Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  



Попередня        Головна        Наступна

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38




Про смиренного і багатотерпеливого Никона чорноризця



Слово 17 1



Інший же мних, на ім’я Никон, перебував у полоні закований. І прийшов дехто із Києва викупити його. Цей же не хотів того, [хоча] був з-поміж великих граду. Той же христолюбець, викупивши багатьох полонених, повернувся [додому]. Почувши ж [про те], родичі святого з великими статками пішли викупити його. Мних же каже до них: "Не розтрачуйте дарма майна вашого. Коли б хотів Господь вільним мене мати, не віддав би мене в руки беззаконним цим і найлукавішим на землі. Той каже: "Я віддаю священиків у полон. Чи благе отримавши од Бога, не стерпим зла?" 2 Ці ж, коривши його, пішли, несучи з собою велике багатство [назад]. Половці ж, бачивши, що лишилися без бажаного, почали вельми немилосердно мучити мниха. Протягом 3-ох років повсякдень був принижений і в'язаний, вогнем печений, ножами різаний, заковані мав руки і ноги; на сонці перебуваючи, палений [ним]; від голоду та спраги помирав, іноді бо через день, коли - через два дні, чи протягом 3-ох днів нічого не їв. Зимою ж на снігу і на холоді лишався. І дякував Богові за все те, й молився безперестанку. Це ж усе творили йому окаянні половці, аби дав за себе великий викуп. Він же говорив до них: "Христос вибавить мене без викупу з рук ваших. Уже бо звістку [про те] отримав. Явився бо мені брат мій, якого продали жидам на розп'яття. І ті бо засудяться з тим, хто говорив: "Візьми, візьми, розіпни його, кров його на нас і на чадах наших" 3, Ви ж, окаянні, з Юдою мучені будете ввік, як запроданці нечестиві й беззаконники. Так бо каже мені святий Герасим 4: "Третього дня маєш у монастирі бути, задля молитов святих Антонія та Феодосія і святих чорноризців, які з ними." Половчин, почувши [те], подумав: тікати хоче, і підрізав йому гомілки, аби не втік. І стерегли його кріпко.

Третього ж дня, [коли] всі сиділи навколо нього у всеозброєнні, о 6ій годині раптом невидимим став, і почули голос, який говорив: "Хваліте Господа з Небес!" І так до церкви Печерської Пресвятої Богородиці перенесений був невидимо в той час, коли почали канон співати 5. Вся ж братія зійшлася до нього, і запитали його, як сюди прийшов. Він же спершу хотів притаїти преславне те чудо. Побачивши ж на ньому кайдани тяжкі і рани невигоєні, і [що] все тіло зогнило ранами, і самого окованого, і ще кров капала від підрізання гомілок - не повірили [його поясненням]. По тому ж розповів їм правду, і не давав зняти кайдани з рук та ніг. Ігумен же каже: "Брате! Якби хотів Господь в біді тебе мати - не вибавив би тебе звідти. Нині ж покорися волі нашій". Зняли з нього [кайдани] і викували [з них дещо] для вівтаря.

По багатьох днях прийшов той половчин, який тримав [у полоні] блаженного цього, до Києва, задля миру, і зайшов до монастиря Печерського. Побачив же старця, описав ігумену та братії все про нього. І, до того ж, не повернувся назад, а хрестився із родичами своїми і став монахом. І тут життя своє закінчивши у покаянні, слугуючи полоненому своєму, покладений в своєму притворі.

Багато й інших діянь того блаженного Никона оповідають, про які нині не час писати, але ось єдине тобі оповім. Коли бо був у полоні блаженний сей - розхворілись одного разу полоненні від голоду та утисків. Заповів їм блаженний не їсти нічого від поганих, сам же, бувши в кайданах, молитвою всіх зцілив і втекти дав невидимо.

По тому той половчин, бувши при смерті, заповів жінкам своїм і дітям, аби цього мниха розіп'яли над ним. Цей же блаженний помолився і зцілив його: провидів [бо] його майбутнє покаяння, себе ж вибавив од гіркої смерті. Цей ж Никон "Сухим" названий у Поминанні нашому: витік кров ю і зогнив від ран, і висохнув.

До Полікарпа. Як зможу, брате, описати святих мужів, які були в чесному тому і блаженному монастирі Печерському?! Задля їхнього добродійного життя і погани хрестилися та стали монахами. Як задля того блаженного, раніше описаного Христового мученика Герасима, жиди хрестилися, задля цього страстотерпця Никона половці стали чорноризцями. Багато ж і більше од цього чув [ти] від мене, грішного єпископа Симона, найгіршого з єпископів, недостойного підніжжя під ногами тих святих чорноризців, їх же, вважаю, І весь світ не достойний, і нема такого письменника, який описати [належно] може ті чудеса. До тих бо каже Господь: "Так та просвітиться світло ваше перед людьми, аби бачили добрі ваші діла і прославили Отця нашого Небесного" 6. Чому ж занехаяли наші обіцянки і змінили життя, із такої висоти до глибини житейської впавши? Начальників і наставників маємо, рівних безплотним, [бо є] першими молитовниками та просителями до Творця. Подібні бо є янголам і мученицькими пов'язані вінцями.







Примітки



1. Це слово, як і попереднє, оповідає про поневіряння печерського ченця, взятого в полон половцями 1096 р. (див. прим. 1 до слова 16). М. Д. Присьолков вважав його джерелом житіє прп. Антонія Печерського, проте, даний здогаде неймовірним, оскільки останній твір був закінчений до 1096 року. Отже, вірогідніше припустити, що джерелом як цього, так і попереднього слова була все та ж авторська редакція "Повісті минулих літ", відома св. Симону в складі "Літописця старого Ростовського"; згаданий у тексті печерський синодик, а також усні перекази монастирської братії.

2. Порівн.: «І каже йому жінка його: " І ще тримаєшся твоєї досконалости? Лихослови Бога і умри!" А він до неї: " Неначе б говорила яка дурна, отаке й ти говориш. Приймали ми добро від Бога, а лихе то й не приймати?" У всьому тому не согрішив Іов своїми устами» \Йов II, 9-10\.

3. «...Та вони закричали: "Розіпни, розіпни його!"» \Лукз XXIII, 21 \. «Увесь же народ відповів, кажучи: "Кров його на нас і на наших дітях!"»\Мт. XXVII, 25\.

4. ...Гак бо каже мені святий Герасим... Мається на увазі св. Євстратій. Про це докладніше див. прим. 1 до слова 16.

5. ...коли почали канон співати... Напевне, мається на увазі Причасний Канон. I, "Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли Бога вашого, що на небі" \Мт. V, 16\,






1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38

Попередня        Головна        Наступна



Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.