Попередня     Головна     Наступна






Ян Жоравницький


Хто йдеш мимо, стань годину.

Прочитай сюю новину.

Чи єсть в Луцку бЂлоглова,

Як та пани ключникова?

Хоча й вЂк подойшлый має,

A розпусты не встыдає;

Убираєтся в форботы,

Леч не дбає про чесноты.

Нащо модлы єй, офЂры?

Абы були кавалЂры!

Лиш малженок Ђдет з двора —

Внет тут молодыков чвора!

З ними учты и беседы —

Не вертайся, мужу, теды!

Ой ты, мужу необачный!

Зробы жонЂ бенкет смачный:

Змаж ю лоєм з дхлого хорта,

Ачей, зженеш з шкуры чорта;

Смаруй кієм над статечность,

Нех забуде про вшетечность













ПРИМІТКИ



Ян Жоравницький

Ян Жоравницький — луцький шляхтич. Учився в Жидичині. Служив у луцькій міській канцелярії. Протягом двох років судився за маєтності із своїм братом Олександром Жоравницьким — ключником і городничим Луцька. За участь у наїздах і за вбивство королівського секретаря Балтазара Гнівоша в селі Свинюхах Яна Жоравницького було засуджено на смерть і страчено 1589 р. До нас дійшов єдиний вірш Яна Жоравницького — «пашквіль» на дружину його брата Олександра.

«Хто йдеш мимо, стань годину...». Цей побутовий «пашквіль» Ян Жоравницький написав 1575 р., і він протягом кількох днів розійшовся по всій Волині. Як свідчить О. Левицький, вірш став приводом до судової справи і був записаний в актові книги луцького і володимирського судів, завдяки чому він і дійшов до нашого часу. Виявити цей запис не пощастило.

Публікації: Левицкий О. Очерки старинного быта Волыни и Украины. — Киевская старина, 1889, № 4, с. 92 — 123, 98.

Подається за публікацією.











Див. також:

ЯН ЖОРАВНИЦЬКИЙ. «Хто йдеш мимо, стань годину...». Українська література XIV-XVI ст.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.