Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 286; С. 714-715.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти





Не женися на багатій,

Бо вижене з хати,

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі,

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає —

Чого болить і де болить,

Ніхто не питає.

Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить.











«НЕ ЖЕНИСЯ НА БАГАТІЙ...»


Джерела тексту:

текст, записаний Шевченком 1846 р. до зошита О. С. Афанасьєва-Чужбинського (не зберігся) й опублікований останнім у спогадах про поета в журналі «Русское слово» (1861. — Т. 5. — С. 25);

чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (ІЛ, ф. 1, № 74, арк. 13 — 13 звор.).

Подається за збіркою «Три літа».

Автограф датовано: «4 октября 1845. Миргород».

Датується за автографом: 4 жовтня 1845 р., Миргород.

Під час перебування у Чернігові в березні 1846 р. Шевченко записав вірш «Не женися на багатій...» у зошит О.С. Афанасьєва-Чужбинського. О.С. Афанасьєв-Чужбинський писав у спогадах: «У меня в тетради осталась песня, написанная его (Шевченка. — Ред.) рукой. Она напечатана в 3-м номере „Основы“, но уже по другой редакции. Вот как вылилась она у Шевченко:


Не женися на багатій,

Бо вижене з хати,

Не женися й на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі —

Яка буде, така й буде —

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає,

Чого болить і де болить,

Ніхто не спитає...

Удвох, кажуть, і плакати,

Мов легше неначе, —

Не потурай! легше плакать,

Як ніхто не бачить».

(Русское слово. — 1861. — № 5. — С. 25).


У квітні — червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа».

Вірш надруковано після повернення поета із заслання в журналі «Основа» (1861. — № 3. — С. 2) з кількома відмінами від тексту збірки «Три літа» — в рядках: 9 «Та ніхто не розважає», 10 «Ніхто не питає», 12 «Сама про теє знаєш», 15 «Брешуть люди, — легше плакать». Подальші публікації давалися переважно за «Основою». Вперше текст твору за автографом «Три літа» подав В. Доманицький у «Кобзарі» (СПб., 1907). До виявлення в 1906 р. автографа у збірці «Три літа» вірш датували березнем 1845 р.

Всі відомі списки постали з першодруку (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 139; ІР НБУВ, I, 7450, арк. 10; ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 18).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д.Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 226 (подано за першодруком), і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 239. /715/

Сюжет вірша «Не женися на багатій...», на відміну від сюжета попереднього вірша «Не завидуй багатому...», ґрунтується не на одному, а на двох мотивах: мотив марної суєтності доповнений народнопісенним мотивом козацької вольності як альтернативи родинному життю (останній мотив Шевченком розробляється в поезіях періоду заслання «Не хочу я женитися...», «Нащо мені женитися...»).










Попередня     Головна     Наступна             Варіанти


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.