[Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди. — Харків, 2004. — 272 с.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна





Дмитро ЧИЖЕВСЬКИЙ

ФІЛОСОФІЯ Г. С. СКОВОРОДИ



Харків — 2004



ЗМІСТ



Леонід Ушкалов. Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди . . . . . . . . . . 3


Передмова . . . . . . . . . . 23


I. Вступ . . . . . . . . . . 25

1. Проблематика . . . . . . . . . . 25


II. Підстави . . . . . . . . . . 29

2. Coincidentio oppositorum . . . . . . . . . . 29

3. Κύκλος τω̃ν κύκλων . . . . . . . . . . 38

4. Hieroglyphica, emblemata, symbola . . . . . . . . . . 45

5. Symbola et emblemata . . . . . . . . . . 54

6. Біблія . . . . . . . . . . 72


III. Метафізика . . . . . . . . . . 84

7. Матерія . . . . . . . . . . 84

8. Materia aeterna . . . . . . . . . . 89

9. Дуалізм . . . . . . . . . 94

10. ’Αδιαιρέτως, ’ατρέπτως, ’αμερίστως, ’ασυγχύτως . . . . . . . . . . 105

11. Бог . . . . . . . . . . 107

12. Премудрість . . . . . . . . . . 117

13. Ростина як символ усесвіту . . . . . . . . . . 121


IV. Антрополоґія . . . . . . . . . . 130

14. Внутрішня людина . . . . . . . . . . 130

15. Серце . . . . . . . . . . 137

16. Кілька символів . . . . . . . . . . 142

17. Безодня . . . . . . . . . . 146

18. Мікрокосмос . . . . . . . . . . 150

19. Пізнання . . . . . . . . . . 156


V. Етика . . . . . . . . . . 162

20. Θέωσις . . . . . . . . . . 162

21. Спокій, мир, субота . . . . . . . . . . 166

22. Світ . . . . . . . . . . 169

23. Самоприниження . . . . . . . . . . 175

24. Нерівна рівність . . . . . . . . . . 182

25. Педагогіка . . . . . . . . . . 198

26. Сковорода й Україна . . . . . . . . . . 200


VI. Містика . . . . . . . . . . 209

27. Сковорода — містик . . . . . . . . . . 209

28. Сковорода — містичний поет . . . . . . . . . . 218


VII. До джерел Сковороди . . . . . . . . . . 237

29. Передпосилки Сковороди . . . . . . . . . . 237


До таблиць. Текст та пояснення . . . . . . . . . . 247



Покажчик імен . . . . . . . . . . 251


Index symbolorum et emblematum . . . . . . . . . . 265









Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою випуску соціально значущих видань


Чижевський Д. І. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. — Харків: Прапор, 2004. — 272 с.

ISBN 966-7880-98-2.

«Філософія Г. С. Сковороди» є однією з найвідоміших праць видатного українського вченого Дмитра Чижевського (1894 — 1977). Уперше вона побачила світ іще 1934 року. Чижевський схильний розглядати філософію Сковороди як справжню серцевину нашої інтелектуальної традиції. «Сковорода, — писав він, — є останній представник українського духового барока, з другого боку, він — український «передромантик»: але бароко та романтика — саме ті періоди духової історії, що наклали на український дух найсильніший відбиток. Отож, Сковорода стоїть у центрі української духової історії...». У своїй книзі Чижевський на багатому джерельному матеріалі досліджує засади сковородинської метафізики, антропології, гносеології, етики. Універсалії та образи українського філософа яскраво увиразнені на тлі античного платонізму й неоплатонізму, патристики, середньовічної та новочасної (передовсім німецької) містики. Деякі тези, що їх уперше висунув і обґрунтував Чижевський, як-от думка про те, що творчість Сковороди є «коментарем» до Святого Письма, що вона посутньо пов’язана з містичною традицією, а найвиразнішими прикметами сковородинського «барокового стилю» є антитетичність і символізм, з часом перетворилися на усталені сюжети академічної сковородіани.











Див. також:
Дмитро Чижевський. Нариси з історії філософії на Україні.
Дмитро Чижевський. Історія української літератури.
Дмитро Чижевський. Українське літературне бароко.

Дмитро Чижевський. Біобібліографічний словник.











© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
11.XI.2008







‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.