Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Грамоти XIV ст. / Упорядк., вст. ст., ком. i слов.-покаж. М. М. Пещак — К., 1974. — С. 41-79.]

Попередня     Головна     Наступна                 Шрифт







21. Пан Ганько Сварц купує дідицтво на Щирці у Олешка Мелешковича


1 січня 1368 р..


Текст опублікований І. Линниченком у ЖМНПр., стор. 170 — 171; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 8, стор. 15 — 16. /42/

Деякі відомості про грамоту є в дослідженні К. Стадницького, «Synowie Gedymina», 1881, стор. 140.

Подається за виданням В. Розова.

Оригінал зберігається у B. Cz., D. p., № 80.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: Є. Тимченко, «Курс»; «Словник»; Ф.Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси», «Труди»; Я.Спринчак, ВЯ, 1956, № 6; І. Свєнціцький, «Західноукр. грам.»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.»; Л. Гумецька, «Словотв. присл.», «Мовознавство», № 10.


По бж̃ьи 1 нарожѣньи тисѧча 2 лѣ(т) и. т̃. и. З̃. и. и̃. лѣ(т) на ѻбрѣзаньѥ га̃ нашего 3 ис̃оуса ха̃ нового лѣ̃ дн̃ь. коупилъ панъ ганько сварць мѣстичь лвовскии старшии. в олешка 4 оу. оу малечковича. дѣдичьство на щирку. село и землю. и доубровы. и лѣсъ и рѣкоу. и ставы и все дѣдичьство ѥго за. с̃. гривенъ серебра оу вѣки и дѣтемъ. своимъ воленъ панъ ганько продати. воленъ ω(т)дати воленъ самъ держати. продалъ ѥмоу доброволно не надобѣ оуступати на то никому. А кто на то оустанеть тотъ заплатить гривну золота вины а гривну золота послухомъ ❙ А на то послуси кнѧзь юрьии 5 глѣбовичь белзьскии 6. панъ Ота 7 пилецькии 8 староста русьскоѣ землѣ. панъ петръ ивановичь 9. панъ добеславъ кошицкии. панъ воѥвода лвовскии блотишовскии. соцкии юско. панъ петръ мошенка. грудковичь иванъ ходко михаило. ω(т) мѣстичовъ короткии павелъ григорь павелъ писарь. панъ вахно танча 10 алхатаръ. русъ никель родминце. русъ ганко петько бруновичь шюлюрь 11 кнофель. ходоричь.





Різночитання


І. Линниченко, ЖМНПр.: 1 бжьи; 2 ѧ передається через я; 3 няшего; 4 волешка; 5 Юрьи; 6 Белзскии; 7 отя; 8 пилецьскии; 9 ивановичъ; 10 таича; 11 шюліаръ.












22. Пан Вятслав Дмитровський купує дворище у братів Василя і Генки Скибичів


1371 р.


Текст опублікований В. Мацейовським у праці «Historya», т. VI, стор. 146 — 147 №1; Д. Зубрицьким в «Крит.-истор. пов.», стор. 134 — 135, «Анониме», стор. 91 — 92; в «Актах ЗР», 1846, т. I, № 3, стор. 20 — 21; Я. Головацьким у «Памятниках», 1865, № 4, стор. 187 — 188, 1867, № 4, стор. 7 — 8; в «Собрании актов», № 41, стор. 55; А. Кримським в «Укр. грам.», 420α — 420β; О. Смирновим у «Сборнике», № 57, стор. 59 — 60; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 23; в AGZ, 1878, т. VII, № 8, стор. 13 — 15; П. Бузуком у «Нарисі іст.», стор. 89 — 90; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 9, стор. 16 — 18; «Протоколах», стор. 129.

Оригінал, написаний на пергаменті, зберігається у філіалі Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, ф. 131, Колекція документів, од. зб. 4; рукописні копії — в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, № 328, арк. 7, 37, та №39, арк. 56.

Незважаючи на те, що грамота датується 1371 роком, вона видавалася і під 1351 і шд 1370 роком. /43/ [Див. фотокопію грамоти на стор. 43]/44/

1351 роком датувалась вона Д. Зубрицьким, в «Актах ЗР», «Собрании актов», І. Срезневським, О. Смирновим.

Під 1370 роком грамота опублікована або згадується в AGZ, В. Розовимі О. Соболевським в ЖМНПр., стор. 66.

Незмінною залишали дату оригіналу (1371 р.) А. Кримський, Я. Головацький та П. Бузук.

Хоч аргументи, які висувалися для обгрунтування 1370 року, вагомі, але не досить переконливі для зміни року оригіналу.

Грамота описана або згадується в таких наукових працях: І. Срезневський, «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 66, 1882, стовп. 206; Д. Зубрицький, «Аноним», стор. 91 — 92; «Акты ЗР», стор. 20 — 21; «Протоколы», стор. 129.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих публікаціях: O. Coбoлевський, «Очерки», «Лекции»; А. Кримський, «Укр. грам.»; І. Свєнціцький, «Нариси», «Елементи»; Є. Тимченко, «Курс»; П. Бузук, «Нариси»; Я. Спринчак, УМШ, 1956, № 5; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.», «З істор. коментар.»; С. Самійленко, УМШ, 1956, № 6; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси», «Труди»; B. Ярошенко, «Укр. мова молд. гр.»; Л. Гумецька, «Втор. спол.», «Функції», «Перв. прийм.», «Мовознавство», № 10, та ін.

Текст для даної публікації взято з видання В. Розова.

Для фотокопії використано літографічний знімок з публікації О. Соболевського, C. Пташицького.


Вω имѧ 1. ωт(т)цѧ 2 и сн̃а и ст̃го дх̃а. бж̃имъ истворѣньѥмъ 3. оу вѣки. аминь. и̇сталосѧ 4 подъ державою великого кролѧ краковьского 5 казимира. и господарѧ рускоѣ землѣ. исталосѧ 4 при державѣ пана 6 ѻты старосты рускоѣ злѣ 7. ѻже купилъ панъ. вѧтславъ дмитровьскии 8 дворище и̇съ 9 земею ӕко из 10 вѣка слушало к 11 тому дворищю вшитци. вжиткове што дн(с)ь 12 суть и потомъ. могуть быти а што може причинити болше 13 межи тѣми вжитки то на своѥ полѣпшѣньѥ. ӕко жь 14 торговлѧ исталасѧ 16. купилъ панъ вѧтславъ. оу вѣки. оу василѧ ѥму жь 16 рѣчють скибичь 17 и въ ѥго брата на и̇мѧ оу гѣнка и въ ѥхъ сновцѧ 18 оу ѻленка иже 19 купилъ панъ вѧтславъ во всѣхъ трии̇ 20 то жь 21 ту и̇меновани далъ. имъ. панъ вѧтславъ 22. S(т) 23 копъ гро(ш) 24 вѣсного срѣбра. а далъ имъ всѣмъ. тремъ то срѣбро 25 посполною рукою. тогды ѻни пришедши вшитци и 26 своимъ племенемъ оуздади пану вѧтславу со всѣми ѻбьѣзды 27 того дворища. по своѥй доброи 28 воли и за иныѣ 29 молвили. абы в 29а добромъ. покои в(ж)ити 30 тѣхъ вжковъ 31 пану вѧтславу. ӕко въ. здали 32. при пан-у блотишевьскомъ воѥводѣ ӣлвовьскомъ 33 а то свѣдци 34 мѣстичи панъ кнефль михно 35 воитъ 36 ӕрославьскии 37 а се боӕре пѣтръ 38 мошенка. ходко лоѥви(ч) 39. A се попове диснӣ 40 попъ юрко кропышеви(ч) 41. попъ лоӣ а се сусѣде околнии онисимъ. A се дьӕци 41а степанъ мелехови(ч) 42. мелентии. куцеви(ч) 43. семенъ понахиди(ч) 44. иванъ кузми(ч) а ce бортници пашко бортикъ 45 и. съ 46 ѥмелина. юрко мошничь. тихно великопольскиӣ 47. голко залѣскиӣ 48. A выѣздилъ. ту землю. ходоръ. чеолчи(ч) 49. тотъ обьѣзди(л) 50. ω(т) 51 пана оты старосты. а инни 52 то вшитко свидци A писана грамота. тисѧча лѣ(т) 53 по бж̃ьмъ рожествѣ. т̃ 54 лѣ(т) 53. о̃. 55 лѣ(т) 53 и о̄дно лѣ(т) 56 а писалъ грюдкови(ч) 57 ива(н) 58. а писано. оу кнефлѧ в дому. оу вѣки аминь ❙ ∞. /45/





Різночитання


А. Кримський, «Укр. грам.»: 1 ѧ передається через я, розділові знаки оригіналу не відображені; 2 От[ь]ця; 3 иствореньємъ; 12 дн[ьс]ь; 14 якожь; 16 ємужь; 18 с[ы]новця; 19 и же; 22 Вятслъвъ; 23 — 6-ть; 24 грош[ей]; 27 объѣзды; 33 Ильвовскомъ; 34 сви(ѣ)дци; 40 дисии; 42 Мелеховичъ; 43 Куцевич; 45 Бортн[и]къ; 49 Чеолчич; 50 обьѣздил; 51 от; 52 пи[са]ни; 53 лѣт; 54 — 300; 55 — 70; 56 лѣт(о); 57 Грюдкович; 58 Иван.

П. Бузук, «Нарис»: 1 Розділові знаки оригіналу не відображені; 12 дн̃ь; 14 ӕкожь; 16 ѥмужь; 22 вѧтслъвъ; 23 s̃; 32 въздали; 41 кропышевич; 42 мелехович; 43 куцевич; 44 понахидич; 46 исъ; 49 чеолчич; 50 обьѣздил; 57 грюдкович.

Я. Головацький, «Памятники»: 1 Розділові знаки оригіналу не відображені; 2 ω̑тцѧ; 4 и сталосѧ; 5 Краковского; 9 и съ; 10 изъ; 14 ӕкожь; 21 тожь; 23 s̃; 28 доброй; 31 вжитковъ; 35 Мыхно; 39 Лоевич(ь); 40 Дисии̓; 41 Кропышевич(ь); 42 Мелехович(ь); 43 Куцевич(ь); 44 Понахидич(ь); 46 исъ; 47 Великопольский; 48 Залѣский; 49 Чеолчич(ь); 50 обьѣздил(ъ); 52 пани; 53 лѣт(ъ); 56 лѣт(ъ); 57 Грюдкович(ь); 58 Иван(ъ).

О. Смирнов, «Сборник»: 1 A передається через я, розділові знаки оригіналу не відображені; 2 Титли розкриті без застережень; 3 иствореньемъ; 4 И сталося; 6 слово пана пропущене; 7 землѣ; 8 Дмитровьскіи; 9 и съ; 10 изъ; 11 къ; 13 болшы; 14 якожь; 15 и сталася; 16 емужь; 17 Скибича; 18 сыновця; 20 тріи; 21 тожъ; 23 — 6; 24 грошъ; 25 Слово срѣбро пропущене; 26 и съ; 29 воли и записѣ; 30 вжити; 31 вжитковъ; 32 въздали; 36 войтъ; 37 Ярославьскіи; 38 Петръ; 39 Лоевичь; 40 слово дисни̇̃ пропущене; 41 Кропышевичь; 42 Мелеховичь; 43 Куцевичь; 44 Понахидичь; 45 бортникъ; 46 и. перед съ немає; 47 Великопольскіи; 49 Чеолчичь;50 обьѣздилъ; 51 отъ; 52 слово инни пропущене; 53 лѣт; 54 — 300; 55 — 50; 56 лѣто; 57 Грюдковичь; 58 Иванъ.

«Акты ЗР»: 1 ѧ передається через я, розділові знаки оригіналу не відображені; 2 Титли розкриті без застережень; 3 иствореньемъ; 4 И сталося; 6 слово пана пропущене; 7 землѣ; 8 Дмитровьскій; 9 и съ; 10 изъ; 11 къ; 13 болшъ; 14 якожь; 15 и сталася; 16 емужь; 17 Скибича; 18 сыновця; 20 трій; 21 тожъ; 23 — 6; 24 грошъ; 25 срѣбро пропущене; 26 исъ; 28 доброй; 29 воли и записѣ; 30 вжити; 31 вжитковъ; 32 въздали; 36 войтъ; 37 Ярославьскій; 38 Петръ; 39 Лоевичь; 40 Денисъ; 41 Кропышевичь; 42 Мелеховичь; 43 Мелентій Куцевичь; 44 Понахидичь; 45 бортникъ; 46 и. перед съ немає; 47 Великопольскій; 48 Залѣскій; 49 Чеолчичь; 50 обьѣздилъ; 51 отъ; 52 слово инни пропущене; 53 лѣт; 54 — 300; 55 — 50; 56 лѣто; 57 Грюдковичь; 58 Иванъ.

Оригінал грамоти: 3 й створѣнѥмь; 4 и сталосѧ; 9 и съ землею; 14 якожь; 15 и сталасѧ; 16 ѥмужь; 21 тожь; 24 грош; 27 обьѣзды; 52 пини.

В. Мацейовський, «Historya»: Wo imja otcia i Syna i swiatoho Ducha Bożym istworiniem u wiky amyń. J stałosia pod derżawoju welykoho Krolia Krakowskoho Kazymira i Hospodaria Ruskoj zemli. i stałosia pry /46/ derżawi pana Oty starosty Ruskoji złi (zemli). oże kupił pan Wjatsław Dmytrowskyj dworyszcze is zemleju jako iz wika słuszało k tomu dworyszczu wszytcy wżytkowe szto dneś sut i potom mohut byty a szto może pryczinyty bolsze meży timy wżytky to na swoje polipszinie. jakoż torhowlia istała sia. kupył pan Wiatsław u wiku u Wasyla jemuż riczut Skybycz i w jego brata na imia u Hinka i w jech snowcia u Ołenka iże kupił pan Wiatsław wo wsich trij toż tu imenowany dał im pan Wiatsław 6 kop hrosz wisnoho sribra a dał im wsim trem to sribro pospołnoju rukoju. tohdy ony pryszedszy wszytcy i swoim plemenem uzdałi panu Wiatsławu so wsimy objizdy toho dworyszcza po swojey dobroj woli i za inyji mołwyli: aby w dobrom pokoi wżyty tich wżytkow panu Wiatsławu jako wozdały pry panu Błotyszewskom wojewodi Lwowskom a to swidci mistyczy: pan knefl Mychno Wojt Jarosławskyj, a se bojare: Pietr Moszenka, Chodko Łojewicz a se popowe: Dysyj, pop Jurko Kropyszewicz, pop Łoj, a se suside okolnyi: Onysym, a se Dejacy: Stepan Melechowicz, Mełentij Kucewicz, Semen Ponachydicz, Iwan Kuzmicz, a se bortnycy: Paszko Bortyk is Jemełyna, Jurko Mosznycz, Tychno Wełykopolskij, Holko Zaliskij, a wyjizdył tu zemlu Chodor Czeołczycz tot objizdił, ot pana oty starosty, a pyny (pany) to wszytko swidcy a pysana hramota tisiacza lit po bożym rożestwi 300 lit 50 lit i odno lit (1351) a pisał Hriudkowicz Iwan u Knefla w domu, u wiky amiń.


«Протоколы»: 1 ѧ передається через я; 2 ωтц̃я; 4 И сталося, надрядкові знаки відсутні; 6 пана Оты, ѻ передається через о; 9 и съ; 10 извѣка; 11 к тому дворищу; 14 ӕкожъ; 15 и сталася; 16 ѥмужъ; 17 скибича; 21 тожь; 22 вятслъвъ; 23 s̃; 24 грош вѣского (sic, вятского); 29а въ; 32 въздали; 34 свѣдци (sic, свидѣтели); 38 петръ; 40 десни; 41а деӕци; 45 бортникъ, наступного и нема; 52 пини (sic); 55 и̃.











23. Великий литовський князь Ольгерд та князь Кейстут, а також смоленський князь Святослав укладають угоду про ненапад з великим князем Дмитрієм Івановичем та князем Володимиром Андрійовичем


31 липня 26 жовтня 1371 р.


Текст опублікований в «Собрании г. г. и д.», ч. 1, стор. 52 — 53, № 25; О. Смирновим у «Сборнике», № 62, стор. 64 — 66; в «Др. Росс. Вивл.», ч. VIII, вид. 1, стор. 261 — 265, та ч. I, вид. 2, стор. 88 — 90, № 10; М. Ростиславичем-Савельєвим у праці «Дмитрий Донской», стор. 122 — 125; в «Дух. и дог. гр.», стор. 21 — 22, № 6.

Описана І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 105, та 1882, стовп. 224.

Для цього видання використано публікацію з «Дух. и дог. гр.».

Оригінал зберігається в Центральному державному архіві старих актів СРСР у Москві, ф. 135, № 5, рукописна копія — в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 93.


[Се] ӕзъ 1, кнѧзь великии Олгѣрдъ 2, своимъ брат(о)мъ 61, со кнѧз(е)мъ с 3 Кестутьемъ, и кнѧз(ь) великии 4 Св(ѧ)тъславъ 5 Иванович [по]слали 6 есмы своихъ пословъ къ брату къ 62 своему, к 7 велико[му] кнѧзю Дмитрею /47/ Иванович(ю), и къего брату, ко кнѧз(ю) к 7 Володимеру Аньдрѣевич(ю) 8, кнѧзѧ Борис(а) Костѧнтинович(а) 9, кнѧзѧ Аньдрѣӕ 10 Иванович(а), кнѧзѧ Юрьӕ Володимерович(а), Дмитреӕ Обиручева, Меркурьи Петра, Лукъӕна.

Тѣ послове оучинили межы 11 нас 12 перемирье, от 13 оспожына 14 заговѣньӕ 15 до Дмитриева дни 16, межы нас 12 воины нѣтъ. A межы нас 12 нашимъ послом ѣздити, путь имъ ч(и)стъ.

A в 17 томъ докончаньи кнѧз(ь) Михаило тфѣрскии 18, кнѧз(ь) Дмитрии брѧньскии 19, и тѣ кнѧзи, хто буд(е)ть 20 оу кнѧз(ѧ) оу великого оу Олгѣрда 21 в-ымени 22 его, и оу кнѧзѧ великого Св(ѧ)тъслава 23 тако же 24.

A 25 кнѧзю великому Олгѣрду 26, и кнѧз(ю) Кестутью, и кнѧз(ю) великому Св(ѧ)тъслав(у) 27, хто будетъ 28 со кнѧз(е)мъ съ 29 великимъ зъ Дмитриемъ Иванович(е)мъ и съ его брат(о)мъ, со кнѧз(е)мъ с 3 Володимеромъ Аньдрѣевич(е)мъ 30, в 31 любви и в 17 докончаньи, кнѧзь великии Олегъ, кнѧз(ь) великии Романъ, кнѧз(ь) великии Володимеръ проньскии 33, и иныѣ 34 кнѧз(и), хто буд(е)тъ 35 в 17 нашемъ имени, тѣхъ князии кнѧз(ю) великому Олгѣрду 26, и брат(у) его, кнѧз(ю) Кестутью, и кнѧз(ю) великому Св(ѧ)тъславу 27, и ихъ дѣтемъ тѣхъ кнѧзии не воевати, очины 36 ихъ, ни ихъ люд(и)и.

A что кнѧз(ь) Михаило на первомъ перемирь(е) 37, на другомъ, и на третьемъ котораӕ. буд(е)тъ мѣста пограбил 38 в 17 нашеи очинѣ 39, в 17 великом кнѧженьи, а то кнѧзю великому Олгѣрду 26 мнѣ чистити, то кнѧз(ю) Михаилу по исправѣ подавати назад 40, по докончанью кнѧз(ѧ) великого Олгѣрда 21. A гдѣ буд(е)тъ кнѧз(ь) Михаило вослал в 17 нашю очину 41, в 17 великое княженье, намѣсник(и) или волостели, и тыхъ ны сослати 42 доловь 43, а не поѣдутъ, и намъ ихъ имати, а то оть нас 12 не в-ызмѣну 44. A отъ сего перемирыӕ, от 13 оспожына 14 заговѣньӕ 15 до Дмитриева дни, иметъ кнѧз(ь) Михайло что пакостити в нашеи очинѣ 39, в 17 великомъ кнѧженьи, или грабити, намъ сѧ с 3 нимъ вѣдати самимъ. A кнѧз(ю) великому Олгѣрду 26, и брат(у), его, кнѧ(з)ю Кестутью, и ихъ дѣтемъ за него сѧ не въступати 45.

A что пошли в 17 Орду ко ц(а)рю люд(и) жаловатисѧ на кнѧз(ѧ) на Михаила, а то есмы въ б(ож)ьи 46 воли и во ц(а)р(е)вѣ, как повелитъ, так ны дѣӕти, а то от нас 12 не в-ызмѣну 44.

A межы нас 12 посломъ литовъскимъ 47, и нашимъ, и смоленьскимъ 48, и торговцемъ путь ч(и)стъ. A посломъ тфѣрскимъ 49 и нашимъ промежы нас 12 путь ч(и)стъ. A оприснь 50 пословъ, тфѣричемъ 51 нѣтъ дѣл в нашеи очинѣ 39, в 17 великомъ кнѧженьи, а нашимъ нѣтъ дѣл во 52 Тфѣри 53.

A си грамота аже буд(е)тъ кнѧзю великому Олгѣрду 26 не люба 54, инъ 55 отошлетъ. A хотѧ и отошлетъ, а на семъ перемирьи и докончаньи межы нас 12 воины с 3 Олгѣрдомъ 56 нѣтъ до Дмитриева дни.

A на семъ перемирьи и докончаньи от 57 великого кнѧз(ѧ) от 57 Олгѣрда 21, и ото кнѧз(ѧ) отъ Кестутьӕ, и ото кнѧз(ѧ) от великого отъ Св(ѧ)тъслав(а) 23 целовали 58 кр(ес)тъ: кнѧз(ь) Борис Костѧнтинович 9, кнѧз(ь) Аньдрѣи 59 Иванович, кнѧз(ь) Юрье Володимерович, Дмитрии Обѣручевъ, Меркуреи, Петръ, Лукъӕнъ. A отъ великого кнѧзѧ отъ Дмитреӕ Иванович(а) /48/ [Див. фотокопію грамоти на стор. 48] /49/ и ото кнѧз(ѧ) Володимера Аньдрѣевич(а) 60 целовали 58 кр(ес)тъ.: Дмитрии Михайлович, Иванъ Михайлович, Дмитрии Олександрович, Иванъ Федорович.

А со Ржевы до исправы не сослати.





Різночитання


О. Смирнов, «Сборник»: 1 ӕ і ѧ передаються через я; 3 съ; 7 къ; 12 насъ; 13 ото; 14 Спожына; 16 Розділові знаки не збігаються з виданням «Дух. и дог. гр.»; 17 въ; 19 и після голосних передається через й; 20 будутъ; 22 въ имени; 24 такоже; 25 и; 28 будутъ; 31 въ; 35 будутъ; 36 отчины; 38 пограбилъ; 39 отчинѣ; 40 назадъ; 41 отчину; 44 въ измѣну; 48 Смоленскимъ; 52 въ; 54 нелюба; 56 Олгѣрдомъ войны; 57 отъ.

«Др. Росс. Вивл.»: 1 ӕ ы ѧ передаються через я; 2 Олгердь; 3 съ; 4 Великій; 5 Святославь; 7 къ; 8 Андреевичю; 9 Констянтиновича, 10 Андрея; 11 межи; 12 насъ; 13 отъ; 14 Оспожина; 16 Розділові знаки не збігаються із виданням «Дух. и дог. гр.»; 17 въ; 18 Тверскій; 19 Дмитрей Брянскій; 20 будутъ; 21 Олгерда; 22 въ имени; 23 Святослава; 24 такоже; 26 Олгерду; 27 Святославу; 28 будеть; 29 княземъ сь; 30 Андреевичемъ; 31 въ; 33 Пронскій; 34 иные; 36 отчины; 37 перемирьи; 38 пограбилъ; 39 отчинѣ; 40 назадъ; 41 отчину; 42 сослаты; 43 доловъ; 44 въ измѣну; 45 вступати; 46 Божіи; 47 Литовскимъ; 48 Смоленскимъ; 49 Тферскимъ; 50 опричнь; 51 Тферичемъ; 53 Тфери; 54 нелюба; 55 ино; 56 Олгердомъ воины; 57 отъ; 58 цѣловали; 59 Андрей; 60 Андреевича.

«Собрание г. г. и д.»: 1 ӕ і ѧ передаються через я; 3 съ; 6 послалы; 7 къ; 8 Андрѣевичю; 10 Андрѣя; 12 насъ; 13 ото; 14 Спожына; 15 заговенья; 16 Розділові знаки не збігаються із виданням «Дух. и дог. гр.»; 17 въ; 19 и після голосних передається через й; 20 будутъ; 22 въ имени; 24 такоже; 25 и; 28 будутъ; 35 будутъ; 36 отчины; 37 перемирьи; 38 пограбилъ; 39 отчинѣ; 40 назадъ; 41 отчину; 43 долов; 44 въ измѣну; 45 вступати; 52 до; 54 нелюба; 56 Олгердомъ войны; 57 отъ.

В. Ростиславич-Савельєв, «Дмитрий Донской»: 1 Се язъ, ӕ і ѧ передаються через я, розділові знаки не відповідають нашому виданню; 3 съ; 7 къ; 13 ото; 14 Спожына; 17 въ; 18 тфѣрскій; 19 и в кінці слова після голосного передається через й; 20 будуть; 22 въ имени; 24 такоже; 25 и; 28 будутъ; 31 въ; 35 будутъ; 36 отчины; 37 перемирьи; 39 отчинѣ; 41 отчину; 44 въ измѣну; 56 насъ съ Олгѣрдомъ войны нѣтъ; 57 отъ; 61 Титли розкриті без застережень; 62 къ відсутнє.












24. Олександр Коріятович дарує млин Смотрицькому монастиреві


17 березня 1375 р.


Текст опублікований О. Пшездзецышм у праці «Obrazy», т. I, стор. 119; М. Грабовським, О. Пшездзецьким у публікації «Źródła», стор. 139 — 140; М. Молчановським в «Очерке», стор. 208 — 209; І. Сахаровим у «Палеограф. снимках», т. XIV, № 16; /50/ П. Батюшковим у «Подолии», вставка між стор. 10 i 11; в «Актах ЗР», 1846, т. I, № 4, стор. 21; Я. Головацьким у «Памятниках», 1865, № 5, стор. 188, 1867, № 5, стор. 8; П. Житецьким в «Унив. изв.», № 12, стор. 59, «Очерке», стор. 355; О. Смирновим у «Сборнике», № 63, стор. 66; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 4; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 10, стор. 19 — 20.

Описана або згадується І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1882, стовп. 229; О. Яцимирським у «Молд. гр.», стор. 179; М. Погодіним у «Виленск. вестн.»; у «Протоколах», стор. 214.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих виданнях: О. Соболевський, «Очерки»; Є. Тимченко, «Курс»; М. Антошин, «Закарп. гр.»; І. Свенціцький, «Західноукр. гр.»; Я. Спринчак, ВЯ, 1956, № 6; В. Санников, «Порядок»; О. Зарудняк, «Наук. зап.»; «Словник»; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.», «З істор. коментар.»; С. Самійленко, УМШ, 1956, № 6, 1958, № 2; Л. Гумецька, «Втор. спол.», «Словотв. присл.», «Словотв. сист. числ.», та ін.

Для даної публікації використано текст грамоти з видання В. Розова.

Фотокопію зроблено з літографічного знімка, вміщеного в праці О. Соболевського, С. Пташицького.

Копія зберігається в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 96.


Во ӥмѧ 1. ӧця 2 ӥ сн̃а. и̇ ст̃го дх̃а. аминь. Мы. кнѧ(з) литовьскӥи 3. кнѧ(з) олеѯанъдро 4. корьѧ̈товичь 5. бь̃ѥ̓ю̇ мл̃тью̈ 6. кнѧзь. и̇ гд̃ръ 39 подольскоӥ. земли. чинимъ. свѣдочно свои̇мъ. листомъ. всѧкому. доброму. кто жь 7. на сеӥ листъ. посмотрить 8. што жь 9. былъ. братъ нашь 10. кнѧ(з). ю̇рьӥӥ 11. корьѧтови(ч). придалъ млинъ. къ. цр̃кви. къ матцѣ. бь̃ӥ 12. оу смотричи. то ӥ мы. кнѧзь. Ӧлезанъдро 4. потверживаѥ̈мъ. того своӥмъ. листомъ. дали ѥ̇смо 12а на вѣки. тоӥ. млинъ. и̇ мѣсто. оу млина. къ цр̃кви 49. ӥ тымъ. мнихомъ. казателевого 13. закону. а кого. коли. ӥсъпрѧчють. людиӥ 14. к 15 собѣ. оу томъ мѣстѣ. оу млина. тыѣ 16 люди далъ ѥ̈смъ 17 ӥмъ. со всѣмъ 18. правомъ. Але 19. то. што жь 23 коли. вси боѧре 19а и землѧне будуть. городъ. твердити. 20а тогды тиӥ 20 люди тако же 21. и̇мѣю̈ть. твердити.20а городъ. смотричь. иже то 22. што жь 23. коли. вси землѧне 24. имуть давати. дань. оу татары.24а то серебро. ӥмѣю̈ть 25. тако же 41 тии 20 люди. дати. A ко млину. границѧ 26. горѣ. смотричемъ. до мосту. а доловъ 27. смотричемъ. што дуброва. межи ходорковымъ 27а селомъ. тоѣ. дубровы. половина. ко млину. а в поли. кде 28 собѣ. проӧрють 29 нивы. то ихъ. и̇мѣѥ̈ть прислушати. A на то дали ѥ̈смо. свои̇̄ лист. ӥ печать. завѣсили. своѥ̈го кнѧзьтва. A свѣдци на то. гринко. панъ. староста. подольскии. смотрицкий. воѥ̈вода. рогозка 30. прокопъ. семенко 31. карабчѣѥвьскиӥ 32. A писанъ. листъ. оу смотричи. по бь̃имъ 42. нароженьӣ 33. ≠а̃ 34. лѣтъ. ӥ. т̃. и. õ 35. пѧтого. лѣта. мц̃ѧ . марта. ѯ̃і 36. оу дн̃ь. ст̃го. Олеѯѣѧ̈ 37. чл̃вка. бь̃ѧ 38. /51/





Різночитання


«Акты ЗР»: 1 ѧ передається через я, надрядкові знаки відсутні, розділові знаки не збігаються з оригіналом; 2 Титли розкриті без застережень; 3 Литовскій, и після голосної в кінці слова передається через й; 4 Александръ; 5 Коріатовичь; 6 милостію; 7 жъ; 8 посмотритъ; 9 штожъ; 10 нашъ; 11 Юрій; 12 Божіей; 13 казателного; 14 людій; 15 къ; 16 тые; 17 есмо; 18 всимъ; 19 аль; 20 тіи; 21 такожъ; 22 и то жь; 23 штожъ; 24 земяне; 25 имають; 26 граница; 27 доловѣ; .28 кгдѣ; 29 прооруть; 30 Рогожка; 31 Прокопъ и Семенко; 32 Корабчѣвскіи; 33 нароженю; 34 — 1000; 35 лѣтъ 300, 70 и; 36 — 17.

«Унив. изв.»: 1 ѧ передається через я, надрядкові знаки відсутні, розділові знаки не збігаються з оригіналом; 2 Титли розкриті без застережень; 3 литовский, и після голосної в кінці слова передається через й; 5 Коріатовичъ; 7 жъ; 11 Юрій; 12 Божьѥй; 15 ксобѣ; 21 такоже; 23 штожь; 31 Прокопъ и Семенко; 32 Корабчѣвский; 35 θ;38 Божія.

Я. Головацький, «Памятники»: 1 Розділові знаки не передають правопису оригіналу; 2 Титли розкриті без застережень; 3 Литовскіи, и після голосної в кінці слова передається через й; 4 Александръ; 5 Корїатовичъ; 6 милостїю; 7 жъ; 8 посмотритъ; 9 тожъ; 10 нашъ; 11 Юрїй; 12 Божієй; 13 казателного; 14 людій; 15 къ; 16 тые; 17 єсмо; 18 всимъ; 19 Аль; 20 тїи; 21 такожъ; 22 И тожъ; 23 штожъ; 24 земѧне; 25 имають; 26 граница; 27 доловѣ; 28 кгдѣ; 29 проорүть; 30 Рогожка; 31 Прокопъ и Семенко; 32 Корабчѣвскїи; 33 нароженю; 35 т о̃ и; 38 Божїѧ.

О. Смирнов, «Сборник»: 9 штожь; 31 Прокоп и Семенко; 32 Карабчѣвьскии; 37 Олеѯеӕ.

М. Грабовський i O. Пшездзецький, «Źródła»: Wo imia Otca i Syna i swiatoho Ducha Amiń. My kniaź Litowskij kniaż Aleksandr Korjatowicz Boźiju Milostju kniaź i hospodar Podolskoj zemli, czinim swiedoczno swoim listom wsiakomu dobromu ktoź na sej list posmotrit, sztoź byń brat nasz kniaż Jurij Korijatowicz pridań mlin k’cerkwi k’ matcie Bożjej u Smotriczi, to i my kniaź Aleksandr potwierżiwaiem toho swoim listom; dalijeśmo na wieki toj mlin i miesto u mlina k’ cerkwi i tym mnichom kazatelnoho zakonu a koho koli i spriacziut ludij k’ sobie u tom miestie u mlina, tyje ludi dałjesm im so wsiem prawom al to sztoż koli wsi bojare i zemlanie budut horod twerditi tohd tii ludi takoż imiejut twerditi horod Smotricz, iże to sztoż kołi wsi zemlane imut dawati dań u Tatary, to serebro imiejut takoźe tii ludi dati. A ko mlinu hranica horie Smotriczem do mostu a dołowie Smotriczem szto dubrowa meźi Chodorkowym sełom; toje dubrowy połowina ko mlinu a w poli kdie sobie prooriut niwy to ich imiejet prisłuszati; a na to dalijeśmo swoj list i peczat zawiesili swojeho kniaztwa a swiedci na to Hrinko Pan Starosta Podolskij, Smotrickij wojewoda Rohożka, Prokop Semenko Karabcziewskij. A pisan list u Smotriczi po Boźiim naroźeniu 1000. liet 300. /52/ [Див. фотокопію грамоти на стор. 52] /53/ 70 i piatoho lieta miesiacia Marta u 17, u deń światoho Oleksieja czełowieka Bozija.


П. Житецький, «Очерк»: 1 Надрядкові знаки відсутні, ѧ передається через я; 2 Отця, титли розкриваються без застережень; 4 Олександро; 5 Коріатовичъ; 7 жъ; 11 Юрій; 12 Божыєй; 15 ксобѣ; 21 такоже; 23 штожь; 28 втоли кгде; 32 Корабчѣвский; 36 у з̃і(день); 38 Божія; 39 господарь; 40 млина, к цр̃кви; 41 такоже; 42 Божіимъ.

О. Пшездзецький, «Obrazy»: 1 Надрядкові знаки відсутні, ѧ передається через я; 2 отца, титли розкриті без застережень; 3 ии в кінці слова передається через їй, и після голосної передається як й; 4 Александръ; 5 Корьятович; 6а вѣдомо; 7 ктожь; 8 посмотритъ, у третій особі дієслів після т стоїть ъ; 9 штожь; 11 Юрій Корятовичь; 12 божьей; 12а Далиесьмо; 13 казательного; 14 исправлютъ людей; 15 къ; 17 далиесмо; 19 альто; 19а всѣ боже; 20а твѣрдиты; 20 тыѣ; 21 такожь; 22 Смотричъ; ижь то; 23 штожь; 24 всѣ земляне; 24а татаръ; 26 граница; 27 доловѣ Смотричомъ; 27а Ходорновѣмъ; 28 полѣ, гдѣ; 29 прооруютъ; 30 Рогожка; 32 Карабчиѣвскій; 33 — 36 лѣтъ 1375 нашего лѣта мц̃а марта 17 дня; 37 Алексѣя; 41 такожь; 42 послѣ нароженія Божія.











25. Юрій Холмський дарує церкві пресвятої богоматері у Холмі села Стрижово, Сліпче, Космово i Цуцнево


1376 р.


Текст опублікований О. Востоковим в «Описании», стор. 174, № CVI; І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 109, 1882, стовп. 232; Д. Зубрицьким в «Истории», стор. 266; А. Будиловичем у «Памятниках», вип. VII, стор. 73; О. Смирновим у «Сборнике» №65, стор. 67; П. Івановим у ЗНТШ, стор. 119 — 120; О. Соболевським в «Очерках», стор. 26; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 11, стор. 21 — 22.

Описана або згадується Д. Іловайським в «Ист. Росс», стор. 79 — 82; П. Батюшковим у «Белоруссии», стор. 71; А. Петрушевичем в «Холм. епарх.», стор. 26 — 27; І. Шараневичем в «Истории», стор. 220; Д. Зубрицьким у «Крит.-истор. пов.», стор. 131 та ін. в «Анониме», стор. 18 — 24, «Истории», стор. 266 — 267; в «Актах ВК», 1896, т. XXIII, стор. 42, 43, 46, 144 — 148, 1892, т. XIX, стор. 4, 52 — 56; А. Лонгіновим у «Гр. Юрия II», стор. 20, 31, та в праці «Червен. гор.», стор. 347; А. Андріяшевим у праці «Очерк ист.», стор. 94, 206 — 223; В. Площанським у «Прошл. Холм. Руси», стор. 43; П. Івановим в «Истор. судьбах» стор. 188 — 189; І. Линниченком в ЖМНПр., стор 89, 170, 207 — 208; у праці «Болеслав», стор. 34, 46 — 49, 89, 207 — 208; Я. Ржежабеком в «Jiři II», стор. 136 — 141, 195 — 208; К. Стадницьким «Synowie Gedymina», стор. 19 — 20.

Копія зберігається в Ленінградському відділенні арліву АНСРСР, ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 107; оригінал — у відділі рукописів Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна ф. Румянцева, № 256, євангеліе XIV ст., № 106, арк. 4 — 11.

Подається за виданням В. Розова.

Для фотокопії використано літографічний знімок І. Срезневського з «Приложения к Др. п. р. п. и яз.», 1866.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: А. Кримський, «Укр. грам.»; О. Соболевський, «Лекции», «Очерки»; Є. Будде, «Лекции»; Ф. Медведєв, «Нариси», «Труди»; С. Самійленко, УМШ, 1958, № 2; /54/ С. Бевзенко, «Нариси», «З істор. коментар.», «Істор. морф.»; Л. Гумецька, «Мовознавство», № 10, «Функції», «Перв. прийм.», «Втор. прийм.».


Въ имѧ ω(т)ца и сн̃а и ст̃го дх̃а 1 се ӕ 2 кнѧзъ 9 юріа 3 холмъскии сн̃ъ даниліа 10 холмского 12 по смр̃ти сн̃а моѥго 13 кнѧзѧ семена придали ѥсмо к цр̃кви бж̃ои преч(с)тои 4 бг̃омт̃ри на бг̃омоле вечистоѥ 5 села 6 стрижово слепче космово цуцнево з 7 обема береги ωбаполъ 11 бугу в лѣ(т) ≠s̃ωтп̃д 8 к столцу ѥп(с)піи холмъскоѥ при бг̃олюбезномъ калисти ѥп(с)пи холмъскомъ и белъзскомъ 14 да пребудуть же непорушно 18 подъ анафемою за што зде 17 даи г(с)ди намъ побытъ и з(д)рвіѥ 15 а по семъ и детемъ 16 нашимъ вечную памѧть аминь: —




[Див. фотокопію грамоти на стор. 54]



Різночитання


О. Смирнов, «Сборник»: 1 Слова Въ имѧ ω(т)ца и сн̃а и ст̃го дх̃а пропущені; 3 Юрїа; 5 вєчистое; 7 зо; 8 ≠sωт. пд.; 15 здравіи; 16 дѣтемъ; 18 не порушно.

І. Срезневський, «Др. п. р. п. и яз.»: 1 Слова Въ имѧ ω(т)ца и сн̃а и ст̃го дх̃а пропущені; 6 Слова села стрижово слепче космово /55/ цуцнево пропущені; 8 s̃ωт. п̃д̃; 14 На слові Бельзском... кінчається.

О. Соболевський, «Очерки»: 2 ѧ; 3 юр...; 4 пречстой.

А. Будилович, «Памятники»: 1 Титли розкриті без застережень; 8 лѣто 6884; 9 ѧ передається через я; 11 обаполъ; 12 Холмъского; 13 ѥ передається через е; 17 здѣ.

П. Іванов, ЗНТШ: 1 Слова Въ имѧ ω(т)ца сн̃а и ст̃го дх̃а пропущені; 3 Юрія Холмской; 6 далі: Стрижево; 7 далі: обома; 8 лѣто 6884; 9 ѧ передається через я; 10 Данилія; 11 обополъ.












26. Жінка Ольгерда княгиня Юліанія дозволяє Успенській церкві в Озерищах збирати темянщину


1377 р.


Текст опублікований в «Актах ЗР», 1846, т. I, № 5, стор. 21; у «Вестнике ЮЗ и ЗР», стор. 12; І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 109 — 110, 1882, стовп. 236; О. Смирновим у «Сборнике», № 67, стор. 67; в «Описании... рукописей», стор. 40 та фотокопія № 9.

Про грамоту див. ще таку літературу: М. Карамзін, «История», т. IV, стор. 207, 268, прим. 333, 351, а також т. V, прим. 71, стор.254; «Акты ЗР», 1846, т. I, «Примечания», сгор. 5; М. Погодін, «Виленск. вестн.».

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: С. Бевзенко, «Істор. морф.»; Є. Карський, «Белоруссы», т. I, та ін.

Копія зберігається в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 109. Оригінал зберігається у відділі рукописів Державної публічної бібліотеки ім. М. Салтикова-Щедріна, шифр Q, п. I. 2. євангеліе XIV ст., арк. 61 зв.

Для цього видання використано текст, опублікований в «Актах ЗР».


Се ӕ̀ 1 кнг̃инѧ ω̈гльгкирдовая 2 ӧульѧ̀ниѧ̀. ӧуставила есми брати на цр̃ковъ 3 бж̃ию пр̃чстой үспениӕ̀ 4 темьӕнъщину 5. на годъ 6 по полү/копе грошіи 7. ӧу возерищехъ на оуханехъ со ω̈лексеевщины. а̀ хто 12 и̑меть тое закладывать. а̀бо ωт цркви бж̃ьеӕ ωтдаливать. и̑ мьстить 8 емү бг̃ъ 9 и̑ прч̃стаӕ 10 е̑го мт̃рь. в сии̇ 13 векъ и̓ в 11 бүдүщий. а́минь.





Різночитання


І. Срезневський, «Др. п. р. п. и яз.»; О. Смирнов, «Сборник»: 3 Слова бж̃ию пр̃чстой үспениӕ пропущені.

«Вестник ЮЗ и ЗР»: 1 Крапки і надрядкові знаки відсутні; 2 Ольгирдовая; 4 Успенця; 5 темянщину; 6 год; 7 грошей; 8 мстить; 9 богъ; 10 причитая; 11 въ.

«Описание... рукописей»: 1 Надрядкові знаки відсутні, титли розкриті, відновлені літери взяті в дужки; 5 темӕнъщинү; 6 год, ъ в кінці слів відсутній; 7 гроші; 12 кто; 13 си. /56/












27. Пані Хонька Васкова продає панові Івану Губці Калеників монастир


1378 р.


Текст публікувався в AGZ, т. II, № 9, стор. 15 — 16; А. Кримським в «Укр. грам.», стор. 420α — 420β; О. Шахматовим, А. Кримським у «Нарисах», стор. 158 — 159; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 24; С. Обнорським, С. Бархударовим в «Хрестоматии», стор. 107 — 109; М. Дурново в «Хрестоматии», стор. 43 — 44; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 13, стор. 25 — 27.

Оригінал зберігається в Центральному історичному державному архіві УРСР у Львові, ф.: «Ставропігійський Інститут у м. Львові», № 129, оп. 1, «Братський архів», в’язка 1, од. зб. 1 («Купча»).

Подається за виданням В. Розова. Для фотокопії взято літографічний знімок з публікації О. Соболевського, С. Пташицького.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: Л. Гумецька, «Втор. прийм.», «Функції», «Втор. спол.», «Словотв. присл.», «Мовознавство», № 10, «Словотв. сист. числ.», «Перв. прийм.»; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси»; О. Зарудняк, «Наук. зап.»; Д. Шелудько, «Німецькі елем.»; «Словник»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.», «З істор. коментар.»; І. Свєнціцький, «Нариси», «Елементи», «Західноукр. грам.»; О. Шахматов, А. Кримський, «Нариси»; А. Кримський, «Укр. грам.»; О. Соболевський, «Очерки»; І. Срезневський, «Материалы» та ін.

Грамота згадуеться П. Петрушевичем у «Наук. сборн.», стор. 187, та О. Соболевсьжим у ЖМНПр., стор. 73.


Во имѧ 1 ω(т)ца 2. и сн̃а и ст̃го дх̃а. Аминь. бж̃ьѥю мл̃тью. и 3 добрыхъ людии прьӕзнью 4. исталасѧ 5 торгувлѧ. межи добрыми людми. межи боӕры. и межи крилошаны ст̃го ивана. аже пани хонька. васковаӕ дѧдьковича жена. изъ дѣтьми своѥми. ис 7 пани просинъѥю 8. и зѧтемь своѥмъ ис 9 паномъ ивашкомъ данъславичемь. и си 10 внучаты своѥми. и со всѣмъ племенемь своѥмъ доброю волею 11 своѥю и добрымъ оумышлѣнъѥмь 12 своѥмъ. а никоторою 13 силою. но сама то вчинила. безо лъсти и безъ хитрости. продала ѥсть. тотъ мунастырь за. к̃. гривенъ серебра вѣсного. именемь иванови губцѣ протодьӕконови ст̃го ивана. и ѥго брату ходорови. и дѣтемь ѥхъ. а иванъ. губъка 14 и своѥмъ 15 братомъ. купилъ ѥсть тотъ мунастырь. именемь калениковъ. цр̃квъ сто̃ѣ бц̃и. оуспѣньѥ причистоѣ. изъ бл̃г(с)влѣнъѥмь. пискупа ларивона. А купилъ ѥсть иванъ губъка изъ братомъ своѥмъ. на вѣки и ко 18 ст̃му їω(н)у еп(с)пӥ 19 к селу гнѣвновчи д(а)ли 20. є̃і. гривенъ серебра вѣсного. А губка далъ шюбу свою куничюю дорогимъ 21 сукномъ брунатънымъ пошита. за. є̃. гривенъ. пани хωньци. и ѥще ва 24 дали. в̃і. лисици. пани хоньци и 25 ѥѣ̈ зѧтеви ивашкови. и дѣтемь ѥѣ̈. а про то та пани хωнька и своѥмъ зѧтемь. и своѥмъ со всѣмъ племенемь. оуздала ѥсть. тотъ мунастыръ калениковъ. иванови губцѣ. и ѥго брату ходорови. на вѣки и дѣтемь ѥхъ. со всѣмъ объѣ̈здомъ 27. и со всѣми границѧми. и землею. и сѣножатьми. и зъ 28 гаими и зъ 28 дубровами. и з 29 бортъми. и з 29 болоты. и сь 30 рѣками. и со млиномъ. и сычемь. и с ко-/57/ лодѧземъ. и с ловищи. и со 31 всѣми оужитки. ӕко из вѣка вѣчного слушало к тому мунастыреви, а тому мунастыреви. не ω(т)лучѧтисѧ 32 ω(т) ст̃го ивана. оу вѣки. хто коли ѥго купилъ. тому слушати къ ст̃му ивану. а при томъ оуздаванъѣ̈. были боӕре землѧне, панъ. ходько быбельскии 33 со двѣма сн̃ма 35. андрѣико и васко. панъ глѣбъ дворъскови(ч) 36. со двѣма сн̃ма 35 ванько 37 А лехно 38. панъ ивашко 39 дроздъ. панъ васко кузмичь, панъ михаило 40 потрутовичь 41. панъ гаврилъко дробышевичь 42 со двѣма сн̃ма. сєньковича 43 два михаило 44 а 45 ивашко. стецко бдешицкии 46. игнатко черневи(ч) 47. попъ микулиньскии 48 Федуть 49. а другии попъ безмездьницкии 50 кость. попъ тепѧкови(ч) 51 ӕковъ, нестюръ цепаревичь 52 А питъ 53 моричь 54 в ωлеша оу дому. за полъ гривны грошювъ 55. А писалъ грамоту костько дьӕкъ болестрашицкии по бж̃ьюмъ нарожѣньѣ тисѧчю лѣ(т). и. т̃. лѣ(т). и. о̃. лѣ(т) и осьмоѥ лѣто ❙




[Див. фотокопію грамоти на стор. 57]



Різночитання


О. Шахматов, А. Кримський, «Нариси»: 1 ѧ передається через ӕ; 2 о[ть]ца; 3 Розділові знаки не передаються; 4 прьязнью; 15 ис своимъ; 18 ико; 19 еп[иско]п[и]ии; 20 Гнѣвновчи. Дали.; 27 обьѣздомъ; 45 и; 46 Гдешицкии; 51 Тепяковичь.

А. Кримський, «Укр. грам.»: 1 ѧ передається через и; 2 О[ть]ца; 3 Розділові знаки не відображені у виданні; 4 прьязнью; 15 своимъ; 19 еп[иско]п[и]и; 25 и; 27 обьѣздомъ; 43 ченьковича; 44 Мих...; 48 поп...ьскии; 52 Пегаревичь.

С. Обнорський, С. Бархударов, «Хрестоматия»: 5 истала сѧ; 19 е̇п•̑пи̇; 25 в; 33 быбельскыи.

AGZ: 5 и сталасѧ; 7 и с; 8 просиньѥю; 9 и с; 11 болею; 12 оумышлѣныємъ; 13 ани которою; 15 си своимъ; 19 єпископи̇; 20 гнѣвновчидал и; 24 ѥщева; 27 обьѣздомъ; 28 изъ; 29 из; 30 исъ; 32 отлучати сѧ; 33 быбельскии и; 36 дворъсковичъ; 37 ванькомъ; 40 михаилъ; 42 гаврилъ Кодробышевичь; 47 черневичъ; 49 федутъ; 51 тепѧковичь; 54 могоричь; 55 грошювь.

«Купча»: 5 и сталасѧ; 7 и спани..; 10 иси; 14..бь..; 15 и своѥ, ъ; 20 дали; 21 доро...м; 28 изъ; 29 из; 35 снми.. ли..... васко; 36 д...ръсковиІч]; 38 Алехно; 39 ивашко др. з. ъ па....аско кузьмичь; 40 михаил; 41.. трутовичь; 46 Кдешицкии; 48 по.....у....скии; 52 ... аровичь; 55 запол.....ы грошювъ.

М. Дурново, «Хрестоматия»: 5 истала сѧ; 7 и с; 13 ани которою; 14 Слово губъка пропущене; 15 и своѥмъ нема; 19 є̑п•̑пи; 31 съ; 38 алехно; 39 Після слова ивашко пропущено дроздъ панъ в; 41 ωтрутовичь;42 Після слова дробышевичь пропущено со двѣма с[ы]н[а]ма; 43 оньковича; 44 Пропущено — аило а; 46 кдешицкии; 48 поп........скии; 50 без.здьницикии; 52 це.аревичь; 53 апить. /59/












28. Володислав, князь опольський, дарує маєток в Бохурі своєму слузі Ладомиру Волошину


1378 р.


Текст опублікований в AGZ, т. VII, № 13, стор. 22; А. Кримським в «Укр. грам.», стор. 420δ — 420ε; О. Соболевським, С. Пташицышм у «Палеограф. снимках», № 16; М. Дурново в «Хрестоматии», стор.42 — 43; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 12, стор. 23 — 24.

Незважаючи на те, що в грамоті вказано рік написання, дослідники розходяться в її датуванні. В AGZ опубліковано грамоту під 1377 роком. Слушність цієї дати визнає Є. Карський («Два документа», стор. 544). А. Кримський, М. Дурново, О. Соболевський, С. Пташицький, Є. Карський («К вопросу...») і В. Розов прийняли вказаний у грамоті рік. Цю дату поставлено і тут.

Подається за виданням В. Розова. Для фотокопії використано літографічний знімок, вміщений у праці О. Соболевського, С. Пташицького.

Оригінал зберігається у B. Cz., D. p., № 175.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: І. Свєнціцький, «Нариси», «Західноукр. грам.»; Є. Тимченко, «Курс»; А. Кримський, «Укр. грам.»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.», «З істор. коментар.»; «Словник»; С. Самійленко, УМШ, 1956, № 6; О. Зарудняк, «Наук. зап.»; Я. Спринчак, ВЯ, 1956, № 6; Ф. Медведєв, «Нариси», «Укр. гр.»; Л. Гумецька, «Втор. спол.», «Словотв. сист. числ.», «Мовознавство», № 10, та ін.


Во имѧ 1 ω(т)ца 2. и сн̃а и ст̃го дх̃а. Аминь. бж̃ьєю 3 мл(с)тью. Мы кнѧзь володиславъ. Опольскоѣ̈ земли. и велунъскоѣ̈ земли. и рускоѣ земли. господарь. и дѣдичь вѣчныи землѧмъ тѣмъ. самодержець. кнѧзь веле 4 нашею доброю волею. и нашимъ добрымъ. оумышлѣнъѥмь. то ѥсмы вчинили взозрѣвши. на нашего вѣрного 5 слугу. именемь рекучи ладомиръ. волошинъ. што же ѥсть намъ вѣрно послужилъ. и ѥщи служити будеть. А про то. про ѥго. вѣрную службу. дали ѥсмы ѥму. годлѣ поле. што же лежитъ. ω(т) 6 бохурѧ болше милѣ. то поле пустынѧ. А тернаву рѣку, имивши с убою стороною. о̑ли же 8 до верха рѣки тоѣ̇. и полѧ всѧ што суть по рѣцѣ тои̓. и все то што коли кнѧжѣнъӕ пустынѣ. с убою сторону. и ω(т) 6 бохурѧ лѣсы. и дубровы. и ω(т) 6 ӕрославльскоѣ волости пустыню. лѣсъ. и добровы. и полѧ. што же коли ѥсть тамъ тоѣ пустынѣ кнѧжѣнъӕ. то все далъ ѥсмь ладомирови. садити село оу волоськоѥ право. а далъ ѥсмь ѥму на вѣки. и дѣтємь ѥго. со всѣмъ о̑бьѣ̈здомъ. и со всѣми границѧми. ӕко 9 из вѣка слуша к тои пустынѣ. и ω(т) 6 бохурѧ. и ω(т) 6 ӕрославльскоѣ пустынѣ. и 10 землею. и с лѣсы. и з дубровами. и сѣножатъми и сь рѣкамы. и з болоты, и с ловищи. и со всѣми оужитки. што нинѣки могуть быти: воленъ продати: воленъ замѣнити тако доброму ӕко ѥсть самъ. исо 11 кнѧжею волею. а с того имѣѥть. кнѧзю служити. трими стрѣлци. А осадивши. ис каждого кметѧ. по два гроша широкаӕ. о̇у кнѧжю комору давати на каждый рокъ. А на то дали ѥсмы грамоту нашю. и печать привѣсѣли. велебного кнѧзъства нашего, а при томъ были. исвѣдъци. панъ судивои староста кракувъскии. панъ анъдрѣӕшь староста русскии. панъ маршалко шофъ. панъ клѧвко. панъ микшикъ инъдриховъ. сн̃ъ панъ мартинъ лютковъскии. а дана ѥсть /60/ грамота оу бохури. по бж̃ьюмъ нарожѣнъѣ̈ тисѧчю лѣ(т) 12.. и. т̃. лѣ(т) 12. и сѣмъдесѧтъ лѣ(т) 12. и о̑смоѥ лѣ(т) 13. А писалъ кнѧжии писарь костько болестрашицкии. оу вѣки. Аминь ❙ χχχχχχχ




[Див. фотокопію грамоти на стор. 60]



Різночитання


А. Кримський, «Укр. грам.»: 1 Надрядкові та розділові знаки у виданні відсутні, ѧ передається через ӕ; 2 О[ть]ца; 3 Б[о]жею; 4 веле[и]; 5 верного; 6 от[ъ]; 8 олиже; 9 якъ; 10 и[з]; 12 лѣт; 13 лѣт[о].

М. Дурново, «Хрестоматия»: 9 як; 11 и со.












29. Володислав, князь опольський, надає в Галицькій землі Драгомиру Нове Село, а Некрі село Старуню


1378 р.


Оригінал грамоти не відшукано. Копію, взяту з «Книги галицького гроду», № 170, арк. 1037, опубліковано в ЗНТШ (т. I, 1892, №2, стор. 4 — 5), звідки передруковується в цьому виданні.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: «Словник»; С. Бевзенко, «Нариси». /61/


Въ имя Отца и Сына и Святого духа. Аминь. Божією милостію ми княз Володиславь Опольскои землѣ господарь, Велунскои землѣ, Рускои землѣ господарь и дѣдичь прирожоний тѣмь землямь усѣмь. Узрѣвши єсми на вѣрную службу Драгумиру и на Некрину, дали есми имь двѣ селѣ на имя село Старуня, а другоє село Новоє, а тая села лежат в Галицкой волости, на Малой Быстрици; штоже сєло Старуня, то ωсадил ωтець Некринь пустиню, то єсть село Некриново, и братии єго, и дѣтий єго. А Новое село Драгумирово, и брата єго Станково, и дѣтий ихъ. А дали есми имь та села у вѣки со всѣмь правомь и панствомь, и со всѣми плати, и с ужитки, и со всѣми доходи, яко извѣка и к тимь селомь у ихъ границях прислушают, с полем, и с лѣсомь, и с вокном и с рѣками. А то имь у вѣки належати — волни продати, и замѣнити, отдати, у свои лѣпшиѣ ужитки оборотити. А с тих сель имат Драгомир и Некра сь братією своєю, и сь их дѣтми и мают служити намь, и нашимь намѣсником трими стрѣлци. А на потвєрженіє тому листови велѣли єсми привѣсити печат нашего великаго князтва. А писана грамота вь Лвовѣ, в недѣлю на канонѣ Филипа, по Божомь нароженію а̃ лѣть и т̃ и о̃ лѣт и осмоє лѣто. А то свѣдци: пань Андрѣяшь староста Рускои землѣ, пань Дебеславь Халастра, пань Ходко Ло[є]вичь, пань Васко Волчковичь, пань Миско Тяптуковичь, и иних к тому много было. Locus sigilli, Володиславь княз.












30. Великий князь литовський Вітовт розподіляє поле між князем Андрієм Василом і Свидригайлом


1382 р.


Текст опублікований під 1390 р. у «Временнике» (розділ «Смесь», стор. 5 — 6), звідки передруковується і в цьому виданні.

Описана І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 114, 1882, стовп. 247, під 1382 р., який прийнято і для цього видання.

Копія зберігається в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 141.


Мы Великій Князь Витовтъ чинимъ знаемо симъ нашимъ листомъ, кто на него узритъ или услышить чтучи. Досмотрили есмо того, жаловалъ Князь Андрей Васило на Свидригайла, а Свидригайло жаловалъ на Андрея. И мы того досмотрили и раздѣлили и развели того на полы, што отъ Андреева села половина поля тянетъ, то есмо повернули къ Андрееву селу; а што отъ Свидригайловы земли половина поля того, то есмо повернули Свидригайлови. Андрей имаетъ володѣти на своей половинѣ, а Свидригайлови оукронича не уступати и володѣти у своей половинѣ оукронича, а Андрею неокупати. А на то на все дали есмо Андрею сюю нашу грамоту и печать свою приложили. А дана у великій четвертокъ Априля у 3 день 6898 году. /62/












31. Вітовт, великий князь литовський, дозволяє своєму слузі Василю Карачевському заснувати село Княжу Луку


5 травня 1383 р.


Текст опублікований в «Актах ЗР», т. I, № 6, стор. 22; Я. Головацьким у «Памятниках», 1865, № 6, стор. 199 — 200, 1867, № 6, стор. 9 — 10; О. Пшездзецьким в публікації «Obrazy», т. II, стор. 51 — 53; М. Грабовським, О. Пшездзецьким у праці «Źródła», стор. 144; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 17.

Рукописна копія, зроблена Д. Зубрицьким, зберігається в Архіві Інституту історії АН СРСР у Ленінграді, ф. № 57: «Коллекция Д. И. Зубрицкого», гр. № 4; Ленінградське відділення архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 146.

Грамота описана А. Прохаскою у праці «Codex», стор. 34; О. Смирновим в «Сборнике», № 69, стор. 69; І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 116, 1882, стовп. 250; Є. Карським в «Белоруссах», т. I; в «Протоколах», стор. 212.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: O. Соболевський, «Очерки», «Лекции»; А. Кримський, «Укр. грам.»; І. Свєнціцький, «Нариси»; Є. Тимченко, «Курс».

Для цієї збірки взято текст Я. Головацького з «Памятников».

Фотокопію зроблено з літографічного знімка публікації О. Соболевського, С. Пташицького.


Мл(с)тїю 1 Бж̃ею, мы великѝ 2 кнѧзь 3 Витовть 4 ведомо 5 чиним(ъ) кожномү 6 добромоу, кто коли на се(с) листь 7 позрит(ъ) 8, аже єсмо допоустили садити село Кнѧжоую Лоукоу, на сыром(ъ) корени 18, оу Подолскоѝ земли, оу Каменецком(ъ) повѣтѣ, межи рѣками Морашками, до берега Морашки Сенковскоѝ з 9 лѣсом(ъ), што зовүт(ъ) 10 Стрыюв(ъ) Рог(ъ), ис 11 Коуликовыми лѣски, аже потолѧ где 12 оупадаєть 13 Морашка Сенковскаѧ оу Морахвоу Великоую, Василеви Карачовскомү 19, слоузѣ нашему; дали 14 єсмо ємү зо 20 всими лѣсы и зъ 25 доубровами, с 15 полѧми и з сѣножатми и з 9 лоугами, и зо всими пожитки 21, ємү и дѣтем(ъ) 22 єго и всимъ потомком(ъ) 16. на вѣки вѣчныє, то єсмо оучинили, с 11 паны радами нашими 23, за єго вѣрныи послоуги, и на лѣпшоую вѣдомость печать нашоу казали єсмо привѣсити 24. Писан(ъ) лист(ъ), ү Полотскоу лѣта отъ Рожества Х(с)ва тисѧчного трисотногоωсмдесѧтого 17 третего, м(с)ца Маѧ пѧтого днѧ.





Різночитання


«Акты ЗР»: 1 Титли розкриті без застережень; 2 Надрядкові знаки відсутні; 3 ѧ передається через я; 4 Витовтъ; 5 вѣдомо; 6 каждому; 7 листъ; 8 позрить; 9 зъ; 10 зовуть; 11 съ; 12 гдѣ; 13 упадаетъ; 14 а дали; 15 и съ; 16 всимъ его потомкомъ; 17 осмьдесятого.

М. Грабовський, О. Пшездзецький, «Źródła»: Myłostiju Bożeju, my welikij kniaź Witold wedomo czynim Każdomu dobromu, kto koli na sej list pozrit, aże jeśmo dopustili saditi seło kniażuju Łuku, na syrom Koreniu, u podolskoj zemli, u kameneckom powietie, mieżi riekami Moraszkami, do bereha Moraszki Senkowskoj, z liesom szto zowut: Striow Rog i Kulikowymi lieski, aże potolia hdie upadaiet Moraszka Senkowskaja u Morachwu welikoju, Wasilewu Karaczewskomu słuzie naszomu, a dali jeśmo jemu zo wsimi liesy, i z dubrowami, i s poliarai, i sienożatmi i z łukami, /63/ i zo wsimi pożytki, jemu i dietiam jeho i wsim jeho potomkam na wieki wiecznyje. To jesmo uczynili s pany radami naszymi za jeho wiernyji posłuhi, i na lepszouju wiedomst’ peczat’ naszu kazali jesmo priwesit’. Pisan list u Połocku, leta ot rozdestwa Christowa Tysiacznoho trysotnoho osmdesiatoho treteho, miesiaca Maja piatoho dnia.

O. Пшездзецький, «Obrazy»: 1 Титли розкриті без застережень; 2 Надрядкові знаки відсутні; великій; 3 ѧ передається через я; 4 Витовдъ; 7 сей листъ; 9а з нема; 10 далі: стріовъ; 11 с нема: 12 гдѣ; 13 оупадаетъ; 14 адали эсмо; 16 и всѣмъ его потомкамъ; 17 осмьдесятого; 18 кореню; 19 Василеву Карачевскому; 20 цифри 30; 21 пожытки; 22 дѣтямъ; 23 нашыми; 24 привесить.

Д. Зубрицькийкопія: 2 Надрядковий знак над и закреслено; 3 князь; 11 ис; 13 оупадаетъ; 17 ωсмьдесѧтого; 25 з.




[Див. фотокопію грамоти на стор. 63]











32. Чюрило Бродовський дарує село Бродово князю Федору Даниловичу


8 квітня 1385 р.


Текст опублікований в «Monumenta», стор. 116;. в «Arch. Sang.», т. I, №2, стор. 2; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 14, стор. 27 — 28.

Описана М. Руликовським, З. Радзімінським у «Kniaziowie», стор. 23; А. Прохаскою у праці «Codex».

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: Л. Булаховський, «Мовознавство», № 9; Л. Коломієць, «О фразеол. соч.»; Я. Спринчак, ВЯ, 1956, № 6; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.»; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси», «Труди»; Л. Гумецька, «Перв. прийм.», «Словотв. сист. числ.», «Словотв. присл.», «Мовознавство», № 10.

Для даної публікації використано текст з видання В. Розова.

Оригінал зберігається в Arch., A. S., D. p., №28. /64/


въ лѣто 1 шеститисѧчноѥ 2. и̇ ω̈. и̃. сотноѥ̈ 3.. девѧносто 4. третеѥ̇. на памѧть 5 ст̃аго мученика ѥ̇фимьѧ̇ 6. на канунѣ 7 проводъв(ъ) 8 о̇у (су)боту. а̇ се ѧ̇зъ чюрило бродовьскии̇ 9. далъ ѥ̇см(ъ) 10 село 11 сво(ѥ̇) бродово кнѧзу 12 федору данильѥ̇вичю 13 и̇ дѣтемъ 14 ѥ̇го. при своѥ̇мъ 16 животѣ 16 и̇ по своѥмъ животѣ. а̇ ѥ̇му печаловат(и)сѧ душею моѥ̇ю̇ и̇ жены м(о)ѥ̇ѣ 17 душею. а̇ на то послуси 18. и̇ванъ владычинъ зѧть 19. васко голыи̇ 20. ѧхн(о) ω̇нисимъковьчь 21. васько а̇ньдрѣѥ̇вичь 22. ѧ̇цко ланевичь 23. лукъѧ̇нъ тивунъ 24. павелъ подвои̇скии̇. и̇ванъ башкиртовичь 25. хватковичь 26 ... ω̑дуровичь........ 27 кривець федоровъ 28. а̇ кто. поступить 29 на моѥ̇ слово. въвѣдаѥться тотъ 30 передъ бо̃мъ и̇с моѥ̇ю̇ душею̇. а̇ писалъ 31 родунич..ъ 32. ѧ̇ковъ.





Різночитання


«Arch. Sang.»: 1 В лето; 2 Розділові та надрядкові знаки оригіналу не передаються; 3 и ωсмсотное; 4 деваносто; 5 памет; 6 Ефимѧ; 7 кануне; 8 провод; 9 ӕ̇з Чурило Бродовский; 10 есми; 11 сѣло; 12 кнѧзю; 13 Данилевичү; 14 дѣтем; 15 своем; 16 животе, далі пропущено: и по своемъ животѣ; 17 моее; 18 послусил; 19 Иван Владичин зѧт; 20 Голчи; 21 ωнистизков[и]чъ; 22 Васко Анъдреевичъ; 23 Ланевич; 24 Лукӕн тивун; 25 Иван Башкиртович; 26 Хваткович; 27 ωдү̇рович; 28 Кривец Федоров; 29 поступит; 30 въвѣдает сѧ тот; 31 писал; 32 Родү̇нискович.

«Monumenta»: 1 лето; 2 Розділові та надрядкові знаки оригіналу не передаються; 3 и ωсмсотное; 4 деваносто; 5 памет; 6 Єфимѧ; 7 кануне; 8 провод; 8а А є ӕз Чүрило; 10 есми; 11 сѣло; 12 князю; 13 Данилоевичү; 14 дѣтем; 15 своем; 16 животе, далі пропущено: и по своємъ животѣ; 17 моее; 18 послусил; 19 Владичин зѧть; 20 Голчи; 21 ωнистизков[и]чъ; 22 Васко Анъдреевичъ; 23 Ланевич; 24 Лукӕн тивун; 25 Иван Башкиртович; 26 Хваткович; 27 ωдү̇рович; 28 Кривец Федоров; 29 поступит; 30 въвѣдает сѧ тот; 32 Роүнискович.












33. Князь Федот з братами Лазарем і Семеном та матір’ю Ольгою обіцяють не втручатися в господарство князя Федора Даниловича


Близько 1386 р.


Текст опублікований в «Monumenta», стор. 2; В. Руликовсышм, З. Радзімінським у праці «Kniazowie», стор. 25 — 28; в «Arch. Sang.», т. I, № 8, стор. 8, звідки взято й для цього видання.


Се азъ кн(ѧ)зь великий Федот, з братом своим Лазаром и Семеном и зъ маткою своею ωльгою, дали есмо грамоту на том кн(ѧ)зю Федору Даньлеевичу (!) штож нам не үступатисѧ ү его служебные, и по его животе што дасть церквам и кому нышто дасть, нам в то не вступатисѧ. а кто на тое поступить, тот үвѣдает с нами перед Богомъ и зъ его дүшею. /65/












34. Намісник луцький Федір Данилович присягає на вірність польському королю


Близько 1386 р.


Текст опублікований в «Arch. Sang.», т. I, № 7, стор. 7 — 8; А. Кримським, «Укр. грам.», стор. 501 — 502; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 9; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 15, стор. 29 — 30.

У грамоті немає ні дати, ні вказівки на місце її написання. Міркування щодо визначення дати і локалізації грамоти див. у такій літературі: Є. Карський, «К вопросу...», стор. 23; В. Розов, «Южнор. гр.», «Укр. гр.», стор. 29; «Arch. Sang.», стор. 155, та ін.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих публікаціях: І. Свєнціцький, «Нариси»; Я. Спринчак, ВЯ, 1956, № 6; «Словник»; Л. Коломієць, «О фразеол. соч.»; О. Мельничук, «Слов. мовозн.», т. II; О. Зарудняк, «Наук. зап.», «Пригл. управление»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.», «З істор. коментар.»; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси», «Труди»; Л. Гумецька, «Функції», «Втор. спол.», «Перв. прийм.», та ін.

Подається за виданням В. Розова.

Фотокопія зроблена з літографічного знімка публікації О. Соболевського, С. Пташицького.

B. Cz., зб. №2960, vol. VII, sign. 39.


Се ѧзъ 1 федоръ данильєвичь. ӥсъ 2 братомъ своӥмъ михаӥломъ 3 дала єсва правду. господареви наш(е)му 4 великому великому королю. польскому л(и)товскому 5 дѣди(ч) ӥру(с)скому 6. ӥны(х) 7 многихъ земль господареви. ω̈сподарь 8 мои̋ 9 великиӥ 10 король. дал ми намѣстничати оу луцьску. ӥсъ 11 его руки. сѣлъ єсмь. чинити ми ӥсправно землѧно(м) 12 какъ бг̃у любо ӥ ω̈сподареви моєму вел(и)кому королю. а слушати ми господарѧ своєго великого коро(л) 13 во всемъ как ми повелить. ӥ боѧтим(с)ѧ 14 єго какъ ба̃. а што ко(л) 15 ω(т) 16 кого оуслышю. на господарѧ нашего. лихо ӥли добро того(м) 17 не оутаӥти господарѧ нашего велико(г) 18 королѧ. а што ми оускаже(т) 19 ω̈сподарь моӥ тоє радъ чиню. ӥ всею мыслью моєю ӥ до живота. а все ми доброє мыслити съ моӥмъ брато(м) 20. господареви нашєму вєликому коро(л) 21 а города луцьска блюсти ми. а никому не дати. алижь 22 ω̈сподарь мо 23 великиӥ 10 король возметь коли оусхочеть. на се(мъ) 24 на все(м) 25. мы два ӥсъ братомоӥмъ 26. цѣлуєва 27 кр̃стъ. што жь 28 нама все то ӥсправити̇ косподареви нашему вєлико(м) 29 королю. а не ӥспра(ви)ва 30. судить намъ б̃ъ. ӥ честныӥ 31 кр(с)тъ. ӥ ω̈сподарева казнь ӥ гроза ❙ —





Різночитання


«Arch. Sang»: 1 ѧ передається через ӕ; 2 Надрядкові та розділові знаки не передаються; 3 Михайломъ; 4 нашему; 5 литоескому (!); 6 и роускому; 7 иных; 9 мой; 10 великий; 11 и съ; 12 землином; 13 корол(ӕ); 14 бояти м[и] сӕ; 15 кол; 16 от; 17 того м[и]; 18 великого; 19 оускажет; 20 братом; 21 корол[ю]; 23 мой; 24 семъ; 25 всем; 26 братом моимъ; 27 цѣлува; 28 штожь, 29 великом[у]; 30 исправива; 31 честный. /66/

А. Кримський, «Укр. грам.»: 1 ѧ передається через я; 2 Надрядкові та розділові знаки не передаються; 4 нашему; 6 и Рускому; 7 иных; 8 Осподарь; 11 и съ; 13 корол[я]; 14 бояти м[и]ся; 15 кол[и]; 16 ωт; 17 того м[и]; 18 велик[о]го; 19 ускажет; 21 корол[ю]; 22 али жь; 23 мои; 24 семъ; 25 всем; 26 брато[м] моимъ; 29 великом[у]; 30 исправива.




[Див. фотокопію грамоти на стор. 66]










35. Князь Дмитрій Ольгердович дарує майно Лаврашевському монастирю


1386 р.


Текст опублікований в «Актах ЗР», 1846, т. I, № 7, стор. 22; П. Симоні у «Мстисл. ев.», стор. 40 — 41; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 17, стор. 32—33.

Дати написання немає. Більшість дослідників датують грамоту 1386 роком (див.«Акты ЗР»; Є. Карський, «Белоруссы», т. I, стор. 359, і В. Розов). І. Срезневський у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 117, та 1882, стовп. 254, помістив її під датою «до 1388 года».

Нема єдиної думки і щодо того, хто такий був Дмитрій Ольгердович. Приблизно в один час згадуються два Дмитрії Ольгердовичі: один — Корибут, а другий — князь брянський.

Оскільки Корибут десь у 1386 — 1388 рр. був князем новгородським і сіверським, а Лаврашевський монастир знаходився недалеко Новгородка, в якому він князював, то є білыпе підстав вважати автором цієї грамоти саме Корибута. З такими ж аргументами виступали А. Нарушевич у праці «Historya», т. IV (див. родосл. табл.), К. Стадницький у праці «Bracia», стор. 48; в «Актах ЗР», у «Примечаниях» до I тому, стор. 5; В. Розов у «Южнор. гр.», «Укр. гр.» та ін.

О. Востоков в «Описании», стор. 125, LXXII; І. Срезневський в «Др. п. р. п. и яз.», 1882, стовп. 254; И. Вольф у «Ród», стор. 92, та ін. приписували цю грамоту князю Брянському, ніби старшому братові Корибута. /67/

Копія зберігається в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, №39, арк. 153, оригінал — у B. Cz., E. p., №2097, арк. 1.

Подається за виданням В. Розова.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих публікаціях: О. Соболевський, «Очерки», «Лекции»; Ф. Медведєв, «Нариси»; С. Бевзенко, «Істор. морф.»; «Словник»; Л. Коломієць, «О фразеол. соч.»; Л. Гумецька, «Перв. прийм.», «Втор. спол.», «Мовознавство», № 10; Є. Тимченко, «Курс»; С. Самійленк о, УМШ, 1956, № 6.


Се ӕ̇зь 1 великыї 2 кнѧ(з) 3 дмитриї 4 ӧлгирдовичь 10. помолилсѧ є̈смь 5 бо̃у ї ст̃ої бц̃и 6. далъ є̈смь 11 ст̃о(ї) бц̃и гнидковича 7 лӱкн̃о. пѧтип * * є̈. ї 12 ӧзера. ї морино 8 а кто порӧушить (ї)ли 13. при моє̇мъ животѣ 14. їли по моє(м) 15 животѣ. росӱдитсѧ 16 со мною прѣдъ бм̃ъ 9.





Різночитання


«Акты ЗР»: 1 язъ, надрядкові знаки не передаються; 2 великый; 3 князь; 4 Дмитрей; 5 есми; 6 Богу и святой Богородицы; 12 Гнидк... далі пропущено до ї; 8 и морги...; 9 .. бм̃ъ нема.

П. Симоні, «Мстисл. ев.»: 2 великы ї; 3 Титли не розкриті; 5 есм(ь)?; 7 гнидко?.. ча; 8 морин[о?]; 9 бм̃ъ відсутнє; 10 о̇лгирдов(и)чь; 11 (є)смь; 12 пѧтипѧ:... є. ї; 13 ли; 14 ж(и)вотѣ; 15 мо(є̇мъ); 16 россуди(т)сѧ.












36. Пан Михайло Іванович застаеляє своє село Черепин Осташкові Григоровичу Давидовському


27 липня 1386 р.


Текст опублікований В. Мацейовським у праці «Historya», т. VI, стор. 148, який надіслав свою копію з оригіналу в Археографічну комісію в Санкт-Петербург; в «Актах ЮЗР», т. II, № 61, стор. 101; Я. Головацьким у «Памятниках», 1865, № 7, стор. 190 — 191, та 1867, №7, стор. 10 — 11; в «Русск. истор. библ.», № 3, стовп. 6 — 7; А. Кримським в «Укр. грам.», стор. 420ε; В. Розовим в «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 16, стор. 30 — 31; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 25.

У грамоті не вказано місце її написання. На думку В. Розова, вона написана у Львові.

Описана І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1882, стовп. 253 — 254.

Подається за виданням В. Розова.

Оригінал зберігається в Ossolineum, №47.

Для фотокопії використано літографічний знімок з публікації О. Соболевського, С. Пташицького.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих публікаціях: І. Свєнціцький, «Нариси», «Елементи»; І. Керницький, «Із спостережень»; С. Самійленко, УМШ, 1958, № 2; Я. Спр ин чак, ВЯ, 1956, №6; «Словник»; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Труди»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.»; Л. Гумецька, «Втор. спол.», «Перв. прийм.», «Словотв. сист. числівн.», «Топограф. назви», «Мовознавство», № 10, та ін.


Во имѧ 1 ωц̃ѧ 2 и сн̃а и ст̃го дх̃а. аминь. 3 а се ӕ панъ 4 михаило 5. ивановичь 6. заставилъ своє село. черепыне 7. григореву 8 сн̃у дв̃двьского. осташкови. а къ пана ходковѣ руцѣ лоєвичѧ. во. к̃. 9 гривенъ без одноѣ гривны. /68/ [Див. фотокопію грамоти на стор. 68] /69/ a рокъ ω(т) 10 сп̃сва дн̃е. а до спсова дн̃е. аже не выкупить єго на тотъ рокъ. имѣєть дєржати то село. Опѧть 11 до другого року. а на то свѣдоци панъ мартинъ воєвода. панъ Олешко ӕнчиньскии 12. панъ баграмъ соцкии лвовьскии 13. панъ бъ̃данъ лѧшковьскии 14. соцкии̇ теребовельскии 15. луникъ. а и с тымь полемь. што придалъ былъ. григореви шеломыньскоє поле. и сѣножѧти. а на то свѣдоцтво. завѣсилъ свою печѧть. а панъ михаило 5 свою печѧть:: а то сѧ дѣӕло 16. в 17 лѣ(т) ≠s̃. ω̃. ч̃. д̃. 18 м(с)цѧ. іюлѧ. въ. к̃з 19. дн̃ь. на ст̃го мч̃нка. пантелѣимона 20 ::





Різночитання


A. Кримський, «Укр. грам.»: 1 ѧ передається через я; 2 о[ть]ця; 3 Розділові знаки не збігаються з оригіналом; 9 — 20; 10 от[ъ]; 11 опять; 18 — 6894; 19 — 27.

«Акты ЮЗР»: 1 ѧ передається через я; 2 Титли розкриваються без застережень; 3 Розділові знаки не збігаються з оригіналом; 4 пан; 5 Михайло; и після голосної передається через й; 7 Черепынѣ; 8 Григорьеву; 9 — 20; 10 отъ; 12 Янчиньскій; 13 Львовьскій; 14 Ляшковьскій; 15 Теребовельскій; 18 — 6894; 19 — 27; 20 Пантелѣймона.

Я. Головацький, «Памятники»: 3 Розділові знаки не відбивають правопису оригіналу; 6 Иванковичь; 10 отъ; 16 дѣдло; 17 въ.

«Русск. истор. библ.»: 1 ѧ передається через я; 2 Титли розкриваються без застережень; 3 Розділові знаки не збігаються з оригіналом; 5 Михайло; и після голосної передається через й; 9 — 20; 10 отъ; 11 опятъ; 12 Янчиньский; 13 Лвовьский; 14 Ляшковьский; 18 — 6894 (1386); 19 — 27.

B. Мацейовський, «Historya»: Wo imia otcia i syna i swiatago ducha amiń. a se iaz pan michaiło iwanowicz zastawił swoe seło czerepyne grigorewu synu dawidowskago ostaszkowi. ak pana chodkowie rucie łoewicza. wo. k. griwen bez odnoe griwny: a rok ot spasowa dne. a do spasowa dne. a że ne wykupit ego na tot rok. imeet derzati to seło. opiat do drugogo roku. a na to swiedoci pan martin woewoda, pan oleszko ianczinskii. pan bagram sockii lwowskii. pan bogdan liaszkowskii. sodu terebouelskii. łunik. a stym polem, szto pridał był. grygorewi szełomynskoe pole. i sienozati. a na to swiedectwo. zawiesił swoju peczat. a pan michailo swoju peczat: a to sia dieiało w lieto 6794 (po Chr. 1286) mca Julia w 27 den na sw. muczenika Panteleimona.











37. Угода смоленського князя Юрія Святославича ma інших князів з польським королем про мир i вірність королю


17 вересня 1386 р.


Текст опублікований в «Актах ЮЗР», 1865, т. II, № 63, стор. 102 — 103; «Arch. Sang.». т. I, № 4, стор. 3 — 4; А. Прохаскою в праці «Codex», № 28, стор. 28; в «Русск. истор. библ.», стовп. 7 — 8; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 39; М. Дурново у «Хрестоматии», стор. 41 — 42. /70/

Описана або згадується І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1882, стовп. 254; Я. Голембйовським у «Dzieje», стор. 13; Ф. Леонтовичем в «Источниках», стор. 8; Є. Карським у «Белоруссах», стор. 16; у «Протоколах», стор. 343.

Подається за виданням О. Соболевського, С. Пташицького.


Мы Юрьӥ 1 Свѧтъслави(ч) 2. кн̃зь 3 великии̇ 4 смоленьскии̇ 5. даемъ ведомо 6. кто коли сю грамоту видить. а любо 7 слышить с 8 Володиславомъ бь̃ею мл(с)тью. с королемъ полскимъ 9. литовьски̇мъ 10. и рус(с)кимъ. ӥныхъ земль ω̋сподаремъ 11 та(к) 12 есмь 13 оу докончаньӥ. оу правдѣ. ӥ оу хр(с)тнмъ 14 целованьӥ. ка(к) же есмь нѧлсѧ 15 и̇ докончалъ. съ братомъ съ его со кн̃змъ 16 с великимъ скиригкаӥломъ. приехати ми было оу литву. и̇ то єсмь ӥ справилъ. приєхалъ єсмь оу литву. ӥ запсалъ есмь с королемъ. што ми с нимъ за ω̈динъ быти. не ω̈стати ми королѧ. никоторымъ 17 веремѧнемъ 18. а никоторымъ 19 дѣломъ. ни оу лисе 21 а ни 22 оу добрѣ. не ω(т)веречи ми сѧ королѧ. далъ есмь ему правду — и до своего живота. не ӥзменити ми тое правды, а помагати ми королю бес хитрости. где 23 коли ему надобѣ 24. поӥти 26 ми самому. ажь пакъ некотораӕ 26 мѧ дѣла заӥдуть 27 ӥли немочь. ӥно ми послати брата своего бес хитрости. а с кимъ король мирень. и̇ братъ его кн̃зь великиӥ 28 скиригкаӥло 29. ӥ с 30 тымь и̇ ѧзъ миренъ а и̇ с 30 кимъ король не миренъ. ӥ братъ его кнѧзь великӥи 28 скиригкаи̇ло 29. ӥ с 30 тымь и̇ ѧзъ не миренъ хотѧ бы 31 с ыною 32 братьею своею 33 не миренъ. и̇ с 34 тыми миру не держати ми. ӥ со ω̈ндреемъ полоцкимъ. ӥ с 34 полочаны миру не держати. ми. ани 35 сылатисѧ 36. а што были есмы повоевали ӥ поӥмали. а то есмь нѧлъ сѧ 37 ω(т)воротити. и̇ ω(т)дати 38. на томъ на всемъ далъ есмь правду. хр(с)тъ 39 есмь целовалъ 40. за всю свою братью. и̇ за всю свою землю. ӥ за вси своӥ люди. а то есмь оучинилъ ӥ записалъ. своею доброю волею. што ми то сдержати крѣпко ӥ до своего живота. а не ӥзменити 41. ӥ своӥми кнѧзми. ӥ свои̇ми боѧры. кн̃зь 3 Федоръ Романовичь. кнѧ(з) 3 Михаӥло 42 ӥванови(ч) 43 вѧземьскиӥ 44. Семенъ непролѣи 45 гаврилови(ч) 46. юрьи̇ голова. прокофеӥ 47 їванови(ч) 48. Глѣбъ васильевичь. ω̈ндрѣӥ 49 Микулиничь. Борисъ меркурьевичь. ω̇ндрѣи̇ 49 Мирослави(ч) 50. хр(с)тъ 51 целовали 52. на то(ж) 53 сюю 54 грамоту дали есмы. ӥ своӥми печатьми завесили 55. оу городѣ оу вилни 57. оу не(д)лю 56 по оуздвиженьи̇ 59 чс̃нго 58 хр(с)та 60. м(с)ца 61 семтѧбрѧ 62. оу. З̃І. дн̃ь 63. подъ леты бь̃ӕ̇го 64 наро(ж)ньӕ 65 лѣть. тысѧча. ӥ триста. ω̈сьмдесѧтъ 66. шестаго ❙




Різночитання


М. Дурново, «Хрестоматия»: 1 юрьи̇; 15 нѧл сѧ; 22 ани; 28 великии̇; 29 скиричкаи̇ло; 36 сълати сѧ; 43 и̇ванови(ч); 49 ωндрѣи.

«Arch. Sang.»: 1 Надрядкові знаки не передаються; 2 Свѧтославич; 4 и, и̇, ӥ після голосної в кінці слова передаються через й; 6 Розділові знаки /71/ не збігаються з оригіналом; 7 алюбо; 12 так; 13 есмо; 14 хр[е]стнымъ; 15 нӕлсѧ; 16 кн[ӕ]емъ; 19 ани которымъ; 22 ани; 24 на добѣ; 25 пойти; 27 зайдуть; 29 Скиригкайло; 30 ис; 31 хотӕбы; 38 ωтворити и ωтдати; 42 Михайло; 43 Иванович; 44 Вӕземьский; 45 Непролѣй; 46 Гаврилович; 47 Прокофей; 48 Їванович; 50 Мирославич; 51 хрестъ; 56 неделю; 59 оуздвижьи; 66 ωсмь десӕтъ.

«Русск. истор. библ.»: 1 Надрядкові знаки не передаються; 2 Святославичъ, ѧ передається через я; 3 князь; 4 и, и̇, ӥ після голосної в кінці слова передається через й; 5 Смоленьский; 12 такъ; 14 хрестномъ; 16 княземъ; 19 а ни которымъ; 29 Скиригкайло; 31 хотябы; 33 пропущено своею; 37 нялся; 38 отворити и отдати; 39 хресть; 42 Михайло; 45 Непролѣй; 46 Гавриловичь; 47 Прокофей; 48 Ивановичь; 49 Ондрѣй; 51 хрестъ; 53 тожъ; 56 неделю; 58 честнаго; 60 хреста; 61 мѣсяца; 62 сентября; 63 — 17 день; 64 Божьяго; 65 нароженья.

«Акты ЮЗР»: 1 Юрьй; 2 Святославичь, ѧ передається через я; 3 князь; 4 и, и̇, ӥ після голосної в кінці слова передаються через й; 5 Смоленьскій; 6 вѣдомо, розділові знаки не збігаються з оригіналом; 8 съ; 9 Польскимъ; 10 Литовскимъ; 11 господаремъ; 12 такъ; 14 хрестномъ; 16 княземъ; 17 ни которымъ; 18 временемъ; 19 а ни которымъ; 21 лисѣ; 23 гдѣ; 25 пойти; 26 нѣкоторая; 27 зайдуть; 28 великій; 29 Скиригкайло; 30 и съ; 31 хотябы; 32 иною; 33 пропущено своею; 34 съ; 35 а ни; 37 нялся; 38 отворити и отдати; 39 хрестъ; 40 цѣловалъ; 41 измѣнити; 42 Михайло; 44 Вяземьскій; 45 Непролѣй; 46 Гавриловичь; 47 Прокофей; 48 Ивановичь; 49 Ондрей; 50 Мирославичь; 51 хрестъ; 52 цѣловали; 53 то жъ; 54 сію; 55 завѣсили; 56 недѣлю; 57 Вильни; 58 честнаго; 60 хреста; 61 мѣсяца; 62 сентября; 63 — 17 день; 64 Божьего; 65 нароженья; 66 осмдесятъ. /72/




[Див. фотокопію грамоти на стор. 71]








38. Суддя перемишльський Костько повідомляє короля польського Владислава про збір податей у Перемишльській волості


Між 1386 — 1418 рр.


Текст опублікований Є. Карським у праці «Два документа», стор. 545 — 546; В. Розовим у «Южнор. гр.», «Укр. гр.», № 18, стор. 33 — 35.

У тексті грамоти немає ні дати, ні вказівки на місце її написання. Про дату написання див. у Є. Карського, «Два документа», стор. 545, 548 — 549 (дається і її палеогрзфічна характеристика).

Оригінал зберігається в A. G., № 1350а.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих публікаціях: Л. Булаховський, «Мовознавство», №9; І. Свєнціцький, «Західноукр. грам.»; О. Зарудняк, «Наук. зап.»; Є. Тимченко, «Курс»; «Словник»; І. Нелюбова, «Конструкции»; О. Соболевський, «Очерки»; С. Бевзенко, «Нариси», «Істор. морф.»; С. Самійленко, УМШ, 1956, № 6, 1958, № 2; Л. Коломієць, «О фразеол. соч.»; Ф. Медведєв, «Укр. гр.», «Нариси», «Труди»; Л. Гумецька, «Мовознавство», № 10, «Втор. прийм.», «Функції», «Втор. сполуч.», «Словотв. сист. числ.», «Перв. прийм.», та ін.

Подається за виданням В. Розова.


Великому королеви владиславу. гд̃рви нашему милостивому служба. ω(т) слуги твоѥго. ω(т) костька судьѣ перемышльского што ѥси милостивыи королю. казалъ пописати. овесъ вшитокъ. што ѥсмы выбрали на землѧнохъ, и мы то вчинили твою казнь, пописали ѥсмы вшитко. што же 1 ѥсмы выбрали ис перемышльскоѣ волости. изъ ӕрославльскоѣ волости опроче пана тарнавъского людии. и сь 2 ланъцюскои волости ис тѣхъ трии волости. взѧли ѥсмы вовса. є̃і. сотъ коло(д) вовса. и шисть десѧть 3 колодъ вовса. што оу рускомъ правѣ сѣдѧть кмети оу зѣмьскомъ. ис тѣхъ брали ѥсмы. ис подимъӕ по колодѣ вовса. а и слугъ не брали ѥсмы. не дадуть землѧне и слугъ брати. А што оу нѣмецкихъ правѣхъ сѣдѧть. на ланохъ хотѧ бы триѥ чл̃вци. сѣдили на лану. а любо 4. д̃. Одну колоду дають ись лану. а по два гроша широкаӕ. а по тѣ(х). є̃і. сотъ. и по шести десѧть 5 колодъ. взѧли ѥсмы. пѣнѧзми. шисть десѧть 3 гривенъ.. и. є̃. гривенъ лѧдъцкихъ. опроче рѧшювъскоѣ волости. А изъ рѧшювъскои волости. приходитъ полъ. тритъӕ ста 6 коло(д). опроче волѧнъ што на воли сѣдѧть. а по томъ 7 вовсѣ 8. десѧть гривенъ приходитъ. и. і̃. скутъ. того ѥсмы ѥщи не брали, А што пакъ ты ѥсмы пѣнѧзи выдавали. панъ староста творъӕ̇нъ. взѧлъ на твоѥ потребы. л̃. гривенъ. и полъ тритъѥ гривны. половицѧ тѣхъ пѣнѧзи. а половицю тѣхъ пѣнѧзии. наложили ѥсмы. на твоѣ роботы ӕко же 9 твоӕ мл(с)ть. оусказовалъ до насъ слуги своѥго. и листы своѥми. казалъ ѥси, иа домъ на медицкии. приѥхалъ клепачь на ст̃го ӕкуба дн̃ь // дн̃ь. лежалъ призираӕ тоѣ̇ 10 роботы. коли имѣлъ. и̃. тесль. на недѣ(л). А коли. s̃. тесль. а то на каждую недѣлю. каждому теслѣ. давалъ. по с(ь)ми 11 грои широкихъ. и ѥщи к тому 12. истраву 13. всѣмъ дава(л). и ѥсти и пити. а то все куповано. твоѥми пѣнѧзми. взѧлъ оу мене клепачь. и̃і. гривенъ лѧ-/73/цкихъ. А 14 глинарюмъ што лѣпѣлиоколо дому. а клепачь наѥмалъ. .ѯ̃. ѥхъ лѣпило. за. д̃. недѣ(л). истраву 13 ѥмъ давалъ. то шисть гривенъ платилъ ѥсмь. глинарюмъ. клепачь же казалъ платити. А што ѥсмы казалъ сѣна насѣчи досыть. и на твои приѥздъ. и на стадо твоѥ. то на буцеви. насѣчено ѥго досыть, за. д̃. гривны. а на кругилии воѥвода 15. самъ призиралъ к тому 12. двѣ гривнѣ далъ ѥ̇смь косарю — Великому королеви. владиславу гд̃рви нашему.




[Див. фотокопію грамоти на стор. 73]



Різночитання


Є. Карський, «Два документа»: 1 жь; 2 ись; 3 шистьдесѧть; 4 алюбо; 5 шестидесѧть; 6 тритъӕста; 7 потомъ; 8 во всѣ; 9 ӕкоже; 10 тоѣ; 11 сми; 12 ктому; 13 и страву; 14 лѧцкихъ а; 15 и на круги ани воѥвода.











39. Королівський слуга Панко позичає у князя Скиргайла 200 карбованців


1387 р.


Текст і фотокопія опубліковані О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 12, звідки передруковуються й у цьому виданні.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: І. Свєнціцький, «Нариси»; П. Бузук, «Нарис іст.»; «Словник»; Є. Карський, «Белоруссы».


Будеть ведомо оусемъ. хто коли видить грамоту(с). а любо. слышить. чтучи. ажъ ѧзъ Панко. слуга. королевъ. та(к) есмь. оумолви̇́лъ. и договори̇лъ. со кнѧземъ Скӥригаӥломъ. и срокъ есмь. оучинилъ. на розтво. х(с)во. штожь. нине(ч). наипервее. придеть. а последное на хръщенье х(с)во. штожъ. нине(ч) придеть оу дву неделѧ(х) по розтве х(с)ве. дати ми. двесте роублевъ. кн̃зю ски̇рӥгкаилу. штожъ на королѧ прѧчеть. а толко. не приспею на тоть дн̃ь ино ми платити. оу десѧторо. толко. солжу какжо на сеи̇ грамоте написано. а жалова(л) мѧ кнѧ(з) Скирикгаӥло. тое серебро. принестӥ. и датӥ. с̃. рублѧ̀. а сложӥлъ ещо. на королѧ ка(к) его волѧ чӥмъ король пожалуеть. на то жъ. дали. е.смы грамоту(с) и под нашею печатью завесӥтою. подъ леты бь̃ими̇. а̃. ю. и̇. т̃. п̃. з̃. е. м(с)цѧ. ноѧбрѧ. оу. θ̃. и̃. дн̃ь. оу суботу по. Михаи̇лове дн̃и. на завьтрӥе.











40. Владислав, король польський, дарує Троцьке князівство, м. Полоцьк та ін. князю Скиргайлові


1387 р.


Текст опублікований О. Смирновим у «Сборнике», № 70, стор. 69 — 72; І. Срезневським у «Др. п. р. п. и яз.», 1863, стор. 266 — 267, 1882, стовп. 254; О. Соболевським, С. Пташицьким у «Палеограф. снимках», № 14; Т. Нарбутом у «Pomniejsze pisma», стор. 103 — 105; в «Отеч. зап.», ч. XXXVII, стор. 3, ч. XXXIX (літографія), вставка в кінці тому. /75/

Описана або згадується М. Дашкевичем у «Заметках», стор. 95; Ф. Леонтовичем в «Источниках», стор. 8; Є. Карським у «Белоруссах», стор. 16.

Приклади з грамоти зустрічаються в таких мовознавчих дослідженнях: П. Бузук, «Нарис іст.»; Я.Спринчак, «Очерк»; О. Соболевський, «Лекции».

Копія зберігається в Ленінградському відділенні архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 1, од. зб. 39, арк. 151; літографія грамоти (з помилками) — у відділі рукописів Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, ф. 218, папка 462, од. зб. 2.


Владисла 1 бь̃е мл(с)ти. король польскии̇ 3. литовскии̇ 4 руски. ӥны(х) земль г(с)дрь. чинимъ славно ӥ знаемо. и даемъ ведомо оусе(м) 5. Хто коли сюю грамоту види̇ть. а любо слышить прочитаѧ. бъ̃ далъ намъ всего много. аныне ӕзъ ӥ 6 своӥмъ братомъ со кн̃змъ скирикгаӥломъ. оумыслили 7 е̇смы и̇ приимаемъ би̃ӥ даръ. чс̃но. по бь̃ю ӥзволенью. и̇ его прч(с)тое мт̃ри. дв̃ци бц̃и мр̃ье. ажъ сѧ намъ то 8 прилучило. таӕ вѣра принѧти ӥ держати про то мы ωбѣчаемъ и слюбуемъ нашему брату. кнѧзю скиригкаи̇лу. инѧлисѧ 9 есмы крѣпко блюсти его кнѧжньѧ и др̃жвы 10. по(д) братомъ нашимъ кн̃змъ скирикгаи̇ломъ. штожь 11 ины не 12 держить братъ 13 нашь. кн̃зь скирикгаило. оу литовьскоӥ земли кн̃жнье троцкое. всего ми того под братомъ нш̃мъ. не по(д)исковати. ани ωбидети. ани которымъ веременемъ не ω(т)нимати 14. ни злобою ани 15 которымъ гн̃вмъ. не слушати ми ли̇хихъ людеи̇. хто коли на него молвить. тому ми веры не нѧти а брата ми своего не оутаӥти. сказати ми ему и лихо и добро а держати ми его выше оусее нш̃ее братье и слушати ми его боле. усехъ 16 своӥхъ приѧтелии̇ и 6 братьи̇ а всѧкому ми делу ӥсправа ему чинити и̇ его лю(д)мъ. а в обиду ми брата своего кн̃зѧ скирикгаи̇ла не выдати. хто коли его приω̇бидить. любо братъ. а любо иные которые лю(д) 17 стати ми за своего брата крепко во всемъ ѻбида его правити. тако(ж) на рускоӥ стороне горо(д) менескъ. литовского жь 18 кн̃жньѧ. весь и со всеми люд(ми) и с землею и со всѧкою пошлиною. и с доходомъ. и̇ кн̃зи служебные. тымъ оусемъ 19 володети. кн̃зю скирикгаи̇лу брату нш̃му такжь волость свислочь. и̇ с данью ӥ с землею и с людми ӥ со всѣмь доходомъ та(к)жь бобруескъ ωбѣ половине. ӥ с данью и с землею. и с людми и со оусеми доходы. такжь и речица всѧ. и весь доходъ и̇ дань. тако(ж) любечь весь и лю(д) и землѧ и весь доходъ и с данью. тако(ж) опошескъ 20 весь лю(д) и̇ землѧ и весь доходъ. и всѧ дань серебьнаӕ такжь и любошаны и с данью ӥ с людми и̇ землѧ и весь доходъ. тако(ж) и гумена и всѧ дань и люди и землѧ и̇ дохо(д) весь. такж̃ь логожескъ весь ӥ рылова долѧ. лю(д) ӥ села и землѧ и дань рылова и весь доходъ. такожь логозкаѧ дань и лю(д) и весь доходъ што воишвилтъ держалъ. то есва по слову оуч(и)-/76/нила и доспела есва манастырь. цр̃квь 21 ст̃го Ївана. и̇ прилучила есва к цр̃кви на веки. ст̃му іωа(н)оу пр(д)чи. и̇ далъ мои братъ кн̃зь скирикгаӥло оусю тую дань што нь есть дохода. дань се̇ре̇бренаѧ. бобры. белки. и̇ лукна всѧ и лю(д) оуси а што ω(т)лу̇чила есва ст̃ои цр̃кви. тую 22 истную дань с людми и со всѧкимъ доходомъ. того нама не порушити. ни которымъ дѣломъ a ни приωбидети ни ωднымъ пн̃змъ 23. а хто приω̇бидить ӥли ω(т)иметь. ω(т) ст̃го івана цр̃кви. тотъ будеть 24 проклѧтъ оусиӥ 25 вѣкъ и оу будущии. а то̇ есва оучинила собѣ на памѧть а ст̃му ивану в 26 чс̃ть и оу славу. такж̃ь село лебедево. што и к лебедеву тѧгло и тѧгнет и што лебедевьскаӕ волостка. люди. всии 27 села таӕ ѻ̇колица тако(ж) дмитрьево село груздовица. анципорово. село. и сколубино 28. и тургкенево село. тые д̃. ри села. и што к нимъ тѧгло и тѧгнеть. тыми городы и̇ селы и всѣми людми. володети кнѧзю скиригкаи̇лу а ω̈коло троковъ таѧ 29 места. по ваку. по старыӥ рубежь а по вельи̇ оу низъ. так̃жь по старыи рубежь. толко ωпроче же иновъ 30. и кулвы. а 31 на су сторону по сколву. горо(д) радынѧ. и оусѧ таӕ волость со всѧкою 32 службою. оуси лю(д) и села. и оусѧкии доходъ солчни̇ки и̇ вси люде и оусѧ таӕ села што оу солчницехъ. и в 26 тои волости тое село иваново. што андреӥ держалъ борисовичь. а ныне кн̃зю скирикгаилу. тако(ж) иментвино село. што ѧць держалъ. тое кн̃зю скирикгаилу. так̃жь што на ваце село што Борисъ держалъ. а ныне кн̃зю скирикгаи̇лу. и с тымь што к тому тѧгло и тѧгнеть. а ω(т)троковъ 33 за немонъ рубежь ω(т) мерецкого города. покелѧ мерецкаѧ волость. ω(т)тулѧ оу низъ по Немну али жь и до немець обаполъ 34 немна. и пуща по старому. и городки. а̃. и немунекъ и волоска. в̃. и̇. ωлита и̇ волостка. г̃. и. пунѧ. и волостка. д̃. и. бирштанъ. и волостка. и воикгува. и село румшишки. и шловои̇шува. али жь и до ковна. а ω(т) ковна дале оу низъ. а за велью ӥ за невѧжю. и по неважи оу верхъ лобунова. арвистова. пѧди. а ω(т) толѧ али жь до шатеевъ. а ω(т) шатеевъ оу верхъ. али жь 35 до хурмокголы. ӥ до лепиниковъ. а ω(т) лепиниковъ по тоӥ стороне вельӥ оу верхъ. али жь 35 и до ваки. а ω̈!коло троковъ 36 села. лѣпуны и̇ с волостью. другое перелаѧ и с волостью. на виники таѧ волость. со милишки и̇ с трѧвиники 37 волость троки. по порти ӥ новое село. тако жь новыи̇ городъ и на вельи̇ противъ шатеевъ поставили есмы кн̃зю скирикгаӥлу брату своему. а стеречи и̇ помагати намъ оусемъ со ω̇диного а тые люди што живуть ω(т) немець подмагати ихъ намъ оусемъ заω̇дно 38. а нинечи б̃ъ намъ далъ. городъ полтескъ. а братъ нашь кн̃зь скирикгаӥло. бь̃ею помочью и̇ нашею. оузѧлъ свое место оу свои руки. што еще ω(т)ць ему оуделилъ. тако(ж) мы ему даемъ и̇ дали есмы. тотъ городъ полтескъ. а ӥному никому оу полтескъ /77/ не оуступатисѧ. толко кн̃зю скирикгаи̇лу володети городомъ полоцкомъ. ӥ оусеми тыми месты. и̇ городы ӥ волостми ӥ людми. оусею тою землею. што коли тѧгло и тѧгнеть к городу полоцку. на семъ на всемъ далъ есмь правду крепкую брату своему кн̃зю скирикгаи̇лу. аж бы то было не измешано. на тожь дали есмы сю грамоту. и под нашею печатью завеситою. а при томъ были чс̃ные люди. панъ хрщ̃нъ козегловьскиӥ 39. ӥ докторъ ст̃ославъ. а кончано и написано оу ловехъ скои̇стерскихъ оу первую не(д)лю по ст(о)мъ марку еуван̃глисте под леты бь̃ими. а̃. т̃. п̃. з̃. е.





Різночитання


І. Срезневський, «Др. п. р. п. u яз.»: 1 Владислав; 3 Надрядкові знаки за винятком титлів відсутні; 4 Литовски и; 5 оу се[м]; 6 ӥ[с]; 7 Скиркгаиломъ оумыслили; 8 слово то пропущене; 10 државы; 11 што жь; 12 и ныне; 13 Розділові знаки не відповідають правопису оригіналу; 14 ω[т]имати; 15 а ни; 16 оусехь; 17 лю; 18 же; 19 оусемь; 20 тако и Ропошескъ; 21 цр̃кви; 22 цр̃кви и тую; 23 пн̃земъ; 25 оу сии; 26 въ; 27 вси и; 28 сколувино; 29 тоѧ; 30 Имовь; 31 и; 32 всякою; 33 ωтр̃оковъ; 34 оба полъ; 35 алижь; 36 Троковь; 37 Трѧбиники; 38 за ω̇дно; 39 Хр•̑щнъко Зегловьскии.

О. Смирнов, «Сборник»: 1 Владислав; 3 Надрядкові знаки за винятком титлів відсутні; 4 Литовски и; 5 оу се[м]; 6 и[с]; 7 Скиркгаиломъ оумыслили; 8 слово то пропущене; 9 и нѧлисѧ; 10 државы; 11 што жь; 12 и ныне; 13 Розділові знаки не відповідають правопису оригіналу; 14 ω(т)имати; 15 а ни; 17 л̃ю; 18 же; 19 оусемь; 20 тако и Ропошескъ; 21 цр̃кви; 22 цр̃кви и тую; 23 пн̃земъ; 24 будетъ; 25 оу сии; 26 въ; 27 вси и; 28 сколувино; 29 тоѧ; 30 Имовь; 31 и; 32 всякою; 38 ωт̃роковъ; 34 оба полъ; 35 алижь; 36 Троковь; 37 Трѧбиники; 38 за ω̇дно; 39 Хрщ•̑нъко Зегловьскии.

Т. Нарбут, «Pomniejsze pisma»: Władislaw Bożeje Miłostiu Korol polski, Litowski, i innych ziem Hospodar! Czynim sławno i znajemo i dajem wiedomo usiem chto koli siju hramotu widit’ a liubo słyszyt’ proczytaja. Boh dał nam wseho mnoho; a nynie ja z swoim bratom so kniaziom Skirykhajłom umyslili jeśmy i prymajem Boży dar czesno, po Bożeju izwoleniju i jeho preczystaje matery, diewicy, bohorodicy Mar’je, jak sie nam to pryłuczyło taja wiera pryniati i derżati. Proto my obieszczajem i slubujem naszemu bratu Kniaziu Skirhajłu i nialisia je. śmy krepko bliusti jeho Kniażenja drużby pod bratom naszym Kniaziem Skirykhajłom stoż i nynie dierzyt’ brat nasz, Kniaż Skirykhajło u litowskoj zemli, Kniażenje trockoje, wseho mi toho pod bratom naszym niepodyskiwati, ani obidieti, ani kotorym bereme-/78/niem nieotnimati, ni złoboju, ani kotorym hniewom, niesłuszati mi lichich liudiej: chto koli na neho mołwit’, tomu mywiery nie niati, a brata mi swojeho nie utaiti, jemu i licho i dobro, i derżati mi jeho wysze usieje naszoje bratie, i słuszati mi jeho bolje usich swoich pryjatelij i bratij, a wsiakomu mi diełu i sprawa jemu czyniti i jeho ludem, a w obiedu mi brata swojeho kniazia Skirykhaiła niewydati, chto koli jeho pryobidit: liubo brat a liubo inyje kotoryje stati mi za swojeho brata krepko wo wsim, obida jeho prawiti. Takoż na ruskoj stronie horod Menesk, litewskohoż Kniażenja, wieś i wsimi ludmi i so wsiakoju poszlinoju i dochodom i Kniazi służebnyje, tym usiem wołodieti Kniaziu Skirykhajłu bratu naszomu. Także wołost’ Swisłocz i s daniju i s zemleju i s ludmi i so wsim dochodom. Także Bobrujesk, obie połowinie i s daniju i zemłeju i s ludmi i so wsiemy dochody. Takoż i Reczyca wsia i wieś dochod i dań. Takoż Lubecz wieś i lud i zemla i wieś dochod i wsią dań serebranaja. Także i Luboszany i s daniju i ludmi i zemla i wieś dochod. Także Ihumena i wsia dań i ludi i zemla i dochod wieś. Także Łohożesk wieś i Ryłowadola ludi i sieła i ziemia i dań Ryłowa i wieś dochod. Także Łohożskaja dań i ludi wieś dochod, szto Wojszwild derżał, czto jeśwa po słowu czynili i dospieli jeśwa: monastyr cerkwie swiatoho Iwana i pryłuczyli, jeśwa k cerkwi na wieki, światomu Iwanu Preteczy i dał moj brat kniaż Skirykhajło usiu tuju dań szto nie jest dochoda dań serebranaja, bobry, betki i łukna wsia i lud i usi, a szto odłuczyli jeśwa światoi cerkwi dań s ludmi so wsiakim dochodom toho nami nieporuszyti, ni kotorym dietom, ni pryobiditi od nich kniaźem a chto pryobidit’, ili otimiet’, ot swiatoho Iwana, tuju istinu cerkwi, i tot budet proklat usij wiek i w buduszczyj; a to jeśwa uczynili sobie na pamiat’, a światomu Iwanu w czest’ i w stawu. Takoż seto Lebedewo, szto i k Lebedewu tiahło i tiahnet i szto lebedewskaja wołostka, ludi wsi, i sieła tają okolica. Takoż Dmitrjewo sieło Hruzdowica Ancyporowo sieło i Skołubino i Turheniewo sieto tyje try siela, i szto k nim tiahtoje było i tiahnet’. Tymi horody i sieły i wsiemi lud’mi wołodieti kniaziu Skirikhajłu. A około Trokow tyje miesta po Waku po staryj rubeż, a po Wilii u niz takoż po staryj rubeż tolko oprocze Zejmów i Kulwy. A na siu stronu po Skolwu Dzitwa rzeka horod Radunia i usia taja wołost, so wsiakoju służboju i usi ludi, sieto i usiaki dochod. Solczniki (Druskieniki) i wsi ludi i usia tyja sieło szto w Solcznicech, i w toi wołosti toje seło Iwanowo, szto Andrej derżał Borysowicz, a nynie Kniaziu Skirykhajłu. Takoż i Mentwino (sic?) sieło szto Jac derzał to je kniaziu Skirykhajłu. Także szto na Wace sieło szto Borys derżal a nynie kniaziu Skirykhajłu i stym szto k tomu tiahto i tiahnet. A ot Trokow za Nemen rubeż ot Mereckoho horoda pokola Mereckaja wołost’ ot tyda w niz po Nemnu, aliż i do Nemec oba pól Nemna i puszcza po staromu i horodki: 1, u Nemunek i wotostka; 2, u Olity i wołostka, 3, u Puni i wotostka, 4, u Birsztan i wołostka. I wojkawo i sieło Rumszyszki i Szlowojszuwa aliż i do Kowna. A ot Kowna daléj u niz, a za Welin za Newiaziu i po Newiaź i u Werch Lobunowa, Arwistowa i Piadi, a ottola aliż do Szatiejew a ot Szatiew u werch, aliż do Churmokholy i do Lepiników, a ot Lepiników po toje storonie Wilii, u werch aliż i do Waki. /78/ A około Trokow sieło Liepuny i s wolostiju; druhoje Perełaj i s wołostiju, Nawiniki, taja wołost Somiliszki i Strjaweniki, wołost Troki, Poporti i Nowoesieło, takoż Nowyj horod na Welji protiw Statiejew postawili jeśmo kniaziu Skirykhajłu bratu swojemu. A stereczy i pomahati nam u siem so odinoho, a tyje ludi szto żywót’ ot Nemec (straż pograniczna na Pruskiej granicy), podmahati ich nam usiem za odno. A nynieczy Boh nam dał horod Połtesk (Połock) a brat nasz kniaż Skirykhajło Bożiju pomoczju i naszeju wział swoje mesto i u swoi ruki szto jeszcze otec jemu udielił takoż i my jemu dajem i dali jeśmy tot horod Połtesk a inomu nikomu u Połtesk nieustupatisia, tolko kniaziu Skirykhajłu wołodeti horodom Połockom, i usiemi tymi mesty i horody i wołost’mi i ludmi usieju toju zemleju szto koli tiahło i tiahnet’ k horodu Połocku. Na siem na wsim dał jesm prawdu krepkuju bratu swojemu kniaziu Skirykhajłu ażby to było nieizmieszano na toż dali jeśmy siju hramotu i pod naszuju pieczatiju zawesistoju a przy tom byli czesnyje ludi pan Chrszn (Krystyn) Koziehłowskij. Doktor Hosław (Swiętosław). A konczeno i napisano w łowech (na łowach) Skoisterskich, w perwuju Niedelu po swiatom Marku ewanheliste, pod liety Bożymi 1387 (Kwietnia 28).

«Отеч. зап.», ч. XXXVII: Орфографія тексту повністю осучаснена.





Див: грамоти 1-20, грамоти 41-60, грамоти 61-85













Попередня     Головна     Наступна                 Шрифт


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.