Попередня     Головна     Наступна





ПРИМІТКИ ДО «РИТОРИКИ»


КНИЖКА ДЕСЯТА


 1 Софісти — давньогрецькі філософи (V — VI ст. до н. е.), у вченнях яких важливе місце відводилось мистецтву красномовства; за філософськими поглядами вони не становили єдиної школи; розробляли принципи релятивізму та скептицизму. Представники: Горгій, Протагор, Продик, Гіппій та ін.

 2 Роз. Фабій Квінтіліан.

 3 Леонід — спартанський цар, який у 480 р. н. е. очолив героїчну оборону Фермопільського проходу від персів і загинув там разом із 300 спартанцями.

 4 Трон Давида (бібл.), роз. перевезення іудейським царем Давидом ковчего заповіту з містечка Кіріаф-Ярімі до Єрусалиму.

 5 Вовна Гедеона. Гедеон (бібл.) — один з Ізраїльских суддів, правив у Ізраїлі 40 років. Підбираючи собі соратників, видумував різні способи перевірки їхніх якостей, для цього йому слугувала й вовна.

 6 Йдеться про посольство афінян до македонського царя Філіппа в 346 р. до н. е. для переговорів про мир.

 7 Церера (міф.) — дочка Сатурна і Реї, сестра Юпітера, римська богиня полів, землеробства та сільського життя (у греків — Деметра).

 8 Катулл, Гай Валерій (бл. 80 — бл. 50 рр. до н. е.) — римський поет-лірик.

 9 Теодор Аскіда з Кесареї у Каппадокії (VI ст. н. е.) — церковний діяч, ворог Орігена.

 10 Саул (бібл.) — перший іудейський цар у 1040 — 1012 рр. до н. е.

 11 Тут роз. виконавці мімів, невеличких монологічних або діалогічних п’єс з життя простих людей. Початок мімів пов’язують з поетом Софроном з Сіракуз (V ст. до н. е.). Вони були популярні в епоху еллінізму; видатний представник цього жанру грецький поет Геронд (III ст. до н. е.).

 12 Цензор — у стародавньому Римі вища службова особа, яка провадила перепис населення, здійснювала нагляд за у державним майном та за моральною поведінкою громадян.

 13 Роз. апостола Петра.

 14 Отець Михайло — сучасник Ф. Прокоповича, можливо, Підгурський М.

 15 Донатисти — течія у християнстві. Засновником був єпископ нумідійського м. Коза Нігра Донат; вимагали релігійної строгості і осудження християн-відступників.

 16 Євхаристиія — одне з головних «таїнств» християнської церкви.

 17 Лев X — римський папа в 1513 — 1521 рр.

 18 Несторіяни — послідовники вчення константинопольського патріарха Несторія (бл. 380 — бл. 451 рр.).

 19 Діоскоріяни — послідовники александрійського патріарха Діоскора (V ст. н. е.), який підтримував «єресь» Євтихія, засуджений халкідонським собором на заслання в Пафлагонію. \505\

 20 Антоній Печерський з Любечі (982 — 1073 рр.) — засновник Києво-Печерської лаври.

 21 Роз. Києво-Печерська лавра.

 22 Анабаптисти — релігійна секта, яка вимагала повторного хрещення людини в зрілому віці.

 23 Гусити — послідовники вчення Яна Гуса (1369 — 1400 рр.).

 24 Месія (помазаник) (бібл.) — спаситель, що ніби буде посланий богом на землю для знищення зла і встановлення царства небесного.

 25 Гарізім — гора в Палестині.

 26 Марко (XV ст.) — ефеський митрополит, захисник православ’я на Флорентійському соборі 1439 р.

 27 Пелагій — засновник єресі в V ст. н. е., яка заперечувала першородний гріх. Пелагіанство було засуджено на Ефеському соборі 431 р. к. е.

 28 Целесірія — область між гірським хребтом Ліваном і Антиліваном.

 29 Анастасій Сінайський (VII ст. н. е.) — чернець сінайського монастиря.

 30 Леонтій (IV ст.) — єпископ Цезареї у Каппадокії.

 31 Геласій Кізікський — єпископ м. Кізіка, у 476 р. написав історію Нікейського собору.

 32 Роз. Нікейський собор у 325 р. н. е. — перший вселенський собор вищого християнського духівництва, на якому встановлено основи християнського вчення, т. зв. символ віри і засуджено аріанство.

 33 Цідим Александрійський (308 — 395 рр. н. е.) — християнський теолог, автор книжки «Про святого духа».

 34 Євномій (пом. 392 рр. н. е.) — єпископ м. Кізіка з 360 р., прихильник аріанства.

 35 Кирило Александрійський (2 пол. IV ст. — 444 р. н. е.) — александрійський патріарх, противник аріанства, автор «Десяти книжок про Юліана-Відступника».

 36 Ісидор з Гіспала (Севільський, 560 — 636 рр. н. е.) — севільський єпископ, автор творів «Сентенції про найвище добро», «Збір церковних канонів» та ін.

 37 Діонісій Ареопагіт (І ст. н. е.) — афінський єпископ, вигаданий автор кн. «Про церковну ієрархію» та ін., в яких використовує ідеї Платона. В XVI — XVIII ст. його твори були поширені в Росії й на Україні.

 38 Лев Великий — папа римський у 440 — 461 рр.

 39 Епіфаній (бл. 320 — 403 рр.) — єпископ у Констанції на о. Кіпрі, противник Орігена.

 40 Євсевій Емісенський (пом, бл. 360 р. н. е.) — єпископ м. Еміси.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.