Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Попередня     Головна     Наступна





41.«Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля...»



Ця фраза «Слова» — одне з найважчих для розуміння місць, якщо не найважче 204. Наведемо увесь неясний за змістом фрагмент: «Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля пЂстворца стараго времени Ярославля Ольгова Коганя хоти: тяжко ти головы, кромЂ плечю; зло ти тЂлу, кромЂ головы: Руской земли безъ Игоря». У цьому фрагменті найбільші труднощі викликає прочитання першої фрази, зокрема словосполучення ходы на.



204 Слово о пълку ИгоревЂ: Поет. пам’ятник рус. письменності XII віку / Текст с пер. і c поясн. видав Омелян Огоновський. — С. 124; Барсов Е. В. Зазнач. Праця. — М., 1887. — Т.2. — С. 290; Булаховський Л. А. Зазнач. праця. — С. 447.



Більшість дослідників схильна вбачати в ньому ім’я ще одного давньоруського співця, сучасника Бояна — Ходини: «Рекъ Боянъ и Ходына...», тобто «Сказали Боян і Ходина...» (І. Є. Забєлін, В. М. Перетц, Д. С. Лихачов, І. Д. Тіунов, О. Г. Степанов, O. В. Соловйов, B. П. Адріанова-Перетц, Д. M. Шарипкін, O. B. Творогов, M. O. Мещерський, А. Ю. Чернов, JT. O. Дмитрієв). Деякі з них (О. Г. Степанов, А. Ю. Чернов) навіть вважають, що Ходина є автором «Слова».

Дуже часто ходы першої фрази наведеного фрагмента перекладається як «походи» (перші видавці «Слова», М. Ф. Грамматін, М. О. Полєвой, М. О. Максимович, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, В. І. Стеллецький, О. К. Югов, Л. Є. Махновець). Ряд дослідників u ходы читає як исходъ у значенні «кінець (пісні, сказання)» або исходы «т.с.» (Д. М. Дубенський, В. Ф. Міллер, П. В. Владимиров, О. С. Орлов): «Сказав Боян кінець і на пісню Святославового піснетворця...» (Д. М. Дубенський), «Сказав Боян і кінець для (мене) піснетворця Святославового...» (В. Ф. Міллер, О. С. Орлов). М. В. Щепкіна u ходы на читає як исходънъ або, точніше, исходьны «заключний, кінцевий» (йдеться про стихъ): «Сказав Боян заключний вірш...». О. М. Огоновський u ходи замінює дієприкметником теперішнього часу исходя. А. І. Лященко вважає, що замість u ходы слід читати на ходы («Казав Боян з приводу походів Святославових...»). Р. О. Якобсон ходы на розшифровує як про сына («Уже і про сина Святославового було повідано Бояном»). Є. І. Чепур словосполучення u ходы на Святъславля читає исходъ сына Святъславля (мається на увазі втеча Святославового сина Ігоря з половецького полону). Є. В. Барсов у ходы на вбачає годынЂ («Сказав Боян і щодо часу Святославового...»). Його підтримав В. О. Яковлєв («Говорив Боян, піснетворець старого часу, години Ярослава, Святослава і Олега...»). П. В. Владимиров «Рекъ Боянъ и ходы» читає «Рекъ Боянъ и слова».

Привертає увагу кон’єктура Л. А. Булаховського, який пропонує ходы замінити дієсловом надъхну «надихнув» і всю фразу перекладає: «Сказавши, Боян надихнув нас обох Святославових піснетворців...».

Ми розглянули основні варіанти перекладу лише першої фрази аналізованого фрагмента. Варіантів перекладу всього фрагмента значно більше, але ми їх не будемо наводити, тому що відхиляємо всі розглянуті варіанти прочитання першої фрази.

Увесь фрагмент ми сприймаємо дещо по-іншому, ніж попередні дослідники. На наш погляд, цей фрагмент був потрібен автору «Слова» заради останньої фрази — «Руской земли безъ Игоря». Руській землі погано без Ігоря, вона без нього як тіло без голови. Таке порівняння, що фактично присутнє в «Слові», навіяли автору «Слова» слова Бояна: «тяжко ти головы, кромЂ плечю; зло ти тЂлу, кромЂ головы». 3 якого ж приводу міг сказати Боян ці слова? Безперечно, тільки з сумного, у зв’язку з втратою якоїсь людини. Адже і автор «Слова» вживає їх у зв’язку з втратою для Руської землі Ігоря (про повернення Ігоря на Руську землю йтиметься в «Слові» пізніше). Зважаючи на сказане, ми и ходы читаємо як исходЂ, але не в значенні «кінець», як думає ряд дослідників (до речі, з таким значенням слово исходъ в давньоруській мові не засвідчене), а в значенні «кончина, смерть», широко вживаного в давньоруській мові 205.



205 Срезневский И. И. Зазнач. праця. — Т. 1. — Стб. 1163.



Слід зазначити, що лише поодинокі дослідники «Слова» (П. Г. Бутков, Р. Нахтігал) в и ходы вбачають исходъ у значенні «кончина». Із «Слова» вже випливає, що Боян сказав свої слова (назва «приспівка», рос. «припевка» до них ніяк не підходить) на кончині Святослава. Кому ж Боян міг сказати ці слова, які фактично є словами співчуття? Звичайно, рідним Святослава, насамперед дружині. І оте загадкове в аналізованому фрагменті словосполучення коганя хоти — пряма вказівка на те, що свої слова співчуття у зв’язку з кончиною Святослава Боян сказав дружині (жоні) князя (кагана) Святослава.

Серед дослідників, які хоти в словосполученні коганя хати перекладають як «дружина, жона», лише П. Г. Бутков і А. І. Лященко вважають, що хоти стоїть у давальному відмінку і пов’язане із словом Святъславля («Скажемо про загибель Святослава Олеговича милій жоні його словами Бояна, піснетворця старого часу Ярославля» — П. Г. Бутков, «Казав Боян з приводу походів Святославових, піснетворець старого часу Ярославового, Олегового, дружині князя» — А. І. Лященко).

Увесь аналізований фрагмент наводимо у нашому прочитанні: «Рекъ Боянъ исходЂ на Святъславля, пЂс(но)творьць стараго времени Ярославля — Ольгова, коганя хоти: «Тяжко ти, головЂ, кромЂ плечю, зло ти, тЂлу, кромЂ головы», Руской земли безъ Игоря». Переклад пропонуємо такий: «Сказав Боян на кончині Святослава, піснетворець старого часу Ярославового — Олегового, жоні князя: «Тяжко тобі, голові, без пліч, погано тобі, тілу, без голови», Руській землі без Ігоря».

Таке прочитання вимагає деяких пояснень граматичного та палеографічного характеру:

1. Написання в «Слові» и ходы замість исходЂ можна пояснити тим, що в Мусін-Пушкінському списку «Слова» літера c у цьому слові була виносною і стерлася. Як зазначає М. В. Щепкіна, виносні літери в Мусін-Пушкінському списку «Слова» (написані дрібніше), якщо не стерлися, то зблідли, а тому могли бути пропущені 206. Що ж до літер Ђ і ы, то перші видавці «Слова» їх часто плутали 207 (очевидно, в Мусін-Пушкінському списку «Слова» ці літери було важко розрізнити), про що свідчить написання ы замість Ђ і в тяжко ти головы аналізованого фрагмента «Слова» (виправляють тут ы на Ђ М. Ф. Грамматін, М. О. Максимович — 1859, М. С. Тихонравов, В. Ф. Міллер, О. М. Огоновський, О. О. Потебня, В. О. Яковлєв, Ф. Є. Корш, М. О. Мещерський).

2. Відсутність у «Слові» прийменника на після Боянъ пояснюється тим, що місцевий відмінок на позначення часу досить часто вживався в давньоруській мові без прийменника 208.



206 Щепкина М. В. Замечания о палеографических особенностях рукописи «Слова о полку Игореве» (К вопросу об исправлении текста памятника). — С. 10.

207 Слово о полку Игореве / Изд. для учащихся Николаем Тихонравовым, проф. Моск. ун-та. — С. V.

208 Історія української мови: Синтаксис. — С. 130.



Що в даному випадку мається на увазі саме прийменник на, свідчить його вживання після іменника (Рекъ Боянъ исходЂ на Святъславля), оскільки для «Слова» властиве повторення прийменника, пор. на рЂцЂ на КаялЂ.

3. Написання в «Слові» пЂс(но)творца замість пЂс(но)творьць (таку або подібну заміну пропонують Є. В. Барсов, В. О. Яковлєв, А. І. Лященко, С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, М. В. Щепкіна, В. І. Стеллецький, Л. Є. Махновець) сталося під впливом попереднього слова Святъславля. Два слова, які стоять поряд, хтось із переписувачів «Слова» або перші видавці «Слова» узгодили у відмінку, оскільки вставне речення «пЂс(но)творьць стараго времени Ярославля — Ольгова», що виділялося лише інтонацією, сприйняли як продовження попередньої фрази. Це тим більше могло трапитися, якщо слово пЂснотворъцъ знаходилося під титлом, як припускають Є. В. Барсов і А. І. Лященко 209.

4. Вставне речення «пЂс(но)творьць стараго времени Ярославля — Ольгова» стосується слова Боянъ, але для автора «Слова» було важливішим після слів рекъ Боянъ відразу зазначити, коли і з якого приводу сказав Боян свої слова, ніж поставити вставне речення на «своє» місце. Це можливо лише в ораторській прозі, коли вставне речення виділяється інтонацією. Можна навести ще один фрагмент, у якому автор «Слова» цілу фразу ставить не на «своє» місце: «Спала Князю умь похоти, и жалость ему знаменіе заступи, искусити Дону великого».

Залишається ще одне, останнє питання: про якого Святослава йдеться в аналізованому фрагменті? Дослідники називають Святослава Олеговича Рильського (П. Г. Бутков), Святослава III Всеволодовича — помер у 1194 р. (В. Ф. Міллер), Святослава II Ярославича — помер у 1076 р. (А. І. Лященко, М. М. Тихомиров, І. Д. Тіунов, О. В. Соловйов, Д. С. Лихачов, Б. О. Рибаков), Святослава І Ігоревича — загинув у 972 р. (В. І. Стеллецький, Л. Є. Махновець — 1989). На наш погляд, мають рацію ті дослідники, які в аналізованому фрагменті під Святославом розуміють сина Ярослава Мудрого, батька Олега Святославича («Гориславича») Святослава II Ярославича, який, будучи великим князем київським, мав ще й титул кагана 210. Боян був піснетворцем «стараго времени» від Ярослава Мудрого (помер в 1054 р.) до його внука Олега Святославича (помер у 1115 р.) 211, включаючи, звичайно, Святослава Ярославича. Свої слова про Святослава Ярославича він сказав безпосередньо його жоні («коганя хоти») Киликїї 212.



209 Барсов Е. В. Зазнач. праця. — Т. 2. — С. 290; Лященко А. Пояснення одного місця в «Слові о плъку Ігоре†// Ювілейний збірник на пошану акад. Михайла Сергійовича Грушевського. — К., 1928. — Т. 2. — С. 187.

210 Захаров В. А. Тмутаракань и «Слово о полку Игореве» // «Слово о полку Игореве»: Комплексные исслед. — М., 1988. — С. 214.

211 Тиунов И. Д. Зазнач. праця. — С. 203.

212 Лященко А. Зазнач. праця. — С. 188.















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.