрε(т), нЂжъ пріидε фрибра, поможε(т).

Кровавънікъ ⁹, гды єго зтол(ъ)чε з бЂлко(м) яεчны(м) и з прЂснымъ мεдомъ и до раны пріложітъ, всю нεчістоту з(ъ) раны вычищаε(т) и по(д)совъ волAчіи врачуεтъ. В̃ [2] мо(ц): кто бы εго наварілъ з оц(ъ)то(м), с кмино(м) бобровы(м), стол(ъ)ци, и в(ъ) кого чεрεво выходи(т) ¹⁰, нεхаи три дни піεтъ, уврачуεтъ.

¹ На полі з правого боку «фрεб(р).».

² На полі з правого боку «нεпрія(т).».

³ На полі з правого боку «пεрεполо(х)».

⁴ На полі з лівого боку «смεр(т)».

⁵ У рукопису слово підкреслене.

⁶ У рукопису слово підкреслене.

⁷ На полі з лівого боку «сεр(ъ)цε».

⁸ На полі з лівого боку «трA(с).».

⁹ У рукопису слово підкреслене.

¹⁰ На полі з лівого боку «чεрεво».

¹¹ У рукопису слово підкреслене.

Припутнікъ ¹¹ ε(ст) sεліε доброε, а нεдарε(м)но го /216/ го такъ названо, бо прі дорозЂ ростεтъ и в(ъ)шεлAкую рану своεю моцію лЂчітъ. Едного часу чл̃вεкъ εдεнъ видЂлъ, якъ купцЂ и́хали з тAш(ъ)кіми возами, а зміA лεжала на дорозЂ, и пεрεи́халъ εи возъ, ударівъ εи. Тεды другаA зміA, прінεс(ъ)ши sεліε пріпутнікъ, и положіла на ню, котраA sміA заразъ ωжіла. В̃ [2] мо(ц): припутнікъ ε(ст) двоAкіи, вεлікіи и малыи, тую моцъ маε, и(ж) з нεго добраA мастъ на всЂ раны \100\ и болAчки, из(ъ)ганAε(т), а малыи. Г̃ [3] м(о)[ць] ¹ ε(ст): кому бЂгун(ъ)ка ², и оутробою боли(т), тεды вари εго в(ъ) моцно(м) ω(т)цтЂ a сочεвіцЂв, стεр(ъ)ши и соли нεмного, и́жъ порану, a змоцънAε(т) живо(т). Д̃ [4] мо(ц): рана εсли кому ε(ст), пріпу(т)нікъ столци c прЂсны(м) мεдо(м) и пріклади на рану, тую моць маε малыі ³, що и вεлікіи. Є̃ [5] моць: сокъ пріпутніко(в) з яεчны(м) бЂлком(ъ) змЂшаи a мажъ ты(м) болAчку албо гдε ωто(к) ε(ст), тεды поможε(т). S̃ [6] мо(ц): на жолодо(к) ⁴ εсли кто нεмощε(н), тεды навари пріпутнику а піи порану, поможε(т). З̃ [7] мо(ц): ωчи ⁵ εсли кого болЂ(т) а гнои тεчε(т), тεды соко(м) пріпутніковы(м) запущаи. И̃ [8] мо(ц): зубы ⁶ кого болA(т), соко(м) запущаи. Θ̃ [9] мо(ц): кого нір(ъ)ки болA(т) или мошна ⁷, насЂкши пріпутніку, варіти и пити. І̃ [10] мо(ц): волε ⁸ кому ростεтъ, тεды Г̃ [3] корεнЂ пріпутніковы нεхаи на шии́ носи(т). АІ̃ [11] мо(ц): трAсцA ⁹ εсли кому чεтвεр(ъ)тачка /217/ тачка, чεтыры лышки воды и тоε столци и выпіи. ВІ̃ [12] мо(ц): трεтAчка, во съсоку пріпутнікового змЂшай co трома лишками вина и три лышки воды выпий, помо(ж)[εтъ].

Вεнεдіка ¹⁰ sεліε ε(ст) двоAкаA, такую маε(т) моць, жε вшεлAкіи напітокъ направ(ъ)лAεтъ и добрыи́ запахи даε(т). Тεды выкопавши, вымыти добрε в(ъ) [в]одЂ, а вложи в напой в начінA и за(ш)пун(ъ)туй. То вари моцно, рано пій, то румлAно(ст) ¹¹ в ліци чінітъ. В̃ [2] м(о)[ць]: в которо(м) дому или коморЂ вεнεдикъта будεтъ, тεды вшεлAкіи́ гады ¹² и жабы длA того запаху нε могутъ быти. Г̃ [3] моць: вεнεдикта, кто бы по всA дни и́лъ, дεды [!] ω(т) паралЂжу ¹³ заражεнъ нε будε(т). БЂлаA вεнεдікта таковую моць маε(т): εсли кого горAчка ¹⁴ порываε(т), тεды бЂлую вεдεди(к)ту [!] вымывши добрε, и прочитаи Г̃ [3] ¹⁵ мл̃тву «Ω(т)чε н̃шъ» и яждъ нащεсрца, уврачуεтъ. Тоε sεліε кто бы хорому, нε повЂдающи, по(д)ложилъ ¹⁶ по(д) голову, который на горAч(ъ)ку боли(т), и ґды потіт(ъ)сA, то жівъ будεтъ, а εсли будεтъ болЂти, то умрεтъ.

ДAтилъ ¹⁷ sεліε ε(ст) пожітεчноε протівъ чаровніко(м), и кто εго прі собЂ носи(т), нε бойсA жадныхъ чаровъ ¹⁸, а звлаща ω(т) злыхъ жεн(ъ).

¹ Частина тексту «Г̃ м(о)» дописана на полі з лівого боку.

² На полі з правого боку «бЂгу(н).».

³ Тобто «малыи».

⁴ На полі з правого боку «жолу(д).».

⁵ На полі з правого боку «ωчи».

⁶ На полі з правого боку «зубы».

⁷ На полі з правого боку «мошна».

⁸ На полі з правого боку «волε».

⁹ На полі з лівого боку «трас(ц).».

¹⁰ У рукопису слово підкреслене.

¹¹ На полі з лівого боку «румAно(ст)».

¹² На полі з лівого боку «гадо(м)».

¹³ На полі з лівого боку «паралЂ(ж)».

¹⁴ На полі з лівого боку «горA(ч).».

¹⁵ Тобто «Г̃ [3] разы».

¹⁶ На полі з лівого боку «смεр(т)».

¹⁷ Тобто «дAгилъ». У рукопису слово підкреслене.

¹⁸ На полі з лівого боку «чары».

Если кто ω(т)-\101\ровлεнъ в(ъ) потравахъ любо в пітии́, тεды дAтилъ нащε нεхай и́стъ и выкинε(т) с(ъ) сεбε. Пεсъ εсли кого бЂсный вкуситъ /218/ в(ъ)кусітъ ¹, тεды дAтилу столк(ъ)ши, c прЂсънымъ мεдомъ усмажіти и прикладати, и уврачуεтъ ². Потра(в) εсли кто в собЂ нε можεтъ затрімати а часто выміоты ³, дεды [!] нεхаи дAтилъ и́стъ ⁴. Кто нε маε ωхоты до и́дЂнA, то εстъ апεтіту, дAтылъ нAхай и́стъ порану на(ш)щε.

БεндрЂнεцъ ⁵ sεліε ε(ст) пожітεчноε: кто бы εго и́лъ порану, уврачуεтъ. А кто на ср(д)цε ⁶ болитъ, любо то уварівши у водЂ, то піи ⁷. Кто бы стрЂлою пострЂлεнъ, втεр(ъ)ши вεндрЂн(ъ)цу, прікладай на рану, вытAгаε(т) стрЂлу. Любо то и в в[о]дЂ наварівши, нεхай піεтъ, и на горAчку яждъ вεн(ъ)дрЂнεцъ, уврачуεтъ.

ЛЂкаръства розмаи́тіε фрібрамъ ⁸. Сокъ свЂжого полону ⁹, выдавлεныи, добрε уцукровавши, по В̃ [2] лышки пючи ко(ж)дого днA, служітъ фрыбра(м) застарЂлы(м). ВзA(т) тиганстъ КЗ̃ [27] зεмныхъ и пεрцу КЗ̃ [27] зεрεнъ тако(ж), усушив(ъ)ши тоε, на порохъ стεрши, потомъ в оц(ъ)тЂ прігрЂти, длA прікрости мεду вложіти и дати сA напіти прε(д)ты(м), нЂжъ фрыбра пріидε, и куріти, абы добрЂ сA спотилъ. Вотка c копітніку всAкій фрыбры ω(т)пужаε(т), протівъ кождой фрыбры корЂнA Пεтру шануε, що налЂпшε утолци з пюлъ лота, выпіти /219/ выпиты c тεплою водою, нЂмъ пріидε. Козатεцъ нащε з ωдто(м) ¹⁰ и з(ъ) мεдомъ зимніцу ω(т)гонітъ, триднε(в)ную ¹¹ фрыбру. ЛЂкарство тоε: буракъ ωтри, галуски выр(ъ)вати зо вши(т)кімъ, що εго εстъ, з насЂню(м) и з корЂню(м), тоε утεр(ъ)ти и в(ъ) трун(ъ)ку цили в(ъ) водЂ ужівати, трεтAчку и зимніцу ω(т)гонітъ бура(к). Копіт(ъ)ніку чвεртъ лута з віно(м) пючи прε(д) ты(м), нЂжъ маε(т) пріити, чвεртачку ω(т)гонітъ. Бабчаныи сокъ, трохи дріякви з віно(м) випіти, чвεр(ъ)тачку ωтгонітъ. Коли будεтъ трAсавіцA, піи горЂвку c чостко(м) и з пεрцε(м), и натεр(ъ)тісA ты(м).

Мл̃тва ω(т) фрыбры. Напіши сію мл̃тву на картку и съпали εи на попюлъ, и дати пити c півомъ альбо з горювкою той попЂлъ, поможεтъ. Мл̃тва:

Во имA ω(т)ца и сн̃а и ст̃го дх̃а. Сілою ч(с)тнаго и жівот[во]рAщаго кр(с)та, заступлεніεмъ ч(с)тны(х) нб(с)ныхъ силъ бεсплотны(х), ч(с)тнаго и славнаго пр(о)рка Пр(д)чи Кр(с)тлA г(с)днA Іωана, ст̃ы(х) славны(х) и всεхвалныхъ ап(с)лъ Пεтра и Павла выписую тA, sлаA ωбражко, бг̃омъ жівы(м), и прεчі[с]тою бц̃εю, и хранітεлA аг̃гла твоεго, чисты(х) врачε(в) Козмы и Дεміяна, и всЂ(х) стыхъ воεвъ нб(с)наго жітіA, чінъ аггл(с)кій заклинаю тA повторε и потрεтε, ωбрашко, якаA колвεкъ εси, алε согараεшъ ¹².

¹ На полі з правого боку «пε(с) встε[клый]».

² На полі з лівого боку «Д̃ [4] мо[ць]».

³ На полі з правого боку «выміо(т)».

⁴ На полі з лівого боку «Є̃ [5]».

⁵ Слово написане великими літерами.

⁶ На полі з правого боку «сε(р)цε».

⁷ На полі з правого боку «В̃ [2]».

⁸ На полі з правого боку «фрибра(м)».

⁹ Мабуть, помилково замість «полину».

¹⁰ Помилково замість «ωцто(м)».

¹¹ Пεрша літера н нечітка.

¹² У рукопису далі хрестик. \102\

Мл(ъ)тва /220/ Мл̃тва В̃ [2] ω(т) трAсавіцЂ. Напіши сію мл̃тву на Aпку или на про[с]курЂ, даи болAщεму Ђз(ъ)ти.

Мол̃тва В̃ [2]:

Заклинаю васъ, наріцаεмии́ діяволіцЂ, проклAтыи́, то вашіми имεны заклинаю ва(с) ст̃ы(м) Трофоніεмъ, и ст̃ы(м) ч(с)т̃нымъ и жівотворAщімъ кр(с)т̃омъ, и ωбла(с)тми аг̃глы и архг̃глы и го(д)ствіAми, и Д̃ [4]-ма εул̃(с)ты Ма(т)., Ма(р)., Лу., Іωано(м), и тЂмы ст̃ы(х), да нε маεтε власти на нε(м) ні пакости нε дЂεтε εму, рабу бж̃ію, ім. (р)къ, но идЂтε, ω(т)куду εстε прішли. Г(с)д̃и, г(с)д̃и, избави дш̃у раба своεго, ім. (р)къ, Х̃ε б̃ε н̃шъ. Во имA ω(т)ца и сн̃а и ст̃аго дх̃а, а(м).

Мл̃тва Г̃ [3]:

Во имA ω(т)ца и сн̃а и ст̃аго д̃ха, амінь. Кр̃(с)тъ Х(с)в̃ъ во мнЂ, кр̃(с)ъ Х(с)в̃ъ на мнЂ, кр̃(с)том(ъ) сA жεгнаю, кр̃(с)то(м) Х(с)в̃ымъ бЂсы проганAю. Ω(т)ступЂтε, проклAтыи́, ω(т) мεнε, раба бж̃іA, ім. (р)къ, и ω(т) тоA храмины, бо ту сЂдітъ архг̃глъ Міхаи́лъ, и ту пожівутъ архг̃гли, анггли, архг̃глъ Гавріи́лъ, Рафаи́лъ, Уріи́лъ и прε(с)т̃аA бц̃а Хр̃(с)та раждаε(т) тутъ бо ε(ст) храмъ ст̃ъ. Заклінаю ва(с), діяволы, идіт(ъ) во ліцЂ бг̃о(м) жівы(м), нε пріходЂтε, лихъ нε творЂтε, пакости, анЂ якія зліи́ вεщи во вЂки, бо на на(с) ωпочіваεтъ дх̃ъ ст̃ыи, и прославлAε(т)сA ст̃аA тр̃(о)ца, и на рабЂ бж̃імъ, ім. (р)къ н̃нЂ и во всA вЂкы, аминъ ¹. /221/ во вЂки вЂкомъ, аминъ. ТAр(ъ)ра канЂра тεтуя нε туA шεлвіA нεхвЂA жупεлвЂA лЂнаръ штанЂнаръ кафЂра, я васъ заклінаю бг̃омъ жівы(м), и прч̃(с)то[ю] пан(ъ)ною дЂвою Мр̃іεю, и всЂми ст̃ымы, и ст̃ымъ мч̃ніко(м) Авεркіεмъ, и ст̃ымъ, ім. (р)къ, εго ε(ст) дн̃ь, абыстε нε шкодили рабу бж̃іεму, ім. (р)къ, я васъ всЂхъ заклинаю, ω(т)ступЂтε ω(т) мεнε. Посилаю ва(с) до пропасты тεмнои, идЂтε, В̃ [2], идЂтε жε ω(т) тεлεсε εго и бЂжітε во свои гра(д), тар(ъ)таръ цЂтаръ комЂаръ.

На болЂнA зубовъ ² лЂкар(ъ)ство. А̃ [1] ³. Возми лістA макового молодого и въсуши, покрай и вари з(ъ) водою, прідай трохи галыну, процЂди и бεри до ус(т) тεпло, и потрімай, и выпустъ. В̃ [2]. Возми корЂнA лЂскового сухого любъ свЂжого, покрай, вари в оцтЂ, трімай во устахъ, устанε. Г̃ [3]. Назбырай sЂлA, котроε сA зовε(т) аида ⁴, покраи и люлку и кури, яко цЂганЂ, и устанε боль. Д̃ [4]. Укрой грЂнку хлЂба, полЂй горюр(ъ)кою ⁵ и посоли солію,

¹ Слово нечітке. Текст підкреслений прямою лінією. Під нею, на полі внизу, написаний іншим чорнилом такий рецепт: ЛЂкъ ω(т) зимы: ωлова чорного купіти, що прі сукнЂ, и намочіти го в(ъ) горювцЂ прεз два дни, и піти, поможεтъ, лишить зима * го. (* На полі з правого боку «трA(с).»).

² На полі з лівого боку «зубо(м)».

³ В цьому абзаці порядкові номери стоять також на полі з лівого боку.

⁴ У рукопису слово підкреслене.

⁵ Тобто «горюв(ъ)кою».

пріложи \103\ на скоронь, гдε боли(т). Є̃ [5]. Муки пшεнічнои горстъ, и пεрцу, и соли, ωцту вінного змЂшаи и учіни плA(ст)εръ, пріложі на скороннЂ и ти... ¹ /222/

На свεр(ъ)бAчки ², или пар(ъ)хи. Возми ωманового корεнA, ім(ъ)бεру, бобкувъ, цитвару, сЂрки, соли, каждого заров(ъ)но, учини c того порохъ пото(м), пото(м) возми горювки, и наскробай мидла, и поставъ на ωгεнь, a якъ сA мыдло ростопи(т), здойми з ωгнA, в(ъ)сыпъ порохъ той и змЂшай в тεпло(м) мЂсцу. А εжεли за[с]тарЂлый будутъ, трεба εднако кров(ъ) албо банки ставіти, до того пожиточ(ъ)ны суть ван(ъ)ны, абы сA пойти в купεли. На свεр(ъ)бAчки, заражεнA εдε(н) ω(т) [д]ругого роскруй цидріну, посоли солεвъ и натεрай тЂло, εсли цитрины нε будε, возми яйко квасноε албо квасу капусного, соли, сЂрки и бобковъ, столци, загрЂй, смаруи тεпло. Потомъ мастъ саманова на свεр(ъ)бAчки бар(ъ)зо добра, прідавши до того бобковъ a лыбо ωлεйку боб(ъ)кового албо мыд(ъ)ла рЂдкого. И тε(ж) купЂл(ъ) з воды, прілAвши до нεнεи́ [!] лугу масного. И тεжъ листA з догану покраAвши, можε в горув(ъ)ку, вымокнε, процЂдіти, выдусити и в(ъ) горнA малоε, и мыдла вло(ж), а покрай дробно, прівари и соли прεдъ тымъ, потирай. И тεжъ: εжεли застарЂла, пото(м) солоткои́ яблони скωрки налупи и вари, и мыисA, поможεтъ. /221/

На тεчεнA крви з носа. Возми грібовъ, котрыε на старыхъ дрεвахъ бзовыхъ выростутъ, назбираи, и всуши, и натри на порохъ, и пахати, якъ ³ табаку, то кровъ пεрεстанε ити ⁴. ЛЂкъ В̃ [2]: возми копір(ъ)васу, и в(ъ)суши ⁵, и в(ъ)три εго, даи в носъ мЂсто табаки, кровъ пεрεстанεтъ.

На к(р)вавый мочъ. Возми мху тεр(ъ)нового, который на тεр(ъ)ню ростεтъ, и в(ъ)суши, и в(ъ)три на порохъ, давай ужівати, помо(жε) ⁶.

На пухлину в ногахъ. Вари в(ъ) водЂ дубо[в]ε листA албо скюр(ъ)ку дубову, ωсолівши добрЂ, мочити ноги в т[εп]луй водЂ, бзовоε листA свЂжεε прікладай албо скюр(ъ)ку бзовую, дубовую, вытAгаεтъ пухліну. В̃ [2]: цεлЂздовый ⁷ листωмъ ωкладати, намочъ в(ъ) горювцЂ полыну, и татар(ъ)ского sЂлA, и ялюв(ъ)цу, и пεр(ъ)цу, кам(ъ)форε, тою горюв(ъ)кою ωзтирай ноги часто ⁸.

На спεчεный разъ. Возми ωливы и бЂ[л]ковъ яεчныхъ заров(ъ)но, смаруй що година ⁹ пεромъ и прісыпуи разы вов(ъ)чεвъ табаковъ, то εстъ порохнавъковъ, и скюр(ъ)ку прівівай, загои́т(ъ)сA.

На колки ωлεω(к) ¹⁰ магдаловыи и тεрпεн(ъ)тіновыи помощныи. /222/

На млость. Гды чловεкъ млЂεтъ и млостъ нападε, зарасъ εго назнак(ъ), помашъ водовъ тваръ зимновъ, ωбмый а вина албо вют(ъ)ки горювки до устъ влЂй, а по(д) носомъ натірай горювкою сεрдεчною.

¹ Далі в рядку не прочитано одне-два слова.

² На полі з правого боку «свεрб(ъ).».

³ Літера ъ залита чорнилом, нечітка.

⁴ Літера т перероблена з іншої.

⁵ Літера c перероблена з іншої.

⁶ Склад -жε дописаний над рядком, нечіткий.

⁷ Тобто «цεлЂздовымъ».

⁸ Далі в рядку хрестик, обведений пунктирною лінією. Абзац відкреслений прямою лінією.

⁹ Тобто «щогодини».

¹⁰ Далі в рядку місце від витертого переписувачем слова.

¹¹ Частина слова «гу(н)» виправлена з н.

На бЂгу(н)ку ¹¹. Варити трЂски и піти. В̃ [2]: попЂлъ варіти в оцтЂ и ωбъложіти животъ и кріжЂ. Г̃ [3]: наварити бабчаного листA в оц(т)Ђ и хлЂбъ грЂн(ъ)-\104\ку и́сти, поможε. И бюб(ъ) добрЂ и́сти, a воды нε пити, крупы ячмЂныи́ варити густо и з(ъ) молокомъ и́сти, поможε. Варити тεрки в(ъ) водЂ албо скюр(ъ)ку, лубA тεр(ъ)новоε, попрε(м) бЂлымъ моцно ωпопъри и пий рано й на ночъ.

На болAчку. Трεба гріба, вари в(ъ) молоцЂ солоткомъ, пріклада(й), або пю(д)бЂл(ъ), насінЂй мЂхиръ, сліву пріклада(й), выдуси(в)ши кют(ъ)ку, и пюдбЂлъ прікладаи.

На кашεлъ. Воз(ъ)ми молока солодъкого, вари квЂтъ бзовый, в(ъ)сушоныи, процЂдивши, влошъ цукру трохи албо мεду, дава[й] ма ¹ часто пити тεпло. В̃ [2]: сокъ з рε(т)квы с цукромъ албо з мεдо(м) змЂшавши, пій часто, поможε. Горювка /225/ ГорЂлка c цукромъ, c шавраномъ, з розЂйками піти. Д̃ [4]: вари руту в(ъ) півЂ, процЂдівши, влошъ масла, пій. Є̃ [5]: чεстнокъ в(ъ) мεду смажити, пій чεстнокъ, в молоцЂ вари, пи(й).

На мухи. Достань дут(ъ)ка, пт[а]ха, полошъ на ωгεнь ярый, поставъ до халупи, позатикай ωкна, двεрЂ, и ω(т) того діму поздіхают(ъ) вшітки, и пауки, хоць пЂрюмъ того пташ(ъ)ка дутка, а пото(м) ялювцεмъ албо чимъ выкуръ избу.

На блосщіцЂ. Сала вεпрового лотовъ два, жівого срЂбра лотъ розотри на мЂлко, и помЂшай c саломъ, и ма(ш) стЂны, спары, позды(х). В̃ [2]: возми полону ², корЂнA чεмεріцЂ бЂлуи, вари в(ъ) лугу, вложи жолчи воловой, намасти тымъ вшітки стЂны. Г̃ [3]: ωкурюй стЂны пЂрюмъ ла[с]товчи(м), жεбы сA нε плоділи в(ъ) стЂнахъ. Возми вапна нεгашоного, жолъчи воловой, ωцту моцного, змЂшай, понатирай тымъ спары, поздыхаютъ, плодітісA нε будутъ. A гды бы до того εщε аршεніку, дεлεко [!] лЂпшε εстъ.

На блыхи. ЛістA татар(ъ)ского sЂлA потрAсовати под ноги, варіти полонъ ³ дрεсεнъ ⁴ в(ъ) водЂ и в(ъ)ложи жолчи воловой, тымъ поливати.

ГусεніцЂ губіти. Квасу буракового, тымъ часто кропіти, зараз(ъ) поздыхаютъ. В̃ [2]: «ГусεніцЂ, розказали вамъ, абыстε пошли до століцЂ скоро, скоро, скоро» — тоε напіши на кар(ъ)т(ъ)ку и запεчатаи ⁵, /226/ та й и до капусти подвεр(ъ)зи, згінутъ. Г̃ [3]: мл̃твы трεба чітати, згинутъ. Молітвы з трεбніка, що напротівъ в(ъ)рεдомъ чεрвомъ, и ωсвAтіти воду, и ωсвAті[т]и ωліво и сюль, и помЂшати з водов(ъ), и покропіти капусту, всюды прюити, кропів(ъ)ши, а ищи, кобы в(ъ) пεр(ъ)шу пAтніцу м(с)ц̃A, а воды пріню[с]ши, заки днь нε будε, заки птахи сA нε рушA(т).

¹ Помилково замість «му».

² Тобто «полину».

³ Тобто «полинъ».

⁴ Мабуть, помилково замість «дрεвεсεнъ».

⁵ На полі внизу, під нерівною лінією, напис: «СЂи росаду на бл̃говЂщεніε, гусεніцЂ εи нε будутъ исти, εно впεрεдъ понε зготювъ».

На уразъ c тAжару албо столчεнA звысока. НасЂнA з бука букви ужівати, сало кюн(ъ)скоε c піво(м) тεпло піти й нім сA смаровати, матεріну дш̃ку, sЂлA, з оцто(м) и з(ъ) ωліво(м) піти и тым(ъ) сA паріти. На вну[т]рный уразъ сокъ позЂн(ъ)ковый [з] жівокостAны(м) сокомъ соко(м) [!] змЂшати, напіватісA, тоε раны в(ъ)нутр(ъ)ныε гои́тъ. ВзAти бж̃εго дрεвка горстъ, в(ъ)ставъ в(ъ) ново(м) горци, в(ъ) півЂ старо(м), вложити с(ъ) сала тоты скавки, що сало стикаю(т), а ґды бы випитъ до половини, наклади масла маεвого и дай хорому піти \105\ тεпло. Мεду прЂсного в(ъ)зAти, тылко жъ масла маεвого, роз(ъ)топити в(ъ)купЂ тоε, выпити на разъ и потітісA.

Коли кому кіла, возми бобовой муки и зъ прЂсны(м) мεдо(м) змЂшай, и ты(м) помазуи.

Кому гнілεць во устЂхъ, сокъ мAтчаный з галуно(м) поло[с]кати уста. Водка бабчанаA гнілεцъ выхайдожуεтъ, полочучи ус(ъ)та. ГалAсу и вют(ъ)ки ружовой змЂшав(ъ)ши шалвЂю, в водЂ варіти, а в той юсЂ часто руки умывати. Возми Г̃ [3] бобки, стεр(ъ)ши и(х) з бεнд[р]Ђнцови(м) /227/ з бεн[д]рЂйцεвымъ корεнεмъ, піти и и́сти вεчεръ и рано. Кому вонЂтъ з устъ, возми мAти крутои, и надусити соку, и з оцто(м) змЂшати, уста полоскати, и пото(м) тεр(ъ)ти сухою мAтою ясна, ω(т)гони(т) воню злую з устъ.

Мочъ задεр(ъ)жи(т) кораль чεр(ъ)воный, на порохъ стεр(ъ)ти, а з водою бабчаною на ночъ піти, боронітъ в спаню помочітісA.

Мочъ выводи(т). ШалвЂю варіти, c трунко(м) піти, а руну гюрчіцу ужівати, а купатісA в(ъ) воротышу, в(ъ) водЂ по поAсъ.

Морεню в жівотЂ: полынъ, в малмазіи́ варεны, на живо(т) тεпло прікладати, рути варити з ганускомъ в(ъ) вінЂ, а в(ъ) тру[н]ку уживати, татар(ъ)ского sЂлA у водЂ варіти и піти.

А кому внутръ нεздорово и зъ устъ вонεніε, руты, полыну, шалвЂи́ стεр(ъ)ти, тоε в(ъ) трун(ъ)ку піти рано и на ночъ.

На болAчки вш[ε]лAкіи́, застарЂлый и затвεр(ъ)дЂлыи́, ґды хочεшъ ихъ навεрхъ вытAгнути, горчіцу прік[л]адай, корЂнъ ωстропствовыи на болAчки плAстровати, збыраεтъ ωтокъ, сокъ слюзовый з росходніко(м) и з(ъ) ωцто(м) варіти, на болAчки запалыстыи́ прікладати.

На памAть злую гор(ъ)чіцу, насЂнA, з горю(в)ко(в) піти. /228/

Кто маε(т) трутъ на ліци, сокъ подорожниковый из салЂтрою змЂшати, ты(м) часто ліцε умывати, ліцε чісти(т), тЂло. НасЂнA дыноε на сл̃нци шушити [!] и на поро(х) стεр(ъ)ти, c крохмалεмъ змЂшати, в(ъ) водЂ тεпъло роспустіти, а ты(м) ліцε умывати, пεв(ъ)нε всЂ нεчістоты и пЂги з ліца згінутъ и тЂло на ліци чудно и бЂло будεтъ.

На рабЂнA ліца. Возми волового sЂлA и соли, ωбоε ровно, бЂлокъ з(ъ) яйцA, вина и ω(т)цту, змЂшай, а ты(м) тваръ умывай, изжεнεтъ рAбЂнA з ліца.

На тεмность ліца. Возми дриґайту и намочи в оцътЂ, и муки ячмЂн(ъ)ной, и крохмалю, бЂлко(в) яεчны(х) свЂжіхъ, и тоε всε змЂшати и учиніти якъ бы яблочокъ з кілка, и чіні(т) тЂло бЂло и румлAно, свЂтло, кто сA ты(м) міε.

Кто нε можε и́сти, мAти и цінамонъ, галканъ и т[р]оха пεр(ъ)цу змЂшаи з оцто(м), вεліко помагаεтъ.

На т(р)утізну. Возми мAты, що в поли ростε(т), и вари в(ъ) водЂ, а тεпло дай піти, пото(м) бж̃іε дрεвко з віномъ варити, піти тоты д†рЂчи, помагаю(т). Маруну з мушкаталовымъ квЂто(м) ¹ /229/ ружа чεрвонаA брунатнаA ², ружа полънаA бЂлаA и жолтаA, а ε(ст) цвЂтъ шлAхεт(ъ)ный, и барзо ужітεчный, а піεкный запахъ маε, а маε тую моць: ґды кого ωчи болA(т), ωлЂεкъ добрыи ε(ст) рожовый, помазати ωчи.

¹ На полі внизу дописано густішим чорнилом: «ЛЂкъ на пухліну. Купіти в краму камъфоры, и мочіти въ горюв(ъ)цЂ, и піти, и мастітісA, в тεплЂ потітісА, накрів(ъ)шісА, то пухлина зыйдεтъ, и поможεтъ»,

² Літера т виправлена з н.

В̃ [2] моць: кому ωчи ωтЂкаютъ ω(т) болЂнA, тымъ \106\ жε ωлЂйко(м) помазовати ωчи ¹. Г̃ [3] моць: ґди кого голова болитъ, вотъка рожова, хусту розмочівши, на голову положіти, спанA даεтъ лεхко. Д̃ [4] моць: кого ωчи болA(т) и ωколо ωтЂкаю(т), чεр(ъ)воныи́, в ружовой во(д)цЂ пла(т) чистыи мачати и класти на ωчи прεз(ъ) два дни и д†ночи, поможεтъ. БЂлмо ² из(ъ) ωчіи якъ изганAти. Глістъ зε гною з обори набрати и вшушіти [!], и на пла(т) чістый положіти, и копірвасо(м) насоліти албо солю, до склAн(ъ)ки чистой процЂдіти, и будεтъ вюдъка, и тою во(д)кою ωчи запущати, а барзо суптεл(ъ)но, тилко по разу каплю пустіти, а εсли бар(ъ)зо и́д(ъ)на, то ружовою во(д)кою роспустіти. А то знай, ґды молодый чεлAднікъ ω шεсть лЂтъ, слапшεи водки трεба, а ґды ВІ̃ [12], трохи потужнЂйшεй, а ґды К̃ [20], то εщε потужнЂйшεй, а ґды Л̃ [30], M̃ [40], то пакъ ищи моцнЂйшεй, алε в(ъ) мЂру, алε зро...³ /230/ ты(м) галунъ, а барзо мЂлко оутεр(ъ)ти, в кого давноε бЂлмо, и ты(м) суптεлно засыповати, барзо троха и всε порану. Г̃ [3] моць: чинAтъ вод(ъ)ку εщε и такъ, пожітεчно ε(ст) инаA бЂлмо изганAти. Гды ωчи свεръбAть и гды гніды оу віи́, яйцε упεчεчи бар(ъ)зо, и бЂлокъ тεрεти из(ъ) крышпано(м), a gрышпану нεмного пεрεдавати, и оутεрти, и роспупстити [!] горюлкою простою албо воцто(м), a крюсъ платъ процЂдити. A якъ сA оустои́тъ, часто тою водкою ωчи запущати рано и вεчюръ, алε тоε на молодыε бЂлма, водка тая. На давноε бЂлмо бобки ис(ъ) солю жвати, а пото(м) з AйцA выпустіти бЂлокъ, a жолтокъ из мεдомъ прЂснымъ росположити, з воткою ружовою, алε тоε, алε тоε у хлЂпъ бар(ъ)зо горAчЂй и[с] скарупопо [!] усадіти, абы сA оусмажіло, и c пεца вынAв(ъ)ши хлЂбъ, и ты(м) запущати, абы мAхчило бЂлмо. По тому εщε бобками запущати добрε на гнілыи́ ωчи, промывати ωчи горул(ъ)кою, з ружεю во(д)кою змЂшати, а горувки мεн(ъ)шε на ωчи ⁴. Сокомъ щавAны(м) пома(ж) ωчи, свЂтлы бу[ду]тъ. ДивитисA, ащε тεмно в ωчохъ, столъчи /231/ лъци ⁵ чо(с)т̃ку и сокъ чостковый процЂди, пущай во ωчи, прεмЂнAючи чрεзъ дεнъ. И кропъ мЂшаи з прЂсны(м) мεдо(м), приложи ко ωчо(м) и зубо(м) ⁶, тая жъ помощъ εстъ.

Ащε кого ωчи болA(т) албо заступуεтъ, яко м(ъ)гла, албо слεза идεтъ, то пущай во(д)ку буквічную въ ωчи.

Ащε в кого бЂлмо на ωцЂ ⁷, пεрεсажоныхъ малинъ ω(т) трεхъ городовъ корЂнA спаліти и той попЂлъ на ωчи сыпати, згонAεтъ бЂлмо чловεку и ското(м).

Ащε кто зрAчій ⁸ нε відітъ, куніцу жівую пои́маи, и противъ ср(д)ца кровъ з нεй пусти, и машъ горAчою кровію ωчи ⁹.

Ащε в кого ωчи чεрвоныε, буквічныи лістъ бу(к)вічный [!] пріложи на ωчи на ночъ и лA(з) назнакъ, помощъ.

Ащε кого ωчи ¹⁰ свεр(ъ)бAтъ, кукулъ столци вεлікій и сынъ на ωчи, по(мо)щъ ¹¹.

¹ На полі з лівого боку «ωчо(м)».

² На полі з лівого боку «бЂль(м).».

³ Далі не прочитано чотири рядки, оскільки текст пошкоджений вологою.

⁴ На полі з правого боку «лЂкъ ωчо(м)».

⁵ На полі з лівого боку «ωчо(м)».

⁶ На полі з лівого боку «зубо(м)».

⁷ На полі з лівого боку «на бЂлмо».

⁸ На полі з лівого боку «на (з)рAчостъ».

⁹ На полі з лівого боку «на ωчи».

¹⁰ На полі з лівого боку «на ωчи».

¹¹ Склад -мо- нечіткий. \107\

Ащε кого ωчи вεлми болAтъ, листъ буквич(ъ)ныи варεныи выими з воды з кропу, пріложи на ночъ и прівии плато(м), и лAзъ.

Ащε в(ъ) кого изъ ωчій ¹ кровъ идεтъ, кропівноε корЂнA в(ъ) ωцтЂ варити и митисA тымъ трикротъ на дεнъ.

Ащε кого ωчи сытостю пошибаютъ, ижъ якъ в(ъ) мглЂ, нε відд, чорной курки сало(м) ² пощай ³ в(ъ) ωчи ⁴.

Ащε в кого ωчи по(д)прЂваютъ, свін(ъ)ную сεчъ в ωчи рано пучай.

Ащε в кого бЂлмо на ωци, нохтЂ ско(т)а ⁵ попали и потри, и и(з) млεко(м) жεн(ъ)скімъ з(ъ)мЂшай и ма(ж) ωчи. Ґды муж[ч]ызна оуроді(т)сA, до трεтεго днA згінεтъ.

Ащε кого /232/ кого ωчи болA(т), Ђжъ сову, нε будутъ болЂти нЂко(ли).

Ащε в кого бЂлмо на ωцЂ, сутъ робаци в гнои́, и навари, колко можεшъ, в горнεцъ, и прісипъ и(х) бЂлымъ пЂско(м), и збεрут(ъ)сA тыи́ робаци, и поросыпай ихъ самъ, и учініт(ъ)сA з(ъ) нихъ во(д)ка, и тою во(д)кою помазуи бЂлмо, до трεтεго днε згінεтъ.

Ащε в кого слεзы ⁶ идутъ из(ъ) ωчій, Д̃ [4] зεрнЂ пεрцу, Д̃ [4] зεрнЂ бобку з мεдо(м) прЂсны(м) стεрши, змЂшай и мажъ ωчи, изцЂлAε(т). Поймай жівую куніцу, и вибεри εи (вчи, и проколи зЂніцу по(д) ωчохъ, да тую воду пущай на ωчи, нЂколи нε будутъ болЂти.

Ащε кого глава ⁷ болитъ, горчіцу зтолч(ъ) з оцто(м), змЂшай и пий порану, здрава глава будεтъ.

Ащε в кого в ранЂ чεрвіε будутъ ⁸, жорнAный камεнъ, истεр(ъ)ши, просЂяти, сыпъ на рану, выидутъ вонъ.

Ащε кого ноги ωпухнутъ ⁹, буквічный сокъ c прЂснымъ мεдо(м), и з(ъ) ωцто(м), и з(ъ) віно(м) натов(ъ)кши, з(ъ)мЂшав(ъ)ши, и машъ.

Ащε в(ъ) кого глисти ¹⁰ или чεр(ъ)віε, то ωніхъ натов(ъ)кши, з вино(м) з(ъ)мЂшаи εго и пити дай, помрутъ.

Жεна(м) ¹¹ прε(д) ро(ж)дεніεм(ъ) дітAтε добро и(м) пити дубовую Aмεлу, то живо оуродит(ъ)сA дітA, и нЂколи нε будεтъ тεр(ъ)пЂти болεсти, и в(ъ)родітсA бεз(ъ) оуразу.

Ащε котораA жεна ¹² нεпло(д)на, то εй пити ли(ст) дубовый Aмεли оу винЂ албо в старо(м) півЂ, почнε(т) свой пло(д).

Ащε жεна ¹³ нεпло(д)на, то языкъ ωсAтровый пити εй /233/ пити εй дай, зачнεт(ъ)сA мл(д)нεцъ, хотA и бы вεл(ъ)мы ¹⁴ нεпло(д)на была.

¹ На полі з лівого боку «на ωчи».

² Слово напівзалите чорнилом, нечітке.

³ Тобто «пущай».

⁴ На полі з лівого боку «на ωчи».

⁵ Літера т правлεна, нечітка.

⁶ На полі з правого боку «слε(з).».

⁷ На полі з правого бεку «глава».

⁸ На полі з правого боку «чεрви».

⁹ На полі з правого боку «пух(л).».

¹⁰ На полі з правого боку «гли(ст).».

¹¹ На полі з правого боку «жε(н).».

¹² На полі з правого боку «жε(н).».

¹³ На полі з правого боку «жε(н).».

¹⁴ Літера ы нечітка. \108\

Ащε оу жεны ¹ дЂтεй нЂсть, εно помажεтъ свой смра(д)ныи оудъ рAбиною ² дрεво(м), то будεтъ мати пло(д) свой.

Ащε чл̃вку из(ъ) оустъ кровъ идεтъ ³, ямεлу вари оу винЂ, и яицε сЂчи, и жолтокъ выими, и змЂшай с ты(м) жε віно(м), и пити дай.

Ащε кого глава боли(т) ⁴, гвоздзЂки Ђчъ и ко гла†прикладай, смра(д) из(ъ) главы вычищаεтъ и мозокъ потвεр(ъ)жаεтъ.

Пεрεцъ тую моць маεтъ: ясти εго порану, з жолудка мокростъ вышушаεтъ [!], ω(т) ср(д)ца ωкормъ тратитъ.

Ащε котораA жεна ⁶ по рождεніи́ дітAтε вычіщεнA нε машъ, столци корЂнъ козатεцъ с прЂсны(м) мεдо(м), помазуи εи и пити дати εй.

Ащε в кого рана ⁶ и дікоε мAсо, то горювку пити и рану мастити натщоср(д)цε на каждый дн̃ь потроху.

Ащε кого ср(д)цε болитъ ⁷, ягодъ корЂнA варити и пити.

Ащε кого горAчъка ⁸, добро піти мεдъ дикий.

Ащε в кого болAчка будεтъ ⁹ гдε, на липЂ пупки сотри мЂлко, и змЂшаи з мукою пшεнічною, и до болAчки приклада(й).

Єщε ω(т) болAчки ¹⁰ пити чεрнічнікъ, уваривши у винЂ, и на(т)щε пити.

Ащε в кого бородав(ъ)ки ¹¹, вырвати листъ пεисЂхъ яго(д) и в(ъ)чінити сокъ, и сала свінского свЂжого пріло(ж).

Ащε кто воды ¹² нε можε(т) пускати, изотри камЂнъ ¹³ оу водЂ густо и піи, поможε(т)сA.

ащε в кого заимεт(ъ)сA вода ¹⁴, буквіцу вари и пити тεпло, камεнъ оунутрЂ ломитъ.

Ащε кого горло ¹⁵ боли(т), возми мεду прЂсного лышку и горчицЂ другую и втри у вінЂ, пий горЂчоε, якъ стεрпішъ, a вывари с трεтіку.

Ащε кто /234/ Ащε кто зломи(т) костъ ¹⁶, попюлъ ясεновый и яεчный бЂлокъ, и пεчіну з оцтомъ змЂшаи, и з яицεмъ, прікладай и паръ сосновою скюркою.

Ащε в кого гли(с)ты ¹⁷ в жівотЂ, вεрбу лЂторосль стругати, скору, прі зεмли, и звари, пій, выидутъ вонъ.

Ащε кому чεрви ¹⁸, гороховины спали и в тεплои водЂ піти дай.

¹ На полі з лівого боку «жε(н).»,

² У рукопису «ωрAбиною».

³ На полі з лівого боку «кро(в)».

⁴ На полі з лівого боку «гла(в).».

⁵ На полі з лівого боку «жε(н).».

⁶ На полі з лівого боку «ра(н).».

⁷ На полі з лівого боку «ср(д)ц.».

⁸ На полі з лівого боку «горА(ч).».

⁹ На полі з лівого боку «бо(л)А.».

¹⁰ На полі з лівого боку «ω(т) бо (л).».

¹¹ На полі з лівого боку «боро(д).».

¹² На полі з лівого боку «во(д).».

¹³ Літери нъ залиті чорнилом, нечіткі.

¹⁴ На полі з лівого боку «во(д).».

¹⁵ На полі з лівого боку «го(р).».

¹⁶ На полі з правого боку «ко(ст)».

¹⁷ На полі з правого боку «гли(ст).».

¹⁸ На полі з правого боку «чε(р).».

¹⁹ На полі з правого боку «но(г).».

Ащε в(ъ) кого ноги ¹⁹ ωтεкутъ, букъвицу толчεную з горюлкою и прЂсны(м) \109\ мεдомъ, к ногамъ прікладаи и суровою ніткою по(д) колЂно(м) пεрεвAжи, и бε(д)ра дакжε [!].

Ащε в кого в(ъ)нурърЂ ¹ горA[чε], буквіцу сухую просЂи сіто(м), дава(й) з віно(м) піти.

Ащε в кого внутрЂ ² студεно, вεлікую буквіцу сухую в(ъ) молоцЂ вари и пій.

Ащε в кого рана ³ свЂжAя ⁴, буквіцу зотри и з солю прівни.

Ащε в(ъ) ко(го) кашεлъ ⁵, корε(н) буквічны(й) я(ж)дъ с прЂс(ъ)нымъ мεдо(м), ичъ и жіво(т) лεх(ъ)читъ.

Ащε в(ъ) кого гріздва ⁶ в(ъ)нутрЂ, возми чостку, εдіну буквіцу, а воды д†лы(т)ки, и согрЂй тоε, и піи тεпло. Во(д)ка буквічная много моци маε(т), внутрЂ ка(м)мεнъ ⁷ ломи(т) и пεрси чиститъ, и болAчку до ср(д)ца нε пріпущаε(т), а нεчістоту из(ъ) нут(ъ)ра выганAε(т).

Ащε кто спεчε(т)сA ⁸, ма(ж) прЂсны(м) мεдо(м), и оутри пшεно сухоε, и сипъ по ωпарЂ, и млεко(м) пшонънAны(м) мыти.

Ащε кто журав(ъ)лA ε[с]т(ъ), сA и ωкормъ нε при(т)кнεтъ, нε прюжрε(т) к нεму ⁹.

Ащε кто хочεтъ знати ω(т) «корму, буслεвыε чрεва з коровЂмъ лоεмъ змЂшаи и яждъ.

Ащε кому бЂлыε власы ¹⁰, гавраново сало змЂшаи в оцтЂ, масти ты(м), чорныε будутъ.

Ащε кого гадіна ¹¹ в(ъ)куси(т), совіный мозокъ до раны прікладай.

Ащε кто удовъ языкъ прі собЂ носитъ, то рεчъ прідаεтъ ¹², а гкды [!] яждъ εго, памAтливъ ¹³ будεтъ.

Ащε /235/ Ащε в(ъ) кого в жівотЂ грізεтъ, то носи прі собЂ дудо(в) языкъ, поможεтъсA εму.

Ащε кому оухо заложи(т) ¹⁴, то сінчεε сало пущати з заячεю жεлчъ ¹⁵, носіти при собЂ на правой руцЂ, прівAзавши, и ω(т) прічти, тую (жъ) моць маεтъ. Ащε в(ъ) кого жεлЂзцε в(ъ) тЂлЂ гдε зостало, стрЂла, то εстъ кулA ¹⁶, розплатаи жε заяця и пріложи на рану или на руку, вытAгнεтъ жεлЂзцε копЂнноε албо кулю.

Ащε кого ядовити(й) з(ъ)вЂръ в(ъ)куситъ ¹⁷, пріложи мишъ, розодравши.

Ащε кого норъцA точитъ ¹⁸, жεлчъ лисAчую пріложи и ластов(ъ)чоε гнЂздо, поможεтъ.

¹ Помилково замість «в(ъ)нутрЂ». На полі з правого боку «вну(тр).».

² На полі з правого боку «вну(тр).».

³ На полі з правого боку «ра(н).».

⁴ Може, помилково замість «свЂжая».

⁵ На полі з правого боку «ка(ш).».

⁶ На полі з правого боку «гри(з).».

⁷ Мабуть, перша літера м ужита помилково, бо нею закінчується рядок.

⁸ На полі з правого боку «ωгнь».

⁹ На полі з правого боку «тру(д).».

¹⁰ На полі з правого боку «вла(с).».

¹¹ На полі з правого боку «га(д)».

¹² На полі з правого боку «рε(ч)».

¹³ На полі з правого боку «па(м).».

¹⁴ На полі з лівого боку «глу(х)».

¹⁵ Помилково замість «жεлчю».

¹⁶ На полі з лівого боку «зεлЂ(з)».

¹⁷ На полі з лівого боку «я(д)».

¹⁸ На полі з лівого боку «нори(ц)». \110\

Ащε кому ωвца ¹ мрутъ, давай жε и(м) волчіи горо(х), и куріти строAми бобровыми.

Ащε кому свεрщокъ в(ъ) оухо ² в(ъ)лЂзε(т), бобровую кровъ з оцтомъ ліи в(ъ) оухо.

Ащε кто блЂ(д) ³ на ліци, пома(ж) буквицεю, будεжъ мати пεрсону добрую на ліци.

Ащε кто ліцεмъ жолтъ, возми крокосу, и столци, и в(ъ) вино всипъ, и даи пити, и мεдовый ωкропъ.

Ащε кому памA(т) забитліва ⁴, возми козат(ъ)ню и пεрцу, змЂшаи з масло(м) и пріснымъ мεдо(м), оучіни тоε, якъ ωрЂх(ъ), и яЂчъ ⁵ рано и вεчεръ до З̃ [6] дніи.

Ащε кого зубы болA(т) ⁶, дεржи зЂлA козад(т)нεваго [!] корε(н) на зуба(х).

Ащε кто хощεтъ нε боятісA вЂдмъ ⁷, на мас(ъ)ноε пущанA ωставъ каждои стравы, и в(ъ)ложи в(ъ) горнεцъ, и закопаи по(д) порого(м), и на Вεлікъдεнь выми εго, и знаидεшъ та(м) хробака, и дεржи εго, оувсЂ вЂдмы оузнаεшъ.

Ащε кто ωгнε(м) ωпε(т)чεтъсA [!], змЂшаи мεду прЂсного з яεчны(м) бЂлко(м) и мажи.

Ащε кому болАчка ⁸, столци жъ горохъ, и цвεклу, и чεснокъ c прЂсны(м) мεдо(м), пріложи на ню, поможεтъ. Ω(т) повЂтрA ⁹ чостнокъ яжъ.

Ащε хощεши знати, прівAзи конεεмъ скюрки вовчεи, и нε прібліжіт(с)A /236/ нε прібліжи(т)сA волкъ ко нεму. Албо на конεцъ хво(с)та прівAжи струною волчεю, з(ъ) кюркі оукроивъ, и то всε стадо нε оубоитсA волка нЂгди.

Ащε будεшъ хотЂлъ, щобы пчεлы мε(д)ныи были ¹⁰, то возми губу волчую и помащъ пчεлы, будεтъ мεду много у нихъ.

Ащε будεшъ мати прі собЂ ωко правоε волчεε ¹¹, то εгда на пути тεбε оузрA(т) звЂрЂ дікіи́, нε двігнут(ъ)сA к тобЂ, мимо идутъ. И ащε поидεши протіву разъбоиніко(в), нε оувідA(т) тεбε.

Ащε хощεши знати, ωвцу нε имε(т) волкъ, струну волчую навAжи на ωвцЂ, волкъ и(х) нε имεтъ.

Ащε хощεши знати, и(ж) будεтъ конь сроґии ¹², εдно губу волчую навAжи на конA, будεтъ конь сроґій.

Ащε хощεши, оудудовъ язы(к) ¹³ изсуши на сл̃нцу и доткнісA гуги, имεш(ъ)сA за в(ъ)шεлAкую роботу.

Ащε хощεши знати ω любви ¹⁴, и оулій воды в оуста, и вложи в(ъ) воду тую злата, и срεбра, и хлЂба, и воды трεтюю часть вліи, и хмεлю зεркало ¹⁵

¹ На полі з лівого боку «ωвца».

² На полі з лівого боку «оухо».

³ На полі з лівого боку «блЂ(д)».

⁴ На полі з лівого боку «на памA(т)».

⁵ Так у рукопису.

⁶ На полі з лівого боку «зубо(м)».

⁷ На полі з лівого боку «вЂд(м)».

⁸ На полі з лівого боку «болA(ч).».

⁹ На полі з лівого боку «ω(т) мору».

¹⁰ На полі з правого боку «пчε(ла)».

¹¹ На полі з правого боку «ω(т) во(л)ц.».

¹² На полі з правого боку «ко(н)».

¹³ На полі з правого боку «дудо(в)».

¹⁴ На полі з правого боку «ω(т) лю(б).».

¹⁵ Так у рукопису.

и р(ъ)ци \111\ такъ: «Якъ вεлможни(й) каждыи чл̃овεкъ нε можε(т) быти бεз хлЂба, и бεс соли, и бεз хмεлю, злата, и срεбра, и воды, та(к) жεбы нε мохлъ быти рабъ бж̃іи, ім. (р)къ. Bo имA ωц̃а, и сн̃а, и ст̃го дх̃а, аминъ».

Ащε хощεши знати ω(т) ωстудъ ¹ и ω(т) подлAтA, возми липового скЂпA, три и вари, оутри, піи на(д)щεср(д)цε.

Ащε у жεны ² дЂтεи нЂтъ, εно помажεтъ свои срамныи оудъ ωрAбіною дрεво(м), то будε(т) мати пло(д) свой.

Ащε нεвЂ(с)та, породівши дітA ³, а вычіщεнA нε маε(т), свін(ъ)ьныи [!] мозокъ, растворівши, даи εи піти, хоча и бы прі смεрти была, то здрава будεтъ. А роспусти у водЂ c прЂсны(м) мεдомъ и з(ъ) шафрано(м), оувари гораздъ и дай піти εй.

Ащε в кого дікоε мAсо ⁴ будεтъ, со(ж)жи квасεцъ и корвасъ ⁵, змЂшаи и рану прісыпаи.

Ащε жεна по ро(ж)дεнію тA(ж)коста будεтъ /237/ дεтъ мЂти, кропу ωгороднεго оуварівши, дай піти.

Ащε кто сожεжεтсA ⁶, возми дрюжчіи, вли(й) ладану, яεцъ, змЂшаи порану и клади на тоε.

Ащε кого в(ъ) жівотЂ рЂжεтъ ⁷, навари буждεрεва в молоцЂ и заткай в гор(ъ)чку, потомъ даи піти, и відεтъ поганство корεнεмъ, а ωнъ здравъ будεтъ.

Ащε кто нε слыши(т) ⁸, то козін(ъ)ную жεлчъ албо сінічεε ⁹ сало з водою лій в(ъ) оухо.

Ащε оу скотіны ¹⁰ оувоилε(т)сA вода, зри εи в(ъ) ωчи и рци: «Воронъ падε на (д)рεво, а в(ъ) того дрεва нЂсть корεнε ні вЂт(ъ)віи, и мили εго бεз рукъ, и зарЂзарЂзали [!] бεз ножа, a зЂли бεзъ оустъ». Ащε ти мовлю: «ПустісA, вода», ащε нε пустісA вода, и ты возми мε(д)вεжую жолчъ, и горцεвоε зεрно, и лошку воды, и розотри, и даи піти.

Ащε хощεши сіε з(ъ)нати, то марта ¹¹ оу ωгорода(х) починати сЂяти, хочA и бы была зима, а коли рос...ду ¹² морозъ поморози(т), посып(ъ) жε попεло(м) тεплымъ.

Ащε кому кашεлъ вεлікіи ¹³, истолци чостку три головки, и в(ъ)ложи в(ъ) горчокъ новыи, и наліи, сытою пару замазавши, и такъ смажи, пото(м) піи нащ ¹⁴.

Ащε кому волосA ростεтъ з(ъ) ωчіи ¹⁶, мозко(м) заяцεвымъ ма(ж) ωчи, помощъ.

¹ На полі з правого боку «ω(т) ω(ст).».

² На полі з правого боку «жε(н).».

³ На полі з правого боку «поро(д).».

⁴ На полі з правого боку «мA(с).».

⁵ Мабуть, помилково замість «копεрваεъ».

⁶ На полі з лівого боку «ω(б)па.».

⁷ На полі з лівого боку «жіво(т)».

⁸ На полі з лівого боку «слу(х)».

⁹ Остання літера ε нечітка.

¹⁰ На полі з лівого боку «ско(т).».

¹¹ Число місяця відсутнє.

¹² На місці пропущеної літери пошкоджений папір.

¹³ На полі з лівого боку «ка(ш).».

¹⁴ Далі пошкоджено одну-дві літери.

¹⁵ На полі з лівого боку «ωчи». \112\

Ащε в(ъ) кого оумъ нε съвои ¹, пусти εму кро(в) из(ъ) жилъ из(ъ) обохъ нохъ, що ω(т) палцовъ идутъ.

Ащε в кого сA гнілεцъ ² въкинεтъ албо в палци волокно, звари квасεцъ, и(ж) зовεт(ъ)сA галунъ, и тоεю водкою рану повымывай платомъ до кровε и прігрЂвай до ωгню до трεхъ дніи по три разы на дεнъ.

Ащε ωмлЂваε(т) ³, кто, или голова боли(т), или в животЂ ворчи(т), дубовыи листъ пити, оу вінЂ албо в старомъ півЂ варивши моцно.

Ащε ⁴ /238/ Ащε хощεши знати ω любви ⁵, и оулій воды в оуста, и вложи в(ъ) воду в(ъ) тую злата, и срεбра, и хлЂба, и воды трεтюю часть вліи, и хмεлю зεрцало и рци такъ: «Якъ вεлмож[ни]и кожды(й) чл̃вкъ нε можεтъ быти бεз хлЂба, и бεс соли, и бεз хмεлю, злата, и срεбра, и воды, такъ жεбы нε моглъ быти рабъ, ім. (р)къ, бεз мεнε. Bo имA ω(т)ца, и сн̃а, и ст̃го дх̃а, аминь».

Ащε хощεши знати быліε ⁶, ижε ростε(т) вε Лεванда и маεтъ цвЂтъ бЂлыи, сл̃нцε εгда возыйдε, зри жъ ко востоку, то εгда идεтъ сло(н)цε, и ωно цвЂтъ свой пущаεтъ и ωбращаεтъ по сло(н)цу. Єгда идεтъ сло(н)цε, во своε(й) лунЂ исполнAющεсA, востанε(т) в н(д)лю прε(д) всходомъ сл̃нца и пріидε(т) на мЂсцε тоε, гдε ростεтъ зεліε, и дεржи собЂ в(ъ) правои руцЂ злато чисто, и мεчεмъ быліε рушаи и гл̃и: «Во ст̃ои тр(о)ц̃и б̃ε εдіный, ω(т)чε, и сн̃ε, и дш̃ε ст̃ыи, прεст̃аA бц̃ε Мр̃іε, помагай мнЂ мл̃твами твоими, сп̃си дш̃а нш̃а». По сεмъ «Ω(т)чε на(ш)». Та (ж) пріεмъ зεліA корεнь и носи прі собЂ, ажъ тобЂ ні εдіна злость шкодіти нε будεтъ, анЂ языкъ злосливыи нε воз(ъ)можεтъ к тεбЂ глаголати ничтожε, вси злотвор(ъ)ныи́ щолЂпшε ⁷ возлюблAт тA.

Ащε хощεши, знаи другоε: εгда идεши на ловъ, нεси прε(д) собою тоε зЂлA, ни εдінъ sвЂръ нε оуяс(т) тA и нε возможεтъ оутЂкати, но стои́тъ, яко мр̃твъ, бЂжи к нεму, убій εго.

Ащε хощεши знати трεтεε, поз(ъ)наεшъ злодЂя ⁸: полAжεши спати на постεли своεй, и положи быліε тоε по(д) главою своεю, и (с)пав(ъ)ши, оузріши /239/ оуз(ъ)риши во снЂ крадущаго, и в(ъ)зAвши εго, и повεди на тоε мЂсцε, идεжε відЂлъ εси во снЂ, и бг̃а ради, нε чіни εму нЂчого.

Ащε хощεши знати ⁹, ε(ст) трава зεліε, цвЂтъ εго бЂлыи, яко конопнаA головка, а кто εго прі собЂ носітъ и оу кого чого проситъ, нε можεт(ъ) сA збороніти и зарасъ дастъ εму, ω що проситъ.

Ащε кто ωпεчεт(ъ)сA ¹⁰, ωвчЂхъ бобковъ назбірай, и в(ъ)шуши [!], и зотри, и такъ пεчεноε посыпуй, поможε.

¹ На полі з лівого боку «розу(м)».

² На полі з лівого боку «гнілε(ц)».

³ На полі з лівого боку «млЂ(н).».

⁴ На полі внизу «пріязнъ».

⁵ На полі з правого боку «ω лю(б).».

⁶ На полі з правого боку слово, що його не вдалося прочитати.

⁷ Літера щ напівзалита чорнилом, нечітка.

⁸ На полі з правого боку «та(т)».

⁹ На полі з лівого боку «да(с).», тобто «да(с)тъ».

¹⁰ На полі з лівого боку «попεчεнεε».

¹¹ На полі з лівого боку «ωчо(м)».

Ащε кого ωчи болAтъ ¹¹, выйди рано на полε в пAтковыи дεнь до сходъ сл̃нца \113\ и назбыраи росы з вювса мисою, и такъ назливай в(ъ) флAшку, трімаючи тоε в(ъ) дому, помазуй ωчи, поможεтъ.

На горAчку ¹ бобювнікъ прікладаи на голо(в) ².

ЛЂкъ на подвинεнA. Коли бурA хопітъ з зεмлЂ ал(ь)бо сЂно, албо солому в(ъ)гору, а чоловЂкъ видит(ъ) и хопитъ, а нε дастъ до зεм(ъ)лЂ в(ъ)пасти, то тымъ подвинεнаго пудкурити, то поможεтъ.

ЛЂкъ на чары ³. Коли чл̃вεкъ хоры(й) на вчин(ъ)ки, трεба с щіпа ал(ъ)бо з грушЂ, ал(ь)бо з(ъ) яблони скюръки, то εстъ лубъя, то то варіти моцно и ты(м) мыти хорого ки(л)ка разъ, то тому будε шкоди(т), кто вчінілъ. /240/

¹ На полі з лівого боку «на го(р).».

² Далі текст писаний більшими літерами.

³ На полі з лівого боку «го(с).».

Попередня     Головна     Наступна