Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861 / За ред. Є. П. Кирилюка. — К., 1982. — С. 371-432.]

Попередня     Головна     Наступна





ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК


Абзелямов Мухамед — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 254.

Абзорін Василь — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 257.

Августинович Октавій Петрович — рядовий солдат, польський політичний засланець. — 273.

Авнатамов А. М. — див. Овнатанян (Авнатамов) Агафон Мкртумович.

Агапов П. — молодший помічник контролера контори петербурзьких імператорських театрів. — 12.

Агін Василь Олексійович (1820-і роки — після 1854 р.) — російський художник-пейзажист, гравер, літограф; молодший брат приятеля Т. Г. Шевченка О. О. Агіна (див.); разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 32, 33, 34, 36, 37, 39, 40, 41.

Агін Олександр Олексійович (1817 — 1875) — російський художник-ілюстратор, приятель Т. Г. Шевченка, разом з ним учився в Академії мистецтв; 1830 р. одержав звання вчителя малювання в гімназіях; з 1853 р. жив у Києві, викладав малювання в Київському кадетському корпусі. — 13.

Адлерберг Володимир Федорович (1790 — 1884) — граф, генерал-ад’ютант; член Військової ради військового міністерства; 1852 — 1872 рр. — міністр імператорського двору. — 127, 133, 140, 145, 205, 214, 229, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 304, 314, 315, 316.

Адлерберг Олександр Володимирович (1818 — 1888) — граф, наближена особа Олександра II; за його дорученням 1859 р. тимчасово виконував обов’язки міністра імператорського двору; з 1859 р. — член Комітету в справах друку, 1860 — 1861 рр. — член Головного управління цензури; 1872 — 1881 рр. — міністр імператорського двору, — 315, 316, 317, 319.

Азанчевська В. — разом з Т. Г. Шевченком підписала листа про продовження гастролей негритянського актора Айри Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Акімов — службовець канцелярії Головного штабу військового міністерства. — 131.

Акінфов Федір Володимирович — управляючий Маріїнської лікарні для бідних та управляючий і почесний опікун Будинку для вдів, титулярний радник, сенатор. — 304.

Аксаков Іван Сергійович (1823 — 1886) — російський публіцист, поет, син С. Т. Аксакова (див.), пропагував ідеї слов’янофільства; 1858 — 1859 рр. — редактор журналів «Русская беседа» та «Парус». — 301.

Аксаков Костянтин Сергійович (1817 — 1860) — російський публіцист, критик, поет, син С. Т. Аксакова (див.). — 301.

Аксаков Сергій Тимофійович (1791 — 1859) — російський письменник, знайомий Т. Г. Шевченка. — 301, 367.

Алебін Вахромій — рядовий Уральського козацького війська, разом з Т. Г. Шевченком служив у Новопетровському укріпленні. — 258.

Александрійський Михайло Семенович (1810 — р. см. невід.) — лікар; чиновник Орської дистанції Оренбурзької прикордоннії комісії, куратор прилінійних казахів, приятель Т. Г. Шевченка. — 190, 191, 192, 193, 195, 217, 232.

Алексеев Василь — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 260.

Алексеев Олександр Степанович — лубенський повітовий предводитель дворянства. — 174.

Алексеев Сергій Олександрович (1812 — 1863) — російський художник, педагог, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в рисувальному класі Товариства заохочування художників; 1837 р. одержав звання вільного художника; викладав малювання в Златополі, Переяславі, Києві та Новгороді-Сіверському. — 10, 13.

Алферов Михей — рядовий Уральського козацького війська. — 251, 252, 253, 254.

АльбертінІ Микола Вікентійович (1826 — 1890) — російський публіцист, співробітник московських та петербурзьких газет і журналів. — 301.

Альмамбек (Альмобет) — казах, ватажок Чиклінського роду, провідник Аральської експедиції, знавець морських берегів та околиць Аралу. — 183.

Аммон Іван (Герман) Федорович (1822 — 1874) — російський юрист, служив у Московському головному архіві міністерства закордонних справ. — 30(2, 368.

Андреев Василь Іванович — підполковник, 1843 — 1847 рр. — лубенський городничий — 76, 173, 174.

Андреев Олександр Миколайович (1830 — 1891) — російський драматург і поет, автор праць з історії мистецтва. — 302.

Андрієвський Марко Олександрович (бл. 1811 — р. см. невід.) — колезький радник. З 1846 р. — діловод Окремої слідчої комісії по розгляду політичних справ, пізніше голова цієї комісії; чиновник особливих доручень київського військового, волинського та подільського генерал-губернатора; після арешту 1859 р. допитував Т. Ґ. Шевченка. Висновки його сприяли звільненню поета. Т. Г. Шевченко подарував йому один з своїх офортів та «Кобзар» 1860 р. — 85, 95, 332, 334, 335, 336.

Андрузький Георгій (Юрій) Львович (1827 — р. см. невід.) — студент Київського університету, член Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його революційно-демократичної частини. — 90, 93, 95, 100, 102, 103, 110, 113, 115, 118, 119, 121, 122, 124, 126, 127, 128, 129, 134, 135.

Андрюков Олександр Миколайович — прапорщик, пізніше підпоручик; був командиром 3-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 222, 234, 236.

Анічкін Василь — рядовий Уральського козацького війська, разом з Т. Г. Шевченком служив у Новопетровському укріпленні. — 254, 256, 260.

Анічкін Мойсей — рядовий Уральського козацького війська, разом з Т. Г. Шевченком служив у Новопетровському укріпленні. — 250, 259.

Анненков Микола Іванович (1819 — 1889) — російський ботанік, з 1857 р. — директор Комітету акліматизації Московського товариства сільського господарства; автор «Ботанічного словника», виданого у 1878 році. — 302.

Анненков Микола Миколайович (1790 — 1865) — генерал-лейтенант. У 1842 — 1848 рр. — директор канцелярії військового міністерства, з 1848 р. — член секретного комітету для нагляду за друком. — 131.

Анненков Павло Васильович (1812 — 1887) — російський критик та мемуарист, член гуртка В. Г. Бєлінського, особисто знав К. Маркса, у 1846 — 1847 рр. листувався з ним, член Комітету Товариства допомоги літераторам і вченим. — 301, 349, 356.

Антипов Єгор — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 256, 259, 260.

Антонов Михайло Іванович — російський художник, учень школи О. Г. Венеціанова, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1848 р. одержав звання вільного художника перспективного живопису. — 23, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 40, 41, 47, 48, 49, 56.

Антонов Олександр — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Антонов Сергій А. — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання вільного художника. — 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 43.

Апушкіна О. — разом з Т. Г. Шевченком підписала листа про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Аракбаєв Олексій — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253.

Армфельд Олександр Йосипович (1806 — 1868) — професор судової медицини Московського університету. — 302.

Арнольд Ян — рядовий солдат, польський політичний засланець. — 273.

Арсеній (Москвін Федір Павлович) (1795 — 1876) — архієпископ подільський і брацлавський, пізніше митрополит київський і галицький. — 79.

Арсеньєв Ілля Олександрович (1820 — 1887) — реакційний російський журналіст, співробітник «Северной пчелы»; редактор «Петербургской газеты» і «Петербургского листка». — 302.

Арсеньєв Олександр Іванович (р. н. невід. — 1863) — протоієрей. — 302.

Афанасьев А. — див. АфанасьєвЧужбинський О. С.

Афанасьев Йосип — єфрейтор Новопетровського півбатальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 252, 257, 258.

Афанасьєв-Чужбинський Олександр Степанович (1817 — 1875) — український і російський письменник, етнограф ліберально-буржуазного напряму; автор спогадів про Т. Г. Шевченка; друкувався під криптонімом А. А-в.; 1846 р. Т. Г. Шевченко намалював його портрет. — 34, 36, 115, 120, 301, 366, 368.

Ахшарумов Дмитро Дмитрович (1823 — 1916) — учасник гуртка М. В. Петрашевського (див.). Відбував заслання в Херсонських арештантських ротах та в 7-му Кавказькому лінійному батальйоні. — 269.

Бабст Іван Кіндратович (1824 — 1881) — російський ліберально-буржуазний економіст та публіцист, 8 1857 р. — професор кафедри політичної економії Московського університету; знайомий Т. Г. Шевченка. — 301.

Бабушкін Мануйло — рядовий Уральського козацького війська. — 250.

Бавін В. Н. — див. Бовін В. Н.

Бажанов Микола Єфремович — підпоручик, плац-ад’ютант Новопетровського укріплення; з 1855 р. — наглядач півгоспіталя; 1854 р. Т. Г. Шевченко намалював його портрет. — 263, 266.

Бажанов Федір — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 256.

Базаринський Олексій — священик у с Моринцях. — 6, 84.

Бакаев Микола Олександрович — поручик, дворянин Новозибківського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 68.

Бакін Никон — рядовий Уральського козацького війська. — 260.

Балабін Євген Петрович — старший секретар канцелярії міністра народної освіти. — 136, 139, 140.

Балабін Петро Іванович (1776 — 1866) — генерал-лейтенант, власник будинку на Великій Садовій вулиці в Петербурзі, де була книгарня П. Заїкіна (див.). У цьому будинку пізніше мешкав М. І. Костомаров, у якого Т. Г. Шевченко зустрічався з М. Г. Чернишевським. — 34.

Балашов Антон — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 259.

Балінський Людвік — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; польський політичний засланець, приятель Т. Г. Шевченка. — 284, 285, 286.

Бальмен Яків Петрович де (1813 — 1845) — український художник-аматор, ротмістр гусарського полку. 1843 р. познайомився з Т. Г. Шевченком, ілюстрував його твори; 1845 р. Т. Г. Шевченко присвятив йому поему «Кавказ». — 116, 119.

Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович (1788 — 1850) — український та російський дворянський історик і археограф. — 112, 311.

Баранов Петро — майор, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 69.

Баранова Юлія Федорівна (1789 — 1864) — графиня, народжена Адлерберг, гофмейстриня, статс-дама, вихователька дочок Миколи I; 1838 р. разом з В. А. Жуковським брала участь у влаштуванні лотереї з метою викупу Т. Г. Шевченка з кріпацтва. — 14, 15, 16.

Бараницький В. — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Барб’є (Barbier) Олександр Іванович (1789 — 1864) — французький художник, жив у Росії; 1842 р. одержав звання художника XIV класу; 1847 р. був призначений в академіки. — 27.

Бардов Олександр — студент Київського університету. — 102.

Барі Едуард Якович (1826 — 1893) — доктор медицини, ординатор лікарні Марії Магдалини в Петербурзі; лікував Т. Г. Шевченка. — 363.

Барсов Микола Іванович (1839 — 1903) — професор Петербурзької духовної академії. — 302.

Бархвіц Станіслав Августович — підпоручик 5-го Оренбурзького лінійного батальйону Окремого оренбурзького корпусу; Т. Г. Шевченко згадував його в щоденнику як безчесну людину. — 165, 166.

Баршев Сергій Іванович (1808 — 1882) — російський юрист, доктор права, професор Московського університету. — 301.

Басін Петро Васильович (1793 — 1877) — російський художник, професор живопису; 1831 — 1869 рр. — викладав в Академії мистецтв. — 12, 25, 30, 31, 43.

Баскаков Петро Дмитрович (1825 — р. см. невід.) — художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1857 р. здобув звання академіка. — 40, 41, 46, 48, 56.

Баталов Ігнат — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253.

Батезатуль Михайло Михайлович — відставний флотський капітан-лейтенант, повітовий суддя м. Вовчанська; передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 60.

Баумгартен — полковник, начальник відділення військового міністерства. — 270.

Башилов Михайло Сергійович (1821 — 1870) — російський художник-ілюстратор. Був інспектором Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Приятель Т. Г. Шевченка, ілюстрував його твори. — 120.

Бездон Франц Іванович — титулярний радник, виконуючий обов’язки директора Новгород-Сіверської гімназії. — 159.

Безобразов Володимир Павлович (1828 — 1889) — академік, викладач політичної економії та фінансового права в Александрівському ліцеї; публіцист; у 1858 — 1859 рр. редагував журнал Міністерства державних маєтностей, знайомий Т. Г. Шевченка. — 301.

Безперчий Дмитро Іванович (1825 — 1913) — український художник і педагог, колишній кріпак. Разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1846 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису. Викладав малювання в Ніжинському ліцеї, середніх школах Харкова, Харківській художній школі. — 47, 48, 49.

Бейдеман Олександр Єгорович (1826 — 1869) — російський художник-жанрист, ілюстратор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. 1860 р. здобув звання академіка; з 1861 р. — ад’юнкт-професор Академії мистецтв. — 47, 49, 56.

Бекетов Андрій Миколайович (1825 — 1902) — російський ботанік-дарвініст, доктор природничих наук, професор Харківського та Петербурзького університетів. — 302.

Бекетов Володимир Миколайович (1809 — 1883) — цензор Петербурзького цензурного комітету в 30 — 60-х роках; 1860 р. дав дозвіл на випуск у світ «Кобзаря»; 1861 р. цензурував «Букварь южнорусский», укладений Т. Г. Шевченком. — 346, 347, 352, 353, 357, 361.

Беллолі Андреа (Андрій Францович) (1820 — 1881) — італійський живописець, займався декоративним розписом. З 1859 р. працював у Петербурзі, 1861 р. одержав звання академіка, з 1863 р. — почесний вільний спільник Петербурзької академії мистецтв. — 356.

Бельковський — рядовий солдат оренбурзьких лінійних батальйонів, польський політичний засланець. — 277.

Бенедиктов Володимир Григорович (1807 — 1873) — російський поет, знайомий Т. Г. Шевченка. — 361, 362.

Бенер Олександр — рядовий солдат 4-ої роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону; політичний засланець. — 200.

Бенерец Луканд — експерт по оцінці меблів. — 365.

Берг Микола Васильович (1823 — 1884) — російський письменник, перекладач і журналіст консервативного напряму. Переклав російською мовою вірш «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний») та поему «Гамалія». — 364.

Берестов Олексій Іванович (1814 — 1854) — російський художник-портретист; учасник гуртка М. В. Буташевича-Петрашевського; разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв, служив у комісії, що видавала опис одягу й озброєння російських військ; 1838 р. одержав звання вільного художника портретного живопису. — 33, 36, 37, 39, 40, 41.

Бернардський (Бернадський) Євстахій Юхимович (1819 — 1889) — російський ксилограф; учасник руху петрашевців; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1843 р. одержав звання вчителя малювання в гімназіях. — 22, 23, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 35, 37, 40, 41, 304.

Берте Олександр Олександрович (р. н. невід. — 1893) — цензор, статський радник, віце-директор департаменту народної освіти, пізніше — директор канцелярії міністра народної освіти. — 85, 88, 306, 307, 309.

Берхольце Петро — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, згодом викладав малювання у Сосницькому повітовому училищі. — 22.

Бестужев (Бестужев-Рюмін) Костянтин Миколайович (1829 — 1897) — російський історик, професор Петербурзького університету, академік. — 301.

Бетенціоллі Леонтій — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1848 р. одержав звання вільного художника портретного живопису. — 16, 17, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35. 36.

Бецький Іван Єгорович — видавець літературно-художнього альманаху «Молодик», що виходив у 1843 — 1844 рр. У «Молодику» на 1843 р. (ч. II) вміщено кілька Шевченкових поетичних творів. — 366.

Бєлінський Віссаріон Григорович (1811 — 1848) — російський літературний критик, публіцист, революційний демократ. — 4, 25, 367.

Белов (Белев) Василь Миколайович (1817 — р. см. невід.) — лікар, знайомий Т. Г. Шевченка. 1848 р. працював у лазареті Раїмського укріплення, пізніше в Оренбурзькому військовому госпіталі; 1856 р. одержав ступінь доктора медицини, служив у Петербурзі та Москві. — 193, 198.

Белов Олексій Гаврилович (1823 — 1867) — російський художник-аквареліст, архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1859 р. здобув звання академіка. — 19, 22, 24.

Беляев — осавул Уральського козацького війська. — 258, 260.

Беляев Іван Дмитрович (1810 — 1873) — російський історик, професор Московського унізерситету, секретар Московського товариства історії та старожитностей російських. — 302.

Беляев Олександр Миколайович (1816 — 1863) — російський скульптор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. . 1843 р. одержав звання некласного художника; 1849 р. — звання академіка; реставратор Ермітажу; брав участь у виконанні скульптур для Ісаакіївського собору в Петербурзі. — 30, 31, 35, 36.

Бібіков Дмитро Гаврилович (1792 — 1870) — 1837 — 18512 рр. — генерал-губернатор Київської, Волинської та Подільської губерній; 1852 — 1855 рр. — міністр внутрішніх справ; у сатиричному плані зображений Т. Г. Шевченком у поемі «Юродивий». — 72, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 88, 91, 92, 93, 94, 96, 103, 104, 112, 125, 126, 127, 134, 136, 140, 141, 144, 146, 154, 155, 156, 157, 158, 165.

Бікмаєв Ібніамін Магомет — радник Оренбурзької прикордонної комісії. — 207.

Білозерська Мотрона Василівна — поміщиця с Мотронівки Борзенського повіту Чернігівської губернії, мати В. М. Білозерського (див.). — 116.

Білозерський Василь Михайлович (1825 — 1890) — один з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, в якому стояв на ліберально-реформістських позиціях; студент Київського університету, пізніше — викладач словесності в Полтавському кадетському корпусі; 1861 — 1862 рр. — редактор журналу «Основа», де було вперше надруковано ряд творів Т. Г. Шевченка. — 90, 94, 99, 100, 102, 104, 106, 107, 113, 118, 119, 121, 122, 124, 127, 128, 134, 144, 359.

Білозерський Іван Іванович — видавець. — 366.

Білозерський Микола Данилович (1800 — 1879) — титулярний радник, поміщик Борзенського повіту; 1824 — 1841 рр. — борзнянський повітовий суддя, депутат дворянського зібрання; передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка; про нього Т. Г. Шевченко в сатиричному плані згадує в «Щоденнику». — 58, 113, 114.

Білозерський Микола Михайлович (1833 — 1896) — український фольклорист і етнограф ліберально-буржуазного напряму. У 1850-х роках редагував «Черниговские губернские ведомости», автор статті «Т. Г. Шевченко по воспоминаниям разных лиц». — 359.

Білозерський Політай Михайлович — поручик гусарського полку, брат В. М. Білозерського (див,). — 107.

Білоусов Лев Олександрович (1806 — 1854) — російський художник-літограф при Департаменті військових поселень, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 19.

Білоусов — жандармський полковник у Києві. — 95, 96, 98, 103, 106.

Білошицький — чиновник у Петербурзі. — 202.

Благовєщенський Микола Михайлович (1821 — 1892) — історик римської літератури, професор Петербурзького університету. — 370.

Благовєщенський Олександр Опанасович (1846 — 1894) — археолог, діловод Академії мистецтв, в його спогадах використані архівні документи канцелярії Академії мистецтв. — 355.

Бларамберг Іван Федорович (1803 — 1878) — військовий інженер, топограф і картограф, полковник, оберквартирмейстер Окремого оренбурзького корпусу; 1850 р. Т. Г. Шевченко намалював портрет його дружини Олени Павлівни. — 183, 208.

Блок Олександр Іванович — таємний радник, правитель власної канцелярії Миколи І. — 14.

Блудов Дмитро Миколайович (1785 — 1864) — граф, дійсний таємний радник, статс-секретар, член Державної ради, головний правитель II відділу царської канцелярії. — 267, 271.

Блюммер Леонід Петрович (1840 — 1888) — російський журналіст, письменник і видавець. Виступав під псевдонімом Крутоярченко. Студентом Петербурзького університету брав участь у російському визвольному русі. Переклав вірші Т. Г. Шевченка «Доля» та «Іван Підкова». — 348.

Боборикін Микола Миколайович (1812 — 1888) — російський поет, цензор Головного управління в справах друку. — 301.

Бовін Василь Никифорович (1815 — 1870) — російський художник, учень Арзамаської школи живопису О. В. Ступіна; 1840 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 27.

Богданов Арсеній — співробітник газети «Санктпетербургские ведомости» та «Юридического вестника». — 302.

Богданов Василь — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 22.

Богданов Олександр — російський художник, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника. — 17, 18.

Богданович Павло Іванович — підпоручик, пізніше поручик 4-го Оренбурзького лінійного батальйону; 1848 — 1849 рр. Шевченко малював його портрет. — 166.

Бодилевський Сава Васильович — закінчив юридичний факультет Київського університету, служив у канцелярії київського генерал-губернатора. — 91.

Бодянський Осип Максимович (1808 — 1877) — український та російський філолог-славіст, історик і письменник, професор Московського університету, приятель Т. Г. Шевченка. — 50, 113, 114, 192, 368.

Бойко (Бойченко) Федір Кіндратович (1811 — середина 50-х років) — чоловік сестри Т. Г. Шевченка — Ярини Григорівни, маляр-іконописець. — 46.

Бойко Яким — дід Т. Г. Шевченка по матері, селянин с. Моринець; свідок при одруженні Григорія Івановича Шевченка з Оксаною Терещенко. — 8.

Бойко (Бойченко) Ярина Григорівна (1816 — 1865) — сестра Т. Г. Шевченка, їй присвячено вірш «Сестрі». — 46, 333, 348.

Бойченко Федір — див. Бойко Федір.

Болдирєв Степан — рядовий Уральського козацького війська. — 250, 255, 259.

Бондаренко Пилип — селянин з с Поташні Канівського повіту, був під наглядом поліції за участь в селянських заворушеннях 1855 р. — 346.

Боржевський Яким Адамович — російський художник, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв, пізніше викладав малювання в Роменському повітовому училищі. — 17, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 46, 48, 49, 56.

Борзенков Яків Андрійович (р. н. невід. — 1883) — ординарний професор анатомії Московського університету. — 302.

Борисов Григорій — художник, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1856 р. одержав звання вільного художника пейзажного живопису. — 10, 12, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 43.

Борисполець Платон Тимофійович (1805 — 1880) — український художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; штабскапітан, пізніше полковник артилерії, з 1859 р. — почесний вільний спільник Академії мистецтв; приятель Т. Г. Шевченка. — 36, 30.

Боровиковський Левко Іванович (1808 — 1889) — український поет-романтик, фольклорист та етнограф. — 34.

Бородін — сотник Уральського козацького війська. — 253.

Бородін Василь Степанович (н. 1930) — український радянський літературознавець. — 4.

Бороздна Микола Петрович (1808 — 1878) — поміщик, колезький секретар, новозибківський повітовий предводитель дворянства, з 1848 р. — чернігівський губернатор. — 68.

Борсуков Филимон — рядовий Уральського козацького війська. — 251, 252, 253, 254.

Борщов Омелян Олександрович (1827 — 1905) — чиновник Синоду, учасник таємного політичного гуртка, знайомий Т. Г. Шевченка. — 362.

Ботман Єгор Іванович (р. н. невід. — 1891) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком відвідувач рисувальні класи Академії мистецтв; 1853 р. здобув звання академіка портретного живопису. — 18, 23, 26, 30, 31, 32, 33, 35, 39, 40, 41.

Бравура Олександр Олександрович — російський архітектор, з 1850 р. — академік, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 46.

Брагін Спиридон — віце-унтерофіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255, 257, 260.

Бранівський (Брезовський) — унтер-офіцер оренбурзьких лінійних батальйонів. — 176, 177, 179.

Бредіхін Федір Олександровичі (1831 — 1904) — російський астроном, академік; з 1865 р. — професор Московського університету; з 1869 р. — професор Київського університету. — 302.

Бріскорн Павло Карлович — таємний радник, управитель канцелярії військового міністерства. — 268, 269, 270.

Бродський (Бродзкий) Віктор Петрович (1826 — р. см. невід.) — російський скульптор, учився в Академії мистецтв. У 1862 р. одержав звання академіка. — 310.

Бруні Олександр Костянтинович (1825 — 1915) — російський архітектор, швейцарський підданий, був пансіонером Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1851 р. здобув звання академіка, у 1857 — 1858 рр. викладач архітектуру в Академії мистецтв. — 37.

Бруні Федір Антонович (1799 — 1875) — російський художник, з 1836 р. — професор Академії мистецтв, 1855 — 1871 рр. — ректор живопису Академії мистецтв, 1849 — 1864 рр. — хранитель картинної галереї Ермітажу; 1860 р. Т. Г. Шевченко виконав його портрет. — 31, 355.

Брусніцюн Павло Львович (1817 — 1871) — російський скульптор-медальєр, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1850 р. одержав звання академіка, 1869 р. призначений ад’юнкт-професором Академії мистецтв. — 16.

Брюллов Карл Павлович (1799 — 1852) — російський художник. З 1836 р. — професор Академії мистецтв, учитель Т. Г. Шевченка. Брав активну участь у викупі його з кріпацтва. — 12, 13, 14, 15, 16, 20, 25, 28, 29, 30, 31, 34, 35, 36, 65, 83, 84, 108, 117, 354, 355, 356, 364.

Брюллов Олександр Павлович (1798 — 1877) — брат К. Брюллова (див.), російський архітектор, художтник-аквареліст; 1832 р. одержав звання професора Академії мистецтв, знайомий Т. Г. Шевченка. — 25, 30, 31, 34, 35, 43, 355, 364.

Бубенов Василь — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255.

Будкін (Буткін) Пилип Йосипович (1806(7) — 1850) — російський художник-портретист, 1840 р. здобув звання академіка. — 36.

Буква Ничипір — селянин із с. Поташні Канівського повіту, був під наглядом поліції за участь у селянських заворушеннях 1855 р. — 346.

Буковський (Буховський) Северин (1812 — р. см. невід.) — польський політичний засланець, рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 179, 277.

Буксгевден Петро Федорович (1793 — 1863) — граф, генерал-майор, начальник 4-го округу корпусу жандармів. — 103, 106.

Булатов Тимофій — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 243, 244.

Булгарін Тадей Венедиктович (1789 — 1859) — російський письменник реакційного напряму, журналіст і критик, видавець газети «Северная пчела». Був інформатором III відділу. — 24, 26, 34, 35.

Буновський Савелій — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець. — 228.

Бурдін Микола Олексійович (1814 — 1857) — російський художник-портретист, учень О. Г. Венеціанова, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1843 р. одержав звання некласного художника. — 40, 41, 46, 48.

Бурцов (Бурцев) Лев Олександрович — підпоручик, плац-ад’ютант Новопетровського укріплення; про нього Т. Г. Шевченко згадував у щоденнику і листуванні. — 288.

Буслаєв Федір Іванович (1818 — 1897) — російський філолог і мистецтвознавець, з 1847 р. — професор Московського університету, з 1860 р. — академік. — 301.

Бутаков Олексій Іванович (1816 — 1869) — капітан-лейтенант; пізніше контр-адмірал флоту, начальник експедиції по дослідженню та опису Аральського моря; приятель Т. Г. Шевченка. — 166, 167, 168, 171, 172, 173, 180, 183, 192, 194, 199, 204, 205, 208, 216, 217, 218, 227, 228, 229, 231, 232, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 246, 247, 248, 264.

Буташевич-Петрашевський Михайло Васильович — див. Петрашевський М. В.

Бутков (Будков) Петро Григорович (1775 — 1857) — російський історик, академік, дослідник літописів. — 50.

Бутурлін Іван Іванович — генерал-майор, з 1855 р. — виконуючий обов’язки начальника штабу Окремого оренбурзького корпусу. — 289.

Бухарєв Феодор — архімандрит, духовний цензор. — 350, 351.

Бушин Костянтин — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 22.

Бушин Н. X. — підпоручик Азовського піхотного полку. — 104.

Буяльський Ілля Васильович (1789 — 1866) — російський анатом, хірург, професор Медико-хірургічної академії, викладач пластичної анатомії в Академії мистецтв (1831 — 1863 рр.); Т. Г. Шевченко зобразив Буяльського на одному з своїх малюнків, а також згадував його в повісті «Художник». — 35.

Буяльський Наполеон Миколайович — поміщик Подільської губернії, 1828 — 1832 рр. — учився в Берлінській, Дюссельдорфській та Паризькій академіях мистецтв; 1846 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису в Петербурзькій Академії мистецтв; 1847 р. разом з Т. Г. Шевченком брав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади викладача малювання в Київському університеті. В 1850 р. заснував у Києві «Публічну методичну школу живопису», 1853 р. — відкрив майстерню для друкування гравюр і літографій. — 83, 86, 92, 126.

Вагенгейм Мартин Карлович (р. н. невід. — 1866) — художник з Мекленбурга, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. 1842 р. одержав звання некласного художника портретного та акварельного мініатюрного живопису. — 18.

Вагнер Микола Петрович (псевдонім «Кот Мурлыка») (1829 — 1907) — російський зоолог і письменник, доктор природничих наук, белетрист. — 302.

Вакін Максим — рядовий Уральського козацького війська. — 250.

Ван-Дейк Антоніс (1599 — 1641) — фламандський живописєць, портретист, автор картин на біблійні та міфологічні теми, Шевченко згадував його у повісті «Художник». — 13.

Ван дер Меєр Я. — голландський художник. — 13.

Варнек Микола Олександрович (1824 — р. см. невід.) — художник, син професора Академії мистецтв О. Г. Варнека (див.), разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1851 р. одержав звання вільного художника історичного та портретного живопису. — 16, 21, 22, 24, 26, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 39, 40, 46, 48, 49, 56.

Варнек Олександр Григорович (1782 — 1843) — російський художник, професор, викладач портретного та мініатюрного живопису Академії мистецтв, викладач в рисувальному класі Товариства заохочування художників. — 25, 30, 31.

Варшавський князь — див. Паскевич-Ериванський І. Ф.

Васильєв Олександр Павлович (1822 — 1886) — титулярний радник, чиновник III відділу. — 267, 269

Васильєв Сергій Якович — чиновник особливих доручень при чернігівському цивільному губернаторові. — 107.

Васильчиков Іларіон Іларіонович (1805 — 1863) — князь, генерал-ад’ютант; з 1852 р. — київський, волинський і подільський генерал-губернатор. — 324, 327, 332, 333, 335, 336, 337, 338, 339, 342.

Ватто Антуан (1684 — 1721) — французький художник (живописець і рисувальник), представник стилю рококо. — 153.

Вебель Моріц Богданович — російський художник і архітектор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1848 р. одержав звання вільного художника портретного живопису, 1859 р. — звання академіка архітектури. — 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40.

Вебер — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 49.

Веденський В. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Ведерников — хорунжий Уральського козацького війська. — 260.

Веласкес Родрігес де Сільва Дієго (1599 — 1660) — іспанський живописець. Автор жанрових картин і портретів. Шевченко згадував його у повісті «Художник». — 13.

Величко Самійло Васильович — (н. бл. 1670 — пом. після 1728) — український козацько-старшинський літописець. — 366.

Веліканов Мокій — рядовий Уральського козацького війська. — 258.

Вельтман Олександр Хомич (1800 — 1870) — російський письменник, захоплювався археологією та історією; з 1852 р. — директор Оружейної палати Московського Кремля. — 34.

Вернер Томаш (Хома) — польський політичний засланець; з 1844 р. — рядовий солдат, з 1849 р. — унтер-офіцер; у 1848 — 1849 рр. разом з Т. Г. Шевченком брав участь в Аральській експедиції; 1849 р. в Оренбурзі Т. Г. Шевченко намалював його портрет. — 166, 167, 171, 172, 173, 180, 181, 182, 204, 208, 228, 234, 241.

Верьовкін Микола Миколайович (псевдонім Рахманний) (1813 — 1838) — російський письменник, співробітник журналу «Библиотека для чтения». — 34, 35.

Верьовкін Пімен — поручик, поміщик Сумського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 59.

В’єтан Анрі (1820 — 1881) — бельгійський скрипаль і композитор. У 1838 — 1840 рр. гастролював у Росії; 1845 — 1852 рр. жив у Петербурзі. — 26.

Висоцький Вульф Якович (1824 — 1904) — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Вігель А. — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Віддер — фельд’єгер, який супроводжував Т. Г. Шевченка на заслання. — 133, 140.

Вієльгорський Матвій Юрійович (1794 — 1866) — російський віолончеліст і музичний діяч, граф, гофмейстер при дворі великої княгині Марії Миколаївни (див.), член Комітету Товариства заохочування художників. — 9.

Вієльгорський Михайло Юрійович (1788 — 1856) — російський композитор і музичний діяч, граф, гофмейстер, член Комітету Товариства заохочування художників. Брав участь у викупі Т. Г. Шевченка з кріпацтва. — 13, 14, 15, 117.

Візинський Генріх Вікентійович (1834 — 1879) — російський і польський історик, публіцист, професор Московського університету; брав участь у польському повстанні 1863 р. — 301.

Вікторин — архімандрит. — 369.

Віллевальде Готфрід (Богдан Павлович) (1818 — 1903) — російський художник-баталіст, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1842 р. одержав звання класного художника XIV класу; 1845 р. — звання академіка, 1848 р. — звання професора. — 19, 20, 22, 23, 30, 31, 32, 33, 35, 37, 39, 355.

Вільха Охрім — рядовий Уральського козацького війська; — 256.

Вінгилевський Артамон — віце-унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 254, 255.

Віталі Іван Петрович (1794 — 1855) — російський скульптор, представник класицизму, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1840). Шевченко згадував про нього в листуванні. — 25.

Вітковський Каєтан — рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 200.

Вітузов — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 32, 33, 36, 37, 39, 40, 41.

Владиславлєв Володимир Андрійович (1808 — 1856) — російський письменник, видавець, редактор альманаху «Утренняя заря» (Спб, 1839 — 1843 рр.); полковник жандармського корпусу; Шевченко іронічно згадував про нього в повісті «Капитанша». — 25.

Власов Семен — рядовий Уральського козацького війська. — 258.

Внучкова Любов Іванівна (н. 1921) — радянський шевченкознавець. — 4.

Вовчок Марко (Марко Вовчок — псевдонім Вілінської Марії Олександрівни, по чоловікові Маркович; 1833 — 1907) — українська і російська письменниця революційно-демократичного напряму. — 302, 369, 366.

Воїнов Іван Олександрович (1796 — 1861) — російський художник, учитель рисування Академії мистецтв. 1848 р. здобув звання академіка. 1859 р. призначений ад’юнкт-професором Академії мистецтв. — 39.

Войцеховський — помічник секретаря Волинської духовної консисторії. — 82.

Волков Микола — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 252.

Волков Юрій Олександрович (р. н. невід. — 1862) — російський письменник, журналіст, видавець журналу «Русский листок», співробітник журналу «Библиотека для чтения». — 302.

Володимир Олександрович

(1847 — 1909) — великий князь, син Олександра II. — 222, 234, 236.

Володимир Федорович — див. Адлерберг В. Ф.

Волосков Олексій Якович (1822 — 1882) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1845 р., одночасно з Т. Г. Шевченком, одержав звання некласного художника пейзажного живопису, 1851 р. — призначений в академіки. — 22, 29, 30, 31, 32, 36, 37, 39, 40, 41.

Волохов Варфоломій — рядовий Уральського козацького війська. — 251, 255, 257.

Вольський Вітольд Мартин Казимир Фелікс (1817 — 1885) — управитель маєтків поміщика Н. П. Парчевського (див.). — 325, 331, 334, 335.

Вольський Михайло Мартинович (1834 — 1876) — професор політичної економії Новоросійського університету. — 302.

Воробйов Максим Никифорович (1787 — 1855) — російський художник-пейзажист, професор перспективного живопису Академії мистецтв. — 30, 31.

Воробйов Платон Максимович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1842 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису. — 21, 22, 23, 25, 27, 29, 30, 31, 33, 35, 38, 39.

Воробйов Сократ Максимович (1817 — 1888) — російський художник-пейзажист, син М. Н. Воробйова (див.), з 1858 р. — професор Академії мистецтв. — 355.

Воскресенський Павло Григорович (1819 — р. см. невід.) — російський художник і архітектор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1844 р. одержав звання вчителя малювання в гімназіях, 1850 р. — вільного художника архітектури. — 32, 33, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41.

Вохрущев М — віце-унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 254, 260.

Вревський Павло Олександрович (1800 — 1855) — флігель-ад’ютант, барон, служив у Військовому міністерстві, приятель М. І. Глінки; учасник оборони Севастополя, загинув в бою при р. Чорній. — 25.

Вронченко Федір Павлович (1780 — 1852) — з 1844 р. — міністр фінансів, з 1845 р. — член Державної ради. — 181, 184.

Всеславін Олександр Сергійович — колезький асесор, діловод Академії мистецтв. — 32, 66, 76, 311.

Габерцетель Йосип Іванович (1791 — 1853) — російський художник, 1834 р. здобув звання академіка Академії мистецтв. — 86, 88, 125.

Гаврилов Д. В. — журналіст, у 50-х роках редактор «Записок ярославского общества сельского хозяйства». — 302.

Гагарін Григорій Григорович (1810 — 1893) — російський художник, літограф і дослідник мистецтва. У 1859 — 1872 рр. — віце-президент Академії мистецтв. — 319, 355.

Галаган Григорій Павлович (1819 — 1888) — український поміщик, громадський діяч ліберальнобуржуазного напряму. Т. Г. Шевченко подарував йому примірник поеми «Тризна» (1844), згадував його в «Щоденнику» та листуванні. — 26.

Галактіонов — квартальний наглядач поліції на Васильєвському острові в Петербурзі. — 14.

Галактіонов Степан Пилипович (1779 — 1854) — російський художник-гравер, літограф, професор гравірування, з 1817 р. — викладав в Академії мистецтв. — 30, 31.

Галахов Олексій Дмитрович (1807 — 1892) — російський літературознавець і письменник, послідовник В. Г. Бєлінського, член Комітету Товариства допомоги літераторам та вченим. — 301, 349, 356.

Гальберг Іван Іванович (1778 — 1863) — російський архітектор, викладач будівельного мистецтва в Академії мистецтв, Інституті інженерів шляхів сполучення та в Будівельному училищі. 1840 р. здобув звання академіка, 1842 р. призначений професором Академії мистецтв. — 30, 32.

Гамалія Костянтин Олексійович (1802 — р. см. невід.) — штаб-ротмістр у відставці, поміщик Борзенського повіту, повітовий предводитель дворянства, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 58, 59.

Гахін Максим — рядовий Уральського козацького війська. — 259.

Гвоздьов Ілля — посильний книговидавця І. Т. Лисенкова (див.). — 44.

Гедеонов Михайло Олександрович (1814 — 1854) — перекладач, цензор. — 25.

Гедеонов Олександр Михайлович (1790 — 1867) — дійсний таємний радник, директор петербурзьких (1833 — 1858 рр.) і московських (1847 — 1858 рр.) театрів. — 10.

Гейєр І. — виконуючий обов’язки секретаря при начальникові Раїмського укріплення. — 166.

Гербель Микола Васильович (1827 — 1883) — російський поет, знайомий Т. Г. Шевченка; перший перекладач його творів на російську мову; 1860 р. видав російською мовою «Кобзар» і не раз його перевидавав. — 352, 353, 354, 357, 358, 350, 361, 368.

Герн Адольф Іванович (1821 — 1897) — брат К. І. Герна (див.), колезький асесор, служив у Петербурзі, Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні. — 203.

Герн Карл Іванович (1816 — р. см. невід.) — штабс-капітан, квартирмейстер 23-ої піхотної дивізії Окремого оренбурзького корпусу, картограф Оренбурзького краю, близький приятель Т. Г. Шевченка; у 1849 — 1850 рр. Т. Г. Шевченко малював його портрет. — 193, 194, 198, 202, 208, 237.

Герц Карл Карлович (1820 — 1883) — професор археології та історії мистецтва Московського університету. — 302.

Гессе Павло Іванович (1801 — 1880) — дійсний статський радник, з 1841 р. — чернігівський цивільний губернатор, з 1855 р. — київський цивільний губернатор. — 52, 53, 58, 73, 106, 107, 318, 322, 323, 324, 325, 326, 343, 346.

Гінце X. — власник друкарні в Петербурзі, де надруковано «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» Т. Г. Шевченка. — 49, 51.

Гітцер Карл — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 30, 31.

Глинка Володимир Андрійович (1790 — 1862) — генерал-лейтенант, головний начальник уральських заводів. — 181.

Глинка Михайло Іванович (1804 — 1857) — російський композитор, основоположник російської класичної музики. Т. Г. Шевченко захоплювався його творами, згадував його в «Щоденнику», повістях «Музикант» та «Капитанша». — 25, 26, 27.

Гліксберг (Глюксберг) — власник книгарні в Києві. Т. Г. Шевченко згадував його в повісті «Близнецы». — 155, 157.

Глоба — капітан, командир 3-ої роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 146, 221, 222, 233, 236.

Глоріантов Никандр Іванович (р. н. невід. — 1898) — професор фізики, член Конференції Петербурзької духовної академії. — 360.

Глухов Хрисанф Васильович — генерал-лейтенант, командир 23-ї піхотної дивізії Окремого оренбурзького корпусу. — 282.

Гнатовський Фелікс — унтерофіцер 4-го Оренбурзького лінійного батальйону, польський політичний засланець. — 277.

Гов’ядовська Наталія Марківна (1845 — р. см. невід.) — хрещениця Т. Г. Шевченка. — 71.

Гов’ядовська Олександра Іванівна — дружина диякона церкви у с Потоки М. Г. Гов’ядовського (див.). — 71.

Гов’ядовський Марко Григорович — диякон церкви в с Потоки Богуславського повіту. — 71.

Гогенфельден Йоган — власник друкарні в Петербурзі, де було надруковано «Букварь южнорусский» Т. Г. Шевченка. — 357, 361.

Гоголь Микола Васильович (1809 — 1862) — російський письменник. — 97, 367.

Гогоцька Л. (бл. 1840 — р. см. невід.) — у. 1860 — 1862 рр. викладала у Київській жіночій недільній школі, що містилася у 1-й гімназії, завідувала цією школою. — 362.

Годін Андрій Сергійович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1839 р. одержав звання вільного художника портретного живопису, викладав малювання в Саратовській гімназії. — 17, 18.

Годунов Борис Федорович (бл. 1552 — 1605) — російський цар у 1508 — 1605 рр. — 368.

Голенковський Андрій Осипович (1815 — р. см. невід.) — віолончеліст, композитор-аматор, поміщик Пирятинського повіту; у 30-х роках служив у департаменті військового міністерства в Петербурзі. — 26.

Голіцин Василь Петрович (1800 — 1863) — князь, дійсний статський радник, камергер; харківський губернський предводитель дворянства; передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 70.

Голіцин Сергій Григорович (1806 — 1868) — поет і композитор. — 26.

Головач Микола Іванович (р. н. невід. — 1888) — надвірний радник, старший секретар інспекторського департаменту Військового міністерства. — 248.

Головачов Аполлон Пилипович (р. н. невід. — 1877) — російський ліберальний публіцист, був секретарем журналу «Современник». — 302.

Головачов Григорій Пилипович (1818 — 1880) — російський журналіст, співробітник «Русского вестника» та ін. журналів. — 302.

Головін В. — отримав з Петербурзького цензурного комітету передплатний квиток на «Живописную Украину» Т. Г. Шевченка. — 50.

Головін Іван Гаврилович (1816 — 1383) — російський письменник, публіцист. У 1859 р. видав у Лейпцігу книжку «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки»; за видання за кордоном антимонархічних книжок був заочно засуджений до каторжних робіт. — 299.

Головінський Василь Андрійович (1829 — р. см. невід.) — учасник гуртка М. В. Петрашевського. Відбував заслання рядовим солдатом 3-го Оренбурзького лінійного батальйону та в Окремому кавказькому корпусі. — 267, 269.

Головко Микола Олексійович (1825 — 1850) — магістр математичних наук Харківського університету. — 192, 193, 197, 198, 200, 201, 202.

Головнокомандуючий діючою армією — див. Паскевич-Ериванський І. Ф.

Голубинов Андрій Олександрович _ титулярний радник, синдик Харківського університету. — 58.

Голунов Василь — рядовий Уральського козацького війська. — 261.

Голяткін Іван Михайлович — київський старший поліцмейстер. — 155, 156, 157.

Гольд — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 18.

Гомер (приблизно VIII ст. до н. е.) — давньогрецький поет. — 108:

Горбунов Кирило Антонович (1822 — 1893) — російський художник-портретист та літограф, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1851 р. одержав звання академіка. Близький друг В. Бєлінського та О. Кольцова. Викладав малювання в Смольному інституті шляхетних дівчат, Олександрівському училищі та приватних навчальних закладах. — 40, 41, 46, 47.

Горбунов Степан — солдат 4-ої роти 1-го Оренбурзького лінійного, батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 250, 252.

Горецький Тадей Антонович (1825 — 1868) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1854 р. здобув звання академіка. — 36, 37, 38, 39, 40, 41, 46, 48, 56.

Горланов Петро — єфрейтор, віце-унтер-офіцер 1-го Оренбурзького» лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253, 256.

Горленко Давид Семенович: (1788 — 1844) — багатий поміщик з. Чернігівщини, у 1829 — 1844 рр. — предводитель дворянства Прилуцького повіту. — 26.

Горностаев Іван Іванович (1821 — 1874) — російський архітектор, історик мистецтва, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1854 р. здобув звання академіка архітектури. 1860 р. призначений викладачем загальної історії образотворчих мистецтв в Академії мистецтв. Заснував безплатні недільні класи малювання для народу. 1861 р. Т. Г. Шевченко виконав його портрет технікою офорту. — 46, 56.

Горностаев Олексій Максимович (1808 — 1862) — російський архітектор, з 1849 р. — професор Академії мистецтв. — 355

Горонович Андрій Миколайович (1818 — 1889) — російський худож.ник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, працював вОренбурзі (1851 — 1860 рр.); 1855 р. — призначений в академіки. — 25, 37, 39, 40, 41, 47, 48, 56. .

Горчаков Михайло Дмитрович (1793 — 1861) — князь, генералад’ютант, варшавський генерал-губернатор. — 94.

Горшков Костянтин — рядовий солдат 6-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 213.

Гофет Василь Павлович (Вільгельм-Іоган) (1823 — 1906) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1853 р. одержав звання некласного художника історичного і портретного живопису, реставратор живопису і колекціонер. — 47, 48, 49, 56.

Гофмейстер Аполлінарій Павлович (1825 — 1890) — громадський діяч, учасник таємного студентського гуртка. Був заарештований і зісланий на службу в арештантські роти, служив в Орську та Оренбурзі. Знайомий Т. Г. Шевченка. Учасник польського повстання 1863 року, після якого був вдруге заарештований та засланий в Усольє та Тобольськ. — 273.

Грабовський Міхал (літ. псевд. — Едвард Тарша; 1804 — 1863) — польський критик і письменник, представник т. з. української школи в польській літературі; в 1840 — 1850 рр. жив у Києві; 1843 р. у Чигирині познайомився з Т. Г. Шевченком. — 113.

Грабянка Григорій Іванович (р. н. невід. — п. бл. 1738) — український козацький літописець. Належав до старшинської верхівки. Його літопис був одним із джерел, за яким Шевченко ознайомився з добою та діяльністю Б. Хмельницького. — 366.

Граве — полковник корпусу жандармів у Одесі. — 143.

Грамматин Микола Федорович (1786 — 1827) — російський письменник, поет перекладач. Переклав і видав «Слово о полку Игореве» з широким критичним та історичним коментарем. — 368.

Грановський Тимофій Миколайович (1813 — 1855) — російський прогресивний Історик, професор Московського університету, друг В. Бєлінського та О. Герцена. — 367.

Гребінка Євген Павлович. (1812 — 1848) — український і російський письменник. — 23, 24, 34, 124.

Гребінка Микола Павлович (1820 — 1880) — російський архітектор, брат Є. П. Гребінки (див.), разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1852 р. здобув звання академіка; архітектор правління 1-го Округу шляхів сполучення в Петербурзі. — 29, 32, 33, 36, 37, 40, 41.

Грегорович Ян Канті (1818 — 1890) — польський письменник та журналіст, за походженням українець, писав для дітей та народних шкіл. — 369.

Греч Микола Іванович (1787 — 1867) — російський реакційний журналіст і письменник; Шевченко згадував його в повістях «Близнецы» та «Несчастный», полемізував з ним. — 26.

Гречулевич — протоієрей. — 350, 391.

Грибовський Леонард Владиславович (1805 — р. см. невід.) — київський губернський жандармський штаб-офіцер, підполковник. — 317, 322, 323, 324, 331, 332, 333, 335, 340, 342.

Григоров Василь Іванович — засідатель 2-го департаменту Петербурзької судової палати, засвідчив відпускну Т. Г. Шевченка. — 14.

Григорович Василь Іванович (1786 — 1865) — російський мистецтвознавець, викладач теорії мистецтв та конференц-секретар Академії мистецтв (1829 — 1859 рр.); секретар Комітету Товариства заохочування художників (1829 — 1854 рр.); брав активну участь у викупі Т. Г. Шевченка з кріпацтва; Т. Г. Шевченко присвятив йому поему «Гайдамаки». — 9, 12, 18, 22, 25, 28, 66, 73, 115.

Григорович Костянтин Васильович (1823 — 1855) — російський художник, син В. І. Григоровича (див.), разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1848 р. одержав звання художника XIV класу. — 24, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 46, 47, 48, 56.

Григорович-Барський Василь Григорович (1701 — 1747) — український письменник та мандрівник. — 367.

Григор’єев Андрій Антонович — поручик, ротний командир 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 213.

Гришков — поліцейський квартальний наглядач у Києві. — 114.

Грімм Давид Іванович (1823 — 1898) — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1855 р. здобув звання академіка; 1860 р. — звання професора; 1888 — 1892 рр. — ректор архітектури Академії мистецтв. — 48, 49.

Громека Степан Степанович (1823 — 1877) — російський ліберальний публіцист, співробітник «Отечественных записок» та «Колокола». Знайомий Т. Г. Шевченка. — 301.

Грузинцов Іван — рядовий Уральського козацького війська. — 250, 252, 253, 254, 256, 259, 260.

Грушівська Горпина Сергіївна — перша дружина діда Т. Г. Шевченка — І. А. Шевченка (див.). — 8.

Грушівський Григорій Іванович — див. Шевченко Григорій Іванович.

Грушівський Павло Іванович — див. Шевченко Павло Іванович.

Губер Едуард Іванович (Карлович; 1814 — 1847) — російський поет і перекладач. Про нього Шевченко згадував у повісті «Художник» та «Щоденнику». — 25, 26.

Губрен — губернський секретар, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Гудовський Іван Васильович (р. н. невід. — 1860) — художник і фотограф, приятель Т. Г. Шевченка, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, жив з ним на одній квартирі; допомагав у виданні «Живописной Украины»; 1849 р. одержав звання некласного художника; в 1859 р. у Києві в нього на квартирі зупинявся Т. Г. Шевченко, тоді він зробив кілька фотографій з поета. — 73.

Гулак Микола Іванович (1822 — 1899) — український учений, 1845 — 1847 рр. — чиновник канцелярії Київського генерал-губернатора, співробітник Археографічної комісії, один з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його лівої, революційно-демократичної групи, очолюваної Т. Г. Шевченком; у 1847 — 1850 рр. був ув’язнений в Шліссельбурзькій фортеці; 1850 — 1859 рр. жив у Пермі під наглядом поліції; 1859 — 1887 рр. — провадив педагогічну і наукову діяльність на Україні, в Грузії та Азербайджані. — 88, 89, 90, 91, 92, 93, 95, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 108, 110, 111, 113, 118, 119, 121, 122, 123, 124, 125, 127, 128, 129, 143.

Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813 — 1873) — український композитор, автор опери «Запорожець за Дунаєм»; 1842 — 1864 рр. — соліст Петербурзької опери, приятель Т. Г. Шевченка. — 259.

Гуляє© Іван — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Гус Ян (1369 — 1415) — чеський мислитель, діяч Реформації, ідейний натхненник антифеодального національно-визвольного руху в Чехії; 1845 р. Т. Г. Шевченко створив його образ у поемі «Єретик». — 329.

Гусєв — поручик; служив у Військовому міністерстві. — 132.

Гуськов Дмитро Карпович — рядовий 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 176.

Давидов Август Юлійович (1823 — 1885) — російський математик та механік, один із засновників Московського математичного товариства. — 302.

Давидов Микола — віце-унтерофіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 250.

Давидов — виконуючий обов’язки поліцейського наглядача 3-го кварталу Васильєвської частини Петербурга. — 350.

Даль Володимир Іванович (літ. псевд. Козак Луганський) (1801 — 1872) — російський письменник, лексиколог і етнограф, за освітою — лікар; 1835 — 1841 рр. — чиновник особливих доручень при Оренбурзькому військовому губернаторі В. О. Перовському (див.); 1841 — 1849 рр. — служив у канцелярії міністра внутрішніх справ Перовського Л. О. (див.): — пізніше — управитель удільної контори в Нижньому Новгороді; з 1863 р. — почесний член Академії наук; знайомий Т. Г. Шевченка. — 192, 193.

Даміс Яків Якович (р. н. невід. — 1850) — майор, командир 4-го Оренбурзького лінійного батальйону, в складі якого перебував Шевченко під час Аральської експедиції; 1849 — 1850 рр. був начальником Раїмського укріплення. — 166.

Дамрін Михайло — рядовий Уральського козацького війська — 251, 252, 253, 259.

Данилевський Микола Якович (1822 — 1885) — російський природознавець, статистик, публіцист, притягався в справі петрашевців; 1853 — 1856 рр. брав участь у експедиції К. Бера, 1853 р. познайомився з Т. Г. Шевченком у Новопетровському укріпленні. Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні та «Щоденнику». Пізніше перейшов на реакційні позиції, — 202, 203.

Данченко (Немирович-Данченко) Микола Федорович (р. н. невід. — 1842) — російський поет, учився в Ніжинській гімназії вищих наук, чиновник міністерства державного майна. — 26.

Дараган Іван (1823 — р. см. невід.) — художник-портретист, ілюстратор; разом з Шевченком учився в Академії мистецтв; 1849 р. одержав звання некласного художника. — 22.

Дарчук Іван Іванович — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 179.,

Дашков Сафіян (Сафьян) — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 257, 258.

Дебу Іполіт Матвійович (1824 або 1819 — 1890) — чиновник Азіатського департаменту Міністерства закордонних справ, учасник гуртка М. В. Петрашевського (див.); за конфірмацією засуджений до 2-х років військово-арештантських рот. — 269.

Дебу Костянтин Матвійович (1810 — р. см. невід.) — чиновник Азіатського департаменту Міністерства закордонних справ, учасник гуртка М. В. Петрашевського (див.); був засуджений до розстрілу; за конфірмацією — до 4-х років арештантських рот; пізніше — рядовий солдат. — 269.

Девоник Іван — студент Київського університету. — 102.

Дев’ятов Кирило — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253.

Дезарно Август Йосипович (1788 — 1840) — французький живописець-баталіст, гравер, літограф, 1812 — 1840 рр. — працював у Росії; разом з Шевченком брав участь в ілюструванні збірника «Сто русских литераторов». — 34, 35.

Деладвез (де Ладвез) Степан Францович (1817 — 1855) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1853 р. здобув звання академіка. — 39.

Делянов Іван Давидович (1818 — 1897) — таємний радник; у 1858 — 1860 рр. — куратор Петербурзького учбового округу; голова Петербурзького цензурного комітету та член Головного управління цензури. — 303, 304, 305, 309, 314, 341.

Дементьев Іван Тимофійович (р. н. невід. — 1884) — чиновник сенату, титулярний радник; відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; знайомий Т. Г. Шевченка. — 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 48.

Демидов Анатолій Миколайович (1812 — 1870) — власник будинку проти Публічної бібліотеки в Петербурзі. — 363.

Демут-Малиновський Василь Іванович (1779 — 1846) — російський скульптор, автор монументально-декоративних творів; з 1836 р. — ректор скульптури Академії мистецтв. — 22, 30, 31.

Денисов Ілля Самійлович — священик Єкатерининської церкви при Петербурзькій академії мистецтв. — 363

Денфер Олександр Августович (1813 — 1844) — російський художник-аматор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 22, 23, 24, 25, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41.

Деньєр Андрій Іванович (ГенріхІоганн) (1820 — 1892) — російський художник, син швейцарського підданого, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1851 р. одержав звання некласного художника. У 1850 — 1860 рр. займався фотографією. 1859 р. фотографував Т. Г. Шевченка. — 49, 356, 358.

Дерикер Густав Васильович (1818 — 1874) — гравер по дереву, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1841 р. одержав звання некласного художника; 1842 р. брав участь у виконанні гравюр для книжки «История Суворова», одним з ілюстраторів якої був Т. Г. Шевченко. — 42, 46, 48, 56.

Дзегановський Дмитро — власник примірника «Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1840 р., вилученого в нього 1853 р. — 261.

Дзюбин Григорій Михайлович (р. н. невід. — 1877) — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Дмитрієв Тимофій — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Дмитрієв Федір Михайлович (1829 — 1894) — російський історик-правознавець, професор Московського університету. — 301.

Дмитро Самозванець (р. н. невід. — 1606) — авантюрист, видавав себе за царевича Дмитра Івановича, ставленик реакційних кіл Речі Посполитої; був російським царем 1605 — 1606 рр. — 368.

Дмитров Лаврін — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 261.

Дмитров Олексій — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251.

Добролюбов Микола Олександрович (1836 — 1861) — російський критик, революційний демократ; написав рецензію на Шевченків «Кобзар» (1860), яка була надрукована в журналі «Современник» (1860, № 3). — 4, 310.

Докальський Владислав Ксаверович — польський політичний засланець, рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 202, 228.

Долгоруков Василь Андрійович (1804 — 1868) — князь, генерал-ад’ютант; у 1853 — 1856 рр. — військовий міністр; 1856 — 1866 рр. — шеф жандармів і головний начальник III відділу. — 181, 182, 184, 267, 268, 269, 271, 276, 277, 278, 291, 292, 293, 294, 295, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 306, 307, 308, 309, 316, 317, 320, 331, 332, 333, 335, 338, 339, 342.

Долгоруков Микола Андрійович (1792 — 1847) — князь, генерал-ад’ютант, 1840 — 1847 рр. — генерал-губернатор Харківської, Чернігівської та Полтавської губерній. В сатиричному плані зображений Т. Г. Шевченком у поемі «Юродивий». — 51, 52, 53, 54, 55, 59, 61, 62, 64, 70, 94, 104, 106, 174.

Должиков Павло Петрович — власник бібліотеки та читальні в Києві, відставний капітан. — 155, 157.

Долоцький Василь Іванович — професор богословія Петербурзької духовної академії. — 343.

Доморацький Станіслав (Костянтин) Северинович (1823 — р. см. невід.) — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець, приятель Т. Г. Шевченка. — 283, 284, 286.

Дондуков-Корсаков Микита Іванович (1776 — 1857) — князь, колекціонер, меценат, почесний член Академії мистецтв. — 36.

Достоєвський Федір Михайлович (1821 — 1881) — російський письменник; за участь у гуртку М. В. Петрашевського (див.) засуджений до страти, за конфірмацією — до 4-х років каторги. У 1854 — 1859 рр. — служив в Окремому сибірському корпусі; 11 листопада 1860 р. разом з Т. Г. Шевченком виступав на літературному вечорі в залі Пассажу. Був на похороні Т. Г. Шевченка. — 267, 269, 275, 358, 359, 361.

Драшусов Олександр Миколайович (1816 — 1890) — російський астроном, професор Московського університету. — 301.

Дрейшок Александр (1818 — 1869) — чеський піаніст і композитор, 1840 р. з великим успіхом гастролював у Петербурзі; з 1862 р. був професором Петербурзької консерваторії та завідував музичною частиною в театральному училищі. — 25, 26.

Дружинін Олександр Васильович (1824 — 1864) — російський письменник, журналіст, перекладач і літературний критик ліберального напряму; 1856 — 1861 рр. — редактор журналу «Библиотека для чтения»; один із засновників Товариства допомоги літераторам і вченим; знайомий Т. Г. Шевченка. — 310, 349, 356, 368.

Дубельт Леонтій Васильович (1792 — 1862) — генерал-лейтенант; у 1835 — 1856 рр. — начальник штабу Окремого корпусу жандармів, 1839 — 1856 рр. — керуючий III відділом; член Головного управління цензури. — 108, 130, 132, 175, 180, 182, 185, 186, 193, 196, 197, 198, 200, 201, 203, 250.

Лубенський Микола Якович (1822 — 1892) — колезький радник, автор праць з питань сільського господарства, в 40-х роках викладав у Володимирській духовній семінарії. — 302.

Лубенський — полковник. — 274, 275.

Дубровський Петро Павлович (1812 — 1882) — академік-славіст, цензор Петербурзького цензурного комітету. — 352, 353, 357, 361.

Дудишкін Степан Семенович (1820 — 1866) — російський журналіст, літературний критик ліберального напряму; член Товариства допомоги літераторам і вченим. — 349.

Думшин Георгій Данилович (1833 — 1880) — літератор, перекладач. — 302.

Дунін Денис — гравер по дереву; колишній кріпак; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, пансіонер Товариства заохочування художників; був рисувальником у Департаменті військових поселень. — 42, 43.

Дурново Павло Дмитрович (1804 — 1864) — камергер, шталмейстер двору великої княгині Катерини Михайлівни; член Комітету Товариства заохочування художників. — 57.

Дуров Сергій Федорович (1816 — 1869) — російський перекладач і поет. За участь в гуртку М. В. Петрашевського (див.) засуджений до страти, за конфірмацією — до 4-х років каторги. Служив в Окремому сибірському корпусі. — 269.

Духов Петро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 258.

Дюссо — власник ресторану в Петербурзі. — 310.

Дяденко Григорій Іванович (1792 — р. см. невід.) — селянин с. Моринець, чоловік Євдокії Якимівни Бойко, молодшої сестри матері Т. Г. Шевченка Катерини Якимівни, його хрещений батько. — 6, 84.

Дьяконов Михайло Васильович (1807 — 1886) — російський худож. ник-аквареліст, мініатюрист, разом І з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. 1838 р. одержав звання вільного художника; 1865 — 1881 рр. — викладав у рисувальній школі Товариства заохочування художників та був її директором. — 19.

Ейхен Олександр Федорович (1819 — 1846) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Петербург зької Академії мистецтв. — 16, 22, 29, 30, 31, 32, 35.

Елькан Олександр Львович (1802 — 1868) — театральний критик, журналіст; фейлетоніст, перекладач при Головному управлінні шляхів сполучення, знайомий Т. Г. Шевченка. — 45.

Енгельгардт Василь Васильович (1755 — 1828) — генерал-лейтенант, дійсний таємний радник, сенатор, один з найбагатших поміщиків Росії, власник родини Шевченків; у 1814 — 1828 рр. його кріпаком був Т. Г. Шевченко. — 13.

Енгельгардт Павло Васильович (1798 — 1849) — полковник гвардії, син В. В. Енгельгардта (див.), служив ад’ютантом віленського генерал-губернатора О. М. Римського-Корсакова (див.), пізніше — ад’ютант герцога Олександра Віртемберзького. У 1828 — 1838 рр. Т. Г. Шевченко був його кріпаком; 1833 р. — Т. Г. Шевченко намалював його портрет. — 9, 10, 13, 14, 46, 49.

Енгман Федір Федорович — майор, старший ад’ютант штабу Окремого оренбурзького корпусу, командуючий 4-м Оренбурзьким лінійним батальйоном. — 172, 228.

Еппінгер Федір Іванович (1816 — 1873) — російський архітектор, з 1858 р. — професор архітектури Академії мистецтв. — 355.

Європеус Олександр Іванович (1826 — 1885) — учасник гуртка М. В. Петрашевського (див.); відбував заслання в Окремому кавказькому корпусі. — 267, 269.

Євсеєв Іов — рядовий солдат 4-ї роти 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 250.

Єгоров Єремій — рядовий Уральського козацького війська. — 250, 255, 256, 257, 260.

Єгоров Єфрем — рядовий Уральського козацького війська. — 250, 256, 257, 260.

Єгоров Єфронез — рядовий Уральського козацького війська. — 255.

Єгорченков Іван Никифорович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1855 р. одержав звання некласного художника. — 17, 18, 40, 41, 46, 47, 49, 56.

Єлістратов Демид — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 213.

Ємельянов Павло — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 260.

Єпанешников Василь Тимофійович — штабс-капітан, командир 3-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 222, 234, 236.

Єпіфанов Олексій Степанович — російський художник, учитель малювання 2-го Петербурзького кадетського корпусу, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису. — 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36.

Єриклинцев Кирило Анкудинович — хорунжий, пізніше осавул Уральського козацького війська, начальник поштового човна. — 244.

Єрмилов Овдій (1814 — р. см. невід.) — російський художник, колишній кріпак, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1845 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису. — 12, 19, 29, 30, 31, 32, 35, 39, 40, 43, 72, 74, 75.

Єршов Олександр Степанович (1818 — 1867) — професор нарисної геометрії та механіки Московського університету. — 301.

Єршов Степан Семенович (1822 — 1893) — російський художник, колишній кріпак, учитель малювання в Кременчуцькому реальному училищі, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1845 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису; 1860 р. — звання академіка. — 21, 22, 23, 24, 25, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 46, 48, 56, 72.

Єфремов Олександр Павлович (1815 — 1876) — магістр філософії Московського університету, член гуртка Станкевича та Бєлінського. — 301.

Єшевський Степан Васильович (1829 — 1865) — російський історик ліберального напряму, з 1858 р. — професор Московського університету. — 301.

Жадовський Всеволод Дорофійович — таємний радник, дядько письменниці Юлії Валеріанівни Жадовської (1824 — 1883), яку Т. Г. Шевченко згадував у «Щоденнику». — 304.

Жарков Павло Платонович — художник-жанрист, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1842 р. одержав звання некласного художника. — 19, 22, 23, 24, 25, 26, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 39, 40, 41.

Жданов Іван — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255.

Жданов Степан — російський художник-мариніст, морський офіцер, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1847 р. одержав звання некласного художника. — 35.

Желіговський Едвард Вітольд (літ. псевд. Антоній Сова; 1815 — 1864) — польський поет, перекладач, революційний демократ. З 1851 р. перебував на засланні в Оренбурзькому краї; Т. Г. Шевченко особисто зустрічався з ним у Петербурзі після заслання у 1858 р., присвятив йому вірш «Подражаніє Едуарду Сові», згадував про нього в «Щоденнику». — 369.

Жемчужников Микола Михайлович (1824 — 1909) — брат О. М. Жемчужникова (див.), учився в інституті східних мов, пізніше служив у петербурзькій митниці, міністерствах закордонних справ, внутрішніх справ та народної освіти. — 302.

Жемчужников Олексій Михайлович (1821 — 1908) — російський поет, автор сатиричних віршів, що публікувалися в журналах «Современник» та «Отечественные записки». Один з трьох авторів-сатириків, що виступали під псевдонімом Козьма Прутков. Знайомий Т. Г. Шевченка. — 302.

Женнін Н. — разом з Т.Г.Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Жерве Єгор — російський скульптор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 27.

Жуйков Олександр Гаврилович (1826 — р. см. невід.) — поручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні. — .253, 261.

Жуковський Василь Андрійович (1783 — 1852) — російський поет, один з основоположників російського романтизму; брав активну участь у викупі Т. Г. Шевченка з кріпацтва. — 12, 13, 14, 15, 100, 117.

Жуковський Рудольф Казимірович (1814 — 1886) — російський художник, приятель Т. Г. Шевченка, у 1833 — 1839 рр. учився в Академії мистецтв, учасник гуртка М. В. Петрашевського (див.). В 1842 — 1845 рр. разом з Т. Г. Шевченком брав участь в ілюструванні книжок М. О. Полевого «История Суворова», «Русские полководцы» та Франца фон-Коббеля «Гальванография». 1853 р. призначений в академіки, викладав у рисувальній школі при Товаристві заохочування художників. — 22, 43, 44.

Жукотинський — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 17, 18, 19, 37, 40, 41.

Жур Петро Володимирович (н. 1914)" — російський та український радянський письменник, літературознавець, автор книжок та статей з шевченкознавства. — 4, 13.

Журавльов Максим — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Забєлін Іван Єгорович (1820 — 1908) — російський буржуазний історик та археолог, почесний член Петербурзької Академії наук. У 1837 — 1852 рр. служив у Оружейній палаті в Кремлі, один із засновників Московського історичного музею, знайомий Т. Г. Шевченка. — 301.

Забіла Віктор Миколайович (1808 — 1869) — український поетромантик, приятель Т. Г. Шевченка. 1847 р. Т. Г. Шевченко був у нього на хуторі Кукуріківщині під Борзною, намалював його портрет. — 34, 113, 114, 115, 120.

Забіла Іван Петрович — титулярний радник, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 59.

Забіла Петро Іванович — майор у відставці. — 116.

Заблоцький-Десятовський Андрій Парфенійович (1807 — 1881) — російський економіст, ліберальний публіцист, член Товариства допомоги літераторам і вченим. — 349, 356.

Завадський — протоієрей Андріївської церкви в Києві. — 88, 89, 91.

Завадський Іполит Людвикович (н. бл. 1824 — р. см. невід.) — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець; покараний 1000 ударами шпіцрутенів; був організатором революційного гуртка політичних засланців у Орську, до якого у 1850 р. був близький Т. Г. Шевченко. — 178, 182, 273, 274, 275.

Завадський Франц (р. н. невід. — 1873) — художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1855 р. одержав звання вільного художника. — 46, 48, 56.

Завєтнов — власник будинку на Невському проспекті в Петербурзі, де була книгарня М. Д. Ольхіна (див.). — 47, 69.

Загібенін — секретар при Петербурзькому цензурному комітеті. — 341.

Загоскін Михайло Миколайович (1789 — 1852) — російський письменник консервативного напрямку, автор романів на історичні теми; з 1831 р. — директор московських театрів, з 1842 р. — директор Оружейної палати. — 34, 35.

Загурський — студент Київського університету. — 100.

Заїкін Петро (1812 — 1858) — власник книгарні в Петербурзі. — 34.

Заленський Володимир Іванович — відставний генерал-майор, предводитель дворянства Миргородського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 69.

Залеський Броніслав Францович (1820 — 1880) — польський історик та діяч польського визвольного руху, художник-аматор: у 1848 — 1853 рр. — політичний засланець, рядовий солдат, згодом унтер-офіцер і прапорщик лінійних батальйонів Окремого оренбурзького корпусу; приятель Т. Г. Шевченка. — 171, 172, 173, 180, 204, 208, 228, 234, 274.

Залеський Юзеф Богдан (1802 — 1886) — польський поет, представник, т. зв. української школи в польській літературі. Учасник польського визвольного повстання 1830 — 1831 рр. Шевченко у 1854 р. на засланні одержав його твори від Броніслава Залеського, згадував про нього в листуванні. — 369.

Зальц Володимир Іванович — барон, генерал-майор, комендант Петербурга. — 131.

Зарянко Йосип Костянтинович (1820 — р. см. невід.) — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1843 р. одержав звання некласного художника-архітектора. — 19, 32.

Зарянко Микола Сергійович — син російського художника Сергія Костянтиновича Зарянка, чоловік Наталії Гракліївни Ускової. Автор кількох публікацій про Т. Г. Шевченка. — 27.

Зауервейд Олександр Іванович (1783 — 1844) — російський художник, професор батального живопису, з 1831 р. викладав в Академії мистецтв; Т. Г. Шевченко згадував його в повісті «Художник». — 30, 31.

Захаров Герасим — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Захаров Семен Логвинович (1821 — 1847) — гравер, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1843 р. здобув звання академіка. — 21, 22, 23, 25, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 46, 47, 48, 56.

Званцов Костянтин Іванович (1823 — 1890) — театральний та музичний критик, композитор.

Званцов Петро — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Званцов Микола — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Званцова Катерина — разом з Т. Г. Шевченком підписала прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Зворський В. — діловод канцелярії Академії мистецтв. — 360, 365.

Зеленцов Капітон Олексійович (1790 — 1845) — російський живописець, рисувальник та літограф; 1833 р. здобув звання академіка Академії мистецтв. Разом з Т. Г. Шевченком брав участь в ілюструванні збірки «Сто русских литераторов». — 34, 35.

Зеликоєв Хайбулла — рядовий солдат 4-го Оренбурзького лінійного батальйону, — 164.

Зелінський Карл Адамович — поручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, завідуючий артилерійськими чинами і майном Новопетровського укріплення. Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні. — 244, 255.

Зельгейм Володимир Федорович (1819 — 1850) — російський художник-баталіст, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1847 р. одержав звання художника XIV класу. — 40, 41.

Зотов Володимир Рафаїлович (1821 — 1896) — російський письменник, журналіст консервативного напряму, історик літератури. В 1858 — 1861 рр. — редактор журналу «Иллюстрация». — 301.

Зотов Іван — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 213.

Зубинський — штабс-капітан, служив у Новопетровському укріпленні. — 252, 254, 257.

Зяблін Варфоломій — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255.

Іваненко Семен Григорович (1809 — р. см. невід.) — поміщик с Ковалівки Пирятинського повіту. — 102.

Іванишев Йосип Дмитрович — брат Іванишева М. Д. (див.), штатний наглядач Києво-Подільського повітового дворянського училища. — 102.

Іванишев Микола Дмитрович (1811 — 1874) — буржуазний історик права, професор Київського університету; разом з Т. Г. Шевченком працював у Київській археографічній комісії. — 72, 109.

Іванишев Н. — діловод Київської археографічної комісії — 72, 88.

Іванов — власник книгарні в Петербурзі. — 61.

Іванов — квартальний наглядач поліції на Васильєвському острові в Петербурзі. — 14.

Іванов Антон Іванович (1818 — 1864) — російський художник, колишній кріпак, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1846 р. одержав звання некласного художника. — 74, 75.

Іванов Петро Іванович (1794 — 1864) — російський історик, видавець архівних матеріалів, з 1852 р. — директор Московського архіву Міністерства юстиції. — 302.

Іванов Сергій — російський художник-портретист, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1853 р. одержав звання некласного художника; 1854 р. — звання академіка. — 19, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 32, 33, 37.

Івановський Гнат Акінфійович (1807 — 1886) — професор міжнародного права Петербурзького університету, цензор Петербурзького цензурного комітету. — 135, 137, 151.

Івашкевич Петро Вікторович — розжалуваний з прапорщиків солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 176.

Іващенко — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Ігін Федір Іванович (1816 — р. см. невід.) — російський художник-портретист, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1847 р. одержав звання некласного художника. — 46, 48, 49.

Ігнатьєв Григорій Федорович — штаб-ротмістр, кобеляцький городничий, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Ігнатьєв Павло Миколайович (1797 — 1879) — граф, генерал-лейтенант, генерал-ад’ютант; черговий генерал головного штабу військового міністерства, 1857 — 1861 рр. — петербурзький генерал-губернатор. — 131, 133, 145, 146, 196, 197, 210, 211, 230, 237, 240, 241, 246, 247.

Ігор Святославович (1151 — 1202) — князь новгородсіверський, син чернігівського князя Святослава Ольговича; 1185 р. разом з іншими князями виступив проти половців і потрапив у полон, що стало сюжетною основою для «Слова о полку Игореве». — 368.

Іков Павло Петрович (1828 — 1875) — російський художник;

1858 р. одержав звання класного художника; у 1858 — 1859 рр. був помічником викладача в рисувальних класах. — 304.

Ілліч Лука — дяк у с. Кирилівці. — 46.

Ільїн — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальону, де служив Т. Г. Шевченко. — 258.

Іноземцев — вільний слухач Київського університету. — 102.

Йогансон — квартирна господиня Т. Г. Шевченка. — 14.

Йолгович — польський поет. — 369.

Йордан (Іордан) Федір Іванович (1800 — 1883) — російський гравер, з 1850 р. — професор гравірування Академії мистецтв, знайомий Т. Ґ. Шевченка. — 355.

Йохим (Иоахим) Карл Іванович (1805 — 1859) — російський художник і скульптор, приятель Т. Г. Шевченка, разом з ним учився в Академії мистецтв; про нього Т. Г. Шевченко згадіує в повісті «Художник»; 1842 р. одержав звання некласного художника історичного живопису. — 23, 25, 26, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 41.

Кавелін Костянтин Дмитрович (1818 — 1885) — російський буржуазно-ліберальний соціолог і публіцист; у 1844 — 1848 рр. — професор Московського, 1857 — 1861 рр. — Петербурзького університетів, в 60-х роках став на реакційні позиції. — 301, 356.

Кавос Альберт Катаринович (1801 — 1863) — російський архітектор, 1846 р. здобув звання академіка; працював архітектором при міністерстві імператорського двору та при міністерстві державного майна. За його вказівками Т. Г. Шевченко робив підготовчі малюнки для розписів у Великому театрі, згадував про нього в повісті «Художник». — 10, 11.

Калам Александр (1810 — 1864) — швейцарський художник-пейзажист, гравер і літограф, Т. Г. Шевченко згадував його у своїх творах. — 364.

Калганов Федір — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 252.

Калиновський Ян — рядовий солдат Окремого оренбурзького корпусу, польський політичний засланець. — 274.

Калугін Іван Кузьмович (1827 — 1882) — археограф, таємний радник; чиновник особливих доручень при дворі. — 302.

Каменецький Данило Семенович (1830 — 1881) — український фольклорист і етнограф буржуазно-ліберального напряму; завідував друкарнею П. О. Куліша в Петербурзі, допомагав Т. Г. Шевченкові у виданні його творів після заслання; завдяки Каменецькому надруковано кілька безцензурних примірників «Кобзаря» 1860 р. — 352, 353.

Каменський Павло Павлович (1810 — 1875) — російський письменник, деякий час був цензором; знайомий Т. Г. Шевченка. — 24, 25, 26, 34, 35.

Каменський Федір Федорович (1836 — 1913) — російський скульптор, академік петербурзької Академії мистецтв, автор першого скульптурного зображення Т. Г. Шевченка (1862). — 310.

Капков Яків Федорович (1816 — 1854) — російський художник, колишній кріпак, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1845 р. одержав звання художника XIV класу. — 21, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 32, 33, 36, 37, 39, 40, 41, 56.

Карраччі Анібале (1560 — 1609) — італійський живописець і гравер болонської школи. Автор картин на біблійні та міфологічні сюжети, а також пейзажів. — 13.

Карл Іванович — так з цензурних міркувань у листі названо Миколу I (див.).

Карпінський П. — правитель канцелярії Чернігівського губернатора. — 70.

Карпо Михайло Мартинович? (1827 — р. см. невід.) — художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв та жив з ним на одній квартирі; 1851 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису. — 115, 120.

Карпов Василь Миколайовичі (1798 — 1867) — російський філософідеаліст, професор Київської, потім Петербурзької духовної академій;. був цензором творів Т. Г. Шевченка. — 343, 344, 360, 361, 362.

Карпов Олександр Матвійович — унтер-офіцер 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 178.

Катенін Олександр Андрійович (1803 — 1860) — генерал-ад’ютант, черговий ад’ютант Головного штабу військового міністерства; у 1857 — 1860 рр. — оренбурзький і самарський генерал-губернатор та командир Окремого оренбурзького корпусу. — 271, 272, 289.

Катерина II (1729 — 1796) — російська імператриця. — 115, 300.

Катеринич Кирило Йосипович (1814 — 1886) — колезький секретар, почесний наглядач Козелецького повітового училища, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 65.

Катков Михайло Никифорович (1818 — 1887) — російський журналіст і публіцист, у 30 — 50-х роках ліберального, пізніше реакційного напряму; видавець газети «Московские ведомости» (1850 — 1855) та журналу «Русский вестник» (1856 — 1887). — 301.

Каченовський Михайло Трохимович (1775 — 1842) — професор загальної історії Московського університету, академік, цензор московського цензурного комітету. — 128, 135.

Квашнін-Самарін Петро Олександрович — чиновник міністерства закордонних справ, член Комітету Товариства заохочування художників. — 12.

Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович (літ. псевд. Грицько Основ’яненко) (1778 — 1843) — український письменник. — 34, 112, 115, 329, 349, 366.

Кейкуатов (Кекуатов) Микола Іванович (1806 — 1865) — князь, поміщик, власник с. Бігач на Чернігівщині, де бував Т. Г. Шевченко; 1847 р. Шевченко намалював тут портрет його дружини та дітей. — 107, 116.

Кетчер Микола Христофорович (1809 — 1886) — російський письменник, перекладач; за освітою — лікар; учасник гуртка О. І. Герцена і М. П. Огарьова; знайомий Т. Г. Шевченка. — 301.

Киндяков К. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Киприянов Василь Кирилович (1823 — р. см. невід.) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1846 р. одержав звання некласного художника. — 40, 47, 48.

Кисельов Андрій — рядрвий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 258.

Кисловський Олексій Єфремович — начальник 1-го відділу міністерства народної освіти. — 85.

Кичигін — унтер-офіцер 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Кіттарі Модест Якович (1825 — 1880) — російський журналіст, професор кафедри технології Московського університету. — 302.

Кітченко Давид Андрійович — поручик, старший помічник поліцейського наглядача 1-го кварталу Васильєвської частини Петербурта. — 365.

Клеменц (Клименц) Костянтин — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 49, 56.

Клодт — барон, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 17, 18.

Клодт (Клодт фон Юргенсбург) Петро Карлович (1805 — 1867) — російський скульптор, з 1848 р. — професор Академії мистецтв; 1861 р. Т. Г. Шевченко виконав технікою офорту його портрет; П. К. Клодт зняв посмертну маску з обличчя Т. Г. Шевченка. — 30, 31, 355.

Клюквін Іван Абрамович (1818 — помер у 60-х роках XIX ст.) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1840 р. одержав звання некласного художника історичного живопису. — 25.

Ковалевський Євграф Петрович (1790 або 1792 — 1867) — російський геолог і етнограф, з 1856 р. — почесний член Петербурзької Академії наук; у 1858 — 1861 рр. — міністр народної освіти, очолював Головне управління цензури. — 306, 308, 309. Ковалевський Єгор Петрович (1811 — 1868) — російський вчений-географ, мандрівник і письменник; 1857 — 1865 рр. — помічник голови Російського географічного товариства; з 1857 р. — почесний член Петербурзької академії наук; 1859 — 1868 рр. — перший голова Комітету Товариства допомоги літераторам і вченим, знайомий Т. Г. Шевченка. — 349, 354, 356.

Ковалевський Максим Максимович — полковник, харківський предводитель дворянства. — 59, 60, 61, 63, 64, 65, 67, 69.

Ковальський Симеон — священик, благочинний м. Лисянки. — 157.

Кованько Олексій Іванович — полковник, начальник хімічного підприємства Петербурзького монетного двору при Міністерстві фінансів. — 304.

Ковригін Єгор Ілліч (1819 — 1853) — російський художник,

1838 — 1844 рр. учився в Академії мистецтв разом з Т. Г. Шевченком. У 1841 — 1842 рр. спільно з Т. Г. Шевченком брав участь в ілюструванні збірника «Наши, списанные с натуры русскими». У 1851 р. призначений в академіки. — 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 46, 47, 56.

Ковшенков Іван Федорович — російський скульптор, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1860 р. здобув звання академіка. — 22, 46, 48, 49, 56.

Кожанчиков Дмитро Юхимович (1819 — 1877) — російський прогресивний видавець, знайомий Т. Г. Шевченка. Поет згадував про нього в листуванні. — 363.

Козачковський Андрій Осипович (1812 — 1889) — переяславський міський лікар, викладач медицини в семінарії, близький приятель Шевченка, познайомився з ним у 1841 р., власник багатьох його малюнків; передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка; йому поет присвятив вірш «А. О. Козачковському»; у 1845 та 1859 рр. Т. Г. Шевченко бував у нього в Переяславі. — 63.

Козлов (Ігнатьєв) Олександр Олексійович (1818 — 1884) — російський живописець, офортист, літограф; колишній кріпак, приятель Т. Г. Шевченка, разом з ним учився в Академії мистецтв та жив на одній квартирі; йому Т. Г. Шевченко подарував сепію «Хлопчик з собакою в лісі» (1840 р.); зберігся шаржований рисунок Козлова з зображенням Т. Г. Шевченка; 1839 р. одержав звання художника XIV класу з історичного живопису. — 40, 41, 56.

Козловський Адальберт Іванович — землемір. — 325, 331, 334, 335, 336, 338, 339.

Кокорєв Василь Олександрович (1817 — 1889) — російський підприємець, колекціонер; знайомий Шевченка, власник його малюнків; фінансував видання прогресивного сатиричного журналу «Искра». — 302.

Кокошкін Сергій Олександрович (1796 — 1861) — генерал-ад’ютант; з 1847 р. — генерал-губернатор Чернігівської, Полтавської і Харківської губерній. — 141, 144.

Колокольников Олександр Якович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника історичного і портретного живопису. — 24, 34, 36, 37, 39, 40, 41.

Кольцов Олексій Васильович (1809 — 1842) — російський поет. Шевченко згадував про нього в листуванні та «Щоденнику»; перебуваючи на засланні, просив надіслати твори Кольцова. — 367.

Комшин Іван — майстер Петербурзького малярного цеху. — 10.

Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович — див. Сагайдачний Петро Кононович.

Кондратьев Василь Михайлович — поміщик Лебединського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 69.

Кониський Григорій (у чернецтві Георгій; 1717 — 1795) — український письменник і церковний діяч. Під його ім’ям 1846 р. видано «Історію Русів» невідомого автора. Т. Г. Шевченко згадував цю працю у листах, повісті «Близнецы». — 366.

Коновалов Конон — рядовий солдат 4-ї роти 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 250.

Константинов — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 16, 17, 18.

Константинов Петро Костянтинович (1830 — 1890) — російський гравер; 1868 р. — одержав звання академіка. — 310.

Контський Антоній Григорович (1817 — 1899) — польський піаніст і композитор; у 1853 — 1867 рр. жив у Петербурзі; про нього Т. Г. Шевченко згадував у «Щоденнику». — 304.

Копиця Давид Демидович (1906 — 1965) — радянський літературознавець і громадський діяч. — 4.

Копровський Роберт Войцехович — рядовий солдат 3-го Оренбурзького лінійного батальйону, польський політичний засланець. — 182.

Корбе Іван Михайлович (1800 — 1868) — генерал-майор, керуючий Казанською комісаріатською комісією, знайомий Т. Г. Шевченка; поет бував у його маєтку в с Вейсбахівці на Україні в 40-х роках, зустрічався з ним у Петербурзі у 1858 — 1861 рр. — 26, 259.

Кореницький Порфирій (бл. 1815 — 1854) — український письменник, автор сатиричних творів та байок. — 34.

Коржов Юхим Іванович — капітан, тимчасово виконуючий обов’язки командира 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, розташованого в Новопетровському укріпленні. — 243, 244.

Корицький (Карицький) Олександр Йосипович (1818 — 1867) — підпоручик будівельного загону Управління шляхів сполучення, художник, учень К. П. Брюллова, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 30, 31, 32, 33, 35, 37, 38, 39, 40, 46, 47, 48.

Корін Петро Іванович — військовий старшина, виконуючий обов’язки чергового офіцера штабу Окремого оренбурзького корпусу. — 186, 187, 188, 194, 204, 207, 234.

Коробко Іван — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251.

Корсак Олександр Казимирович (1832 — 1874) — російський економіст, публіцист. — 301.

Корсаков Петро Олександрович (1790 — 1844) — російський письменник і перекладач; 1835 — 1844 рр. — сторонній цензор Петербурзького цензурного комітету, один з видавців журналу «Маяк»; автор рецензії на «Кобзар» Т. Г. Шевченка. — 23, 24, 26, 38, 42, 44, 45, 128, 135.

Корсаков Платон — єфрейтор 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 261.

Корсалін Кіндрат Ілліч (1809 — після 1883) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1854 р. здобув звання академіка, — 17, 18.

Корф Юлій Федорович — дійсний статський радник, чиновник особливих доручень в Міністерстві фінансів. — 304.

Корш Валентин Федорович (1828 — 1883) — помірковано-ліберальний журналіст та історик літератури; редактор «Московских ведомостей». — 301.

Корш Євген Федорович (1811 — 1897) — російський журналіст і перекладач; у 40-і роки — близький до московського гуртка О. І. Герцена; в 1855 — 1857 рр. редагував журнал «Московский вестник», в 1858 — 1859 рр. — журнал «Антей»; знайомий Т. Г. Шевченка. — 301.

Косарев Єгор Михайлович (1818 — 1891) — штабс-капітан, командир двох рот 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, розташованих у Новопетровському укріпленні; про нього Т. Г. Шевченко неприязно згадував у «Щоденнику»; автор спогадів про поета. — 250, 251, 259, 262, 263, 266, 283, 284, 285, 286, 287.

Косовський Владислав Гедеонович (1836 — р. см. невід.) — член петербурзької революційної організації польських офіцерів; активний учасник підготовки польського повстання 1863 р. — 362.

Костирь Микола Трохимович (1818 — 1853) — ад’юнкт-професор російської словесності в Київському університеті. — 102, 109.

Костомаров Микола Іванович (літ. псевд. Ієремія Галка) (1817 — 1885) — російський та український ліберально-буржуазний історик, письменник, етнограф і публіцист; у 1846 р. — професор Київського університету; член Кирило-Мефодіївського товариства, в якому стояв на помірковано-ліберальних позиціях. Після річного ув’язнення в Петропавловській фортеці був зісланий до Саратова. З 1859 р. — професор Петербурзького університету, — 88, 89, 90, 91, 92, 93, 95, 96, 99, 100, 101, 102, 103, 109, 111, 112, 113, 115, 116, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 141, 143, 144, 147, 148, 149, 150, 151, 155, 156, 157, 158, 159, 162, 165, 290, 291, 292, 293, 295, 300, 302, 304, 355, 359, 362, 366, 368.

Костомарова Тетяна Петрівна (1798 — 1875) — мати М. І. Костомарова (див.), колишня кріпачка. Шевченко згадував про неї у вірші «Н. Костомарову», зробив запис у «Щоденнику» про зустріч з нею в Саратові. — 134.

Костромитинов Микола Федорович — чиновник Оренбурзької прикордонної комісії, перекладач з казахської, татарської та інших мов; про нього згадував Т. Г. Шевченко в листуванні. — 207.

Котляревський Іван Петрович (1769 — 1838) — український письменник, Т. Г. Шевченко присвятив йому вірш «На вічну пам’ять Котляревському». — 34.

Котляров Сергій Олександрович — канівський земський справник. — 323, 324, 326, 328, 333, 346, 347.

Котурницький Василь Никонович (р. н. невід. — 1882) — титулярний радник, виконуючий обов’язки секретаря 1-го департаменту Державного синоду. — 75.

Коцебу Олександр Євстахійович (1815 — 1889) — російський художник-баталіст, відставний гвардії підпоручик; учився одночасно з Т. Г. Шевченком в Академії мистецтв; у 1842 р. разом з ним ілюстрував книжку М. О. Полевого «История Суворова»; в 1843 р. Т. Г. Шевченко намалював аквареллю його портрет; з 1850 р. — академік; з 1858 р. — професор Академії мистецтв. — 22, 23, 24, 27, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 40, 43, 44.

Коціовський Климентій — економ у с Шестеринці Звенигородського повіту. — 156.

Коченовський Микола — штаб-ротмістр, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 69.

Кочубей Василь Вікторович (1812 — 1850) — князь, помічник куратора петербурзького учбового округу, нумізмат, член Комітету Товариства заохочування художників. — 57.

Кошельов Андрій — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 256.

Кошельов Костянтин — рядовий солдат 4-ї роти 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 250.

Кошельов Олександр Іванович (1806 — 1883) — російський публіцист і громадський діяч, слов’янофіл, учасник підготовки реформи 1861 р., про нього поет згадував у «Щоденнику». — 302.

Кошиць Григорій Іванович (1797 — р. см. невід.) з 1818 р. — священик Івано-Богословської церкви в с Кирилівці; Т. Г. Шевченко в дитинстві був у нього наймитом. — 8, 9.

Краєвський Андрій Олександрович (1810 — 1889) — російський видавець, журналіст буржуазно-ліберального напряму. У 1839 — 1867 рр. видавав журнал «Отечественные записки», член Комітету Товариства допомоги літераторам і вченим. — 301, 349, 356.

Краєвський Євгеній — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Крамаренко — губернський секретар, скарбник канцелярії Київського генерал-губернатора. — 84, 85.

Кранц Фердинанд Фердинандович — старший чиновник III відділу. — 293.

Красицька Катерина Григорівна (1804 — бл. 1848) — старша сестра Т. Г. Шевченка. — 7, 8.

Красицький Антон Григорович (1794 — 1848) — селянин-кріпак с Зеленої Діброви; з 1823 р. — чоловік старшої сестри Т. Г. Шевченка Катерини (див.). — 7.

Красковський Іван Данилович — див. Юскевич-Красковський І. Д.

Красовський Андрій Опанасович — дяк Преображенської церкви с Потоки. — 71.

Краузольд Юлій (р. н. невід. — 1869) — син ліфляндського дворянина, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 56.

Крейтан Федір Петрович (Христіан-Фрідріх) (1823 — 1869) — російський скульптор, син майстра скульптурного цеху, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; у 1850 р. одержав звання художника XIV класу. — 34, 36, 37, 40.

Крестовський Всеволод Володимирович (1840 — 1895) — російський письменник. Перекладав балади Т. Г. Шевченка «Причинна» і «Утоплена». У деяких своїх віршах 50-х років виявляв демократичні тенденції, пізніше перейшов на реакційні позиції. — 354.

Кривцов Павло Іванович (1806 — 1844) — секретар російського посольства (з 1826 р.) та начальник над російськими художниками в Римі (1841 — 1844 рр.), член Комітету Товариства заохочування художників. — 28.

Кривцова Єлизавета Миколаївна — дружина Кривцова І. П. (див.), сестра В. М. Рєпніної (див.). Після смерті чоловіка у 1844 р. жила в Орлі, де був його маєток. — 161.

Крижицький (Кржижицький) Олександр Костянтинович (1826 — р. см. невід.) — поручик, ад’ютант штабу корпусу жандармів Київської губернії. — 325, 335.

Крилов Іван Андрійович (1769 — 1844) — російський письменник, байкар. — 34, 35.

Крилов Микита Іванович (1807 — 1879) — російський юрист, професор кафедри римського права Московського університету. — 302.

Крилов Олександр Лукич (1798 — 1853) — професор статистики Петербурзького університету, цензор Петербурзького цензурного комітету, чиновник особливих доручень при міністрі внутрішніх справ. — 137, 151.

Криловський — колезький секретар у Петербурзі. — 202.

Кришевський Юзеф — унтер-офіцер Оренбурзьких лінійних батальйонів, польський політичний засланець. — 277.

Круговихін Костянтин Васильович (1815 — р. см. невід.) — російський художник, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; у 1855 р. призначений в академіки. — 10, 19, 20.

Кружкін Сергій — російський художник, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 16, 17, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 40, 46.

Крузе фон Микола Федорович (1823 — 1901) — російський публіцист, у 1855 — 1859 рр. був цензором Московського цензурного комітету, знайомий Т. Г. Шевченка — 301.

Крулікевич Станіслав (Степан) (1816 — р. см. невід.) — рядовий солдат 4-го Оренбурзького лінійного батальйону, польський політичний засланець, був покараний 1000 ударами шпіцрутенів; Т. Г. Шевченко зустрічався з ним в Орській фортеці під час Аральської експедиції та в 1858 р. у Нижньому Новгороді. — 182, 274.

Крутов Андрій Іванович (1794 — 1860) — відставний гвардії капітан, з 1825 р. — інспектор Академії мистецтв; Т. Г. Шевченко згадував його в повісті «Художник». — 22, 30, 31, 76.

Крутоярченко — див. Блюммер Леонід Петрович.

Кубацький Владислав — рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, польський політичний засланець. — 200, 228.

Кузнецов Михайло — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 23, 26, 32, 33, 47, 48, 56.

Кузьмін І. — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей негритянського актора Айри Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Кузьмін Іван — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 213.

Кузьмін Тит — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 261.

Куклін Феоктист — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255, 261.

Кукольник Нестор Васильович (1809 — 1868) — російський письменник та журналіст реакційного напряму. — 24, 25, 26, 27, 115.

Кукольник Павло Васильович (1795 — 1884) — поет, історик-славіст, перекладач, професор Віленського університету, цензор. — 25.

Кукольник Платон Васильович (бл. 1804 — 1848) — педагог, викладав у Ніжинській гімназії вищих наук, у Віленському університеті. У 1838 р. вийшов у відставку і жив у Петербурзі. — 25, 26.

Кукольники. — 25, 26.

Кулжинський Володимир Іванович — колезький секретар, чиновник особливих доручень канцелярії Київського цивільного губернатора. — 323, 324, 338, 340.

Куликов Данило — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251, 252.

Кулібін Костянтин — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей негритянського актора Айри Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Куліш Пантелеймон Олександрович (1819 — 1897) — український буржуазний письменник, критик, історик, етнограф; учасник Кирило-Мефодіївського товариства, в якому стояв на ліберально-реформістських позиціях; у деяких літературних та публіцистичних творах пропагував ідеї українського буржуазного націоналізму, реакційного слов’янофільства, вірнопідданого схиляння перед царизмом. — 34, 50, 90, 93, 95, 97, 99, 100, 102, 103, 107, 110, 111, 112, 114, 115, 116, 118, 119, 121, 122, 124, 125, 128, 130, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 141, 143, 144, 147, 148, 149, 150, 151, 155, 156, 157, 158, 159, 162, 165, 290, 291, 292, 293, 295, 300, 302, 303, 315, 346, 347, 349, 350, 351, 352, 353, 357, 359, 361, 366, 367, 368.

Куліш Олександра Михайлівна (літ. псевд. Ганна Барвінок; 1828 — 1911) — українська письменниця буржуазно-ліберального напряму. Дружина П. О. Куліша (див.), сестра В. М. Білозерського (див.), знайома Т. Г. Шевченка, автор спогадів про нього. — 134.

Кунілакис Микола (1827 — р. см. невід.) — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, про нього згадує В. І. Гудовський (див.) - у листі до Т. Г. Шевченка від 22 вересня 1845 р. — 46, 47, 56.

Курбатов Яким — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 254.

Курбський Андрій Михайлович (1528 — 1583) — російський політичний і військовий діяч, письменник-публіцист, походив з роду смоленсько-ярославських князів. — 367.

Куріс Платон Іванович — поміщик Лебединського повіту, почесний наглядач Сумського повітового училища, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 69.

Курмачов Йосип — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 256.

Курочкін Микола Степанович (1830 — 1884) — російський поет і журналіст, діяч таємної революційної організації народників «Земля і воля»; приятель Т. Г. Шевченка, переклав російською мовою його вірші «Один у другого питаєм», «Доля», «Муза», «Огні горять, музика грає». — 354.

Кутайсов Павло Іванович (1782 — 1840) — граф, дійсний таємний радник, обер-гофмейстер імператорського двору, член Державної ради, член Комітету Товариства заохочування художників. — 9, 18.

Куторга Степан Семенович (1805 — 1861) — професор природознавства Петербурзького університету, цензор Петербурзького цензурного комітету. — 128, 137.

Лабенський Франц Іванович (1780 — 1850) — почесний вільний спільник Академії мистецтв, член Комітету Товариства заохочування художників; завідував картинною галереєю Ермітажу. — 12, 18, 28, 43.

Лаверецький Микола Якимович (1837 — 1907) — російський скульптор, з 1868 р. — академік. — 310.

Ладиженський Михайло Васильович (1801 — р. см. невід.) — генерал-майор, голова Оренбурзької прикордонної комісії; з 1853 р. — комендант м. Оренбурга. — 189, 191, 207.

Ладомиський Василь Миколайович (1786 — 1847) — чернігівський губернський предводитель дворянства. — 55.

Лазаревський Василь Матвійович (1817 — 1890) — російський письменник і перекладач, чиновник особливих доручень при голові Оренбурзької прикордонної комісії М. В. Ладиженському (1847 — 1848 рр.) (див.), пізніше — правитель канцелярії міністра державних маєтностей, член ради міністерства внутрішніх справ та Головного управління в справах друку; знайомий Т. Г. Шевченка. — 193, 206, 215, 230.

Лазаревський Михайло Матвійович (1818 — 1867) — службовець Оренбурзької прикордонної комісії 1845 — 1850 рр.; з 1850 р. — радник Петербурзького губернського управління; пізніше — управитель маєтків і справ графа О. С. Уварова; приятель Т. Г. Шевченка; у 1849 р. та 1858 р. Т. Г. Шевченко: виконав його портрети. — 192, 206, 215, 230, 298, 350, 359, 365, 370.

Лазаревський Олександр Матвійович (1834 — 1902) — український-історик буржуазно-ліберального напряму, автор кількох розвідок прожиття і діяльність Т. Г. Шевченка, підтримував з ним дружні взаємини; брав участь у перевезенні тіла поета з Петербурга в Канів. — 367.

Лазаревський Федір Матвійович (1820 — 1890) — службовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1854 рр.), з 1854 р. — чиновник особливих доручень при Петербурзькому губернаторі, з 1859 р. — керуючий удільними конторами в Орлі й Ставрополі, приятель Т. Г. Шевченка; 1849 р. Т. Г. Шевченко виконав його портрет. — 190, 192, 193, 198, 216, 220, 223, 230, .231 233

Лазаревські. — 189, 190, 191, 192, 195, 197, 203, 206, 207, 215, 230.

Лакс Антон Іванович (1823 — 1888) — генерал-майор, редактор «Московского обозрения». — 302.

Ламанський Євген Іванович (1825 — 1902) — економіст, член Комітету Товариства допомоги літераторам і вченим. — 349, 356.

Ланськой Сергій Степанович (1787 — 1862) — дійсний таємний радник; 1855 — 1861 рр. — міністр внутрішніх справ. — 267, 268, 297, 299.

Лапа (Лаппо-Старженецький) Павло Вільгельмович — старший поліцмейстер в Нижньому Новгороді; про нього Т. Г. Шевченко згадував у «Щоденнику». — 289.

Лаптев Я. — полковник корпусу жандармів у Полтавській губернії. — 128, 317.

Ларін Іван — рядовий Уральського козацького війська. — 255, 260.

Лахтін Іван — російський гравер, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання художника XIV класу. — 19.

Лебедев Михайло Іванович (1811 — 1837) — російський художник-пейзажист; колишній кріпак; 1833 р. одержав звання класного художника; Т. Г. Шевченко виконав офорт з його картини «Вечір в Альбано поблизу Рима». — 355, 356, 365.

Лебедев Олександр — доглядач поштової станції в Орловській губернії. — 341.

Лебедев Олександр Гнатович (1830 — 1898) — російський художник-графік; 1857 р. одержав звання вільного художника акварельного портретного живопису; співробітничав у сатиричних журналах Петербурга, зокрема в «Искре»; був експертом при опису особистих речей Т. Г. Шевченка після його смерті. — 365.

Лебедянцев Петро (1821 — 1865) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1853 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 21, 22, 23, 24, 26, 31, 32, 35, 37, 39, 40.

Левенталь Густав Осипович — 1847 р. — головний лікар Олександрівського сирітського інституту. — 304.

Левенталь Олександр Іванович — полковник корпусу жандармів. — 201, 202.

Левицька — сестра С. П. Левицького (див.). — 202, 203.

Левицький Сергій Петрович (1822 — 1855) — вихованець Київського університету, чиновник Оренбурзької прикордонної комісії, приятель Т. Г. Шевченка. — 189, 190, 191, 192, 195, 197, 198, 200, 201, 202, 203, 206, 207, 208, 209, 211, 214, 217, 230, 232, 236, 239, 249.

Левченко Іван П. — знайомий Т. Г. Шевченка, забирав з цензури рукопис «Кобзаря» 1840 р. — 23.

Лейхтенбергський Максиміліан Іосиф-Наполеон (1817 — 1852) — герцог, син італійського віце-короля Євгенія Богарне, чоловік великої княгині Марії Миколаївни (див.), 1843 — 1852 рр. — президент Академії мистецтв та голова Товариства заохочування художників. — 73, 108, 109.

Леонтій — архімандрит, благочинний волинських монастирів. — 81.

Леонтьев Павло Михайлович (1822 — 1874) — російський філолог і журналіст, завідував кафедрою римської словесності Московського університету. — 301.

Лермонтов Михайло Юрійович (1814 — 1841) — російський поет. — 188, 193.

Лесаж. — 124.

Лєшков Василь Миколайович (1810 — 1881) — російський правознавець, один із засновників Московського юридичного товариства, професор поліцейського права Московського університету. — 302.

Лизогуб Андрій Іванович (1804 — 1864) — поміщик; художник-аматор, музикант, людина ліберальних поглядів, приятель Т. Г. Шевченка; 1850 р. О. Ф. Орлов іменем царя заборонив йому листуватися з поетом; у 1846 та 1847 рр. Т. Г. Шевченко перебував у його маєтку в Седневі на Чернігівщині. — 116, 190, 191, 192, 197, 206, 214, 216, 217, 220, 223, 230, 231, 232, 233, 235, 236, 239.

Линтарьов Павло — титулярний радник, поміщик Сумського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 59.

Линьков Єгор — російський художник, вихованець Гатчинського сирітського інституту, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника пейзажного живопису. — 29.

Липін Ілля Іванович — російський художник, колишній кріпак, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. 1839 р. одержав звання вільного художника; Т. Г. Шевченко згадував про нього в повісті «Художник». — 19, 23, 25, 26, 29, 32, 33, 39.

Лисенков (Лисенко) Іван Тимофійович (1795 — 1881) — петербурзький книгар, видавець «Чигиринського Кобзаря». — 44, 45, 145, 147.

Лисович Юрій — рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко, польський політичний засланець. — 200.

Лисюков Олександр Дмитрович — з 1848 р. — ад’ютант 4-го Оренбурзького лінійного батальйону; передавав кореспонденцію Т. Г. Шевченкові в Раїм. — 217, 232, 234, 235.

Лібельт Кароль (1807 — 1875) — польський ліберально-буржуазний діяч і філософ. Учасник польського визвольного повстання 1830 — 1831 рр. та учасник діяльності Познанського національного комітету (1846 р.), за що був засуджений до смертної кари, яку замінено 20 роками ув’язнення. Звільнений під час революції 1848 р. Шевченко критично ставився до ідеалістичної його філософії, згадував про це у «Щоденнику». — 369.

Ліберіх Микола Іванович (1828 — 1883) — російський скульптор; 1861 р. одержав звання академіка. — 310.

Лівенцов Олексій Михайлович (1792 — 1869) — генерал-майор, керуючий 1-м округом корпусу жандармів. — 298.

Лізандер фон Дмитро Карлович (1824 — 1894) — російський поет. — 302.

Літинський — рядовий солдат Оренбурзьких лінійних батальйонів, польський політичний засланець. — 277.

Ліфанов Микита Васильович — російський художник, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 16.

Лобрі П. — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Ловцов Іван Петрович — підпоручик артилерії, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 58.

Ловягін Євграф Іванович (1822 — 1909) — секретар Конференції Петербурзької духовної академії, професор Петербурзької духовної академії, доктор богословія. — 343, 360.

Лоді (Лодій) Андрій Петрович (1812 — 1870) — співак і вокальний педагог. У 1837 — 1838 рр. співав у опері під псевдонімом «Несторов», який узяв на честь Нестора Кукольника (див.). — 25, 26.

Ломтєв Микола Петрович (1816 — 1859) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1845 р. одержав звання некласного художника. — 72.

Лонгинов Михайло Миколайович (1823 — 1875) — російський бібліограф, історик літератури; ліберального, пізніше реакційного напряму; у 1859 — 1864 рр. — секретар Товариства аматорів російської словесності. — 301.

Лоррен Клод (справжнє прізвище Желле; 1600 — 1682) — французький живописець, майстер класицистичного пейзажу. — 13.

Лукашевич Микола Олексійович — поручик, відвідував рисувальні класи Академії мистецтв разом з Т. Г. Шевченком, учень К. П. Брюллова, пізніше був начальником декораційного та костюмерного управління театральної дирекції. — 302.

Лукашевич Платон Якимович (бл. 1806 — 1887) — український фольклорист і видавець реакційного напряму, поміщик; Т. Г. Шевченко, ображений його ставленням до кріпаків, припинив з ним знайомство. — 367.

Лук’янович Яким Михайлович — дворянин, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Лялін В. А. — літератор, співробітник журналу «Отечественные записки». — 302.

Лялін Олександр Павлович (1802 — 1862) — російський скульптор-медальер, з 1858 р. — професор Академії мистецтв; головний медальєр петербурзького монетного двору. — 355.

Лясковський Микола Ерастович (1816 — 1871) — російський хімік, професор, читав лекції з фармакології в Московському університеті. — 302.

Львов Геронтій Ілліч — майор, командир , 1-го Оренбурзького лінійного батальйону в Уральську; Т. Г. Шевченко в «Щоденнику» характеризував його як бездушно-жорстоку людину. — 263, 264, 265, 266, 285.

Львов Микола Михайлович (1821 — 1872) — російський драматург і журналіст; редактор сатиричного журналу «Весельчак». — 302.

Львов Федір Федорович (1820 — 1395) — російський художник-аквареліст, 1859 — 1863 рр. — конференц-секретар Академії мистецтв. — 355.

Мавлютов — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251, 255.

Маєвський Антон Петрович (р. н. невід. — пом. у грудні 1852 р. або в січні 1853 р.) — підполковник, комендант Новопетровського укріплення. Прихильно ставився до Т. Г. Шевченка. — 243, 244.

Мазурова — мати нареченої М. І. Костомарова (див.). — 134.

Майбах (Мейбах) Карл Андрійович — російський художник-пейзажист, з 1853 р. вчився в Академії мистецтв. — 304.

Майдель Петер-Фрідріх Євстахійович (1819 — 1884) — барон, доктор медицини; з 1843 р. служив у штаті Оренбурзької прикордонної комісії, приятель Т. Г. Шевченка. — 218, 232.

Майков Аполлон Миколайович (1821 — 1897) — російський поет і перекладач, знайомий Т. Г. Шевченка. — 302, 357, 358, 359, 361, 362.

Майсурадзе Георгій Іванович (1817 — 1885) — грузинський живописець і педагог, один з основоположників грузинського реалістичного мистецтва XIX ст., колишній кріпак поета О. Г. Чавчавадзе, який 1837 р. дав йому відпускну; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1844 р. одержав звання некласного художника; викладав малювання в Кутаїсі. — 16, 18, 22, 30, 31, 33, 35, 74, 75.

Максимов Олексій Максимович (1810 — 1865) — російський художник, пансіонер Товариства заохочування художників; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; в 1847 р. — г;ризначений в академіки. — 19, 23, 29, 32, 36, 39, 43.

Максимов Федір Максимович (1821 — 1847) — скульптор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1845 р. одержав звання вільного художника. — 20, 30, 31, 35.

Максимович Михайло Олександрович 1804 — 1873) — український вчений, природознавець, історик, мовознавець і фольклорист, поет; 1834 — 1835 рр. — ректор, 1836 — 1843 рр. — професор Київського університету; знайомий Т. Г. Шевченка; 1859 р. Т. Г. Шевченко намалював портрет М. О. Максимовича та портрет його дружини. — 109, 111, 113, 120, 129, 311, 334, 367, 368, 369.

Максимович Павло Петрович — інспектор учбових закладів Петербурзького учбового округу. — 114.

Макшеєв Олексій Іванович (1822 — 1892) — російський географ, дослідник Середньої Азії; був близьким до петрашевців; у 1840-х роках — штабс-капітан, учасник Аральської експедиції, пізніше — генерал-лейтенант, професор статистики Академії генерального штабу; 1848 р. Т. Г. Шевченко намалював його портрет. — 183.

Малашев Кирило — рядовий солдат 4-ї роти 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 250.

Малишев — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 17.

Мамонов Е. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 301.

Мантейфель А. П. — співробітник «Русских ведомостей», земський діяч. — 302.

Марія Миколаївна (1819 — 1876) — велика княгиня, дочка Миколи І (див.); у 1852 — 1876 рр. — президент Академії мистецтв. — 13, 14, 271, 278, 290; 291, 293, 294, 296, 314, 315, 316, 318, 322, 324, 332, 338.

Маркевич — прапорщик 5-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 212.

Маркевич (Маркович) Андрій Миколайович (1830 — 1907) — буржуазно-ліберальний діяч, сенатор, таємний радник, статс-секретар, син М. А. Маркевича (див.); знайомий Т. Г. Шевченка; перший голова Товариства ім. Т. Г. Шевченка в Петербурзі. — 123.

Маркевич Микола Андрійович (1804 — 1860) — український дворянський історик, поет, етнограф; автор збірки «Українські мелодії» (1831), «Истории Малороссии» (1842 — 1.843 рр.); 1840 р. Т. Г. Шевченко присвятив йому вірш «Бандуристе, орле сизий». — 24, 25, 26, 112, 311.

Маркевич (Маркович) Уляна Олександрівна (р. н. невід. — 1893) — дружина М. А. Маркевича (див.). — 123.

Марко Вовчок — див. Вовчок Марко.

Марков Олексій Тарасович (1802 — 1878) — російський художник, з 1842 р. — професор Академії мистецтв. — 355.

Марков Павло Федорович — російський художник, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1859 р. одержав звання некласного художника пейзажного та портретного живопису. — 30.

, Маркович Михайло Андрійович — поміщик Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії. —

116.

Маркович (Маркевич) Опанас Васильович (1822 — 1867) — український фольклорист і етнограф, учасник Кирило-Мефодіївського товариства, за що був висланий до м. Орла; чоловік М. О. Вілінської (Марка Вовчка) (див.). — 90, 91, 93, 95,

99, 100, 102, 103, 110, 111, 113 118, 119, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127.

Мартинов Микола Андрійович — штабс-капітан, старший ад’ютант 23-ї піхотної дивізії Окремого оренбурзького корпусу, керував обшуком на квартирі Т. Г. Шевченка у квітні 1850 р. — 246.

Мартинов Олександр Євстахійович (1816 — 1860) — російський актор, один із засновників сценічного реалізму в російському театральноч му мистецтві. Т. Г. Шевченко бачив його на сцені, особисто знав актора, був на його похороні. — 310.

Мартинов П. — . віце-директор департаменту міністерства внутрішніх справ. — 268.

Мартовицький Н. — друкувався в альманасі «Ластівка». — 34.

Мартос Петро Іванович (1811 — р. см. невід.) — поміщик, відставний штаб-ротмістр. На прохання Є. П. Гребінки дав кошти на видання Шевченкового «Кобзаря» 1840 р., автор спогадів, пройнятих ворожим ставленням до революційно-демократичного спрямування поезії Шевченка. — 24.

Марцинковський Антоній (псевд. А. Новосельський та Альберт Гриф; 1823 — 1880) — польський письменник; вказана книга є збірником етнографічного матеріалу. — 366.

Масальський Костянтин Петрович (1802 — 1861) — російський письменник, журналіст, автор історичних повістей та романів. — 34, 35.

Маслюк Петро Тимофійович — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 179.

Матвеев — власник квартири в Петербурзі, де мешкали друзі Т. Г. Шевченка — учні Академії мистецтв. — 115.

Матвеев Володимир Максимович (1814 — р. см. невід.) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1856 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 40, 41, 56.

Матвеев Юхим Матвійович — підполковник Уральського козацького війська, у 1847 — 1850 рр. — офіцер для особливих доручень при Оренбурзькому військовому губернаторі В. П. Обручові (див.); у 1848 — 1849 рр. виконував обов’язки начальника Раїмського укріплення, знайомий Т. Г. Шевченка, поет згадував про нього в листуванні. — 165, 166.

Матусевич Вікентій Ілліч — секретар 2-го департаменту Петербурзької судової палати. — 14.

Матушевський Лонгин Іванович (1828 — р. см. невід.) — російський скульптор-медальєр, у 1864 р. одержав звання академіка. — 310.

Мацкевич Давид Іванович — цензор Київського цензурного комітету. — 345.

Медем Микола Васильович (1796 — 1870) — барон, генерал-лейтенант, директор канцелярії Міністерства внутрішніх справ, у 1848 — 1858 рр. — голова Військового цензурного комітету. — 268, 349.

Мей Лев Олександрович (1822 — 1862) — російський поет і перекладач. 1858 р. в Петербурзі познайомився з Т. Г. Шевченком, переклав російською мовою його вірші «Думи мої, думи», «Садок вишневий коло хати», поему «Наймичка», розділи з поеми «Гайдамаки». — 354.

Мейєр Карл (1799 — 1862) — піаніст, композитор, педагог, учитель М. І. Глінки з теорії музики. — 26.

Мейєр Марія Єгорівна (1846 — р. см. невід.) — дочка російського художника-академіка Є. Є. Мейєра, займалася ксилографією. — 359.

Мейєр Христіан Пилипович (1792 — 1848) — російський архітектор, професор Академії мистецтв. — 30, 31.

Меліков Мойсей Єгорович (1818 — р. см. невід.) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1847 р. одержав звання некласного художника; в спогадах згадував про Т. Г. Шевченка. — 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 37, 39, 41.

Мельников — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 16, 19.

Мельников Авраам Іванович (1784 — 1854) — російський архітектор, професор Академії мистецтв. — 22, 30, 31.

Мельников Павло Іванович (літ. псевд. Андрій Печерський) (1818 — 1883) — російський письменник, знайомий Т. Г. Шевченка. — 302.

Меншиков Олександр Сергійович (1787 — 1869) — князь, генералад’ютант, адмірал, з 1827 р. — начальник Головного морського штабу, пізніше морський міністр. — 247, 248, 249.

Меньшиков Арсеній Іванович (р. н. невід. — 1884) — професор грецької мови і старожитностей Московського університету. — 301.

Метлинський Амвросій Лук’янович (літ. псевд. Амвросій Могила) (1814 — 1870) — український поетромантик консервативного напряму, фольклорист, учений, видавець; 1843 — 1849 рр. та 1854 — 1858 рр. — професор Харківського, 1849 — 1854 рр. — професор Київського університетів; Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні. — 116, 311, 367.

Меттерніх Клеменс (1773 — 1859) — австрійський дипломат, князь; 1821 — 1848 рр. — канцлер, натхненник європейської реакції. — 97.

Мехелін Адольф Іванович — цензор Петербурзького цензурного комітету. — 137.

Мещерський Арсеній Іванович (1834 — 1902) — російський художник-пейзажист; 1864 р. одержав звання академіка; з 1876 р. — професор Академії мистецтв; 1860 р. Т. Г. Шевченко виконав офорт з його твору «Дуб». — 355, 356.

Мещеряков Олексій — єфрейтор 4-ї роти 2-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 250.

Мєшков Дмитро Васильович — майор, командир 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, який перебував в Орську; Т. Г. Шевченко неприязно згадував про нього в «Щоденнику». — 143, 146, 147, 152, 154, 155, 163, 164, 193, 194, 199, 204, 210, 220, 221, 222, 225, 226, 227, 230, 231, 233, 234, 236, 239, 240, 241, 242, 246.

Миквіц Едмунд — російський архітектор, вихованець архітектурного училища відомства Головного управління шляхів сполучення і громадських споруд; разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв, одержав звання некласного художника. — 23, 25, 26, 27, 32, 33, 34, 36, 37, 39, 41.

Микешин Михайло Йосипович (1835 — 1896) — російський скульптор і графік; ілюстрував його твори, брав активну участь у вшануванні й увічненні пам’яті поета після його смерті. — 304, 348, 355.

Микола І (Микола Павлович Романов) (1796 — 1855) — російський імператор (1825 — 1855), — відігравав роль «європейського жандарма». — 69, 128, 130, 173, 174, 175, 191, 193, 194, 197, 198, 200, 201, 209, 210, 225, 304.

Михайло Павлович (1798 — 1849) — великий князь, брат Миколи І (див.). — 101, 362.

Михайлов Володимир Олексійович — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; підтримував з поетом добрі стосунки. — 250, 252, 254, 256.

Михайлов Григорій Карпович (1814 — 1867) — російський художник, колишній кріпак, пансіонер Товариства заохочування художників, учень О. Г. Венеціанова, пізніше разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв у К. П. Брюллова; 1855 р. здобув звання академіка, 1861 р. — ад’юнкт-професора; про Г. К. Михайлова Т. Г. Шевченко згадує в повісті «Художник». — 23, 27, 30, 31, 33, 35, 36, 37, 39, 41, 74, 75.

Михайлов Лев Андрійович — майор, командир 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, розташованого в Уральську. — 244.

Михайлов Михайло Ларіонович (1829 — 1865) — російський перекладач, письменник і критик, діяч революційного руху 50-х — початку 60-х років, соратник М. Г. Чернишевського, 1861 р. ув’язнений і зісланий у Сибір; переклав російською мовою вірші «Іван Підкова», «До Основ’яненка», «Заповіт», опублікував рецензію на «Кобзар» в журналі «Русское слово» (1860, № 4); зустрічався з Шевченком у Петербурзі після повернення його із заслання. — 354.

Михайлов Олександр Степанович (р. н. невід. — 1860) — російський художник, пансіонер Товариства заохочування художників. Разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1843 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 26, 27, 29, 30, 31, 32, 35, 40, 74, 75.

Михайлович Андрій — ксьондз в с. Пшеничники Канівського повіту, був під наглядом поліції. — 346.

Михалкін М. — автор книжок про військово-похідні електричні телеграфи. — 302.

Михалько Яків Тимофійович — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 178.

Михальський Олексій Григорович — підполковник, штаб-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 283, 285, 286, 287.

Мілеант В. — співробітник «Подснежника», разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Мілеант Е. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Міллер Герард-Фрідріх (1705 — 1783) — російський історик та археограф, член Петербурзької академії наук з 1731 р., автор праць з історії Сибіру, Росії, України. — 366.

Міллер Іван — купець, експерт по оцінці золотих речей. — 365.

Мілюков Олександр Петрович (1817 — 1897) — російський буржуазний літературознавець, журналіст, письменник. В 40-х роках — викладач словесності в середніх учбових закладах. — 368.

Мільгаузен Федір Богданович (1820 — р. см. невід.) — ад’юнкт кафедри законів про фінанси Московського університету. — 302.

Мін Георгій Георгійович (1813 — 1890) — автор праць з сільського господарства, редактор «Журнала охоты». — 302.

Мін Дмитро Єгорович (1818 — 1885) — російський поет та перекладач, професор судової медицини Московського університету; знайомий Т. Г. Шевченка. — 302.

Міцкевич Адам (1798 — 1855) — польський поет і діяч національно-визвольного руху. — 140, 142, 144, 300.

Млодзевський Корнелій Якович (1818 — 1865) — доктор медицини, професор кафедри патології та терапії Московського університету. — 302.

Могила Петро Симеонович (1596 — 1647) — політичний, церковний і освітній діяч України першої половини XVII ст., письменник; з 1632 р. — митрополит київський і галицький; Шевченко згадував його у «Щоденнику» та «Археологічних нотатках». — 366.

Могутов Олександр — син торопецького міщанина, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 30, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 47, 48, 56.

Модзалевський Лев Миколайович (1837 — 1896) — студент Петербурзького університету, згодом відомий педагог та дослідник. — 304.

Модзолевський Михайло Петрович — титулярний радник, правитель канцелярії чернігівського цивільного губернатора. — 73.

Мокрицький Аполлон Миколайович (1810 — 1870) — український і російський живописець і педагог, приятель Т. Г. Шевченка, син пирятинського поштмейстера, закінчив Ніжинський ліцей; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, пансіонер Товариства заохочування художників, брав участь у викупі Т. Г. Шевченка з кріпацтва; з 1849 р. — академік; викладав малювання в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури та в Московській гімназії; з 1851 р. — професор живопису. — 12, 13, 15, 21.

Мокрицький Іван Миколайович (1822 — р. см. невід.) — брат А. М. Мокрицького (див.), управитель канцелярії Петербурзького обер-поліцмейстера, знайомий Т. Г. Шевченка. — 318, 350.

Молдавський Михайло Антонович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 37, 39, 40, 41, 47, 48, 49.

Молендський — службовець в економії межиріцького поміщика Н. Г. Парчевського (див.). — 325, 326, 331.

Момбеллі Микола Олександрович (1823 — 1902) — поручик лейбгвардії Московського полку, учасник гуртка петрашевців, покараний засланням на каторгу; 1844 — 1845 рр. познайомився з Т. Г. Шевченком; у 50-х роках служив в Окремому оренбурзькому корпусі. — 124.

Монастирський Владислав Йосипович — старший засідатель Канівської повітової поліції. — 325.

Моренець Микола Іванович (1900 — 1973) — російський радянський історик, дослідник архівних матеріалів, пов’язаних з життям і творчістю Т. Г. Шевченка, автор статей та книжок про поета. — 13.

Мохов Михайло Андрійович (1819 — 1903) — російський художник, учився в Московському художньому класі, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1858 р. здобув звання академіка портретного живопису. — 46, 48, 56.

Муравйов Сергій Миколайович — літератор, перекладач Гомера. — 301.

Муратов Л. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Муромцев Олексій — російський художник та літограф, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання вчителя малювання в гімназіях. — 18, 19, 21.

Мусін-Пушкін Михайло Миколайович (1795 — 1862); 1845 — 1856 рр. — куратор Петербурзького учбового округу і голова Петербурзького цензурного комітету. — 135, 137, 138, 150, 151.

Мусін-Пушкін-Брюс Василь Валентинович (1775 — 1836) — граф, голова Комітету Товариства заохочування художників. — 9.

Муханов Микола Олексійович (1802 — 1871) — сенатор, таємний радник, член Державної ради; з 1859 р. — член Комітету в справах друку, 1858 — 1861 рр. — займав посаду товариша міністра народної освіти. — 303, 337, 345.

Муханов Сергій Миколайович (1796 — 1858) — генерал-майор, військовий губернатор м. Харкова та харківський цивільний губернатор; передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка; сприяв розповсюдженню її в Харківській губернії. — 51, 54, 58, 59, 63.

Мюссар Євген Іванович (1814 — 1896) — художник, почесний вільний спільник Академії мистецтв, скарбник Товариства заохочування художників; дійсний статський радник, секретар великої княгині Марії Миколаївни. — 315, 316.

М’яснов Іван — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 45.

Мятлева — власниця будинку в Москві, де була книгарня К. О. Полевого (див.). — 43.

Рабатов Андрій Павлович — капітан 1-го рангу, поліцмейстер Академії мистецтв. — 363.

Навроцький (Навродський) Олександр Олександрович (1823 — 1892) — український поет, перекладач, належав до революційно-демократичної частини Кирило-Мефодіївського товариства; півроку був ув’язнений у м. В’ятці та потім засланий у м. Єлабугу. — 88, 89, 90, 91, 92, 93, 95, 97, 98, 99, 100, 102, 103, 108, 110, 113, 118, 119, 121, 122, 123, 124, 125, 128, 129, 134.

Наддачин — службовець канцелярії великої княгині Марії Миколаївни. — 316.

Надєждін Микола Іванович (1804 — 1856) — російський письменник, критик і журналіст, професор Московського університету, знайомий Т. Г. Шевченка, 1841 р. Т. Г. Шевченко виконав ілюстрацію до його твору «Сила воли». — 34, 35.

Нажимський ( Наржимський) Станіслав — чиновник Синоду, учасник таємного політичного гуртка в Петербурзі. — 362.

Назаров Н. — князь, разом, з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Назаров Яким Власович — осавул, начальник Гур’єва-городка. — 244, 245.

Намісник царства польського — див. Паскевич-Ериванський І. Ф.

Наперковський — унтер-офіцер Оренбурзьких лінійних батальйонів, польський політичний засланець. — 277.

Наришкін Кирило Олександрович (1786 — 1838) — голова придворної контори, член Державної ради, член Комітету Товариства заохочування художників. — 12.

Наумов — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 16, 17, 18.

Наумов Дмитро Олексійович (1830 — 1895) — земський діяч, магістр міжнародного права; був віце-президентом Московського товариства сільського господарства. — 302.

Наумов Іван — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 259.

Наумов Олександр Михайлович (1815 — 1879) — російський журналіст, член Вільного економічного товариства. — 301.

Небольсин Павло Іванович (1817 — 1893) — російський буржуазний історик, белетрист, етнограф, статистик; один з організаторів російського географічного товариства; Т. Г. Шевченко згадував про нього в «Щоденнику». — 302.

Невадов Петро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253.

Недоброво Євграф Васильович (р. н. невід. — 1853) — полковник, комендант Орської фортеці, на початку 1853 р. був убитий солдатами за жорстокість. — 193, 219, 223, 224, 235, 237, 238.

Некрасов Микола Олексійович (1821 — 1878) — російський поет. — 302, 310, 357, 358.

Нельговська Агата Йосипівна (1828 — 1875) — педагог, начальниця пансіону в Києві. — 362.

Неплюєв Іван Іванович — полковник, полтавський поміщик, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Нерсесов (Нерсесян) Степанос Акопович (1815 — 1884) — талановитий вірменський художник, колишній кріпак, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1840 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 12.

Нессельроде Карл Васильович (1780 — 1862) — граф; 1816 — 1856 рр. — міністр закордонних справ; з 1845 р. — державний канцлер. — 191, 197, 198, 207.

Нестеренко Гаврило Іванович — російський художник, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1851 р. одержав звання вчителя малювання в гімназіях; 1854 р. — звання некласного художника портретного живопису. — 16, 17, 18, 34.

Нестеров Федір Іванович — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1857 р. здобув звання академіка архітектури. — 17.

Несторов — див. Лоді А. П.

Нестеровський Іван Федорович (1777 — р. см. невід.) — священик Івано-Богословської церкви в с. Кирилівці. — 46.

Нетолінська — родичка О. О. Навроцького (див.). — 123.

Неф Тимофій Андрійович (1805 — 1876) — російський художник, з 1849 р. — професор Академії мистецтв. — 355.

Нечаев Павло — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Нечаев Ю. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Никанор — керуючий волинською єпархією, архієпископ варшавський та новогеоргієвський, член Синоду. — 79.

Никифоров — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 261.

Нівольський Адам — рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець. — 200.

Нікітенко Олександр Васильович (1804 — 1877) — російський літературознавець і критик помірковано-ліберального напряму; академік, професор Петербурзького університету; з 1855 р. академік; цензор, член Петербурзького цензурного комітету; колишній кріпак, знайомий Т. Г. Шевченка. — 25, 26, 49, 51, 125, 137, 138, 150, 151, 310, 368.

Новицький Вікентій Лаврінович (р. н. невід. — 1855) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 19.

Новицький Микола Дементійович (1833 — 1906) — діяч революційно-демократичного руху, офіцер, згодом генерал-лейтенант і командир корпусу; член гуртка М. Г. Чернишевського, один з близьких друзів Добролюбова, знайомий Т. Г. Шевченка. — 353.

Новицький Нарціс — ключар волинського кафедрального собору, протоієрей. — 81.

Новов — прилуцький міський голова, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Новов Дмитро — переяславський купець, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Новосельський Антоній — див. Марцинковський Антоній.

Новосильцов Василь Сергійович — титулярний радник, сенатор, служив у п’ятому департаменті Сенату. — 304.

Новосьолов — віце-унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251.

Новосьолов Олександр Олексійович — професор, магістр богослов’я, викладач церковної історії в Полтавській духовній семінарії, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Номис М. — див. Симонов Матвій Терентійович.

Обручов Володимир Панасович (1793 — 1866) — генерал-лейтенант; 1842 — 1851 рр. — командир Окремого оренбурзького корпусу і оренбурзький генерал-губернатор. — 133, 146, 152, 161, 162, 167, 171, 173, 175, 179, 181 — 186, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 204, 205, 207, 210, 227, 229, 235, 237, 238, 240, 242, 243, 244, 246, 247, 278.

Обрядін Петро Іванович — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; Т. Г. Шевченко згадує його в «Щоденнику» як безчесну людину. — 243.

Овнатанян (Авнатамов) Агафон Мкртумович (1816 — 1880) — вірменський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, 1843 р. одержав звання некласного художника, працював художником при Комітеті державного кіннозаводства. — 26, 27, 30, 31, 32, 33, 35, 37, 39, 40, 41.

Овсяников Арсеній — магістр богослов’я, священик. — 81.

Огарьов Микола Платонович (1813 — 1877) — поет, публіцист, російський революційний демократ. За кордоном разом з О. І. Герценом видавав газету «Колокол», альманах «Полярная звезда», збірник «Голоса из России». Надавав великого значення творчості Т. Г. Шевченка, його революційній діяльності. — 367.

Оглоблін Костянтин Федорович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1845 р. одержав звання некласного художника історичного і портретного живопису. — 40, 41, 47, 48, 56, 72, 74, 75.

Огризко Іосафат Петрович (1826 — 1890) — діяч польського визвольного руху, видавець газети «Słowo» в Петербурзі; знайомий Т. Г. Шевченка, М. Г. Чернишевського; за причетність до польського визвольного повстання 1863 р. засуджений до смертної кари, заміненої двадцятирічною каторгою. Помер у Іркутську. — 301, 362.

Огронович Степан Степанович — колезький секретар, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 65.

Одоєвський Володимир Федорович (1803 — 1869) — російський письменник-романтик, критик, музикознавець і громадський діяч, знайомий Т. Г. Шевченка. — 25, 28, 111.

Ознобишин Микола Ілліч (1798 — 1853) — дійсний статський радник, полтавський цивільний губернатор. — 69, 70, 80, 81, 104, 148.

Окунєв Андрій Іванович (1794 — 1860) — протоієрей Ісаакіївського собору в Петербурзі; був ректором Олександрівського, згодом Петропавлівського духовного училищ. — 302.

Олдрідж Айра-Фредерік (1807 — 1867) — негритянський актор-трагік. Неодноразово гастролював у Росії. Т. Г. Шевченко познайомився з ним восени 1858 р., захоплювався його грою, був з ним у дружніх стосунках. У грудні 1858 р. виконав його портрет. — 304.

Олександр Іванович — див. Чернишов О. І.

Олександр Миколайович (1818 — 1881) — великий князь, син Миколи I, наслідник престолу; 1855 — 1881 рр. — імператор Олександр II. — 14, 267, 268, 271, 293, 341.

Олександр Сергійович — див. Меншиков О. С

Олександра Федорівна (1798 — 1860) — імператриця, дружина Миколи I (див.). — 15.

Олексій Михайлович (1629 — 1676) — російський цар з 1645 р., при ньому, у 1654 р., відбулося возз’єднання України з Росією. — 366.

Олена Павлівна (1806 — 1873) — велика княгиня, дружина великого князя Михайла Павловича (див.). — 13, 362.

Оленін Олексій Миколайович; (1763 — 1843) — російський археолог, історик, художник, президент Академії мистецтв з 1817 р. — 30.

Ольхін Матвій Дмитрович (1806 — 1853) — купець 2-ї гільдії, засновник бібліотеки-читальні в Петербурзі, власник друкарні, книготорговець та видавець. — 43, 47, 51, 69.

Ольшевський Еразм (1818 — р. см. невід.) — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, в якому служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець. — 283, 284, 286.

Оржевський Василь Володимирович (1797 — 1867) — дійсний статський радник, директор канцелярії департаменту поліції. — 142.

Орлов Олексій Федорович (1786 — 1861) — граф, генерал-ад’ютант; 1844 — 1866 рр. — шеф Окремого корпусу жандармів і начальник III відділу; з 1856 р. — голова Державної ради і Комітету міністрів. — 92, 93, 94, 104, 105, 107, 108, 109, 128, 130, 131, 132, 133, 134, 136, 141, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 160, 161, 162, 163, 173, 174, 175, 179, 184, 185, 186, 189, 193, 195, 197, 198, 199, 200, 201, 203, 207, 208, 209, 211, 239, 240, 302, 306, 345.

О’Рурк Моріц Єгорович — граф, підполковник, справник Миргородського земського суду, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 60.

Осінцов Антон — віце-унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 252.

Основський Ніл Андрійович (1819 — 1871) — російський письменник та журналіст. — 302.

Основ’яненко — див. Квітка-Основ’яненко Г. Ф.

Островський Олександр Миколайович (1823 — 1886) — російський драматург. Т. Г. Шевченко високо цінував його драматичні твори, на засланні брав участь у аматорській виставі «Свої люди — поквитаємось», згадував про нього у «Щоденнику». — 310, 368.

Остроградський Михайло Васильович (1801 — 1862) — російський математик, з 1830 р. — академік; професор вищих навчальних закладів Петербурга; приятель Т. Г. Шевченка; поет згадував про нього в повісті «Художник». — 193.

Охременко Василь Пахомович — колезький секретар, діловод при новозибківському предводителі дворянства. — 68.

Очкін Амплій Миколайович (1791 — 1865) — журналіст, перекладач, цензор Петербурзького цензурного комітету; редактор газети «С.-Петербургские ведомости». — 47, 48, 50, 51, 137, 145, 151.

Павло Миколайович — див. Ігнатьєв П. М.

Павлов Гаврило — рядовий солдат 3-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 160.

Павлов Капітон Степанович (1792 — 1852) — український художник, до 1815 р. учився в Академії мистецтв; 1820 — 1839 рр. — викладав малювання в Ніжинському ліцеї, 1839 — 1846 рр. — У Київському університеті; знайомий Т. Г. Шевченка; згадка про нього є в повісті «Близнецы». — 86, 125.

Павлов Микола Пилипович 1805 — 1864) — російський журналіст, критик і поет, засновник газети «Русские ведомости», редактор газети «Наше время». — 301.

Павловський Єгор Федорович — титулярний радник, правитель канцелярії Харківського цивільного губернатора. — 58, 60.

Падлевський Зигмунт (1836 — 1863) — революційний демократ, один з керівників польського визвольного повстання 1863 р. Під час повстання був захоплений царським військом і розстріляний. — 362.

Пай — почесний вільний спільник Академії мистецтв, 1859 р. виставляв на академічній виставці «Пейзаж» з Пуссена. — 310.

Паламарчук Глафіра Петрівна (н. 1908) — радянський шевченкознавець та мистецтвознавець. — 4.

Палаузов Спиридон Миколайович (1818 — 1872) — російський історик і публіцист, болгарин за походженням, цензор Петербурзького цензурного комітету. — 305, 309, 311, 312, 313, 314, 315, 321, 329, 330.

Панаєв Володимир Іванович (1792 — 1859) — російський письменник, автор віршів і повістей; у 50-х роках — правитель канцелярії міністерства імператорського двору. — 34, 35, 296.

Панаєв Іван Іванович (1812 — 1862) — російський письменник і журналіст; з 1847 р. разом з Некрасовим видавав журнал «Современник»; знайомий Т. Г. Шевченка, неодноразово виступав у періодичній пресі з статтями про його життя і творчість. — 25, 359.

Панафидін Михайло Тимофійович (1827 — 1876) — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1863 р. здобув звання академіка. — 39.

Пановський Микола Михайлович (1797 — 1872) — російський журналіст, співробітник газети «Московские ведомости» та журналу «Москвитянин». — 302.

Пантелеев Логвин Федорович (1840 — 1919) — російський громадський діяч, публіцист, видавець; член Петербурзького комітету революційно-демократичної організації «Земля і воля»; був заарештований і засуджений до шестирічної каторги; знайомий Т. Г. Шевченка. — 358.

Парчевський Никодим Павлович (1812 — 1867) — поміщик, власник с. Пекарі Канівського повіту. — 333, 334, 338.

Паршин (Патін, Парчин) Іван Никифорович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком працював в артілі В. Г. Ширяева (див.), був пансіонером Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком навчався в Академії мистецтв. — 19, 20, 22, 23, 30, 31, 33, 35, 39, 43.

Паскевич-Ериванський Іван Федорович (1782 — 1856) — князь, генерал-фельдмаршал; з 1831 р. — намісник царства Польського; у 1849 р. командував військами, посланими на придушення угорської революції, 1854 — 1856 рр. під час Кримської війни — головнокомандуючий військами на західному кордоні та на Дунаї. — 141, 222, 234, 236, 273, 274, 275.

Пасторш Іохім (1610 — 1682) — польський історик. — 110.

Пашковський Євген Олександрович — статський радник, виконуючий обов’язки чернігівського віце-губернатора. — 70.

Пелікан Венцеслав Венцеславович (1790 — 1873) — лікар, доктор медицини. — 302.

Перекрестов Олександр Васильович — розжалуваний з підполковників у рядові солдати, служив у 5-му Оренбурзькому лінійному батальйоні. О. Перекрестов — позашлюбний син В. О. Перовського (див.), про нього Т. Г. Шевченко згадував у «Щоденнику» як про низьку, розбещену і жорстоку людину. — 176.

Перелєшин Платон Олександрович — колезький радник, київський поштмейстер. — 126.

Перовський Василь Олексійович (1795 — 1857) — граф, генерал-ад’ютант; 1833 — 1842 рр. та 1851 — 1857 рр. — командир Окремого оренбурзького корпусу та оренбурзький військовий губернатор. — 182, 183, 184, 185, 192, 249, 250, 265, 276, 277, 278, 281, 282, 287.

Перовський Лев Олексійович (1792 — 1856) — граф, 1841 — 1852 рр. — міністр внутрішніх справ. — 139, 141, 142, 147, 150, 151.

Перцов Ераст Петрович (1804 — 1873) — російський літератор, поміщик Казанської губернії, один із співробітників «Колокола». — 302.

Петрашевський (Буташевич-Петрашевський) Михайло Васильович (1821 — 1866) — російський революціонер, соціаліст-утопіст, один з керівників таємного політичного гуртка передової дворянської і різночинної молоді. У 1848 р. був заарештований і у 1849 р. засуджений до страти, заміненої каторгою і поселенням у Сибіру. — 202, 267, 269, 275, 276.

Петрієв — підполковник, служив в Окремому оренбурзькому корпусі. — 177.

Петро I Олексійович (1672 — 1725) — російський імператор. — 69, 115, 130, 300.

Петров Олексій Михайлович (1827 — 1883) — студент Київського університету, доніс про існування Кирило-Мефодіївського товариства. — 88, 90, 91, 92, 93, 98, 99, 108, 128, 129, 154.

Петров Олексій Петрович (1821 — р. см. невід.) — російський архітектор, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання художника XIV класу. — 17.

Петровський Петро Степанович (1814 або 1815 — 1842) — російський художник, друг Т. Г. Шевченка, разом з ним учився в Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання некласного художника; його сестрі Парасковії Т. Г. Шевченко присвятив поему «Тополя». — 12, 19, 39.

Петцольд Август-Вільгельм Фрідріхович (Іванович) (1823 — 1891) — російський архітектор та художникаквареліст, син прусського підданого, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1851 р. здобув звання академіка акварельного живопису; 1854 р. — звання академіка архітектури; 1855 р. — звання професора архітектури. — 46, 48, 49, 56.

Печерських Іван — єфрейтор 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251.

Пильчиков Дмитро Павлович (1821 — 1893) — український педагог; 1846 — 1864 рр. викладав історію в Полтавському кадетському корпусі та Полтавському інституті шляхетних дівчат; член Кирило-Мефодіївського товариства, в якому належав до революційно-демократичної частини; приятель Т. Г. Шевченка; один з фундаторів Товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові. — 90, 100.

Пименов Микола Степанович (1812 — 1864) — російський скульптор, з 1855 р. — професор Академії мистецтв. Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні та повісті «Художник». — 310, 355.

Пимонов Семен — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251.

Пимонов — капітан, поміщик Сумського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 59.

Писаревський Петро Степанович (н. бл. 1820 — р. см. невід.) — український поет, автор бурлескних віршів та байок. — 34.

Писаревський Степан (псевд. Шереперя Стецько; 80-і роки XVIII ст. — 1839) — український письменник, автор байок, п’єс, віршів. — 34.

Писарев Микола Єварестович (1806 — 1884) — дійсний статський радник, правитель канцелярії Київського генерал-губернатора, голова Київської археографічної комісії; в сатиричному плані зображений Т. Г. Шевченком у поемі «Юродивий». — 72, 88, 110, 116.

Писемський Олексій Феофілактович (1821 — 1881) — російський письменник; познайомився з Т. Г. Шевченком 1856 р. в Новопетровському укріпленні, яке відвідував у складі експедиції К. Бера, листувався з поетом. На початку 60-х років, внаслідок загострення класової боротьби, виступав з нападками на учасників революційного руху, зокрема іронічно писав про творчість Т. Г. Шевченка. — 357, 358, 369, 361, 368.

Пыкулін Павло Лукич (1822 — 1885) — лікар, ад’юнкт Московського університету. — 302.

Пількевич Семен Данилович (1897 — 1975) — радянський ысторик, архівіст. — 4.

Плетньов Петро Олександрович (1792 — 1866) — російський поет і критик консервативного напряму; з 1841 р. — академік, з 1832 р. — професор кафедри російської словесності, 1840 — 1861 рр. — ректор Петербурзького університету, 1838 — 1846 рр. — редактор-видавець журналу «Современник». — 116.

Плещеев Олексій Миколайович (1825 — 1893) — російський поет, критик і перекладач, учасник гуртка М. Петрашевського; 1849 — 1858 рр — відбував заслання рядовим солдатом в Окремому оренбурзькому корпусі; приятель Т. Г. Шевченка, перекладач його поезій, співробітник журналу «Современник». — 269, 275, 354.

Плотников Павло Зіновійович — унтер-офіцер, служив у 4-й роті 5-го Оренбурзького лінійного батальйону; знайомий Т. Г. Шевченка. — 238.

Погодін Михайло Петрович (1800 — 1875) — російський історик, письменник офіційно-монархічного напряму, з 1841 р: — академік, разом з С. П. Шевирьовим видавав журнал «Москвитянин». — 302.

Подгурський Давид Олександрович (1803 — 1880) — бакалавр математичних наук і латинської мови; викладач, пізніше професор Київської духовної академії, дядько Петрова О. М. (див.). — 88.

Поддубенський Олександр Павлович — російський художник, учився в Московському художньому класі, пізніше разом з Т. Г. Шевченком — в Академії мистецтв; викладав малювання в 5-й Петербурзькій гімназії. — 16, 17, 18, 22, 35.

Подчаський Лев Іпполитович (1835 — 1863) — троюрідний брат Л., М. та О. Жемчужникових (див.), разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Покосовський Захарій — священик із с Шестеринці Звенигородського повіту. — 156.

Полевой Ксенофонт Олексійович (1801 — 1867) — російський журналіст, видавець та книготорговець. — 34, 43,

Полевой Микола Олексійович (1796 — 1846) — російський письменник, журналіст, літературний критик, історик буржуазного напряму; Т. Г. Шевченко ілюстрував його твори «История Суворова» та «Русские полководцы». — 26, 43, 69.

Полевой Сергій — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Полежаев Олександр Іванович (1804 або 1805 — 1838) — російський поет, був відданий у солдати, служив на Кавказі, після тяжкої тілесної кари помер у військовому госпіталі. — 367.

Поліванов Василь Петрович — титулярний радник, чиновник для особливих доручень при департаменті народної освіти. — 321, 331.

Полінцов Василь — єфрейтор 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 260.

Полонський Яків Петрович (1819 — 1898) — російський поет, знайомий Т. Г. Шевченка, автор спогадів про поета. — 357, 358, 359, 361, 362, 367.

Полуектов В. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Поляков Борис Борисович (р. н. невід. — 1884) — таємний радник у Петербурзі. — 116.

Поляков Олексій Степанович (1816 — р. см. невід.) — російський архітектор, колишній кріпак; 1857 р. одержав звання некласного художника. — 74, 75.

Поляничко Ольга Іванівна (н. 1928) — радянський шевченкознавець. — 4.

Поль Сергій Андрійович (бл. 1830 — р. см. невід.) — російський письменник і журналіст; 1858 — 1859 рр. видавав у Москві «Русскую газету», 1870 — 1887 рр. — «Виленский вестник», 1875 — 1878 рр. — «Сельское чтение». — 301.

Пономарьов Прохор — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 252.

Попандопуло Ксенофонт (1814 — р. см. невід.) — російський художник, син капітана флоту, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання художника XIV класу історичного живопису. — 21, 37, 40.

Попель Олександр Каєтанович — унтер-офіцер, потім прапорщик 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, польський політичний засланець, приятель Т. Г. Шевченка. — 178.

Попов Іван — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Попов Михайло Максимович (1800 — 1871) — таємний радник, старший чиновник III відділу, літератор — 99, 108, 111, 114, 116, 123, 124, 127, 129, 317, 335.

Попов Олександр Васильович (1808 — 1865) — професор монгольської мови та монгольсько-калмицької словесності Петербурзького університету (1855 — 1860 рр.). — 302.

Попов Федір — рядовий солдат

1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 261.

Попович — старший ад’ютант військового міністерства. — 132.

Поспелов Ксенофонг Єгорович (1820 — бл. 1860) — прапорщик корпусу флотських штурманів, командир шхуни «Николай» в Аральській експедиції 1848 — 1849 рр.; приятель Т. Г. Шевченка. — 168, 169, 180, 218, 228, 232, 234, 238, 241, 247, 248.

Посяда (Посяденко) Іван Якович (1823 — 1894) — український педагог; з 1843 р. вчився на філософському факультеті Київського університету, член Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його лівого угруповання, 1847 — 1852 рр. висланий до Казані під нагляд поліції. — 90, 93, 95, 96, 98, 100, 102, 103, 110, 113, 118, 119, 121, 122, 124, 126, 127, 128, 134, 135.

Потапов Меркул Матвійович — штабс-капітан, командир 4-ї роти 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, завідував двома ротами цього батальйону, розташованими в Новопетровському укріпленні. — 243, 245, 246.

Поттер Поль (1625 — 1654) — голландський художник-пейзажист. — 13.

Потулов Іполит Михайлович — дійсний статський радник, оренбурзький цивільний губернатор. — 282.

Потьомкіна Любов Никифорівна (н. 1922) — радянський шевченкознавець. — 4.

Почешев Герман (р. н. невід. — 1851) — поручик 5-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 143.

Почин Михайло — купець, експерт по оцінці мідних речей. — 365.

Прево Андрій Михайлович (1801 — 1867) — комісіонер Товариства заохочування художників. Мав постійну виставку картин і крамницю по продажу книжок та мистецьких творів на Невському проспекті в Петербурзі. — 51.

Президент Академії мистецтв — див. Марія Миколаївна.

Притвіц Павло Карлович (1792 — 1856) — генерал-лейтенант, віце-директор департаменту військових поселень. — 131.

Прокопович Микола Якович (1810 — 1857) — поет і педагог; учився у Ніжинській гімназії вищих наук; у 1829 р. жив в Петербурзі, викладав словесність у Першому кадетському корпусі, товариш М. Гоголя, Є. Гребінки, знайомий В. Бєлінського. — 26.

Прохоров Олександр Васильович (1819 — р. см. невід.) — російський архітектор, був пансіонером Головного управління шляхів сполучення та громадських споруд, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання художника XIV класу. — 19.

Прюм Франсуа (1816 — 1849) — бельгійський скрилаль-віртуоз, виступав у Петербурзі з концертами у березні та квітні 1840 р. — 26.

Прюсс (Прейс) Петер-Фрідріх (р. н. невід. — 1855) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком в!двідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1844 р. одержав звання некласного художника. — 17, 18.

Прянишников Федір Іванович (1793 — 1867) — директор Петербурзького поштамту; віце-голова Товариства заохочування художників, колекціонер російського живопису. — 18, 28, 43, 57.

Псьол — товариш О. О. Навроцького по гімназії (див.). — 102.

Псьол Олександра Іванівна (1817 — 1887) — українська поетеса, знайома Т. Г. Шевченка. — 190, 192, 197, 206, 215, 216, 217, 220, 223, 230, 231, 232, 233, 235, 236, 239.

Пункін — писар комендантського управління Орського укріплення. — 212.

Пуссен Нікола (1594 — 1655) — французький живописець, представник класицизму. Автор картин на історичні, міфологічні, біблійні та літературні теми. Гравюри з творів Пуссена, як згадував Шевченко у повісті «Художник», були у В. Г. Ширяева (див.). — 13.

Пушкарьов Прокіп Єгорович (р. н. невід. — не раніше 1856) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1848 р. одержав звання художника XIV класу перспективного та портретного живопису. — 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 46, 48.

Пушкін Олександр Сергійович (1799 — 1837) — російський поет, — 97, 188, 368.

Радзивілл — власник будинку на Мільйонній вулиці в Петербурзі. — 362.

Радзієвський Йосип — священик у с. Моринцях. — 9.

Раєв Василь Єгорович (1808 — 1871) — російський художник, колишній кріпак, приятель Т. Г. Шевченка, пансіонер Товариства заохочування художників, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1851 р. здобув звання академіка пейзажного живопису; займався мозаїкою. — 22, 23, 24, 25.

Ракітін Петро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 256.

Раккеман (Реккеман) Вільгельм — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 30, 31, 35.

Раковичі — українські поміщики, родичі Тарновських. Небіж В. В. Тарновського (старшого) — Ракович Михайло Олександрович (1816 — 1899) служив у Петербурзі чиновником Державної Ради. — 26.

Рамазанов Микола Олександрович (1817 — 1867) — російський скульптор, автор скульптурних портретів та міфологічних композицій; 1849 р. одержав звання академіка; приятелював з Т. Г. Шевченком, який згадував про нього в повісті «Художник», зустрічався з ним після заслання; Рамазанов виконав бюст Шевченка. — 25.

Ранг Михайло Михайлович (1823 — 1876) — російський письменник, був мировим суддею у м. Володимирі. — 302.

Растопчин Олександр Степанович — підпоручик, командир 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, розквартированої у Орську. — 152, 181, 182, 199, 200, 212, 222, 225, 226, 227, 228, 233, 236.

Рафаель Санті (1483 — 1520) — італійський живописець. Т. Г. Шевченко згадував про нього в своїх повістях та листуванні. — 368.

Рахау Олександр — російський художник, одночасно з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 27.

Рахманінов — цензор Петербурзького цензурного комітету. — 352, 353.

Рачинський С. — професор Московського університету. — 301.

Рачков Павло Юхимович — російський художник, учень Арзамаської школи живопису академіка О. В. Ступіна; 1842 р. одержав звання некласного художника. — 27.

Редькін Петро Григорович (1808 — 1891) — професор-правознавець Московського (1835 — 1848 рр.) та Петербурзького (з 1862 р.) університетів; у 1848 — 1862 рр. — секретар міністра внутрішніх справ. — 192.

Рейсдал Якоб ван (1628 або 1629 — 1662) — голландський живописець-пейзажист; Т. Г. Шевченко згадував його твори . в повістях «Близнецы», «Прогулка с удовольствием и не без морали». — 13.

Рембрандт Гарменс ван-Рейн (1606 — 1669) — голландський живописець і гравер. — 310, 315, 364.

Рені Гвідо (1575 — 1642) — італійський живописець, представник академізму; Т. Г. Шевченко згадував про нього в повістях «Капитанша», «Прогулка с удовольствием и не без морали» та «Щоденнику». — 13.

Рер — польський емісар. — 273, 274.

Рехневський (Рихневський) Юлій Семенович (1824 — 1887) — співробітник, а потім редактор «Журнала министерства народного просвещения», член редакції польської газети «Słovo», учасник польського таємного політичного гуртка. — 362.

Рєбинкін — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 16, 17, 18.

Резанов Олександр Іванович (1817 — 1887) — російський архітектор, з 1850 р. — професор Академії мистецтв. — 355.

Резанцов Іван Арефійович — російський архітектор, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1848 р. здобув звання академіка. — 29.

Резвой Модест Дмитрович (1807 — 1853) — генерал, член Комітету Товариства заохочування художників, з 1839 р. — почесний вільний спільник Академії мистецтв, 1844 — 1850 рр. — секретар Товариства заохочування художників; виступав як журналіст, музикознавець та мистецтвознавець, був художником, музикантом-віолончелістом та композитором-аматором; власник акварелі Т. Г. Шевченка «Натурщиця». — 18, 28, 43, 57.

Рєпнін-Волконський Микола Григорович (1778 — 1845) — російський державний діяч, старший брат декабриста С. Г. Волконського; 1816 — 1835 рр. — «малоросійський» військовий губернатор Полтавщини та Чернігівщини; знайомий Т. Г. Шевченка; в 1843 — 1844 рр. Шевченко виконав у Яготині дві копії його портрета роботи Джозефа Горнунга та портрет його онуків Василя та Варвари. — 120.

Рєпніна Варвара Миколаївна (1808 — 1891) — російська письменниця, дочка М. Г. Рєпніна, приятелька Т. Г. Шевченка; поет присвятив їй поему «Тризна»; допомагала поширювати естампи «Живописной Украины»; після заслання, у березні 1858 р., Шевченко відвідав її у Москві. — 160, 161, 184, 190, 191, 192, 197, 202, 203, 206, 207, 208, 214, 215, 216, 219, 220, 221, 223, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 239.

Рибаченко Матвій — рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив. Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець. — 200, 228.

Рибін Кузьма Данилович (1819 — р. см. невід.) — унтер-офіцер, топограф, учасник Аральської експедиції. — 183.

Рилєєв Кіндрат Федорович (1795 — 1826) — російський поет-декабрист. — 99.

Рильський Гаврило — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; де служив Т. Г. Шевченко. — 251, 259, 261.

Римович Фелікс Матвійович — лікар, учасник польського революційного політичного гуртка в Петербурзі. — 362.

Римський-Корсаков Олександр Михайлович (1753 — 1840) — віленський генерал-губернатор. — 9.

Рігельман Микола Аркадійовичі (1817 — 1888) — перекладач канцелярії Київського генерал-губернатора, співробітник Археографічної комісії, знайомий Т. Г. Шевченка, 1857 р. дав високу оцінку його поемі «Наймичка». — 26, 109, 126, 366, 367.

Рогов — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Рогов — власник будинку в Петербурзі на Невському проспекті, де був книжковий магазин К. А. Полевого (див.). — 34, 43.

Родиславський Володимир Іванович (1828 — 1885) — російський письменник, засновник Товариства російських драматичних письменників; з 1860 р. — чиновник контори Московських театрів. — 302.

Родіонов Павло Родіонович — секретар власної контори царя Миколи І — 14.

Розенгейм Михайло Павлович (1820 — 1887) — російський поет, публіцист. Викривальність його деяких творів поєднувалася з морально-релігійною дидактикою. — 304.

Романенко — помічник скарбника канцелярії військового міністерства. — 132.

Романов М. П. — див. Михайло Павлович.

Ростовцев Яків Іванович (1803 — 1860) — генерал-майор, начальник штабу військово-учбових закладів, пізніше — генерал-ад’ютант, з 1856 р. — член Державної ради, у 1856 — 1857 рр. — член Комітету для обговорення питань про звільнення селян, потім голова редакційних комісій. — 28, 302.

Рубенс Пітер-Пауел (1577 — 1640) — фламандський живописець, автор картин на міфологічні, біблійні сюжети. Т. Г. Шевченко згадував його в повістях. — 13.

Румянцев Макар Іванович (1833 — р. см. невід.) — російський скульптор, з 1852 р. вчився в Академії мистецтв; 1861 р. одержав звання класного художника з скульптури. — 340.

Руновський А. Н. — російський письменник, учасник літературних читань у Петербурзі. — 362.

Рябков Захар — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 10, 22.

Сабуров Андрій Іванович (1797 — 1866) — церемоніймейстер міністерства закордонних справ, з 1858 р. до 1863 р. — директор імператорських театрів; член Товариства заохочування художників. — 57.

Савельев Дмитро Савелійович (1807 — 1843) — російський скульптор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1841 р. був призначений в академіки. — 16, 17.

Савельев Петро — майор, поміщик Старобільського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 67.

Савенков Євстахій Семенович — полковник, поліцмейстер 1-го поліцейського відділення Петербурга. — 318.

Савицький — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Савицький Петро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 260.

Савич Микола Іванович (1808 — 1892) — поміщик Полтавської губернії, закінчив філософський факультет Харківського університету; член Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його революційно-демократичного угруповання; у 1847 р. в Парижі за дорученням Т. Г. Шевченка передав Адаму Міцкевичу автограф поеми «Кавказ», тоді ж був відкликаний з-за кордону, заарештований і висланий у маєток під нагляд поліції. — 88, 89, 90, 91, 92, 93, 95, 100, 103, 111, 118, 119, 121, 122, 124, 128.

Савурський А. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Сагайдачний Петро Кононович (р. н. невід. — 1622) — політичний і військовий діяч, гетьман українського реєстрового козацтва. — 369.

Сагітов — казах. — 212.

Садовий Тимофій Григорович (1800 — р. см. невід.) — селянин-крїпак із с Хмільні Канівського повіту. — 325, 326, 331.

Садовников Федір Петрович (р. н. невід. — 1875) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1846 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 32, 33, 34, 36, 37, 40, 41, 46, 48, 56.

Сажин Михайло Макарович (1818 — 1885) — російський художник-пейзажист, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, був пансіонером Товариства заохочування художників; з Т. Г. Шевченком жив на квартирі в Києві (1846 р.); 1855 р. здобув звання академіка перспективного та пейзажного живопису, викладав малювання в Омському кадетському корпусі. — 10, 19, 22, 101, 102, 116, 119.

Сайчев Микита I. — єфрейтор Уральського козацького війська. — 254, 257.

Салмачов Петро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 263.

Салов І. — підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Салтанієв Амурат — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко, — 256.

Самарський (Самарський-Биховець) Василь Євграфович (1803 — 1870) — полковник, виконуючий обов’язки начальника штабу корпусу гірничих інженерів. — 184.

Самовидець (р. н. невід. — бл. 1702) — автор «Літопису», ім’я невідоме, жив на Лівобережній Україні, бл. 1654 р. служив у військовій канцелярії, був свідком подій епохи Богдана Хмельницького. — 114, 366.

Самойлов Микола Семенович — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника. — 33.

Сапожников Андрій Петрович (1795 — 1855) — художник, гравер, методист по малюванню. Був почесним вільним спільником Академії мистецтв та скарбником Товариства заохочування художників. — 9, 12, 18, 28, 42, 43, 57.

Сатін — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 25.

Свідерський — дійсний статський радник. — 202.

Свірський — штаб-ротмістр, поміщик Сумського повіту, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 59.

Свірський Йосип — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника-архітектора. — 16, 17.

Селецький Дмитро Петрович (1794 — р. см. невід.) — генерал-майор, пирятинський повітовий предводитель, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 64, 65.

Селецький Михайло Васильович (1807 — р. см. невід.) — камер-юнкер, колезький радник, полтавський віце-губернатор. — 62, 63, 64, 65, 67.

Селецький Петро Дмитрович (1821 — 1880) — з 1844 р. — чиновник особливих доручень при Київському генерал-губернаторі, 1845 — 1846 рр. — співробітник Археографічної комісії, 1858 — 1866 рр. — київський віце-губернатор, знайомий Т. Г. Шевченка. — 324, 327, 328, 332, 333, 336, 337, 338, 339, 340, 341.

Селіванов Ілля Васильович (1810 — 1882) — російський журналіст, співробітник «Современника». — 302.

Селін Олександр Іванович (1816 — 1877) — ад’юнкт-професор російської словесності Київського університету, член Археографічної комісії, знайомий Т. Г. Шевченка. — 88, 109.

Семененко-Крамаревський Валер’ян Семенович (1817 — пом. не раніше 1859) — інженер шляхів сполучення; в 40-х роках — петербурзький видавець, приятель Т. Г. Шевченка. — 43, 44.

Семенов Григорій — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 259.

Семенов Микола Миколайович (1818 — р. см. невід.) — російський архітектор, 1839 р. — одержав звання художника XIV класу і був нагороджений шпагою. — 21.

Семенов Олександр Семенович (1819 — 1867) — російський художник-аквареліст, пансіонер Опікунської ради; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1853 р. здобув звання академіка історичного і портретного живопису; служив учителем малювання в корпусі гірничих інженерів. — 19, 23, 24, 25, 27, 30, 31, 32, 33, 35.

Семенюта Антон Павлович — губернський секретар, чиновник особливих доручень при Чернігівському цивільному губернаторі. — 107.

Сенковський Осип Іванович (псевд. Барон Брамбеус; 1800 — 1858) — російський письменник, журналіст, сходознавець. Співробітничав у альманасі «Полярная звезда» О. Бестужева та К. Рилєєва. В 30-і роки перейшов на реакційні позиції. Видавав журнал «Библиотека для чтения», написав рецензію на «Кобзар» (1840), у якій відзначав талант Т. Г. Шевченка, але скептично писав про мову автора. Т. Г. Шевченко з іронією згадував його у повісті «Капитанша». — 26.

Сенчило-Стефановський Олексій Флорович (1808 — 1861) — український художник. 1840 — 1860 рр. — учитель малювання Києво-Подільського дворянського училища, співробітник Археографічної комісії, приятель Т. Г. Шевченка. — 72, 83, 87, 153.

Сеньковський Микола Олексійович (1826 — р. см. невід.) — книговидавець, журналіст, разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Сергій — див. Левицький С. П.

Сераковський Зигмунт Гнатович (1826 — 1863) — польський революційний демократ; 1848 — 1856 рр. — толітичний засланець; штабс-капітан Генерального штабу російської армії; 1859 р. закінчив Академію Генерального штабу, організатор таємного революційного гуртка в Петербурзі; 1863 р. очолив селянське повстання в Литві, під час придушення повстання був поранений, взятий у полон і страчений; близький друг Т. Г. Шевченка і М. Г. Чернишевського. — 362.

Серве Андрієн Франсуа (1807 — 1866) — бельгійський віолончеліст-віртуоз і композитор. Виступав у Росії в 40-х роках. Т. Г. Шевченко згадував його в повісті «Музикант». — 26.

Середа Єлізавета Омелянівна (н. 1907) — радянський шевченкознавець. — 4.

Сєров Олександр Миколайович (1820 — 1871) — російський композитор і музикознавець. Автор пісні на текст Шевченка «Од села до села» (1868). — 304.

Симаков Михайло Андрійович — підпоручик, ротний командир 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 212.

Симиренко Платон Федорович (1821 — 1863) — власник цукроварні, один з керівників фірми «Брати Яхненки і Симиренки», знайомий Т. Г. Шевченка. — 334, 346.

Симонов Матвій Терентійович (літ. псевд. М. Номис; 1823 — 1901) — український етнограф, фольклорист ліберального напряму; був учителем російської мови та літератури; з 1855 р. служив у контрольній палаті Петербурга, Пскова, Катеринослава, Житомира; з 1873 р. — директор гімназії в м. Лубнах. — 302.

Симоновський Петро Іванович (1717 — 1809) — український історик, учився в Київській духовній академії; вказану книгу написав близько 1765 р. — 366.

Сиранбек (Саримбек) — казах» вожак Чиклинського роду, провідник Аральської експедиції. — 183.

Сирокомля Владислав (справжнє прізвище та ім’я — Кондратович Людвік; 1823 — 1862) — польський письменник, перекладач і громадський діяч, перекладач творів Т. Г. Шевченка. — 369.

Сичов — власник друкарні в Петербурзі, де 1841 р. надруковано поему Т. Г. Шевченка «Гайдамаки». — 42.

Скачков Олександр — рядовий Уральського козацького війська, разом з Т. Г. Шевченком служив у Новопетровському укріпленні. — 252, 254.

Скосирєв Олександр Павлович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1846 р. одержав звання некласного художника історичного й портретного живопису. — 16, 17, 18, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 46, 48, 56.

Скотті Йосип Петрович (1801 — 1857) — російський архітектор, учитель креслення ордерів архітектури в Академії мистецтв. — 31.

Скотті Михайло Іванович (1814 — 1861) — російський художник, 1845 р. здобув звання академіка, був інспектором та викладачем Московського училища живопису; 1855 р. здобув звання професора. — 36.

Скрипунов Іван Павлович — титулярний радник, старший помічник правителя канцелярії Київського цивільного губернатора. — 336.

Слав’янський Федір Михайлович (1817 — 1876) — російський художник, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1852 р. здобув звання академіка. — 30, 31, 32, 33, 35, 39, 40, 41, 46, 48, 56, 72.

Смірдін Олександр Пилипович (1795 — 1857) — видавець, власник книжкової крамниці та бібліотеки на Невському проспекті в Петербурзі. Т. Г. Шевченко згадував його в повісті «Художник». — 35.

Смирнов — столоначальник 2-го департаменту Петербурзької судової палати. — 14.

Смирнов Андрій Іванович (1812 — 1883) — вчений секретар Головного педагогічного інституту. — 302.

Смирнов Микола Михайлович (1807 — 1870) — дійсний статський радник, камергер, 1845 — 1851 рр. — калузький цивільний губернатор, 1855 — 1860 рр. — петербурзький; член Комітету Товариства заохочування художників, чоловік О. О. Смирнової (Россет). — 18, 43.

Смирнов Михайло Павлович (р. н. невід. — 1877) — історик, одержав ступінь магістра за книгу «Судьбы Червонной или Галицкой Руси», був професором Новоросійського університету. — 366.

Смирнов Сергій Костянтинович (1818 — 1889) — ректор Московської духовної академії. — 301.

Сморчевський Григорій — рядовий солдат оренбурзьких лінійних батальйонів, польський політичний засланець. — 277.

Снегирьов Іван Михайлович (1801 — 1868) — російський етнограф, фольклорист і археолог, цензор Московського цензурного комітету. — 128, 135.

Соболевський Петро Львович — полковник, старший ад’ютант при черговому генералі інспекторського департаменту військового міністерства. — 211, 241.

Соболевський Сергій Олександрович (1803 — 1870) — бібліограф і книголюб, поет, автор епіграм, друг Пушкіна, Жуковського, Вяземського, Глінки. — 26.

Соболенков — разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв. — 56.

Собольщиков Василь Іванович (1813 — 1872) — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання вільного художника архітектури; працював у Петербурзькій публічній бібліотеці. — 17.

Сова Антоній — див. Желіговський Едвард Вітольд.

Соколинський Михайло — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 251.

Соколов Афанасій (Фонісей) — . рядовий Уральського козацького війська. — 257, 261.

Соколов Іван Іванович (1823 — 1910) — російський художник-жанрист і пейзажист; 1857 р. здобув звання академіка; 1860 р. — професора Академії мистецтв; автор багатьох картин з життя українського села; знайомий Т. Г. Шевченка. — 310, 315.

Соколов Н. — завідуючий канцелярією Академії мистецтв. — 56. Соколов Павло Петрович (1826 — 1905) — російський художник, син художника-аквареліста, академіка П. Ф. Соколова; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1864 р. здобув звання академіка історичного та портретного живопису. — 34, 39, 48, 56.

Соколов Петро Петрович (1821 — 1899) — російський художник, син художника-аквареліста академіка П. Ф. Соколова, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1899 р. здобув звання академіка історичного живопису аквареллю. — 26, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35.

Соколовський А. — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304, 355.

Соловйов Іван — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255.

Соловйов Сергій Михайлович (1820 — 1879) — російський історик буржуазно-ліберального напряму, професор Московського університету, академік; Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні та в «Щоденнику». — 301, 366, 368.

Сологуб Володимир Олександрович (1814 — 1882) — граф, російський письменник, зять М. Ю. Вієльгорського (див.), автор повісті «Тарантас». — 25.

Солонин (Солонина) — офіцер, поміщик. — 105.

Солтановський Автоном Якимович (1826 — 1886) — учитель, мемуарист, 1846 — 1849 рр. учився в Київському університеті. — 105.

Сольмон (Соломон) — власник друкарні в Петербурзі. — 50.

Сольський Петро Дмитрович — протоієрей, магістр богослов’я, викладач Житомирської гімназії. — 81.

Соренс Павло — вихованець архітектурного училища Головного управління шляхів сполучення та громадських споруд, відвідував архітектурні та рисувальні класи Академії мистецтв. — 32, 33, 34, 36, 37, 41.

Сорокін Євграф Семенович (1821 — 1892) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; в 1861 р. здобув звання академіка; 1878 р. — професора; з 1859 р. був викладачем Московського училища живопису, скульптури і зодчества; допомагав Т. Г. Шевченкові в підготовчій роботі над офортом «Вірсавія». — 46, 47, 56.

Сосницький Іван Іванович (1794 — 1871) — драматичний актор, служив на петербурзькій сцені з 1811 р.; перший виконавець ролі городничого в п’єсі М. В. Гоголя «Ревізор». — 25.

Соханський — скарбник при канцелярії київського генерал-губернатора. — 80.

Сошенко Іван Максимович (1807 — 1876) — український художник і педагог, друг Т. Г. Шевченка, сприяв викупу його з кріпацтва; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; разом з ним жив на одній квартирі; 1838 р. одержав звання некласного художника портретного живопису; викладав малювання в Ніжинському повітовому училищі, в Нимирівській гімназії та 2-й Київській гімназії, автор спогадів про поета, листувався з ним. Т. Г. Шевченко створив його образ у повісті «Художник», згадував про нього в автобіографії. — 16.

Спасович Володимир Данилович (1829 — 1906) — російський і польський буржуазний літературознавець і юрист; 1857 — 1861 рр. — професор права в Петербурзькому університеті; знайомий Т. Г. Шевченка. — 301, 362.

Спаський Михайло Федорович (1309 — 1859) — дійсний статський радник, доктор фізики та хімії, декан фізико-математичного факультету Московського університету. — 302.

Срёзневський Ізмаїл Іванович (1812 — 1880) — російський і український філолог-славіст та історик, професор Харківського та Петербурзького університетів; з 1849 р. — академік, у 30-і роки — організатор Харківського гуртка поетів-романтиків; 1833 — 1838 рр. — видавець збірника «Запорожская старина», де вміщено українські народні історичні пісні та думи. — 116, 311.

Ставассер Олександр Андрійович (1822 — р. см. невід.) — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, був пансіонером Головного управління шляхів сполучення і громадських споруд; 1847 р. призначений в академіки; працював архітектором у Нижньому Новгороді. — 26, 27, 29, 32, 33, 34, 36, 37, 38, 40.

Ставиновський Григорій — священик у с Потоки. — 71.

Ставровський Олексій Іванович (1809 — 1882) — професор історії Київського університету, член Київської археографічної комісії. — 88.

Станевич Семен — рядовий солдат Окремого оренбурзького корпусу, польський політичний засланець. — 275.

Станевич Ян-Онуфрій Антон (1832 — 1901) — польський засланець; 1850 р. — виключений з Дворянського полку з політичних мотивів і засланий до Окремого оренбурзького корпусу, де служив до 1857 р.; був учасником революційного підпілля перед польським повстанням 1863 р.; знайомий Т. Г. Шевченка, про нього поет згадував у листуванні та «Щоденнику». — 362.

Станкевич Олександр (1824 — 1892) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1846 р. одержав звання некласного художника. — 36, 37, 39, 40, 46, 48, 56.

Станкевич Платон Євграфович — полковник, пристав слідчих справ Васильєвської частини Петербурга. — 201.

Станюкович Олександр Михайлович (1824 — 1892) — російський журналіст та письменник. — 302.

Старов Микола Дмитрович (1823 — 1877) — прогресивний педагог, вчитель дочки Ф. П. Толстого Катерини (див.); підтримував і популяризував ідеї Т. Грановського, В. Бєлінського, М. Чернишевського; Т. Г. Шевченко записав до «Щоденника» його привітальну промову, виголошену на честь поета на урочистому обіді у Толстих 12 квітня 1858 р. після його повернення із заслання. — 304.

Степанов Никон — рядовий 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253.

Степанов Олексій Іванович (1812 — р. см. невід.) — штабс-капітан, командир 3-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону під час служби Т. Г. Шевченка в Орській фортеці та в Аральській експедиції. — 165, 166, 216, 222, 232, 233, 234, 236, 240.

Степанов Сергій — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де случив Т. Г. Шевченко. — 212.

Стефанов Іван Гнатович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1838 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 19, 20.

Столяров — петербурзький квартальний наглядач. — 201, 202.

Стороженко Андрій Якович (1791 — 1857) — сенатор Варшавського департаменту сенату, таємний радник; 1833 — 1843 рр. — оберполіцмейстер Варшави; зібрав велику кількість документів з історії України. — 50.

Стражевський Іван Федорович — підполковник, кролевецький городничий. — 342.

Стрєчков Федір Федорович (1825 — 1848) — російський художник-баталіст, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1847 р. одержав звання некласного художника. — 56.

Струговщиков — студент Київського університету. — 101.

Струговщиков Олександр Миколайович" (1808 — 1878) — російський поет, перекладач, 1841 р. — редактор-видавець «Художественной газеты», в якій неодноразово друкувалися матеріали про Т. Г. Шевченка. — 24, 25, 26.

Струйський Дмитро Юрійович (псевд. Трилунний; 1806 — 1856) — музичний критик, композитор, поет. — 25.

Струтчин Ілля — рядовий Уральського козацького війська. — 257.

Струняшов Ілля — рядовий Уральського козацького війська. — 261.

Стуковенко — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Стуколкін — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Субіанкулов Абдулкадир Фейзулович (Аполлон Федорович) — титулярний радник, старший перекладач Оренбурзької прикордонної комісії, служив у Раїмі. — 193.

Суворов Олександр Васильович (1730 — 1800) — російський полководець. — 44.

Судак Валентина Омелянівна (н. 1922) — радянський шевченкознавець. — 4.

Судовщиков Євген Павлович (1827 — бл. 1866) — у 1847 р. вчився в Київському університеті, куди перевівся з Харківського; викладач словесності, етнограф і прогресивний громадський діяч; помер на засланні в Архангельській губернії. — 100.

Суковський Купріян — протоієрей волинського кафедрального собору. — 81.

Султанаєв Султанмурат — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив. Т. Г. Шевченко. — 254, 257.

Сутгоф Олександр Миколайович (1801 — 1872) — декабрист, засуджений до страти, заміненої каторжними роботами; пізніше служив, рядовим солдатом в Окремому кавказькому корпусі. — 267, 269.

Сутягін Костянтин — рядовий Уральського козацького війська. — 251, 255.

Сухатов Дмитро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко, — 254.

Сухобрусов Тимофій — протоієрей, ключар Києво-Софійського кафедрального собору. — 84.

Сухозанет Микола Онуфрійович (1794 — 1871) — генерал-ад’ютант; 1856 — 1861 рр. — військовий міністр. — 267, 268, 271, 276, 277, 278.

Сушков Микола Васильович (1796 — 1871) — російський драматург, поет та журналіст. — 301.

Табачников Василь Олександрович (1826 — 1892) — черкаський земський справник, заарештував Т. Г. Шевченка 15 липня 1859 р. — 325, 326, 327, 332.

Танський Сергій Федорович — титулярний радник, правитель канцелярії чернігівського, полтавського та харківського генерал-губернатора. — 60, 61, 63, 64, 71, 75, 76, 77, 81, 85.

Тарасов Назар — ефрейтор Уральського козацького війська. — 255, 256, 259.

Тарновська Надія Василівна (р. н. невід. — 1891) — сестра В. В. Тарновського (старшого), кума Т. Г. Шевченка, колишня власниця малярських творів Т. Г. Шевченка; їй присвятив поет вірш «Н. Т.» («Великомученице кумо») та «Кума моя і я». — 71.

Тарновський Василь Васильович (старший) (1810 — 1863) — поміщик, громадський діяч, поміркований ліберал; брав участь у підготовці селянської реформи 1861 р.; колекціонер, знайомий Т. Г. Шевченка. — 109.

Тарновський Григорій Степанович (1788 — 1853) — поміщик, дядько В. В. Тарновського (старшого), власник с Качанівки, де бували Глінка, Гоголь, Шевченко, Штернберг та інші діячі культури; був почесним вільним спільником Академії мистецтв; мав власний будинок в Петербурзі на Басейній; Т. Г. Шевченко зобразив його в повісті «Музикант» як жорстокого кріпосника на підставі власних спостережень над побутом с Качанівки. — 26.

Тарновські. — 26.

Терещенко Каленик (р. н. невід. — 1819) — перший чоловік мачухи Т. Г. Шевченка О. А. Терещенко (див.). — 9.

Терещенко Оксана Антонівна (1786 — р. см. невід.) — мачуха Т. Т. Шевченка. — 8, 9.

Терещенко Сава — селянин з с. Моринець, свідок при одруженні Григорія Шевченка з удовою Оксаною Терещенко (див.). — 8.

Терновець — роменський міський голова, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Терський Яків — ефрейтор, віцеунтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 253, 254, 256, 258, 260, 261.

Тидеман Петро (Єгор) Данилович (1812 — 1887) — художник з Любека, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1857 р. здобув звання академіка батального живопису. — 30, 31, 35, 37.

Тимашов Олександр Єгорович (1818 — 1893) — флігель-ад’ютант, штаб-ротмістр кавалергардського

полку; пізніше — генерал-ад’ютант, 1856 — 1862 рр. — начальник штабу корпусу жандармів. — 180, 186.

Тимашов Петро Михайлович — священик Спасопреображенської церкви Орського укріплення. — 210, 219, 225, 226.

Тимофеев Павло Терентійович (1823 — р. см. невід.) — архітектор, син театрального капельдинера, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника. — 27, 29, 32, 33, 34.

Тисов Назар — рядовий Уральського козацького війська. — 258.

Тихменєв — разом з Т. Г. Шевченком був на обіді у Толстих. — 356.

Тихобразов Микола Іванович (1818 — 1874) — російський художник, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, пансіонер Товариства заохочування художників; 1852 р. здобув звання академіка; 1859 р. — звання професора. — 10, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 27, 30, 31, 32, 33, 35, 37, 39, 40, 41.

Тихомиров Василь Дмитрович — надвірний радник, столоначальник 1-го відділу канцелярії Міністерства імператорського двору. — 209.

Тихонравов Микола Савич (1832 — 1893) — російський літературознавець, професор історії російської літератури Московського університету, академік. — 301.

Тишкевич. — 366.

Тімірязєв Ф. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Тімм Василь Федорович (Георг-Вільгельм) (1820 — 1895) — російський художник, син ризького бургомістра, вчився в Академії мистецтв; 1841 — 1842 рр. разом з Т. Г. Шевченком брав участь в ілюструванні збірника «Наши, списанные с натуры русскими»; 1855 р. одержав звання академіка батального живопису; в 1851 — 1862 рр. видавав журнал «Русский художественный листок», в якому друкувалися матеріали про Т. Г. Шевченка; поет згадував про В. Ф. Тімма в повісті «Художник». — 34, 35.

Ткаченко Федот Леонтійович (1819 — п. бл. 1885) — український художник, колишній кріпак, приятель Т. Г. Шевченка; разом з Т. Г. Шевченком працював у артілі В. Г. Ширяева і вчився в Академії мистецтв, жив з Т. Г. Шевченком на одній квартирі; 1842 р. одержав звання вчителя малювання в гімназіях; викладав малювання в Полтавській гімназії; листувався з Т. Г. Шевченком, допомагав у розповсюдженні його «Букваря». — 16, 17, 18, 19, 20, 21.

Тобіас — власник фабрики годинників. — 364.

Толбін Василь Васильович (літ. псевд. В. Борщов; 1821 — 1869) — російський письменник і журналіст, знайомий Т. Г. Шевченка, автор спогадів про нього; притягувався у справі петрашевців, був під наглядом поліції. — 302.

Толмачов Панас Омелянович (1791 — 1871) — генерал-лейтенант, начальник 23-ї піхотної дивізії Окремого оренбурзького корпусу. — 140, 153, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 172, 173, 176, 179, 181, 182, 185, 187, 188, 242, 245.

Толоконников Григорій — єфрейтор Уральського козацького війська. — 251, 253, 256, 260.

Толстая Анастасія Іванівна (1817 — 1889) — дружина Ф. П. Толстого (див.), разом з чоловіком клопоталася про звільнення Т. Г. Шевченка з заслання, листувалася з ним, поет з вдячністю згадував її в «Щоденнику», дарував їй свої мистецькі твори. — 304.

Толсті. — 355.

Толстой Григорій Матвійович — поручик, ад’ютант К. Ф. Толя (див.). — 26.

Толстой Федір Петрович (1783 — 1873) — російський скульптор і живописець; граф, 1828 — 1859 рр. — віце-президент Академії мистецтв; член Комітету Товариства заохочування художників, був близьким до декабристів; завдяки його енергійним заходам Т. Г. Шевченко 1857 р. звільнено з заслання; 1860 р. Т. Г. Шевченко виконав технікою офорту його портрет. — 9, 12, 22, 24, 25, 26, 30, 31, 34, 35, 278, 290, 291, 292, 296, 299, 310, 313, 314, 315, 316.

Толь Карл Федорович (1777 — 1842) — генерал-ад’ютант, член державної ради, головний управляючий шляхів сполучення та громадських споруд. — 26.

Томара Михайло Михайлович — поміщик, золотоніський повітовий предводитель дворянства, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Томаринський Павло Антонович (1813 — р. см. невід.) — російський художник, син диякона академічної церкви, іконописця, вчився в Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання художника XIV класу. — 39.

Томилов Олексій Романович (1779 — 1848) — інженер-майор, новоладозький повітовий предводитель дворянства; колекціонер творів образотворчого мистецтва; почесний вільний спільник Академії мистецтв і член Комітету Товариства заохочування художників. — 12, 18, 43.

Тон Костянтин Андрійович (1794 — 1881) — російський архітектор, професор та ректор Академії мистецтв по відділу архітектури. — 30, 31, 355.

Травін Олексій Іванович (1801 — 1867) — російський художник-декоратор, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1859 р. призначений в академіки плафонного живопису. — 24, 33.

Траскін Олександр Семенович (180’5 — 1855) — генерал-майор, з 1846 р. — куратор Київського учбового округу; з 1849 р. — Харківський цивільний губернатор. — 83, 85, 86, 87, 88, 90, 91, 98, 99, 103, 112, 122, 125, 126, 129, 135, 140, 142, 143.

Трейлебен Іван Якович — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1850 р. одержав звання вільного художника історичного та портретного живопису. — 34, 36, 37, 40, 41, 46, 48, 56.

Тройницький Олександр Григорович (1807 — 1871) — статський радник, у 1857 — 1863 рр. — член Головного управління цензури від міністерства внутрішніх справ. — 307, 308, 320, 321, 322, 328, 330, 331.

Трунов Гаврило Іванович — переяславський городничий, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Тулуб Олександр Данилович (1825 — 1875) — громадський діяч, історик, педагог; 1843 — 1847 рр. — студент Київського університету, був заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, через відсутність доказів уникнув покарання; 1847 — 1848 рр. — викладав історію в Златопольському повітовому училищі Київської губернії, 1849 — 1855 рр. — в Чернігівській гімназії, 1855 р. — інспектор студентів Київського університету; з 1857 р. — інспектор 2-ї Київської гімназії. — 93, 95, 96, 97, 98, 103, 113, 126.

Тургенєв Іван Сергійович (1818 — 1883) — російський письменник. — 301, 348, 349, 366, 367.

Туревич О. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Турно Людвік Зигмунтович (бл. 1805 — р. см. невід.) — рядовий солдат 3-го Оренбурзького лінійного батальйону, потім підпрапорщик, пізніше — підпоручик 2-го Оренбурзького лінійного батальйону; польський політичний засланець, приятель Т. Г. Шевченка, разом з ним був у Каратауській експедиції 1851 р. — 182, 275.

Тюкачов Павло — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 257, 258.

Тютнєв — підполковник, плацмайор Орської фортеці. — 212.

Уваров Олексій Сергійович (1825 — 1884) — граф, син С. С. Уварова (див.), займався археологією; один із засновників Російського археологічного товариства, Московського археологічного товариства, Історичного музею в Москві, заохочував археологів; знайомий Т. Г. Шевченка. — 298, 369.

Уваров Сергій Семенович (1786 — 1855) — граф; 1813 — 1855 рр. — президент Російської Академії наук; 1833 — 1849 рр. — міністр народної освіти, в своїй діяльності керувався реакційними принципами православ’я, самодержавства і офіційної «народності». — 84, 86, 87, 88, 92, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 143, 145, 147, 148, 149, 304, 305, 320.

Угрюмов Панас Іванович (1822 — 1855) — російський архітектор, вихованець архітектурного училища Головного управління шляхів сполучення та громадських споруд, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1854 р. здобув звання академіка. — 21, 22, 25, 26, 27, 29, 32, 33, 37, 41, 47, 48.

Ульянов Дмитро Дмитрович — російський художник і архітектор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1850 р. одержав звання вільного художника. — 47, 49, 56.

Ульянов Іван — рядовий Уральського козацького війська. — 257, 261.

Урандін Іван — син державного селянина Ярославської губернії; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв. — 56.

Урюпін Андрій — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 259.

Усков Іраклій Олександрович (1810 — 1882) — майор, 1853 — 1865 рр. — комендант Новопетровського укріплення, підтримував поета під час заслання, у 1853 — 1857 рр. Т. Г. Шевченко виконав його портрет, кілька портретів його дружини; після звільнення з заслання листувався з ним. — 262, 263, 264, 265, 266, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289.

Ускова Агата Омелянівна (1828 — 1899) — дружина І. Ускова (див.), підтримувала дружні стосунки з поетом, залишила про нього спогади. — 27.

Ускова Наталія Іракліївна (1853 — 1918) — старша дочка І. О. Ускова (див.). Про неї згадував Т. Г. Шевченко в «Щоденнику» та листах, намалював її портрет. — 27.

Усов Сергій Олексійович (1827 — 1886) — російський природознавець, кандидат природничих наук; археолог та мистецтвознавець. — 302.

Утін Микола Ісаакович (1841 — 1883) — російський революціонер, син купця-мільйонера; з 1858 р. учився в Петербурзькому університеті; 1861 р. за активну участь в студентському русі виключений з університету; член Центрального комітету «Землі і волі», емігрував за кордон, заочно був засуджений до смертної кари. — 304.

Уткін Микола Іванович (1780 — 1863) — російський гравер, професор гравірувального мистецтва Академії мистецтв. — 30, 31, 355.

Уткін Павло Петрович (1808 — 1852) — російський скульптор, професор медальєрного мистецтва Академії мистецтв. — 30, 32.

Ухтомський Костянтин Андрійович (1818 — 1881) — російський архітектор, у 1843 р. одержав звання академіка; 1850 — 1859 рр. — хранитель академічного музею. — 304.

Фантон-де-Веррайон Михайло Львович (1804 — 1887) — генерал-майор, з 1848 р. — начальник штабу Окремого оренбурзького корпусу. — 167, 168, 172, 173, 179, 241, 247, 262, 264, 265.

Федоров Дмитро Олексійович (1823 — 1870) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1854 р. був призначений в академіки. — 32, 33, 34, 36, 39, 41, 56.

Федоров Сергій Федорович (р. н. невід. — 1860) — російський художник, колишній кріпак, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника історичного і портретного живопису. — 40, 41, 56, 74, 75.

Федотов Павло Андрійович (1815 — 1852) — російський художник-реаліст, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1849 р. здобув звання академіка; Т. Г. Шевченко високо цінував його творчість, згадував П. А. Федотова в «Щоденнику». — 48.

Федотов-Чеховський Олександр Олександрович (1806 — р. см. невід) — професор Київського університету, доктор права; 1839 — 1851 рр. — цензор Київського цензурного комітету. — 128, 135.

Федяєв Логвин Іванович (1794 — р. см. невід.) — генерал-майор, командир 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії Окремого оренбурзького корпусу, намагався полегшити становище Т. Г. Шевченка на засланні. — 162, 163, 164, 179, 193, 245, 246, 266.

Фейзуллін Шарафутдін — станційний доглядач Орської поштової станції. — 224, 232.

Феодор — див. Бухарєв Феодор.

Феодосій — ієромонах, інспектор полтавської семінарії, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63.

Феоктистов Євген Михайлович (1829 — 1898) — сенатор, автор історичних праць. — 301.

Феофан — ієромонах Братського монастиря у Києві. — 102.

Фіалковський (Феолковський) Фелікс (1823 — р. см. невід.) — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; польський політичний засланець, приятель Т. Г. Шевченка. — 283, 284, 286.

Філатов Кирило — унтер-офіцер» 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 252.

Філософов Володимир Дмитрович (1820 — 1894) — генерал-аудитор, дійсний статський радник, директор аудиторського департаменту військового міністерства. — 277.

Фішер Оттон Людвікович (1818 — р. см. невід.) — рядовий солдат 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, польський політичний засланець; приятель Т. Г. Шевченка. — 178.

Фішер Єгор Федорович — власник друкарні в Петербурзі, де було надруковано перше видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка — 24, 26.

Фліорковський Валеріан Еразмович — ротмістр, поміщик, власник с Кирилівки, де жили брати і сестра великого українського поета Т. Г. Шевченка. — 348, 349, 353, 354, 356.

Фотій (Щиревський Григорій Федорович) (1811 — 1877) — архімандрит, магістр Київської духовної академії, член Комітету духовної цензури. — 345.

Францишкевич-Яновський Іван Данилович — підполковник, канівський городничий. — 156.

Фрейганг Андрій Іванович — цензор Петербурзького цензурногокомітету. — 137, 151.

Фрейман Густав Антонович (1790 — р. см. невід.) — генерал-майор, начальник артилерії гарнізонів Оренбурзького військового округу; Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні та «Щоденнику». — 265, 286, 289.

Фролов Микола Григорович (1812 — 1855) — російський географ, учився в Дерпті та Берліні, близький до гуртка Т. Грановського, І. Тургенєва, М. Бакуніна; у 1852 р. видавав журнал «Магазин землеведения :и путешествий»; переклав книгу Гум«больдта «Космос». — 368, 370.

Фундуклей Іван Іванович (1804 — 1880) — дійсний статський радник, 1839 — 1852 рр. — київський цивільний губернатор. — 94, 96, 97, 98, 102, 103, 104, 105, 106, 136, 141, 149, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 162, 165.

Хадарін Захар — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 259.

Хаников — поміщик. — 88.

Хаников Олександр Володимирович (1825 — 1853) — учасник гуртка петрашевців, засуджений до страти, заміненої віддачею в солдати; відбував заслання в Оренбурзьких лінійних батальйонах; 1850 р. в Орській кріпості познайомився з Т. Г. Шевченком. — 269, 276.

Хвалибога X. — 369.

Хвостов Антон — рядовий Уральського козацького війська, разом з Т. Г. Шевченком служив у Новопетровському укріпленні. — 258.

Хениш — іноземний художникпортретист. — 310.

Хижняков Михайло Михайлович — титулярний радник, секретар канцелярії Київської єпархії. — 84.

Хитрін Ілля Олексійович (1832 — р. см невід.) — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 283, 284, 285.

Хитров Д. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Хілінський Іван Іванович (1804 — р. см невід.) — служив землеміром у Межиріцькому маєтку Н. П. Парчевського (див.). — 325, 326, 331, 335, 336

Ххмельницький Богдан Зіновій (бл. 1595 — 1657) — гетьман України (1648 — 1657) -50, 366.

Хомяков Д. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Хомяков І. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Хомяков С. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Храбчинський (Храпчинський) Олександр (1819 — р. см. невід.) — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець. — 243, 284, 286.

Хрисанфов Олександр — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, пансіонер Товариства заохочування художників; 1842 р. одержав звання некласного художника. — 19, 20, 22, 24, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 37, 38, 41.

Христофоров Михайло Федорович — унтер-офіцер, топограф, учасник Аральської експедиції. — 183.

Хрульов Степан Олександрович (1807 — 1870) — генерал-лейтенант, учасник Севастопольської оборони 1854 — 1855 рр.; знайомий Т. Г. Шевченка. — 302.

Хруцький Євстахій — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника пейзажного живопису. — 16, 19, 22, 31, 35, 39.

Цейдлер Михайло Іванович — полковник, почесний вільний спільник Академії мистецтв, скульптор. — 310.

Цешейко Станіслав (1813 або 1814 — р. см. невід.) — рядовий солдат 4-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко; польський політичний засланець. — 200, 228.

Циганов Микола Григорович (1797 — 1831) — російський актор, поет, син кріпака; деякі написані ним пісні стали народними, вперше були видані у Москві 1834 р. — 368.

Цімерман Едуард Романович (1822 — р. см. невід.) — російський мандрівник і письменник. — 302.

Чаганов Федір Юхимович — сотник Уральського козацького війська; командир загону в Новопетровському укріпленні; приязно ставився до поета; Т. Г. Шевченко згадував його в «Щоденнику». — 256.

Чариков Валерій Іванович (1818 — 1884) — російський письменник, статистик. — 302.

Чарушин Дмитро Якович (1813 — 1901) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв, був пансіонером Товариства заохочування художників; 1851 р. одержав звання некласного художника історичного та портретного живопису. — 46, 48, 49, 56.

Чеботарьов Олександр Петрович — російський архітектор; 1841 р. одержав звання некласного художника. — 74, 75.

Чевильов Сільвестр — рядовий Уральського козацького війська. — 258.

Чеканов Аврам — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 254.

Чельцов Федір Іванович (1826 — р. см. невід.) — лікар морського флоту, вихованець Київського університету, знайомий Т. Г. Шевченка. — 283.

Чемерда Михайло Лаврінович — рядовий солдат 3-ї роти 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 160, 179.

Черкасов Петро Олексійович (1821 — 1885) — російський художник; 1839 р. одержав звання вільного художника. — 74, 75.

Черненко Федір Іванович (1818 — 1876) — військовий інженер-архітектор; приятель Т. Г. Шевченка, допомагав йому скласти проект хати, яку поет збирався побудувати на Україні; йому Шевченко дарував свої офорти, присвятив вірш. — 370.

Чернишевський Микола Гаврилович (1828 — 1889) — російський письменник, революційний демократ, високо цінував творчість Т. Г. Шевченка, був з ним в дружніх взаєминах. — 4, 301, 310, 348, 349, 356.

Чернишов Олександр Іванович (1785 — 1857) — князь, генерал-ад’ютант; реакційний політичний і військовий діяч, 1832 — 1852 рр. — військовий міністр. — 132, 189, 191, 194, 195, 196, 198, 199, 203, 209, 211, 230, 235, 238, 240, 241, 242, 246, 248, 250.

Чернишов Олександр Іларіонович — урядник Оренбурзького козацького війська, двоюрідний брат художника Чернишова О. П. (див.), художник-аматор. — 216, 220, 223, 230, 231, 233, 235, 239.

Чернишов Олексій Пилипович (1824 — 1863) — російський художник, син оренбурзького військового писаря, 1860 р. здобув звання академіка; приятель Т. Г. Шевченка. — 190, 192, 193, 197, 198, 203, 206, 214, 217, 232, 236, 239.

Чернишов Федір Сергійович (1805 — 1869) — флігель-ад’ютант, капітан лейб-гвардії Преображенського полку. — 26.

Черняєв Логвин — єфрейтор Уральського козацького війська. — 250, 261.

Чеховський Антон — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 258.

Чехович Венедикт Павлович (1804 — 1862) — професор, викладач фізики та математики в Київській духовній академії, член Археографічної комісії. — 88.

Чигиринцов Матвій Максимович — титулярний радник, мешканець м. Краснокутська, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 59, 60.

Чигир Григорій Васильович — підполковник, командир 2-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 147, 163, 180, 204, 205, 210, 213, 218, 219, 220, 221, 223, 224, 225, 227, 228, 229, 231, 233, 234, 235, 242.

Чигрин Степан — рядовий Уральського козацького війська. — 251, 252, 253, 254.

Чижов Федір Васильович (1811 — 1877) — російський математик, письменник-слов’янофіл; автор праць з історії літератури та мистецтва, громадський діяч і підприємець; знайомий Т. Г. Шевченка. — 24, 26, 116, 118, 119, 121, 122, 124, 301, 310.

Чистович Іларіон Олексійович (1820 — 1893) — професор філософії Петербурзької духовної академії, секретар комітету духовної цензури. — 345.

Чистяков Яким — рядовий Уральського козацького війська. — 258, 261.

Чмутов Іван Іванович (1817 — 1865) — російський художник, 1839 р. одержав звання художника XIV класу; 1848 р. призначений в академіки. — 39.

Чужбинський А. — див. Афанасьєв-Чужбинський О. С. Чуйкевич Петро Омелянович (1818 — бл. 1875) — учитель географії Кам’янець-Подільської гімназії, збирач народних пісень; притягався в справі Кирило-Мефодіїївського товариства: знайомий Т. Г. Шевченка. — 113, 114.

Чукмасов Іван Якимович (1832 — 1867) — російський окульптор-медальєр; 1859 р. одержав звання академіка; був медальєром Монетного двору. — 310.

Шаліков А. — князь, разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Шамбо Іван Павлович (р. н. невід. — 1848) — таємний радник, секретар цариці Олександри Федорівни. — 15, 16.

Шаміль (бл. 1798 — 1871) — керівник визвольної боротьби горців Дагестану і Чечні проти царизму. — 362.

Шамраєвський Федір Михайлович — колезький реєстратор, депутат золотоніського комітету для нагляду за продажем спиртних напоїв; передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 63,

Шамрай Павло Панасович — художник, пансіонер Чорноморського козацького війська; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника історичного живопису; Т. Г. Шевченко згадував про нього в листуванні. — 24, 33, 34, 36, 37, 39. 40.

Шамшев Петро Олександрович — статський радник, передплатник «Живописной Украины» Т. Г. Шевченка. — 67.

Шанаурін Костянтин — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 257.

Шарлов Христіан-Готфрід (1800 — р. см. невід.) — художник з Мітави; 1838 р. одержав звання вільного художника портретного акварельного живопису. — 74, 75.

Швабе Йоган-Олександр-Готліб (Олександр Петрович) (1818 — 1872) — російський художник; разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; працював художником при Центральній комісії по випробуванню коней; з 1850 р. — академік; з 1861 р. — професор батального та анімалістичного живопису. — 36, 37, 39, 40, 41, 47, 74, 75.

Шварц Петер-Йоган (1801 — р. см. невід.) — скульптор, шведський підданий, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1851 р. одержав звання некласного художника медальєрного мистецтва. — 21.

Шведе Роберт (Адальберт-Костянтин) (1806 — 1871) — художник, син ліфляндського повітового нотаріуса, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; з 1853 р. призначений в академіки живопису народних сцен. — 16, 21, 22, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 39, 40, 41.

Шведе Федір Федорович (1819 — 1863) — художник, син ліфляндського повітового нотаріуса, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1864 р. здобув звання академіка портретного живопису. — 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 38, 39, 46, 48, 56.

Шебуєв Василь Кузьмович (1777 — 1855) — російський живописець, професор, ректор Академії мистецтв по відділу живопису. — 22, 30, 31, 74.

Шевирьов Степан Петрович (1806 — 1864) — російський письменник, історик літератури та критик реакційного напряму; професор Московського університету, з 1852 р. — академік; разом з М. П. Погодіним (див.) видавав журнал «Москвитянин». — 302.

Шевченко Варфоломій Григорович (1821 — 1892) — троюрідний брат і свояк Т. Г. Шевченка; листувався з ним, опублікував спогади про поета. — 323, 324, 328, 333, 347.

Шевченко Григорій Іванович (1781 — 1825) — батько Т. Г. Шевченка. — 6, 7, 8, 9, 84.

Шевченко Домна Іванівна (1804 — р. см. невід.) — сестра батька Т. Г. Шевченка. — 6.

Шевченко Євдокія Іванівна (1802 — р. см. невід.) — сестра батька Т. Г. Шевченка. — 6.

Шевченко (Швець, Грушівський) Іван Андрійович (1762 — 1849) — дід Т. Г. Шевченка. — 6, 7, 8.

Шевченко Йосип Григорович (1821 — р. см. невід.) — молодший брат Т. Г. Шевченка. — 46, 333, 348.

Шевченко Катерина Григорівна — див. Красицька Катерина Григорівна.

Шевченко Катерина Якимівна (дівоче прізвище Бойко) (1783 — 1823) — мати Т. Г. Шевченка. — 6, 7, 8, 84.

Шевченко Марфа (1766 — р. см. невід.) — дружина діда Т. Г. Шевченка — Івана Андрійовича (див.). — 6.

Шевченко Микита Григорович (1811 — бл. 1870) — старший брат Т. Г. Шевченка. — 7, 333, 348.

Шевченко Миром — селянин із с. Кирилівки, свідок при одруженні сестри Т. Г. Шевченка — Катерини (див.). — 7.

Шевченко Мотрона Григорівна (1826 — р. см. невід.) — дружина брата Т. Г. Шевченка — Йосипа (див.). — 46.

Шевченко Одарка (1797 — р. см. невід.) — дружина дядька Т. Г. Шевченка — Сави Івановича Шевченка (див.). — 7.

Шевченко Омелько Іванович (1790 — р. см. невід.) — дядько Т. Г. Шевченка. — 7.

Шевченко Павло Іванович (1797 — р. см. невід.) — дядько Т. Г. Шевченка. — 7.

Шевченко Парасковія Савівна (1815 — р. см. невід.) — двоюрідна сестра Т. Г. Шевченка, дочка Сави Івановича Шевченка (див.). — 7.

Шевченко Сава Іванович (1793 — р. см. невід.) — дядько Т. Г. Шевченка. — 7.

Шевченко Тетяна (1786 — р. см. невід.) — дружина дядька Т. Г. Шевченка — Омелька Івановича Шевченка. — 7.

Шевченко Трохим Йосипович (1843 — р. см. невід.) — небіж Т. Г. Шевченка. — 46.

Шевченко Устина (1815 — р. см. невід.) — двоюрідна сестра Т. Г. Шевченка, дочка Омелька Івановича Шевченка (див.). — 7.

Шевченко Ярина Григорівна — див. Бойко Я. Г.

Шекспір Вільям (1564 — 1616) — англійський поет і драматург. — 97, 188.

Шереметев Дмитро Миколайович — гофмейстер, син графа М. П. Шереметева. — 26.

Шереперя Стецько — див. Писаревський Степан.

Шешунайчик Іван — рядовий солдат 4-ї роти 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 250.

Шилль Йосип Миколайович (р. н. невід. — 1870) — економіст, автор книги «Современная теория банков» (Спб., 1860). — 369.

Шильцов Павло Савич (1820 — 1893) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1861 р. одержав звання академіка. — 22, 23, 29, 31, 33, 35, 37, 38, 40, 41, 46, 48, 56.

Ширяев Василь Григорович (1795 — р. см. невід.) — російський художник декораційного живопису, майстер ремісничого малярного цеху в Петербурзі, колишній кріпак, учився в Арзамаській художній школі академіка О. Ступіна, в рисувальному класі Товариства заохочування художників, виконував розписи в приватних та громадських спорудах; 1832 р. до нього в навчання законтрактовано Т. Шевченка, який про Ширяева згадував у «Щоденнику», автобіографії, повісті «Художник» як про грубу і жорстоку людину. — 10, 11, 12.

Шишкін Микола Григорович — російський художник, син театрального капельдинера, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1839 р. одержав звання некласного художника портретного живопису. — 19, 22.

Шишков Олександр Семенович (1754 — 1841) — російський письменник реакційного напряму; 1824 — 1828 рр. — міністр народної освіти, проводив реакційну політику самодержавства. — 34, 35.

Шіллер Йоган-Фрідріх (1759 — 1805) — німецький поет. — 100, 367.

Шіллер Олександр-Фердінанд (1803 — р. см. невід.) — гравер, прусський підданий, разом з Т. Г. Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв; 1842 р. одержав звання некласного художника гравірування. — 25.

Шлейфер Павло Іванович (1814 — 1879) — російський і український художник та архітектор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; був пансіонером Товариства заохочування художників; 1849 р. одержав звання некласного художника-архітектора; викладав малювання в Павловському кадетському корпусі, в Полтавському та Київському інститутах шляхетних дівчат, працював архітектором Київського учбового округу; разом з Т. Г. Шевченком працював над завданнями Київської археографічної комісії. — 19, 20, 22, 36, 86, 88, 125, 126.

Шліттер Іван Іванович — підпоручик, батальйонний ад’ютант 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 264.

Шмельков Петро Михайлович (1819 — 1890) — російський художник, учився в Московському училищі живопису, скульптури та зодчества; 1845 р. одержав звання некласного художника побутового живопису. — 72.

Шнель Олександр Андрійович — генерал-майор, начальник 5-го округу корпусу жандармів. — 143, 145.

Шпигоцький Панас Григорович (1809 — 1889) — український поет. служив у департаменті зовнішньої торгівлі, колезький радник. — 202, 203.

Шпилевський Н. — письменник. — 368.

Шпилевський С. — разом з Т. Г. Шевченком підписав протест проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация». — 302.

Шрейдерс Костянтин Антонович (р. н. невід. — 1894) — чиновник нижегородської казенної палати, колезький секретар, колишній студент Київського університету; під час перебування в Нижньому Новгороді Т. Г. Шевченко жив у нього, намалював його портрет, згадував про нього в «Щоденнику». — 304.

Штакеншнейдер Олена Андріївна (1836 — 1897) — дочка російського архітектора, професора Академії мистецтв А. Штакеншнейдер а, автор записок про літературне життя Петербурга другої половини XIX ст. — 361.

Штернберг Василь Іванович (1818 — 1845) — російський і український художник, один з найближчих друзів Т. Г. Шевченка; у 1840 р. вони жили на одній квартирі в Петербурзі. Штернберг намалював кілька портретів поета, виконав офорт «Кобзар з поводирем» для фронтиспису першого видання «Кобзаря» (1840); у цьому виданні Т. Г. Шевченко присвятив йому поему «Іван Підкова», на примірнику, подарованому Штернбергу, написав вірш «На незабудь Штернбергу»; перебуваючи за кордоном, Штернберг листувався з поетом, який створив привабливий його образ в повістях «Художник», «Музикант», «Прогулка с удовольствием и не без морали»; згадував про нього в «Щоденнику». — 25, 26.

Штрандман Роман Романович (1822 — бл. 1869) — у 1843 р. — домашній учитель онуків князя М. Г. Рєпніна (див.); пізніше журналіст, секретар Вільного економічного товариства в Петербурзі; учасник гуртка М. В. Петрашевського (див.); співробітник журналів «Современник» та «Отечественные записки»; знайомий Т. Г. Шевченка. — 115, 120.

Штраус (Штравс) Давид Фрідріх (1808 — 1874) — німецький богослов і філософ-ідеаліст. — 98.

Штром Іван Васильович (1824 — 1887) — російський архітектор, 1853 р. здобув звання академіка Академії мистецтв, 1867 р. — звання професора; будував Київський Володимирський собор. — 27.

Штьор Карл (1824 — 1889) — німецький скрипаль і композитор. Приїздив на гастролі до Петербурга у 1840 р., але через хворобу не виступав. — 25, 26.

Шувалов Петро Андрійович (1827 — 1889) — граф, генерал-майор, петербурзький обер-поліцмейстер. — 318, 341.

Шульгін Дмитро — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Шульгін Микола — разом з Т. Г. Шевченком підписав прохання про продовження гастролей Олдріджа в Петербурзі. — 304.

Шульговський — полковник корпусу жандармів у Чернігівській губернії. — 317.

Шульц Василь-Олександр Карлович (1819 — 1869) — скульптор, син саксонського підданого, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1844 р. одержав звання некласного художника. — 33, 36, 39, 40, 41.

Шумахер Олександр-Георг Гаврилович (Генріхович) (1821 — 1856) — російський архітектор, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1852 р. здобув звання академіка архітектури. — 47, 48, 56.

Шумов Петро — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 255.

Щебальський Петро Карлович (1810 — 1886) — російський історик, журналіст, співробітник «Русского вестника». — 302.

Щедрін Аполлон Феодосійович (1796 — 1847) — професор теорії будівельного мистецтва Академії мистецтв. — 32.

Щедрін С Ф. — брат російського художника Сільвестра Феодосійовича Щедріна та архітектора А. Ф. Щедріна (див.). — 25.

Щедровський Гнат Степанович (1815 — 1870) — російський живописець-пейзажист і жанрист, виходець із Литви, вчився у Віленському університеті у Я. Рустема; 1833 — 1836 рр. — учився як сторонній учень в Петербурзькій Академії мистецтв; 1839 р. видав альбом літографій «Сцени з російського народного побуту». — 10.

Щелкунов Павло — рядовий солдат 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 259.

Щепкін Михайло Семенович (1788 — 1863) російський актор, друг Т. Г. Шевченка. У 1858 р. Т. Г. Шевченко намалював його портрет. — 302, 355

Щербина Микола Федорович (1821 — 1869) — російський поет. У 1856 р. написав вільний переспів вірша Т. Г. Шевченка «Перебендя»; 1858 р. виступив з привітальним словом на честь поета у Толстих; Шевченко згадував його в листуванні та «Щоденнику». — 368.

Щетинін Ілля Іванович (р. н. невід. — 1864) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1856 р. здобув звання академіка історичного та портретного живопису. — 47, 48, 49, 56.

Юдін Михайло — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, де служив Т. Г. Шевченко. — 261.

Юзефович Михайло Володимирович (1802 — 1889) — колезький радник, 1846 — 1858 рр. — помічник куратора, пізніше куратор Київського учбового округу; працював у Київській археографічній комісії; Т. Г. Шевченко згадував його в «Щоденнику» як «зрадника». — 90, 91, 98, 99, 109, 110, 116, 117, 122, 159.

Юнг Олександр — разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1846 р. призначений вчителем малювання Томської гімназії. — 49, 56.

Юнге Катерина Федорівна (1843 — 1913) — дочка віце-президента Академії мистецтв Ф. П. Толстого (див.), художниця, мемуаристка. — 355.

Юркинський Федір Іванович — російський художник; 1845 р. одержав звання вільного художника акварельного живопису. — 74, 75.

Юскевич-Красковський Іван Данилович (1807 — 1887) — учитель; 1837 — 1860 рр. — викладач латинської мови в 2-й Київській гімназії; приятель Т. Г. Шевченка. — 102.

Язиков Микола Михайлович (1803 — 1846) — російський поет. — 116, 368.

Язиков Михайло Олександрович — директор петербурзького скляного заводу, шкільний товариш І. І. Панаева; був у дружніх стосунках з В. Г. Бєлінським, О. І. Герценом, І. С Тургенєвим та ін. — 310.

Якобсон — кравець, експерт по оцінці одягу. — 365.

Яковлев Гаврило Іванович (1819 — 1862) — російський художник, разом з Т. Г. Шевченком учився в Академії мистецтв; 1853 р. здобув звання академіка портретного живопису. — 19, 22.

Якубинський Йосип Миколайович — секретар правління Харківського університету. — 58.

Якубович — поміщиця. — 89, 90.

Якушкін Павло Іванович (1820 — 1872) — російський етнограф і фольклорист, двоюрідний брат декабриста І. Якушкіна; син дворянина та кріпачки; співробітник журналу «Современник», був зв’язаний з революційним підпіллям, з «лондонським» центром О. Герцена, проводив агітаційну роботу серед селянства; приятель Т. Г. Шевченка, надрукував кореспонденцію про зустріч і проводи труни Т. Г. Шевченка в Орлі 2 травня 1861 р. — 368.

Яненко Яків Феодосійович (1800 — 1852) — український художник-портретист, 1821 р. одержав звання академіка Петербурзької Академії мистецтв; приятелював з К. Брюлловым, М. Глінкою, В. Жуковським; Т. Г. Шевченко згадував його в повісті «Художник». — 25, 26.

Ярополк Ізяславович — волинський князь, син Ізяслава II Мстиславовича, правнук Мономаха, 1149 р. брав участь у битві на р. Трубіж, в поході проти половців 1167 р. — 368.

Ярославцев Андрій Костянтинович (1815 — 1884) — російський письменник, журналіст; був секретарем Петербурзького цензурного комітету. — 305, 314, 368.

Ярузельський — рядовий солдат Оренбурзьких лінійних батальйонів, польський політичний засланець. — 277.

Яхненко Кіндрат Михайлович (1790 — 1868) — власник цукроварень, один із засновників промислової фірми «Брати Яхненки і Симиренки», колишній кріпак; знайомий Т. Г. Шевченка. — 334.













Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.