[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 201; 675-676.]

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти

Дурні та гордії ми люди

На всіх шляхах, по всій усюді,

А хвалимось, що ось-то ми

І над землею і водою,

І од палат та до тюрми

Усе царі, а над собою

Аж деспоти — такі царі,

І на престолі і в неволі,

І все-то те по добрій волі,

По волі розуму горить,

Як той маяк у син[ім] морі

Чи те... в житейськім. Само так

У нас у костяній коморі

Горить розумний той маяк,

А ми оливи наливаєм

Та байдуже собі співаєм —

Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі,

Поки вам лихо не приснилось,

Хоч невеличке, хоч на час!

А там — під лавою в шиночку

Сховаєтесь у холодочку.

Огонь небесний той погас,

І в тую костяну комору

Полізли свині ізнадвору,

Мов у калюжу, та й сопуть.

І добре роблять, що кують

На руки добрії кайдани

Та чарки в руки не дають

Або ножа, а то б зарані

Гарненько з лиха б напились,

А потім з жалю заридали

Та батька, матір прокляли

І тих, що до хреста держали.

А потім ніж — і потекла

Свиняча кров, як та смола,

З печінок ваших поросячих.

А потім...

«ДУРНІ ТА ГОРДІЇ МИ ЛЮДИ...»

Джерело тексту:

чорновий автограф в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. (ІЛ, ф. 1, № 108, арк. 27 звор.).

Подається за автографом.

Автограф не датований.

Датується за місцем автографа в альбомі Шевченка між чорновими автографами поезій «Ми вкупочці колись росли...», «Готово! Парус розпустили... », «За сонцем хмаронька пливе...», «Ми восени таки похожі...», уривками деяких інших творів, написаних тим же почерком і невдовзі переписаних з альбому до «Малої книжки» серед творів 1849 р., та за часом перебування Шевченка в Раїмі у січні — квітні 1849 р., орієнтовно: січень — квітень 1849 р., Раїм.

Твір не закінчений.

Текст єдиного чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846 — 1850 рр. уривається на початку фрази. Роботи над твором Шевченко не продовжив, до «Малої книжки» його не переписав. /676/

Під час арешту поета 23 квітня 1850 р. в Оренбурзі альбом з єдиним автографом вірша «Дурні та гордії ми люди» був у нього відібраний і пересланий до III відділу, в архіві якого перебував до 1907 р.

Вперше надруковано за копією з автографа, що зберігався тоді в архіві Департаменту поліції, в журналі «Україна» (1907. — № 7/9. — С. 1 — 19; публікація Я. П. Забіли).

Вперше введено до збірки творів у впорядкованому В. М. Доманицьким виданні: Шевченко Т. Кобзарь. — 2-ге вид. — СПб., 1908. — С. 485 — 486, за першодруком.

Попередня     Головна     Наступна             Варіанти