Попередня     Головна     Наступна





XVII. Пісня про кн. Всеслава.


На седьмомъ вЂцЂ Трояни] Про Трояна — див. попереду. Здогади про „седьмой в. Тр.” численні й різноманітні, віки ці вираховувано, а Тр. застосовувано, як прізвище, навіть до руських князів. На нашу думку, вираховувати, що визначають ці „7 віків”, — річ даремнісінька. Отож ми пристаємо на думку Владімірова (330), що вбачав тут умовне, епічне визначення часу, пор. в „Пісні про Нібелунґів": „тянулся пир веселый вплоть до седьмого дня” (авент. II); „вот на седьмое утро”, „лишь в семь недель окончен был труд усердный тот”, „и на седьмой год сына царица родила” (ав. XXII). Зачин з числом 7 читаємо в „Слове на Въздвиженье честнаго креста Господня": „Въ лЂто 7-е царьства великаго царя Костянтина събрашася множество ратныхъ на Дунайскую рЂку”..., рук. Сборн. пол. XVI в. Тр.-Серг. Л. № 645 (1252), арк. 157 зв. Опис. II, с. 223. „Семь” — і в біблійній літературі (напр., в Апокаліпсисі — 7 печатей, 7 трубных гласов, 7 язв, 7 фиалов, 7 глав змия) і в руськ. епосі річ звичайна; тут = „давно, колись”. Троян, як влучно завважив Пот. 119, „был для автора представителем отдаленной древности"; пор., напр., пізніше казкове й приказкове визначення часу, коли відбувалися події, „при царе Горохе”.

Връже Всеславъ жребій о дЂвицю себЂ любу...] — з численних толкувань (зібраних у Огон., с. 106 — 7) найпевніше те, що тут мова за волості, місто, за яким вганяв Всеслав; „жребій” — змагання, боротьба (див. попереду — „непобЂдьными жребій”); як завважує Пот. 122, „кто добудет девицу с бою, тот будет ею обладать” (Пор. у пісні: „прискакав хлопчик | На вороном кони, | Да ухопив красну девку, | Ухопив за ручку”, Шейн, Мат, I, 1, с. 174, Могил, губ.). За таку „дЂвицу” для князя - авантурника міг бути Київ, може, й Новгород. — Про Всеслава та його пригоди див. мало не в усіх списках і ред. найдавнішого літопису. В Іп. 6552 (р. 1044) читаємо: „того же лЂта умре Брячьславъ сынъ Изяславль, внукъ Володимирь, отець Всеславль, — и Всеславъ сынъ его сЂде на столЂ его, его же роди мати от волъхвования. Матеря бо родивши его, и бысть ему язва (X. П. язвено) на гла†его. Рекоша же волъсви матери его: се язьвено (грец. δέρμα, шкурка, хутро, Micl.) навяжи на нь, да носить е до живота своего; еже носилъ Всеславъ и до смертьного дни на собЂ; сего ради немилостиві) есть на кровопролитье”, ст. 143; також у Лавр. л., с. 151; Никон. л. П. С. Р. Л. IX, р. 1862, /291/ с. 83; Софійськ. 1-ий, с. 138. Онук Іаяслава Полоцького, сина Рогнідиного, Всеслав воювавсь уперто з онуками Ярослава 1-го за свого бурхливого живоття, сповненого міжусобиць та походів. Р. 1060 він ще разом із Ярославичами, Ізяславом, Святославом та Всеволодом, ходив воюватися з Торками, що, „убоявшеся пробЂгоша и до сего дне": але вже незабаром він узброюється на Ярославичів: „В лЂто 6575 (1067) заратисяся Всеславъ сынъ Брячьславль Полотьский и зая Новъгородъ” (Іп., ст. 55). „Приде ВсЂслав и възя Новъгородъ, съ женами и съ дЂтми, и колоколы съима у святыя Софие; о, велика бяше бЂда въ часъ тый: и понекадила съима” (Новг. ЛЂт. по син. харат. сп. 1888, с. 96). Отак-о він „расшибе славу Ярославу” й узяв здобич. Ярославичі зустрінулись з Всеславом „на НемизЂ” — „бысть сЂча зла, падоша мнозЂ и одолЂ Изяславъ, Святославъ (и) Всеволоді, a Всеславъ бЂжа” (Іп., ст. 156), 10 червня переможці „целовавше крестъ честный”, викликали Всеслава, обіцявши йому недоторкальність; але „преступивше крестъ”, „яша на Рши у Смоленьска. Изяславъ же приведе Всеслава Кыеву и въсадиша и въ порубъ съ двЂима сынъкома” (Іп., ст. 156; Новг. 1-ий, с. 97). Р. 1068, коли половці розбили Ярославичів, кияни „кликнуша и идоша к порубу Всеславлю. Изяслав же си видивъ, со Всеволодомъ побЂгоста со двора; людье же высЂкоша Всеслава ис пору ба в 15 день сентября и поставиша и средЂ двора княжа... Изяслав же бЂжа в Ляхы, ...Всеслав же сЂдЂ в Кые— (Іп., ст. 160 — 161). Всеслав „сЂде в Кие†мЂсяць 7”, а дальшого-таки року „поиде Изяславъ с Болеславомъ (королем польським) на Вьсеслава, Всеслав же поиде противу. И приДе к БЂлугороду Всеслав, бывши нощи утаився Кыанъ бЂжа из БЂлагорода къ Полотьску” (Іп., ст. 162), бо почував, що його гру програно, й що йому далі не втриматися на Київському столі. Цей епізод і має на оці автор „Сл. о п. Іг.”, але оповідає про подвиги Всеславові не в хронологічному порядкові. Після життя, рясного на пригоди, „в лЂто 6609 (1101) преставися Вс. полотьский князь мЂсяца априля в 14 день”, Іп.; Соф. 1-ий, 154 — „успе"; та слава про Рого подвиги гриміла ще довго. Про Всеслава див. В. Данилевич, Оч. ист. Полоцкой земли, 1896, і в спец, монографії Д. С. Леонардова — Полоцкий кн. Всеслав и его время, Полоцко-Витебск. Старина, вид. Вит. Уч. Αρχ. Ком., в. II, р. 1912, і дд. — Колосов (Фил. Зап. р. 1874, в. II, 17) наближує з епізодом про Всеслава в „Сл.” — місце в билині про Калику-богатиря: „О костыль Калика подпирается, | Высоко Калика поднимается | Ай повыше лЂсу стоячаго | Ай пониже облака ходячаго. Прискакала Каликушка ко городу, | Ай ко славному городу ко Кіеву, | Она въ городъ шла да не воротами, | Она прямо черезъ стЂну городовую”. тъй клюками подпьръ ся окони] — читаємо за Пот. і Коршем; але „тъй” Корш навіщось виправляє на „тъгда”, дарма що перше видання дає завдовільне розуміння. — клюками — Біцин та Вс. Мілл. читали: „клъками”, себ-то острогами або шенкелями. За Огон. клюка = загнутий або кривий костур, а тут треба розуміти криві зігнуті ноги — щоб міцніш сидіти в сідлі (поклик, на В'яз. 354 — 55). Разом із Пот. /292/ волію розуміти під клюкою — хитрощі, оману, fraus: „ce истиною израильтЂнинъ въ немь же клюкы нЂсть”, Ιο. Ι, 47, Єв. XII в. (В); „БЂ же Изяславъ мужь взоромъ красенъ, клюкъ же в немь не 6Ђ”, Іп., ст. 193; „научи мя клюкамъ его (μηχανήματα)”, Жит. Андр. Юр. та ин. Срезн. I, с. 1230. „Переклюка мя Ольга”, Іп., ст. 50, і Лавр.; Флав.: „како Іюдеи... вся съ промыслом и съ смотрением творят, прелщающе и преклюкающе”, 5 кн. Волок., арк. 151 зв.; клюкати = обдурювати, Пчела XIV в., Соболевский, Мат. и иссл. в обл. слав, филол., с. 170. В Хроногр. „Константинъ бояшеся Максентиевых губительных клюкъ”, Барс., III. —Гадаю, що хитрощі Всеславові — не ті, за які говориться в казках про трьох братів, що за них говорить Пот. 123; найпевніше, що тут натякається на події, котрі відбувалися рівночасно або навіть раніш, як він визволивсь із льоху або порубу: змова або інтригування супроти Ярославичів, що не припинялися й тоді, як Всеслав був ув'язнений. — ся окони — 1-ше вид. „о кони"; Владім. „о конЂ”. Читаємо за Потебнею й Коршем; але друге ся у Пот. зайве: у давній мові при двох зворотних дієсловах досить й одного ся, навіть у XVII в.: „мнЂ постритчися не хочет” ПЂс. Рич. Дж. р. 1619. — „Оконити = сделать конным, как опЂшити — пешим” завважує Пот. й покликується на думу про Коновченка: „де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш”, Метл. 417. Срезн. слова „оконитися” не знає, але тільки „окопитися” = збитися, зібратися: „наши же окопившеся иныхъ побили иныхъ... повЂсили” (Пск. 1 Літ., Мат. II, с. 647). Але-ж можна утворити дієслово „оконитися” за зразком „остЂнити"; пор. „был же град той остЂненъ двЂма стенама”, Флавій, III кн., Волок., арк. 91 зв.

дотчеся стружиемъ злата стола Кіевскаго] Корш пропонує вставити „стола [того] Киевьского”, але це зайве, з контексту це непотрібно, а віршована форма, що для неї робить цю вставку Корш, для нас проблематична. — „Дотчеся” — доторкнувсь, торкнувсь: мальовничо висловлено, як недовго князював Всеслав у Київі. Добути місто списом — звичайно в літоп., пор. у Флавія: „тъ же градъ Ісъ Навгинъ добы копіемъ” — cepit iure belli (Lib. IV, c. XXV, 6) Барс., НІ, 211. скочи от ныхъ лютымъ зверем] Воліємо читати за Кат. сп., дарма що так воно важче, адже певніш, що в пск. рукопису XV в., було саме так, пор. „Ярославнынъ гласъ” та ин. Виправив Корш: „скочи отъ [рать]ныхъ” — тільки-ж це непотрібно: видима річ, що мова за ворогів — князів Ярославичів. Так само не до речи виправляє Пот. „ускочи"; мова про таємну втечу з-під Білгорода до Полоцька. — Сполучення „лютымъ зверем” трапляється в писаній слов'яно-руській традиції: — пор. „не буде лютЂй звЂрь тъ”, Изб. Святосл. p. 1073, арк. 149; „здЂ является, яко мала; а тамо, акы звЂрь лютый и обиду творящая”, в „Сл. Ефрема о спасений и покаянии”, Сборн. XV в. у моїй збірці, № Q. 9; у скороч. Палії Історичній (Попов, Кн. быт. неб. и земли, р. 1881, Прилож., с. 11 — 12): „Тогда акаянный діаволъ, хотя погубити вес род человическый, превратися в мыш и начя грысти дно ковчегу, Ной же помолися Богу, и пришед /293/ в ковчег лютый звЂрь и прыснув, из ноздри же его выскочиста котъ и кошка и удависта мышь ту”. Духовн. Мономаха: „лютый звЂрь скочи мнЂ на бедры и конь со мною поверже”, Лавр., с. 242. У Данила Заточника: „ин обвився мокрымъ полотном борется рукопаш с лютым зверемъ”, сп. Унд. і Чудов., вид. Шляпкін, с. 52; „лютый звЂрь” — в Девг. Деян. ПСтРЛ. II, с. 384. Барсов (III, 456 — 8) ототожнює „лютого зверя” з вовком, ідучи за Бусл.: але в усіх цих випадках швидше треба тут розуміти барса (надто див. у Мономаха, і в Палії — споріднення з кішкою). Про порівн. з вовком — див. далі. — Порівняння з „лютым зверем” перейшло й у народній билин, епос, напр., „а и конь под нимъ какъ бы лютой зверь, лютой зверь конь и буръ косматъ” (бил. про Дюка) Кирша Д., с. 9; див. ще с. 58, 75 та ин.; „первой следъ гнедова тура, а другой следъ лютова зверя”, „за лютымъ зверемъ”, 58; „а конь под ним какъ лютой зверь”, с. 85. Див. Вс. Миллер, О лютом звере нар. песен, Древности Моск. Арх. Общ., т. VII, р. 1877 і Буслаев, „О значении собств. имен Лютичи, Вильцы и Волчки”, Временн. И. О. Ист. и Др. Р. р. 1851, кн. 10, с. 15 і дд.

въ плъночи] Пот. і за ним Корш виправляють — „въ полуночи”, спираючись на літописні дані; але можлива для рукоп. XV в. і форма, що її зберегло 1-ше вид. „Слова”.

из БЂлаграда] — мова про теперішнє містечко Білгородку у 40 верствах од Київа, де збереглися рештки від давніх будівель передмонгольського періоду.

ОбЂсися синЂ мьглЂ] Пот. гадав, що місце це не досить зрозуміливе й пропонував виправити „обЂсивъся синіє мьглы”, тільки-ж і на цю виправку — на род. відм. за прикладом „обьЂсться чего” (Пот. 124) не можна пристати. Вже краще давнє „повисъ в синей мглЂ” (як летів). утрЂ же вознзи стрикусы]. Дуб. — „утьрже” = „убЂжалъ"(?); Ербен — „вЂтръ же”, — безпідставно. Тіх. „утръ же” = „утром же”, за ним — Лонґінов, 166 (пор. „аще будетъ Пасха утрь” Турів. Єв.ХІ — XII в.), Барс. — „утро же"; „видЂста утрь въ гробі; два ангели”, Срезн. Мат. I, 997, Макс. запропонував виправити — „утрЂ же”, на це пристали Огон., Пот., Корш, пор. дані у Срезн. III, 1319: „утрЂ” — другого дня, взавтра: „сЂно сельное дьньсь сущеє, a утрЂ (αυριον) въ пещь въмЂтаемо”. Остр. Єв. Мф. 6, 30; „оутрЂ ти дамъ” Притчи 3, 28. — вознзи стрикусы — 1-ше вид. „воззни"; Ґрамм. „вонзи”, також і Снєґір. та й ин. Барс. — „возна трикусы (от τώραξ?)"; Пот. „възъпи”, — слово „дурно прочтено первыми издателями” (124); за ним — Прозор. „воззпи"=„заревЂлъ по совиному” (?); форма ця — можлива, напр. „възпи” в Олександрії 1 ред., с. 101, 102 та ин., але непереконлива. Огон. (с. 18 і 108) запропонував „позвони стрикусы” = вдарив таранами. — Воліємо читати, як пропонує Козл.: „вознзи”, адже так читати — більш одповідатиме палеографічній можливості. За це свідчать: „и въземъ гоубу напол'ни же оцьта и възньзъ на трьсть напаяше его” Остр. Єв. Мф. 27, 48; „губу... на усопъ втьзньзше”, Гал. Єв., Амфил. II, 965, і „възньзъ на тръсть” ib. I, 496; що-ж до /294/ „стрикусы”, то чисто-всі здогади даремні. Правдоподібніш од инших здогадується Снеґір. (його думку розвинув Потебня): == streitaxt, новонім. бойова сокира, бердиш, у середньо-гор.-нім. було-б strît-ackes, streit-ax, а в д.-гор.-нім. strît-akis, strît-achus. Випадає погодитися й з Пот., — він міркує, що навряд „при быстром набеге Всеслав мог воспользоваться стенобитными орудиями”, за які кажуть инші коментатори.

разшибе славу Ярославу] Пот. читає „рошибе”. Огон. пригадує вираз у літоп. Пск. II-му, 8, 16, „пороками шибати”. Справді, „В лЂто 6573 (1065) кн. Полотьскый Всеславъ събравъ силы своя многыя, пріиде ко Пскову и много тружався съ многыми замысленіи и пороками шибавъ, отъиде ничто же успЂвъ” Пск. II-ий, с. 8, пор. Новг. I, 176. Але В'яз, правильно здогадується, що Всеслав „расшиб славу Яр.” не „шибанием пороками”, а зневаживши його пам'ять, захопивши Новгород й пограбувавши його вкрай, про це див. попереду. Ґрамм. зам. „Ярославу” виправив „Изяславу” (с. 148), бо „никакого князя сего имени тогда не было, a был в. кн. Изяслав Ярославич, который от Всеслава бежал из Києва"; але тут говориться не в буквальному розумінні про „старого Ярослава”, а про його домівку й його майно — Новгород.

скочи влъкомъ съ Дудутокъ ] Декотрі з коментаторів гадали, що тут одбилася віра в перевертництво Всеславове, що з нього „волкодлак” — „как Боян болгарский, сын ц. Симеона” (Тіх., 44; Владім., див. Пам. уч. лит. III, с. 204). Инші, як Шамб. с. 70, цілком слушно гадають, що даремно уявляти Вс. як якогось перевертня. Тут ми маємо поетичне порівняння, що повинне змалювати, як швидко рухається герой. Порів. в билинному епосі: вовк — симбол швидкости бігу, напр., „А сам он обернулся серым волком, Это начал он ведь по полю побегивать, Это начал он по чистому порыскивать”, Гильф., с. 328; те саме, гадаємо, і в билині про Вольгу: „ПохотЂлося ВольгЂ много мудрости: | Щукой рыбою ходить ему во глубоких морях, | Птицей соколом летать ему под оболока, | СЂрым волком рыскать да по чистым полям”, Гильф. с. 795. Пор. також Рыбн. НІ, 280, I, 14 та ин. про кн. Романа та Вольгу. Поетичний образ ще не визначає, що автор невідмінно вірить у здатність перекидатися на тварин. Инша річ — пам'ятка писана, що висловлює вірування, от-як Чаровник, що його цитує Тіх. (44, пр.): „еже есть сіе: летаетъ орломг, ястребомъ, ворономъ, дятломъ, совою; рыщут рысію, лютымъ звЂремъ, звЂремъ дикимъ, волкомъ, летаютъ зміемъ”. А втім — межу між віруванням і поетичним образом накреслити важко: за однієї самої доби поетич. образ для одних — гра уяви, що завдовольняє естетичну потребу, для инших — відбиток вірувань.

съ Дудутокъ — „Дудутки”, за Карамз., містечко поблизу Новгорода, де й тепер (?) манастир так зв. „на Дудутках” (Ист. Г. Р. II, прим. 189); так само гадає Дуб. та ин. Але М. Барсов (Р. Ист. Геогр., 161) вказав місцевість, що так само зветься, поблизу Київа; Бєляєв гадав, що це — містечко Дудичі, колишнє Половецьке місто, на південь од /295/ Минська, в Ігуменському п., недалечко р. Німана; з ним погоджується Лонґінов, почасти і В'яз., Зам. XL. Див. Е. Барсов, Слово, III, 222.

На НемизЂ снопы стелють головами, молотятъ чепи харалужными, на тоцЂ животъ кладуть, вЂютъ душу от тЂла] Пот. і Огон. — „цЂпы”. Немига — за одним здогадом, р. Німан; за другим — одна з річок поблизу Пинська (XVI в.), див. Писц. кн. Пинск. староства I, с. 154 і передмову; за третім — що певніше — сучас. Немиза, доплив р. Свислочи (Соловьев, Ист. Р. II, пр. 37; Лонгин. Ист. иссл. с. 170). За Буслаєвим (Христ. р. 1861, ст. 612) у р. статті р. 1430 згадано ще „гор. Немиза, между Друтском и Ршею”. — Бій на Немизі описано в Лавр. с. 162, Новг. І (р. 1888) 97, Іпатськ. ст. 155 та ин. За Іп. дія діялася так: „в лЂто 6575 Заратися же Всеславъ Полотьский и зая Новъгородъ Ярославличи же трие, Изяславъ, Святославъ, Всеволодъ, совокупивше воя идоша на Всеслава, зимЂ сущи велицЂ. И придоша кь МЂньску и МЂнянЂ затворишася вь градЂ, си же братья взяша МЂнескъ, исьсЂкоша мужи, а жены и дЂти взяша на щиты и поидоша къ НемизЂ. И Всеславъ поиде противу. И совокупившеся обои на НемизЂ мЂсяца марта вь 3 день, и бяше снЂгъ великъ и поидоша противу собЂ и бысть сЂча зла, падоша мнозЂ и одолЂ Изяславъ, Святославъ, Всеволодъ, a Всеславъ бЂжа” (ст. 155 — 156). — Образ жнив - смерти маємо в Апокаліпсисі підо впливом біблійної традиції; тут жати = забивати: „Инъ ангелъ изиде изъ церкве, въпия веліемь гласомь къ сЂдящему на облацЂ: ,посли серпъ свои и пожни, яко приде час пожати, яко исше жатва земьская'... и пожата земля бысть”, у толкуванні: „а сьрпъ явление есть коньцнее и самъ бо Господь жатву мира сего наричаеть”, арк. 67; і далі: „Инъ ангелъ изиде изъ церкве сущая на небеси, имуща сьрпъ остръ”, у толкув. — »аще бо и духт, наричаеться велика съвЂта ангелъ концину хотящю створити грЂшнымъ”, Апок. XII — XIII, арк. 67 і зв. (розд. 43 — 44). Пор. у Іоїля НІ, 13, після заклику до війни — „испустите срьпы яко прЂдстоить иманіе винограду, внидЂте и перЂте, яко исплънь тЂскъ, изливаються подстави, яко умножишася злобы их”, а в толкув.: „посемь же наричеть сЂчь их виноградъныимъ иманіемъ” (Туницький, с. 42). Смерть у бою порівнювано до жнив і в богослуж. літературі: „ихъ же покры вода и брань пожать” читаємо в Тріоді П., суб. тижд. м'ясоп. (вид. р. 1615, М., арк. 21 зв.). — У найдавн. р. перекл. пам'ятках: „и бысть видЂти падающи жиды, яко снопы съ забралъ”, Флавій III, Волок., арк. 84; в Девген. Деян. — „и поскочиша на Амировыхъ стражей и начаша ихъ бити, яко добрые косцы траву косити”, і „якоже добры косецъ траву положи, первое скочи - уби 7 тысяц”, Сперанск., с. 150, 142; Девген. „нача гонять (ворогів), яко добрый жнецъ траву коситъ”, там-таки, с. 162. У Хроногр.: „и землю тЂлесы, аки сноповіемъ покры” Барс. I, с. 459; бойовники падають звичайно як трава, колоси, снопи, дерева (Орлов, О форме р. воинск. пов. 1902, с. 22 — 24); „в летописи и вообще в воинских повестях до XVI в.”, як завважив А. С. Орлов, „побиваемых любили /296/ сравнивать с деревьями и снопами. С XVI в. или несколько раньше — сравнения стали нежнее, в боевых повестях появились лозы, трава, цветы и колосья” (О некот. особенн. великор. историч. беллетристики XVI — XVII в. р. 1909, с. 18). Незалежно від поданих у пр. Орлова, зазначимо скількись прикладів з давньої і ближчої до нас доби: „Юрьи же и Ярославъ видЂвше кончину, аки на ни†класы пожинаху” 4-ий Новг., с. 193, р. 1216; під тим-таки роком — у Сузд. літ.: „Князь же Юрьи и Ярославъ, видЂвше, аки на ни†класы пожинаху, побЂгоста с меншею братьею и с Муромскими князи”, Лавр. с. 473; Іпат. висловлюється мало не буквально, як і Флавій: „начаша мертви падати изъ заборолъ акы сноповье”, ст. 886. Також — у житіях князів: в ред. Йони Думіна житіє Олександра Невськ. дає: „мужіе, яко снопіе въ день жатвы, повержены”, Мансікка, с. 59; „И бысть видЂти безчисленное множество ратных падающих язвени, аки снопы в жатву на ни—... Жит. кн. Михайла Яр. Тверського, цит. Барсов I, с. 434. Також і в пізнішій перекладній й оригінальній вояцькій повісті: „падаху бо трупиа обоихъ сторонъ, яко снопы съ забралъ, и кровь ихъ точааше, яко рЂкы по стЂнамъ”, Нестор Искандер, Пов. о Царьгр., с. 14 (вид. О. Л. Др. П.). В „Історії Каз. царства” — казанці „яко трава посЂцахуся”, ст. 160; там-таки: „и поядоша ихъ всЂхъ мечемъ толикое множество, аки класъ, юношъ младыхъ и средовЂчны[хъ] мужи[й]. И покрыся лице земли трупьемъ человЂческимъ, полЂ Арское и Царевъ лугъ кровію черленившеся”, там-таки, ст. 27. Казанці плачуть, скаржучись на ц. Шугалея: „овЂхъ многих въ Казани изби, a досталныя изведе... яко пшеницу чисту на полЂ пожа”... там-таки, ст. 94. У Сибірському літопису ...„Ермак... видЂ дружину свою, аки снопие, пожинаему и смерти предаваему” (Строг. л.) Сиб. л., с. 83. — У народній пісні відбилася та сама образна фразеологія. Перебійніс... „узяв Ляхів... у снопи класти"; Нечай „взяв Ляхами, як снопами, по два ряди класти”, Ант.-Драг. II, 45, 46, 56. Порівн. у білор. пісні: „У нас сягодня вайна была: | Усе поле зваивали, | Усе жита пажали, | У копачки паскладали, | Ни маскали ни жаўнеры, | А ўсе Андрейкавы жнеи”, Шейн Б. п., 219, 503. Або „Ой мы поле звоявали, | Пану жито дожали” Шейн Мат. I, 1, 275, 276. — Автор „Слова” подає різко проведену паралелю: снопи — голови, ціпи — мечі, полова — душа, зерно — тіло, отже можна здогадуватись, що тут ми маємо щось наче цитацію, або ремінісценцію предка народньої пісні (Пор. Пот. с. 125, прим. 92).

НемизЂ кровави брезЂ не бологомъ бяхуть посЂяни, посЂяни костьми Рускихъ сыновь] Ґрамм. пропонував виправити: „кровава брезЂ, бЂста посЂяна” (дв.); Пот. й Огон. — читають „брези”, але щоб відновити Псковський рукоп. XV — XVI в. виправляти й не треба. Про посів кістьми — див. попереду. — Руских сыновь = дітей Руси, русичів. Пор. „мнЂ же худому Богъ послухъ есть и святый гробь Господень и вся дружина моя, Русьстии сынове”... Даниил Паломн. XII в., с. 136. /297/

Всеславъ князь людемъ судяше, княземъ грады рядяше] = судив людей й роздавав міста, та це чималою мірою прибільшено, через те Пот. і здогадується, чи не з величальної пісні потрапив сюди цей уривок (с. 127). Залишаємо як у 1-ому вид., бо так відп. Псковському рукопису XV — XVI в.; але дуже можливо, що в оригіналі було, як уже гадав був Макс. (р. 1859, Укр. 110, прим. 43) „ряды рядяше"; про те-ж здогадувавсь Тіх. с. 67, ґрунтуючись на паралельному вислові з билинної поетичної мови. Поправку Макс. і Тіх. запровадили до тексту Пот. 119 та Огон. 18 і 110, Орлов, 46. Смірн. II, 118 заперечував поправку (як він гадав — Огоновського), але непереконливо („более уместно грады, которые Вс. действительно хотел раздавать, наряжать”), але — Вс. бажав не так роздавати, як набувати. Літописні дані — за поправку: „поЂди же въ свой Вышегородъ, оттолЂ же ся хочю с тобою рядити”, попереду: „нЂлзЂ ми ся с тобою рядити”, Іп. р. 1150, ст. 397; „рядящимся о волость Галичкую”, там-таки, ст. 663; р. 1287 — „хочю послати по брата своего по Мьстислава, абыхъ с нимъ рядъ учинилъ о землю и о городы...” там-таки, ст. 901; „хощю с то[бо]ю рядъ учинити” там-таки, 901 і 902. Отже ряд = умова, розпорядження. Додамо сюди паралелі з усної традиції, що їх уже були відзначили Потебня і Тіхонравов: „Ой нема дома господаренька | ...Господаренька, на ім'я Василя, | Поїхав же він до Судомира, | Щож там поїхав? Суди судити” Ант.-Драг. I, 49 — 50; „Ай же ты русский могучий богатырь! | Стань-ко к нам суды судить. | Суды судить, ряды рядить”, Рыбн. III, 25. Див. попереду.

влъкомь рыскаше... великому Хръсови влъкомь путь прерыскаше] Всеслав бігав наче вовк і так швидко, що випереджав схід сонця. Тут, може, випадає згадати за літописну звістку про те, що Вс. народивсь „от волхвованія” (про те, що важить дитяча „сорочка”, як чарівний талісман, див. у Карського, Белоруссы, III, 1, 214); може, сучасники гадали, що він й инакшими сторонами відрізнявсь од инших людей, тим-то в цьому місці, мабуть, одбилася не сама-но давня поетична мова, ба й уяви, котрі подоходили до нас, наприклад, у билинному епосі: „Втапоры научился Вольх ко премудростям: | а и первой мудрости учился обвертоватца ясным соколом, | ко другой та мудрости учился он Вольх | обвертоватца серым волком, | ко третей та мудрости учился Волх | обвертоватца гнедым туром | Золотыя рога” Кирша с. 19. Пор. Рыбн. I, №№ 1 — 2. Про те, як швидко бігав Всеслав, див. Гільферд. Он. б. № 213; в укр. нар. традиції: „Перебіг йому доріженьку сірий вовк”, Чуб. III, 192. Як гадає Пот. — має рацію Вс. Міллер (Взгляд, 83), наближуючи до болгарської колядки, де величають молодця тим, що він випередив сонце й виграв у нього застав — сонцеву сестру собі за жінку (Безс. II, 5); та це — тільки тоді, коли тексти Безе, безперечно народні походженням. — Карський, йдучи за иншими, гадає, що це місце про Всеслава — свідчить про віру в вовкулаків-перевертнів, Белоруссы, III, 1, 43. Що-до натяку, наче-б то з Всеслава був перевертень, то ми й тут рішуче /298/ відкидаємо цю гіпотезу і вбачаємо тут тільки поетичний спосіб вислов- люватись. Про віру в перевертництво див. у Гальковського, Борьба с языч. I, с. 211 і дд. А втім, і христіянство подостатком давало ґрунту, щоб підтримувати цю віру, див. „Лавсаик”. Палладия Еленоп., де св. Макарій Єгип. повертає людський вигляд жінці, що її чаклун перекинув на шкапу, біс перекидається на змія, то-що. Чи не відбилося на уяві про „немилостивого на кровопролитие” Всеслава — речення з Притч Соломонових, відоме з Паремійника: „ногы бо ихъ на злобу рищутъ и скоры будутъ на пролитие кръви”, Брандт, Григ. Парем., с. 82.

ис Кыева дорискаше до куръ Тsмутороканя] Про похід Всеславів до Тмутороканя нічого невідомо; правдоподібно здогадується Пот. 128, що це місто згадано, як узагалі далекий пункт на півдні, щоб змалювати, як швидко рухається герой. — до куръ — до півнів, як пояснювали мало не всі коментатори: Пожарський, Танка, Ґрамм., Тіх., Пот., Огон. та ин., себ-то власне, — доки заспівали півні, до „куроглашения”. | Про те, що час визначали півнячим співом, див. в Єв. текстах (за Амфілох. Четвероєв. Галичськ.): „въ куры поюща” Єв. р. 1164, I, с. 818; „прЂже даже куръ не възгласить” Мф. 26, 75, Мф. 26, 34, I, 452, 473; „не въспоеть куръ” Ίο. 13, 38, II, 874; „и абье куръ възгласи” Мф. 26, 74, I, 473, Ιο. 13, 27, II, 943; також див. Лук. 22, 34, 60, II, 509, 522; Мрк. 14, 30, 68, 72, I, 835, 858, 861. „До куръ” — знаходимо в дод. до Студійського Статута (Син. б. XV в. № 382/905, арк. 315): „в великую ж суботу в 11 час. починають вечернюю и до куръ доспЂетъ отпущеніе” (Опис. рук. Син. Б., III, с. 276); „даже и до куръ” — έως αλεκτροφωνίας πρώτης, див. Жит. Івана Золот., Тіх. 59; „преже куръ” — в Жит. Андр. Юр., Срезн. 1379; у літопису читаємо: „яко же бысть убо къ куромъ и пригна дЂтьскый из Галича к Петрови”, Іп., ст. 463. У сучасній великор. пісні: „первый кур попел, я домой нейду” (Псков.), Шейн, Вел. № 639; в укр. „Наш кур кокоче, | на сідало хоче”, Чуб. I, 437. — Російське й українське давнє письменство двома способами пояснювало, чом „кур” співає певного часу: „далъ есть Богь ста ангеломъ облачати солнце, и абие огненній птици небесныя, нарицаемыя финисы и халендріи, летаютъ передъ солнцемъ и макаютъ крылЂ свои по девяти десяти кратъ в акіанстЂй водЂ и кропятъ крилома и погашаютъ солнце, да не попалитъ лучами всего міра... и огораетъ от огня солнечнаго тЂмъ птицамъ крылье, и бываютъ голи, аки оскорблени (чит.: оскоблени); и паки зайдетъ солнце и тогда купаются птици в океянстЂй велицЂй рЂцЂ и обновляются паки и оперяютъ[ся] крылЂ ихъ. Того ради и пЂтелъ куромъ именуется, и имЂетъ подъ своима крылома перо бЂло онЂхъ птицъ небесныхъ, да егда пойдетъ солнце от запада к востоку, тогда посвербитъ у петела перо то; егда двинутъ ангели одежду отъ престола и тогды ся чешетъ петелъ и открывъ главу пробужается, повЂдаетъ онЂмъ птицамъ небеснымь сраженіе, и плещетъ петель крылома своима и проповЂдуетъ мірови воскресеніе” (Барсов, Сл. о п. Иг. III, 416 — 17, з Хронографа його збірки XVII в. (?) с. 23). Инше подібне оповідання про „кура” читаємо в слові „О всей твари” /299/ (Сборн. Тр. Серг. № 774, р. 1531): ...„солнце же течетъ на воздухъ въ дЂнь и въ нощи по Окияну ниско лЂтит не омочась (в Поґод. № 1615, р. 1632, дод. „но токмо 3-жды омываетца”) в Окияне (у Поґод. дод. „глаголеть писаніе”) есть кур, ему же глава до небеси, а море до колена. еда же солнце омывается в Кияне, тогда же Акиянь восколеблется, и начнут волны кура бити по первю. Онь же очютивъ волны и речеть ,кокореку', протолкуется: ,свЂтодавче Господи, дай же свЂт мирови'. Еда же то въспоет, и тогда вси кури воспоют во един годь по всей вселеннЂй” (Пам. отреч. р. лит. II, 350). В укр. рук. поч. XVI в., коли кур цей заспіває, „всЂ кури успоют въ един часъ”, рук. Петруш. № 138, Свенцицький, Рукоп. Льв. Збір. I, с. 208. У Поґодін. рукоп. арк. 12 це змальовано: на хвилях, числом шість, ліворуч — жовтий півень, що підніс крила, у профіль, головою праворуч, а з правого боку — червоне сонце, що сходить над морем, на небі — хмари. — До швидкої їздні Всеславової: Володимир Мономах, як він каже, „из Чернигова до Кыева нестишь[ды] Ђздихъ ко отцю — днемъ есмь переЂздил до вечерни”, Лавр., с. 241. Може, це відбилося і в билинному епосі з новим, епічним застосованням: кн. Володимир стольно-київський хвалиться, що вміє „гоны гонять по тридцать верст, | роздолья метать по 60-ти верст | Между четья - петья меж церковныма, | Между звонами колоколенныма”, Григ. I, 395, 491; про це-ж заставляється з Володимиром якийся хлопчина, 487.

Тому в ПолотsскЂ позвониша... а онъ в Кые†звонъ слыша] Пот. виправляє: „позвониша [у] заутрьнюю” і „а оно въ Кые†звонъ [ся] слышя” (с. 119, 128), себ-то „ему (в честь его) позвонили в Полоцке, и этот звон (или: и вот...) услышался в Києве”, себ-то слава його з Полоцька дійшла до Київа. Весел, гадав, що це місце характеризує чуйність або швидкість Всеславову: „он пускался в путь, когда звонили в Полоцке κ заутрени и еще продолжали звонить, когда он был уже в Києве” (Ж. Μ. Н. Пр. р. 1877, серпень, с. 293). Смірн. II, 119 заперечував Потебні: виправляти немає чого; з цим і ми згодні. Шамб. непогано пояснив це місце: „Ему в Полоцке позвонят к заутрени рано у св. С. в колокола, а он в Києве уже звон слышал”, але дарма Шамб. має ці слова за вставку з „поздней песни"; коли тут щось і можна визнати за вставку, то хіба тільки „у св. Софеи в колоколы"; останнє слово Корш уважає за пізн. вставку. — Час визначає „ранним звоном” і народньо-епічна фразеологія: „рано зазвонили к заутрени”, Кирша, 3; „рано зазвонили ко заутреням”, там-таки, 27; „У неділю рано пораненьку у всі дзвони дзвонять, Ой молодих та козаченьків та на лінію гонять”, Метл. 128.

у святыя Софеи] — пор. пісенне: „у церкви соборныя”, Очерки южн. Сибири Гуляева, 9. Швидкість бігу Всеславового нагадує не тільки Вол. Мономаха (див. попереду), але й героїв з богатирського епоса: „Из Києва бЂжать до Чернигоза | Два девяноста то мерных верст | Промежь обЂдней и заутренею”, Кир. III, с. 5; „Молодой боярин Дюк Степановичь | Отстоялъ дома раннюю заутреню | Сталъ то я заутреню во /300/ Муроме, | Поспевал то к обЂденкЂ в стольно Киевъ градъ”, Рыбн., I, 59; Іван Гостинний син береться з Київа з'їздити „Ko тому ко городу Чернигову”, „и съЂздить намъ промежь обЂдней и заутреней, | съЂздить намъ и къ обЂдни поспЂть”, Рыбн. III, 197. Тут це — загальне місце; мабуть, таке було воно і в XII в. Може ввесь цей епізод характеризує, як кн. Всеслав жадав Київського уділа, за нього він завсіди мріяв, а заволодіти їм йому пощастило на короткий тільки час.

Тому вЂщей Боянъ и пръвое припЂвку смысленый рече] „Тому” звичайно перекладають — „йому”. Але, може, треба перекласти: „тому, через це”, як у сучасн. укр. — пръвое — Полев. — „и первую” (приспівку) Ист. р. нар. II, 269; але тут — прислівник; він визначає: вперше, спочатку, раніш, переважно, в старовину; це останнє розуміння вбачає в цьому місці „Слова” Срезн., II, 1762; краще „колись": Іп. р. 1150 „СъгрЂшилъ есмь и первое, а того ся каю”, каже кн. Ізяслав Мстиславич кн. В'ячеславові, ст. 417; „припЂвка” — в инших пам'ятках не трапляється, за Далем — „похвальная или карательная песня”, Срезн. II, 1450. — смысленый — В'яз., 380 і Вс. Мілл. 120, прим. — виправляють: „смыслену”, відносячи до „припЂвку”, але зрозуміти можна й не виправляючи. Пот. уважав це слово за глосу до „вЂщій”. Слово — давнє = розумний, мудрий, розважний, Срезн., III, 758; ще: в перев. Толк. Прор.: „кто мудръ и снабдит се смысльнъ и разумЂет се”, Осія, XIV, 10 (Туницький, с. 31); „6Ђ бо и та Сивула зЂло смысльна и премудра”, Амарт., с. 145; „Платонъ къ смысльным Егупетьским шед многоиспытаніем фисиологию истовЂйшу научися”, там-таки, с. 78. „Власть бо очи смысльныхъ ослЂпляет”, Измарагд Тр. С. Л. № 202, Сл. о сла†мира сего, арк. 31; „бЂша мужи мудрий и смысленыи и нарЂчахуся Поляне”, Новг. 4-ий л., с. 5 (Лавр. „бяху... смыслени”..., с. 9); „мужи смысленЂи” радять кн. Святославові не йти на Половців, р. 1093 Іп., ст. 209. Нов. Зав. м. Алексея, Мф. 24, 45: „вЂрный рабъ и смысленый” (= φρόνιμος, в инш. — мудръ), Гал. 6в. I, с. 414.

аще и вЂща душа в дръзЂ тЂлЂ] — місце, що його давно перекладали по різному й виправляли. Ерб., Красинськ. „въ дружЂ”, Пожарськ., Ґрамм., Дуб., Бусл., Прозор., Огон., Лонґін. 87 та деякі инші читали згідно з 1 вид., але толкували — „в иншому тілі”, розуміючи, що мова про перевертницьку здатність Всеславову: „хотя мудрая душа и в другом теле, но... "; Тіх. та Владім. залишили як у 1 вид., але не коментували; Шамб. читає „въ друзЂ”, але перекладає „...въ храбромъ тЂлЂ”. Погоджуємось із поправкою Вс. Мілл., що на ню пристали Пот., Смірн., Барс. — „въ дръзЂ тЂлЂ”. Пор. в пам. давньоруського письменства: „Дьрзыхъ неспалилъ еси”, Мин. р. 1096, жовтень, 36; „воинникъ же и дерзъ сый (Александръ)”, Амартол, с. 47; „варвари дръзи”, Олександрія 1 ред., с. 69; „моє бо єдино помышление душа ваша дръзы сътвори”, там-таки, с. 80; „Мои люди к боеви не дерзЂ” — каже кн. Костянтин, р. 1216, 4 Новг. літ., с. 191; „Новгородци и Смолняне дерзи к боеви”, р. 1216 (Лавр., с. 470); „переяславьци дръзи суще”, Іп., с. 558, /301/ пр. 50; „Володимеръ же ГлЂбовичь... бяше дръз и крЂпокъ въ рати”, там-таки, с. 646; „дръзо ми отвЂщаеши”, Олександрія 1 ред., с. 61 та сила ин. Звідси — „дьрзъ” = відважний, сміливий, a „дръзость” — відвага: „старость велми крЂпльши есть оуности, уность же... дръзостию в непослушаніе водима есть внезаапу погыбаеть”, Олександрія 1 ред., с. 28; „и видЂвъ же его (Девгенія) храбрость и дерзость отец его и вси людіе и удивишася зЂло”, Девген. Деян., Сперанский, 159 „и 6Ђ страшно видЂти обоихъ дрьзости и крЂпости”, Пов. о Царьгр. Нест. Искандера, с. 19.

бЂды страдаше] Пот. не певний, чи це знахідний відм. мн. і пропонує: „[от] бЂды страдаше”. При різних значіннях Срезн. пропонує в даному випадкові „терпеть”, III, 532.

„ни хытру, ни горазду, ни птицю горазду суда Божія не минути"] Ґрамм. виправляв: „ни птицею”, Огон. „птичю”. Корш проп. читати другу частину: „ни птицю [ни звЂрю ни] г(ор)а(з)ду”, себ-то „ни птицю, ни звЂрю, ни гаду”, але це не можна довести. До цього прислів'я, що в ньому „ни птицю горазду” Пот. 131 мав не за пізнішу вставку, а за варіант — кн. В'яз. (Зам. 381 — 2) подає далекі паралелі з Аргонавтики Аполл. Родоського L.IV, 1503 й Іліяди II, 858 — 859: „ουκ, οίωνοϊσιν έρόσσατο κηρα μέλαιναν”. Про „суд божий” див. попереду. Наводимо тут паралелі до цього місця з пам'яток, що оберталися серед давньоруських письменних людей: „а како ты избЂжиши ли суда Божиа”, Христиноп. Ап., Римл. II, 5, Калужн., с. 113. Флав., кн. 6: „суд божій, его жє не възможно утещи ни съдущным, ни бездушным”, Вол., арк. 210. „Божий суд на вся приходя”, сл. Іо. Золот. про смерть, Сборн. Симсона, арк. 10 та ин. Кощак „побежавъ съ великою корыстью, хотя единъ угонзнути Божія суда”, Іст. Каз. ц., ст. 73. Буквально повторюється прислів'я, що його сказав Боян, у Данила Заточн., у пізніш, ред. його Моління: „Не процвЂте часть моя. ПовЂдаху ми, яко той судъ божий надо мною, и суда де божия ни хитру уму ни горазду не минути”, Бусл. Оч. І, с. 37 (рукоп. цей — невідомий). — Гораздъ = επιστήμων, меткий, тямучий: „кочет пЂти гораздъ”, Пов. про Акіра, Григ., с. 195; Іп. р. 1137 „пЂвечь гораздый”, ст. 300; „Горазд бысть волшебствомъ”, Лавр., 40, 912 рік. Див. ще Пот. 131 — 2. В пізній усній традиції: „Добрынюшка горазд был детинушка боротисе, | горазнее того да круги уносить”, Григ. I, 409; „горазный стрелец”, I, 485; „Я в гудок играть да не горазен”, I, 377. „Говорить горазд со девицами”, Шейн, Вел. № 2427. До всієї характеристики Всеславової — див. у пісні: „Уж он наш белой царь, он хитер был мудер, | Он хитер и мудер, мудрей в свете ево нет”, Миллер, Ист. п., с. 11.

Того старого Владимера нелзЂ бЂ пригвоздити къ горамъ Кіевскымъ] Корш пропонує — ані трохи не поліпшуючи розуміння: „нелзЂ бЂ [въ вЂкъ] пригвоздити къ горам, [къ] Кыевскымъ”. Мова про в. кн. Володимира Мономаха і, як справедливо гадає Пот. 133, — ніякого жалю про те, що не можна його припнути до гір К. (як /302/ гадав Тіх., 97) — немає; швидше автор „Сл.” заздрить тим часам, коли князі були однодушні й раз-у-раз були готові йти на Половців.

Сего бо] — себ-то Володимира Мон. стяги (себ-то військо, що їх мало) розділились внаслідок чвари й усобиць. Корш виправляє — „сего [у]бо”.

...нынЂ сташа стязи Рюриковы, а друзии Давидови] Що військо, яке було під стягами цих князів, розділилось і про наслідки цього — повідає Іп. літ. у двох місцях. Під р. 1177: „Приидоша Половци на Рускую землю, на русалной недЂли, сЂдящу Романови в КиевЂ. Посла брата своего Рюрика и сына своя. Половци же взяша 6 городовъ Береньдичь и поидоша к Растовцю. Давыдъ же бяше не притяглъ. И бывши распрЂ межи братьею, и постиже братью свою, Рюрика и сыновца своя, Ярополка и Бориса, и постигоша ПоловцЂ у Ростовьца. И Половци оборотившися побЂдиша полкы РуськЂЂ и много бояръ изъимаша, a князЂ въбЂгоша в РостовЂць”, ст. 603; далі, під 1185 роком: „Володимеръ слашеть ко Святославу и ко Рюрикови и ко Давидови, и рече имъ: ,Се Половьци у мене, а помозите ми'. Святослав же слашеть ко Давидові, a Давидъ стояшеть у Треполя со смолняны. СмолнянЂ же почаша вЂчЂ дЂяти рекуще: ,мы пошли до Киева, даже бы была рать билися быхом; намъ ли иноЂ рати искати, то не можемь, уже ся есмы изнемоглЂ'. Святославъ же съ Рюрикомь и со инЂми помочьми влегоша во ДнЂпръ, противу Половцемь, a Давидъ возвратися опять со Смолняны"; в наслідок — облога м. Римова й тяжка рана кн. Володимира Глібовича (див. попереду), Іп., ст. 647. Звідси зрозумілий стає й отакий вислів:

нъ розьно ся имъ хоботы пашуть, копіа поютъ] Перші видавці, прочитавши „нъ рози нося”... гадали, що мова про „роги"; так само розуміли це місце Пожарськ., Калайд., Снєґір., Тімк., Максим., Вельтм., Аксак., Некрасов, Гаттала, Сахар., Барсов, вбачаючи в „рози” — роги. Гатт. й Некр. пропонували виправити: „нъ рогы носящимъ"; Калайд., Тімк., Снєґір., Сахар. „нъ рози носящимъ”. За ними — Барс.: „нъ рогы носящии хоботы пашутъ”, себ-то прапори старого Володимира „одни стали Рюрика, другие — Давида, но они (кто?), нося рога, как туры, метают хоботы, разбегаются подобно лисицам” II, 262. — В'яз, пропонував читати „нъ рози нося их”..., вбачаючи в „рози” — предл. відм. од речівн. „розь”, що, звичайно, безпідставно. — Дуб. (208) читав: „нъ розь (= розно) и (зам: я, с.-то „стязи”) носящимъ хоботы пашутъ”. Правильно визначивши, що треба розуміти під „рози”, Дуб. вторував стежку Тіхонравову, що запропонував читати „розно ся имъ хоботы пашутъ”, т.-е. в разные стороны веют полотнища их знамен”, на це пристали Бусл., Вс. Мілл., Пот., Огон. („роздно” — але д зайве), Владім., Шамб. і ми; Лонґін. — „нъ роз[ь] и [ихъ] нося”, „розь” — прислівник, с. 103; Корш додав: „хоботи [тій]”, додержуючися метрич. схеми, що її запропонував. — „Розьно” в д.-руськ. мові визначало — 1) окремо і 2) нарізно, в різні боки (Срезн. II, 161); отже обидва значіння підходять для даного випадку. /303/ Приклади: король угорський каже кн. Ізяславові (р. 1150): ...„обаче, отце, твой щитъ и мой не розно еста”, Іп., ст. 407; „угодиша поити розно”, там-таки, ст. 371; „розно разошлися”, т.-таки, ст. 357; „Половци землю нашу несуть розно” Лавр, л., Соф. 1-ий літ., р. 1097, вид. р. 1851, с. 150, та ин. — хоботы — кінці, хвости (Срезн. III, 1377), „хобота (ουράς) его подъяти неможааше” Кир. Єрус., XII в.; „зміі... заимаше еі уста хоботом и бьяшеть ю по устомъ хоботом” Паис. Сб. 153. — У нар. пісні: кінь „быстрыя рЂки перепрыгиваетъ, | Широкія раздолья хвостомь устилаетъ”, Кир. III, 14, і поруч: „Онъ бЂгаетъ скачетъ по чисту полю, | Хоботы металъ по темнымъ лЂсамъ”, III, 121. Огон. „хоботы пашуть” = бунчуки [у стягів] повівають, машуть (112). — Пашутъ — од „пахати”, розвіюватися, див. Срезн. II, 891; „многожьди бо или вЂтрьникомъ или понЂвою пашуще” Іо. Ексарх., Шестодн., (Калайд. 149). — Війська ставили свої стяги кожен окремо, зазначаючи свій тактичний центр: „нашимь же ставшимъ межи валома, поставиша стяги свои, и поидоша стрЂльци изъ валу; и Половци, пришедше к валови, поставиша стягы своЂ”, Лавр. 1093 p., с. 212. — копіа поютъ — Снєґір., Анастасевич: „кони пьютъ на Дунай"; Вельтм. (р. 1866): „коній поятъ на Д."; В'яз., Иссл. о вар. 26 і 254: [А - юс малий, Ж - юс великий] „конА поіЖтъ на Д.” де Ж = А (бо сплутано юси), за ним іде Вс. Мілл. (236 — 239); Барс.: „копіа поАтъ” („напоить копье — образ очень известный для изображения кровавого боя” II, 267), але ці здогади надто штучні, як і „кое се поють надь нами?”, як запропонував читати Корш. — Краще разом із Дуб., Тіх., Огон., Пот. читати як у 1-ому вид.: співи списів та стріл не бренять наче силу, вана метафора, ο'ίστων τε ροίζον знаходимо і в Іліяді, XVI; але можливо, тут метонімія, як зазначає Огон., 113, — „копія” зам. „копейники”, пор. в Іп. „бысть же у поганыхъ 900 копий, а в Руси 90 копий”, ст. 558. Коментатори сперечаються, куди віднести ці дві слові, чи до попередніх чи до дальших слів. Йдемо за Смірн. II, с. 123, й односимо „на Дунай” до нової частини „Слова”, що змальовує плач Ярославнин. Підстави — далі.





Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.